Облік надходження та введення в експлуатацію ОЗ.

1. Облік основних засобів керується П(с)БО 7 «Основні засоби».

Основні засоби (ОЗ) – це матеріальні активи, які організація утримує з метою використання їх в процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здавання в оренду тощо.

Для обліку основних засобів використовують рахунок 10 «Основні засоби», який має такі субрахунки:

102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»

За Дебетом рахунку відображають надходження ОЗ.

За Кредитом рахунку відображають вибуття ОЗ.

4. Отримано ОЗ як внесок до статутного капіталу.

Документальне оформлення руху ОЗ, яким керуються організації:

1. ОЗ-1 – приймання/передачі – оформлюється для введення в експлуатацію ОЗ;

2. ОЗ-2 – акт приймання здачі – оформляється після приймання/здачі, ремонту тощо;

3. ОЗ-3 – акт на списання ОЗ; ОЗ-4 – акт на списання автотранспортних засобів – оформляється при вибутті або ліквідації об’єктів;

4. ОЗ-5 – акт про установку, пуск та демонтаж будівельних машин;

5. ОЗ-6 – інвентарна картка обліку – для аналітичного обліку ОЗ;

6. ОЗ-8 – картка обліку руху ОЗ – ведеться для обліку руху об’єктів по класифікаціям, групам;

7. ОЗ-7 – інвентарний список ОЗ – ведеться для обліку об’єктів по МВО у місцям зберігання.

Одиницею обліку ОЗ є інвентарний об’єкт – це предмет, що використовується для виконання певних самостійних функцій і певних робіт.

Для контролю і збереження ОЗ кожному інвентарному об’єкту присвоюється відповідний інвентарний номер.

Аналітичний пооб’єктний облік ОЗ веде бухгалтерія п-ва на інвентарних картках у гривнях без копійок.

Облік об’єктів ОЗ за місцем експлуатації здійснюють в інвентарному списку.

Облік наявності, надходження та вибуття ОЗ відображають такі форми звітності: Баланс, Звіт про власний капітал та Примітки до річної фінансової звітності тощо.

З/п – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу чи надані послуги.

1Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу.

3Наказ (розпорядження) про надання відпусток

4Наказ (розпорядження) про прийняття трудового договору (контракту).

2) Накладна на відпуск тов. - Закуплено сировину і матеріали підзвітною особою - 201 - 372 - 300грн

3) Податкова накладна - Сплачено ПДВ підзвітною особою - 641 - 372 - 50грн

Амортизація(знос)- системний розподіл амортизованої суми активу протягом терміну його корисної експлуатації.

Амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта ОЗ, який визначається підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс) і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Фактори, які впливають на визначення строку корисного використання:

-очікуване використання об'єкта з урахуванням його потужності або продуктивності;

-фізичний та моральний знос, що передбачається;

-правові або подібні обмеження використання об'єкта.

За весь час експлуатації обєкта його вартість не зникає безслідно, а переноситься у вигляді відрахувань на вироблений продукт, виконану роботу чи надану послугу, стає частиною їхньої вартості.

Згідно П(с)БО №7 амортизована сума — собівартість активу (або сума, яка заміняє її у фін. Звітах) за відрахуванням ліквідної вартості.

Строк корисної експлуатації — очікуваний період використання активу підприємством або кількість вироблених одиниць продукції, яку підприємство сподівається отримати від цього активу.

Ліквідаційна вартість — чиста сума, яку підприємство сподівається одержати за актив по закінченні строку його корисної експлуатації після відрахування очікуваних витрат у звязку з вибуттям.

Згідно П(с)БО №7 обєкт ОЗ амортизується до досягнення ним ліквідаційної вартості, яку підприємство встановлює самостійно. Наприкл., собівартість обєкта ОЗ становить 60 000 грн. Ліквідаційну вартість підприємство встановлює на рівні 5 000 грн. Отже, сума, яка амортизується 55 000 грн. Протягом всього строку використання.

– починається з місяця, наступного за місяцем у якому обєкт ОЗ визнано активом (взято на баланс);

– припиняється нарахування амортизації з місяця, наступного за місяцем вибуття обєкта ОЗ з підприємства;

– зупиняється (тимчасово) на період реконструкції, модернізації, добудови, консервації обєкта ОЗ.

Сума амортизації до бюджету не стягується. Кожне підприємство має право обрати найбільш відповідний метод нарахування амортизації (це відображається у наказі про облікову політику).

В П(с)БО №7 рекомендовані методи нарахування амортизації:

– кумулятивний метод або метод суми цифр року;

1) за прямолінійним методом річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на очікуваний період часу використання обєкта ОЗ;

2) за методом зменшення залишкової вартості річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості обєкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

Річна норма амортизації обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання обєкта з результату від ділення ліквідаційної вартості обєкта на його первісну вартість.

