|
|
МАЛЬОВАНІ НА ДЕРЕВІ ХАТНІ ІКОНИ З ГУЦУЛЬЩИНИ, ПОКУТТЯ ТА БУКОВИНИ ПРЕДСТАВЛЯЮТЬ У ЛЬВОВІ ⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 6 25 грудня 2012, 13:04 | Калейдоскоп | Роман ЗІЛІНКО
Народний іконопис виник і, великою мірою, розвинувся на ґрунті церковного мистецтва. Фактично кожен регіон України має свою яскраву традицію народного іконопису, котра, однак, з огляду на цей ґрунт, має багато спільних рис. Розквіт народної, або так званої хатньої, ікони припав на ХІХ століття і відійшов на початку ХХ ст., коли з’явилися доступніші олеодруки та фоторепродукції. Дослідникам та шанувальникам народного іконопису відомі за своїми характерними особливостями ікони Наддніпрянщини, Чернігівщини, Полісся, Поділля... Окремим феноменом є гуцульські, покутські та буковинські образи на склі. На жаль, малознаним залишається, що поряд із ними існували й ікони, мальовані на дереві. Ці твори були об’єднані стилістикою, орнаментами та до великої міри й іконографією. Як і на іконах на склі, найпоширенішими сюжетами на іконах мальованих на дереві є св. Юрій, св. Константин та Олена (тема Воздвиження Чесного Хреста), св. Варвара, св. Параскева, св. Катерина, св. Іван Сучавський, св. Іван Богослов, св. Ілля, архангел Михаїл, а певним архетипним зображенням – Розп’яття з Богородицею та св. Миколаєм. Це здебільшого були зображення найшановніших святих. Ймовірно, такі ікони мали патрональний характер, тобто на них зображалися ікони святих патронів конкретної родини. За стилістичними особливостями, вдається простежити декілька осередків, де творилися ці ікони впродовж кількох десятиліть. За аналогією із майстрами, що виконували ікони на склі, можна припускати, що карпатські народні ікони на дошці продукувалися родинними майстернями. Прикро, але на відміну від згаданих народних ікон центральної та північної України та ікон на склі, мальовані на дереві ікони з Гуцульщини, Покуття й Буковини, були обділені увагою дослідників. З цього огляду було, фактично, втрачено можливість довідатися про майстрів, котрі ще подекуди у міжвоєнний час займалися виконанням цих ікон. Також сьогодні вже важко прослідкувати походження більшості ікон, оскільки потрапляють вони до колекцій через, часто чисельних, посередників, а це ускладнює питання встановлення їхнього авторства чи навіть осередків, де вони творились. Також важко відповісти, чи ті ж майстри, що виконували ікони на склі, малювали й на дереві. Проте відомі церковні твори, зокрема, хоругви, авторства малярів, що виконували хатні ікони на дереві. У кожному разі, у цих «кольорових образах» з карпатського краю до нас дійшов цілий пласт української культури та народної побожності, що безумовно заслуговує на вивчення та популяризацію. Виставка «КОЛЬОРОВІ ОБРАЗИ: мальовані на дереві хатні ікони з Гуцульщини, Покуття та Буковини із приватних колекцій» пропонує ознайомитися з цією своєрідною культурою і відчути на собі домашню атмосферу Різдвяних свят.
Гуцу́льщина (польські Huculszczyzna, словацькі Huculsko) — український етнокультурний регіон, край українських верховинців — гуцулів, розташований уЗахідній Україні. Зміст [сховати] · 1Розташування · 2Історія · 3Культура · 4Див. також · 5Посилання · 6Джерела Розташування[ред. • ред. код]
Гуцульщина розташована в південно-східній частині Українських Карпат. Займає частину Галичини, Буковини,Закарпаття, в сточищі річок Прута з Черемошем і Серетом, горішньої Сучави, горішньої Надвірнянської Бистриці та горішньої Тиси. Південні та північні межі Гуцульщини утворюють перші вищі хребти й різко звужені долини річок. Південна межа проходить вододільними хребтами Ґорґанів, через Свидівець, Гуцульські Альпи і північні схили Чивчинських гір; північна етнографічна межа пролягає лінією Зелена — Делятин — Яблунів — Пістинь — Косів — Кути (Косівський район) — Вижниця, іноді межі Гуцульщини ширять аж до Коломиї, Надвірної, Солотвина й Монастирчан; на південному заході гуцули заселяють усю долину Тиси на північ та південь від Рахова; східна межа Гуцульщини — лінія Вижниця — Берегомет — Мигове — Банилів-Підгірний. Кілька гуцульських сіл (село Поляни та його околиці) є і на румунській Мармарощині. Історія[ред. • ред. код] Гуцульщина до 1770 р. входила до складу Османської імперії, Молдовського князівства, Речі Посполитої, Угорського королівства; згодом до Австрійської імперії й Угорщини; 1920—1939 рр. до Королівства Румунія, Польської республіки й Чехословацької Республікі. Незважаючи на штучне адміністративне управління гуцули віками творили старозвичаєві порядки, гірські умови, побут, волоське пастуше право, полонинське тваринництво, спільну матеріальну й духовну культуру, говірки. Взаємообмінові поміж гуцулами сприяло розташування у глибині гір, далеко від шляхів сполучення. Тепер уся Гуцульщина, за винятком 8 сіл на румунській Буковині та кількох сіл на Мармарошині, лежить в Україні. Перші історичні відомості про Гуцульщину з'явилися в польських джерелах 14-го — початку 15 ст.; 1424 р. — перша згадка про Жаб'є; історичні дані про населення скупі, очевидно, на Гуцульщині довго не було панщини, тільки оплата грішми й натурою для відкупу від сусідніх володарів. У середині 17 — 18 ст. у всій Гуцульщині діяли ватаги опришків (найвідоміший Олекса Довбуш); супроти панщини були скеровані повстання 1840-х, які очолив на буковинській Гуцульщині Лук'ян Кобилиця. Найважливішими виявами національно-громадського життя Гуцульщини були організація Української радикальної партії на початку 20 століття й Січі Кирила Трильовського, бої Українських Січових Стрільців 1914—1915 рр, активна участь у визвольних змаганнях 1918—1920 рр. Культура[ред. • ред. код]
Ручний дерев'яний хрест у формі свастики. (Покуття або Гуцульщина. Кінець 19 — початок 20 століття. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й.Кобринського.) На Гуцульщині створений особливий стиль народного іконопису. Ікони писалися на смерекових дошках, які для захисту від жуків-короїдів покривали часниковим соком. Фігури святих переважно вертикальні, але динамічні; обличчя в основному білого кольору, очі промальовані через усе обличчя. Велика збірка гуцульських домашніх образів XVIII-XIX ст. знаходиться в фондах і експозиції Музею української домашньої ікони в Історико-культурному комплексі «Замок Радомисль». Своєрідним явищем був організований 1911 р. Гнатом Хоткевичем аматорський народний Гуцульський театр(режисери Олекса Ремез, Лесь Курбас), де селяни грали п'єси гуцульським говором. Див. також[ред. • ред. код] · Гуцули · Гуцульська церква · Гуцульська кераміка · Гуцульський кінь Посилання[ред. • ред. код]
· Гуцульщина // Kosivart · Гуцульщина. Населені пункти // Kosivart · Вершини Гуцульських Карпат // Kosivart · Найбільші ріки Гуцульщини // Kosivart · Гуцульщина на сайті "Життя Українських Карпат" · Файна Гуцулія: архівні фото і розповідь про бринзю · Осип Залеський. Вражіння з мандрівки по Гуцульщині. // "Діло", чч. 184-188, 23-27 серпня 1938 · Етнографічна колекція «Кровець» — Гуцульщина · Етнографічна колекція «Кровець» — Гуцульщина. Світлини Джерела[ред. • ред. код] · Старожитності Гуцульщини: У 2-х т. Івано-Франківськ, Львів: Манускрипт-Львів, 2011 · Богомолець. О. "Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia". — Київ, 2013
«ДУША УКРАЇНИ» – НАЙБІЛЬШИЙ МУЗЕЙ ІКОН У СХІДНІЙ ЄВРОПІ Музей української домашньої ікони XVII-XX ст., що знаходиться у «Замку Радомисль», є єдиним у світі музеєм домашньої ікони, найбільшим музеєм ікон у Східній Європі, а експозиція предметів християнського мистецтва «Душа України» – найбільшою християнською експозицією в країні. Музей створений відомим лікарем та громадським діячем Ольгою Богомолець, яка за 15 років зібрала і зберегла від знищення понад 5000 домашніх образів з усіх куточків країни. Сьогодні вони знаходяться у виставкових залах замку та відкриті для відвідувачів. Тут знаходяться унікальні ікони, яких ви не побачите більше ніде і ніколи. Малювали ці образи і професійні й народні митці. На відміну від професійних художників, народні майстри у своїй творчості керувалися не усталеними канонами, а власними, народними уявленнями про невидимий, духовний світ. У кожному регіоні України народний іконопис мав свої особливості, свою кольорову гамму та оздоблення. Всі ікони відрізнялися від канонічної візантійської традиції тим, що образи на них були живими, людськими, з емоціями на обличчях. Ісус зображувався здоровим веселим хлопчиком, Марія – рум’яною пишногрудою жінкою. Кожен святий мав свої людські риси та особливості. Але, в залежності від регіону, «людські риси» народних ікон сильно змінювалися, намагаючись максимально наблизитись до реальних. Так, наприклад, на Гуцульщині нерідким було зображення Ісуса та святих у гуцульському вбранні. · · · · · Загалом, українські домашні образи відрізняються тим, що були родинними оберегами і писалися для кожної сім’ї індивідуально, для її конкретних духовних потреб. Адже українці, які протягом довгого часу не мали власної держави, власної влади, власного захисника, могли покладатися тільки на самих себе та на Бога. Ці ікони були єдиними їхніми заступниками, захистом у житті. Їм довіряли найпотаємніше, свої турботи, мрії та сподівання. У молитві черпали силу та поглиблювали віру. Більшість з ікон, що знаходяться у Музеї, стояли на самому почесному місці у домівці – в куточку на божнику. І кожна ікона несла свій глибокий і неповторний зміст, мала своє призначення, захищала людину від конкретного зла, відображала мрії та надії якоїсь української сім’ї. Серед експонатів музею – багатометрові домашні іконостаси, крихітні подорожні образи, козацькі ковчеги та гуцульські складні, ікони, писані на полотні, вилиті з металу та вирізьблені з дерева, старовинні дерев’яні та кам’яні скульптури. Унікальною пам'яткою музею є кам'яна ікона святого Миколи Чудотворця XІI століття, яка зберігає на собі відбитки та енергетику тисяч людських рук. Мабуть, саме тому вона ніколи, навіть узимку, не буває холодною. Всі експонати музею – це ікони-сироти, колись викинуті з домівок і дивом врятовані в часи войовничого атеїзму від знищення. Тепер, нарешті, вони знайшли собі притулок і повернулися до людей. Багато експонатів зберігають на собі відбиток тих сумних часів, коли віра переслідувалася. Серед них – скульптура Архистратига Михаїла з простреленими грудьми, ікони з виколотими очима, скриня, зроблена з обезголовлених образів, віконниці з розпиляної навпіл ікони. Деякі ікони були витягнуті з полум'я. Ця колекція уособлює світогляд тисяч українських сімей з усіх куточків України та його еволюцію протягом століть. Вона дозволяє нам зазирнути у минуле, доторкнутися до душі своїх предків, відчути як вони жили, про що мріяли, на що сподівалися. Кожен з цих образів через століття випромінює безмежну любов до України та її людей, тепло і терпіння, милосердя й віру в силу українського народу. Значення такого музею для України неможливо переоцінити. Тільки тут ми можемо побачити величезний духовний та культурний пласт українського народу, який не описаний в книжках та монографіях, про який не відзнято фільми, про який мало хто знає. Але це було в нашій історії, і воно займало одне з найголовніших місць у культурному та духовному житті українців. Тільки дивлячись на ці унікальні образи, яким протягом століть у себе вдома щиро молилися українці від малого до старого, ми можемо побачити, якими ми були і якими ми стали. Унікальна колекція, зібрана Ольгою Богомолець, спонукала мистецтвознавців звернути увагу на домашню ікону як на унікальне явище національної культури. Її дослідження народного іконопису були високо оцінені фахівцями-мистецтвознавцями та започаткували новий дослідницький напрямок в цій сфері. Ольга Богомолець, яка перша ввела в науковий обіг термін «домашня ікона», організовує виставки своєї колекції, виступає з лекціями про забуте культурне явище. Адже вивчення цього пласту української культури не тільки дає нам змогу краще зрозуміти самих себе, але й дозволяє іншим народам побачити наше духовне багатство, багатогранну давню історію, традиції українців. Існування усього музейного комплексу «Замок Радомисль» спрямоване на те, щоб люди могли повернутися до втраченого минулого, зрозуміти помилки й змінити на краще своє майбутнє. Окрім унікальної колекції українських домашніх ікон, в музеї ви можете побачити унікальні старовинні фотографії, колекцію старовинних географічних карт у Трапезній залі, колекцію старовинних прасок та домашнього начиння, старовинні дерев’яні скульптури, антикварні люстри, картини та меблі. Всі експонати є оригінальними.
  Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...  Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...  Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...  Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
| 0 | | Код для блогу | |
У святковий різдвяний час, коли найбільше хочеться відчути атмосферу домашнього затишку, львівська галерея «ICONART» представляє виставку «КОЛЬОРОВІ ОБРАЗИ. Мальовані на дереві хатні ікони з Гуцульщини, Покуття та Буковини із приватних колекцій».