3) за кумулятивним методом річна сума амортизації визначається як добуток вартості обєкта, який амортизується та кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний = кількість років,що залишились до кінця очікуваного періода

коефіцієнт сума чисел років корисного використання

4) за виробничим методом річна сума амортизації визначається як добуток фактичного річного обсягу продукції та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка = вартість обєкта, який амортизується

амортизації загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виробити даним обєктом

Для відображення амортизації у плані рахунків передбачено рахунок 13, який має такі субрахунки:

132 “Знос інших необоротних матеріальних активів”

133 “Накопичена амортизація нематеріальних активів”

Нарахування амортизації в обліку відображають проводками:

Нараховано амортизацію ОЗ виробничого призначення 23 131

Нараховано амортизацію ОЗ загальновиробничого призначення 91 131

Нараховано амортизацію ОЗ адміністративного призначення 92 131

Нарахування амортизації ОЗ, що використовується в процесі продажу (збуту) 93 131

Амортизація ОЗ соціально-культурного призначення 94 131

Нарахування амортизації ОЗ якщо підприємство використовує рахунки класу 8. 83 131

Рахунок 131 призначений для узагальнення інформації про нараховану амортизацію необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 “ОЗ”.

За Д-том цього рахунку ми відображаємо зменшення суми ОЗ, що підлягають амортизації.

За К-том рахунок 131 нарахування амортизації ОЗ.

Власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. Тривалий час у вітчизняній теорії та практиці питанню фінансування діяльності господарських структур за рахунок капіталу власників приділялась надзвичайно мала увага, оскільки за адміністративно-командної економіки державні підприємства в централізованому порядку наділялися статутним капіталом, який не міг бути змінений у результаті емісії (чи анулювання) корпоративних прав. Натомість домінуюча роль відводилася таким антиринковим методам фінансування підприємств, як бюджетні дотації, субсидії, субвенції.

Сьогодні досить актуальним є питання переорієнтації підприємств на ринкові форми їх фінансування, однією з яких є мобілізація ресурсів на основі залучення інвестицій в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою. Спокусливим для фінансистів є те, що для залучення коштів на основі збільшення статутного капіталу не потрібні ні застава майна, ні гарантії третіх осіб; ресурси, вкладені у власний капітал підприємства, залишаються в його розпорядженні протягом довгострокового періоду.

Тим часом працівники фінансових служб підприємств, фінансові менеджери, бухгалтери, інші фахівці, які займаються практичною фінансовою роботою, стикаються зі значними труднощами при спробі використати вказаний метод фінансування. Для успішного здійснення операцій з власним капіталом підприємства та ефективного використання даної форми фінансування на практиці фінансистам слід оволодіти такими блоками питань:

цілі, порядок та умови збільшення (зменшення) статутного і власного капіталу;

резерви підприємства, їх види, значення та порядок формування;

додатковий капітал: порядок його формування та використання;

оподаткування операцій, пов’язаних зі збільшенням (зменшенням) статутного капіталу, додаткового капіталу, здійсненням реінвестицій у корпоративні права.

У науково-практичній літературі досить часто можна зустріти такі поняття, як «власний капітал», «додатковий капітал», «статутний капітал», «номінальний капітал». Для чіткого розуміння процесів, які будуть охарактеризовані далі, необхідно чітко ідентифікувати ці поняття.

Власний капітал підприємства — це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він — основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Для більшості підприємств основним елементом власного капіталу є статутний (номінальний) капітал — сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. У відповідній статті балансу наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення мають бути зареєстровані у Державному реєстрі господарських одиниць i за вартістю відповідати даним фінансової звітності, зокрема балансу. Це та сума капіталу, в межах якої засновники підприємства (зокрема АТ, ТОВ) несуть матеріальну відповідальність перед його кредиторами. Саме тому зменшення статутного капіталу за наявності заперечень кредиторів не допускається.

В окремих підприємств складовою власного капіталу є пайовий капітал. Ця стаття передбачена для кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житлово-будівельних кооперативів, в яких статутний капітал формується за рахунок пайових внесків. Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Для забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства пайовиками можуть вноситися додаткові пайові внески на добровільних засадах. При щорічному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов’язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю.

Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі додаткового (капітальні резерви) та резервного капіталу (резерви, створені за рахунок чистого прибутку). Особливості їх формування та використання будуть розглянуті в наступному підрозділі.

Ще одним елементом власного капіталу є нерозподілений прибуток (непокритий збиток). За цією позицією балансу відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. У цій статті показується прибуток (збиток), який залишається у підприємства після сплати всіх податків, виплати дивідендів і відрахувань до резервного капіталу. Нерозподілений прибуток (збиток) може включати реінвестований у підприємство прибуток звітного і минулих періодів. Порядок використання нерозподіленого прибутку як внутрішнього джерела фінансування підприємств наводиться у розд. 4.

Сума непокритого збитку звітного і минулих періодів наводиться в дужках та вираховується при визначенні величини власного капіталу, аналогічно до вилученого капіталу. Останній виникає, якщо підприємство викуповує у власників акції власної емісії (або частки) з метою подальшого їх анулювання чи перепродажу. За позицією «Вилучений капітал» відображається фактична собівартість відповідних корпоративних прав. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Сутність власного капіталу підприємства проявляється через його функції. На наш погляд, серед них можна виокремити такі основні:

Функція заснування та введення в дію підприємства. Власний капітал у частині статутного є фінансовою основою для запуску в дію нового суб’єкта господарювання.

Функція відповідальності та гарантії. Як уже було зазначено, статутний капітал є свого роду кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства. Власному капіталу в пасиві балансу відповідають чисті активи в активній стороні балансу. Чим більший власний капітал підприємства, зокрема статутний капітал, тим більших збитків може зазнати підприємство без загрози інтересам кредиторів, отже, тим вищою є його кредитоспроможність.

Захисна функція. У той час, як попередня функція характеризує значення власного капіталу та статутного капіталу для кредиторів, захисна функція показує, яке значення має власний капітал для власників. Чим більший власний капітал, тим краще захищеним є підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів, оскільки саме за рахунок власного капіталу можуть покриватися збитки підприємства. Якщо в результаті збиткової діяльності відбувається перманентне зменшення власного та статутного капіталу, то підприємство може опинитися на межі банкрутства.

Функція фінансування та забезпечення ліквідності. Внесками у власний капітал, разом зі спорудами, обладнанням, цінними паперами та іншими матеріальними цінностями, можуть бути грошові кошти. Вони можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості по позичках. Це, у свою чергу, підвищує ліквідність підприємства, з одного боку, та потенціал довгострокового фінансування, з іншого.

База для нарахування дивідендів і розподілу майна. Одержаний протягом року прибуток або розподіляється та виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, або тезаврується (спрямовується на збільшення статутного чи резервного капіталу). Нарахування дивідендів, як правило, здійснюється за встановленою ставкою відповідно до частки акціонера (пайовика) в статутному капіталі. Аналогічним чином відбувається розподіл майна підприємства у разі його ліквідації чи реорганізації.

Функція управління та контролю. Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь в його управлінні. Найвищим органом АТ чи ТОВ є збори учасників товариства, які призначають керівні органи та ревізійну комісію. Фактичний контроль над підприємством здійснює власник контрольного пакета його корпоративних прав. Володіння контрольним пакетом дає можливість проводити власну стратегічну політику розвитку підприємства, формувати дивідендну політику, контролювати кадрові питання. Таким чином, статутний капітал забезпечує право на управління виробничими факторами та майном підприємства.

Рекламна (репрезентативна) функція. Солідний статутний капітал (власний капітал) підприємства створює підґрунтя для довіри до нього не тільки з боку інвесторів, а й з боку постачальників факторів виробництва і споживачів готової продукції. Крім того, підприємству із солідним власним капіталом набагато легше залучити кваліфікований персонал.

Абсолютна та відносна величини власного капіталу підприємства залежать від фінансових можливостей підприємства та обраної ним політики щодо структури капіталу. Фінансування діяльності підприємства за рахунок власного капіталу є альтернативою до залучення позичкових коштів. Основні переваги і недоліки фінансування за рахунок власного капіталу пояснюються, виходячи з його функцій, цілей зменшення та збільшення.

Окрему важливу підгрупу основних рахунків становлять рахунки для обліку капіталу. До них належать: 40 «Статутний капітал», 41 «Пайовий капітал», 43 «Резервний капітал», 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». Названі рахунки є пасивними, їх призначено для обліку джерел утворення відповідних видів капіталу. На кредиті цих рахунків відображають наявний капітал та його утворення, а на дебеті — використання. Сальдо за вказаними рахунками завжди є кредитовим і показує суму відповідного виду капіталу на кінець звітного періоду.

Звіт про власний капітал (П(С)БО 5) - звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Звіт складається на підставі балансу, звіту про фінансові результати, а також аналітичних даних до відповідних облікових регістрів.

Відображено податкове зобов'язання щодо ПДВ у складі попередньої оплати — 643 641 3360 грн.

Відвантажено покупцю готову продукцію — 361 701 20160 грн.

Списано собівартість реалізованої продукції 901 26 13100- грн.

5.Здійсненно залік заборгованості — 681 361 20160 грн.

Основні засоби списуються з балансу підприємства у разі їх вибуття або коли активи перестають відповідати критеріям визнання активу.

У разі, коли об’єкт основних засобів вибуває з експлуатації та зберігається для продажу, його відображають у балансі в складі оборотних активів за нижчою з двох оцінок – за балансовою вартістю або чистою вартістю реалізації.

Фінансовий результат від списання основних засобів розраховують як різницю між балансовою вартістю об’єкта та очікуваною чистою сумою надходжень від його продажу або ліквідації.

Прибуток або збиток від вибуття основних засобів була надзвичайна подія (аварія, пожежа тощо), відповідну суму прибутку або збитку відображають як фінансовий результат від надзвичайних подій.

Реалізація, ліквідація, безоплатна передача та передача основних засобів як внесок до статутного фонду іншого підприємства оформляється бухгалтерськими проводками, відображеними у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 – Бухгалтерські проводки у обліку основних засобів

П(С)БО7 визначені наступні види оцінки основних засобів:

Чиста балансова вартість основних засобів визначається як сума, за якою об’єкт основних засобів обліковується на балансі підприємства за вирахуванням суми накопиченої амортизації.

Вартість, яка амортизується; представляє собою фактичну собівартість

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: