Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Стратегія розв’язання конфліктів, які визначаються





За допомогою методики

1. Черепаха (втеча). Черепахи втікають і ховаються у свій панцир, щоб обминати конфлікти. Вони відмовляються від власних цілей та стосунків. Вони тримаються далі як від спірних питань, так і від людей, до яких він причетний. Вони почувають себе безпомічними. Вони вважають, що намагатися вирішувати конфлікт – справа повністю безнадійна. Вони переконані, що легше втекти (фізично та психологічно) від конфлікту, аніж зіткнутися з ним.

2. Акула (примус). Акули намагаються перемагати опонентів тим, що силоміць примушують їх приймати потрібне їм рішення конфлікту. Для них найважливішими є власні цілі, а стосунки з людиною мають дуже мале значення. Вони будь-якою ціною готові добиватися своїх цілей. Потреби інших людей їх не турбують. Їх мало хвилює те, чи вони комусь подобаються, чи проявляє хтось до них прихильність. Акули переконані, що конфлікти вирішуються тоді, коли один перемагає другого, який програє. Вони хочуть бути переможцями. Перемога на їхню думку, дає людям почуття гордості та успіху. Поразка викликає почуття безсилля, неадекватності і невдачі. Вони намагаються здобути перемогу, приголомшуючи суперників, нападаючи раптово, а також залякуючи або загрожуючи їм з позиції сили.

3. Плюшевий ведмедик (згладжування). Для ведмедиків – стосунки найважливіші, а власні цілі не мають значення. Ведмедики хочуть подобатися, хочуть, щоб усі їх любили і цінували. Вони вважають, що краще уникнути конфлікту заради гармонії, і впевнені, що конфлікти неможна обговорювати без шкоди для стосунків. Вони бояться завдати болю, образити, псувати стосунки під час конфлікту. Щоб зберегти стосунки, вони готові пожертвувати особистими цілями. Плюшеві ведмедики немовби кажуть: "Я пожертвую власними цілями, роби все, що ти хочеш, аби тільки я тобі подобався". Плюшеві ведмедики намагаються згладити конфлікт.



4. Лисиця (компроміс).Лисиці невибагливі як у своїх цілях, так і в стосунках з іншими людьми. Лисиці шукають компромісу. Вони пожертвують частиною своїх домагань під час конфлікту і переконують іншу особу поступитися теж якоюсь часткою своїх цілей. Вони шукають такого рішення конфлікту, коли б обидві сторони мали якусь вигоду – "золоту середину", між двома крайніми позиціями. Вони готові пожертвувати заради досягнення згоди для спільного добра як частиною своїх домагань, так і стосунків.

5. Сова (конфронтація).Сови дуже високо цінують власні цілі та стосунки. Вони розглядають конфлікти як проблему, яку треба розв’язувати, і шукають таке рішення, яке б задовольнило як їхні власні цілі, так і цілі супротивної сторони в конфлікті. Сови сприймають конфлікти як засіб поліпшення стосунків шляхом послаблення напруження між двома людьми. Вони намагаються розпочати дискусію, яка б задовольнили як їх самих так і іншу особу, сови підтримують стосунки. Сови не заспокоюється чужі цілі. Вони також не заспокояться доти, доки напруга не спаде і негативні емоції не будуть повністю зняті.

Підрахунок кількості набраних балів

втеча примус згладжування компроміс конфронтація

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 3.(2 год)

ТЕМА: Техніка емоційно-енергетичної саморегуляція педагога.

МЕТА: Розвиток емоційної саморегулятивності майбутнього педагога.

ОПОРНІ ПОНЯТТЯ: почуття, емоція, емоційно-чуттєва сфера психіки

афект, емоційне самовигорання, емоційна регуляція, емоційна саморегулятивність, засоби емоційної саморегуляції.

 

 

ПИТАННЯ ДО ОБГОВОРЕННЯ:

1.Самопочуття педагога. Рівні самопочуття вчителя.

2.Емоційна саморегулятивність вчителя як умова його професіоналізму.

3.Методика та техніка регуляціїї самопочуття.

4.Психофізичні засоби впливу на самопочуття (навіювання, релаксація медитація).

 

ПРАКТИКУМ:

Виконання діагностуючих та розвивальних вправ та завдань на розвиток емоційної саморегулятивності студента як майбутнього педагога (Див. методичку «Вступ до спеціальності» М.В.Коновальчук Ю.М.Носко та «Практичні завдання з ОПМ» О.О.Норова)

 

САМОСТІЙНА РОБОТА

1. Доберіть вправи для тренування емоційної стабільності, саморегуляції.

2. Проведіть дослідження: «Зв’язок тіла з негативними емоціями». Зробіть висновки щодо роботи вчителя в цьому контексті. Напишіть реферат.

3. Розробіть поради для вчителя:

Основна література

1. Гиппиус С.В.Гімнастика чувств. – СПб, 1998.- С.28-50.

2. М.В. Коновальчук, Ю.М. Носко Програма та методичне забезпечення курсу "ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ" – Чернігів: Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка, 2011. – 132 с.

3. Норов О.О. Практичні завдання на заняттях з основ педагогічної майстерності. Методичний посібник. – Чернігів: ЧПНУ імені Т.Г.Шевченка, 2007. – 64 с.

4. Психолого-педагогічна підготовка вчителів – Збірник статтей – К., 1998. - С.10-18.

5. Станиславский К.С. Моя жизнь в искусстве. - М., 1990.- С.17-30.

6. Учителю о педагогической технике.\Под ред. Рувинского.- М., 1999. - С.27-50.

Додаткова література

1. Андреева И. Эмоциональная компетентность в работе учителя // Педагогическая техника. – 2006. - №2. – С.74-85.

2. Болсун С. Вчительські манери: сутність та вимоги до них // Рідна школа. – 2001. - №8. – С.64-65.

3. Болсун С. Розвиток педагогічної техніки вчителя: актуальність та значущість // Початкова школа. – 2000. - №2. – С.50-51; №7. – С.48-50.

4. Вооружайтесь! (Приемы педтехники) // Відкритий урок. – 2002. - №11-12. – С.59-63.

5. Зязюн И.А. Педагогическая техника учителя // Школьные технологии. – 2005. - №6. – С.154-164.

6. Островерхова Н. Педагогічна техніка – невід’ємна складова педагогічної майстерності вчителя // Завуч (Шкільний світ). – 2006. - №1. – С.8-11 (вкладка).

7. Савостьянов А. Руки учителя // Народное образование. – 2002. - №2. – С.209-215.

8. Фоміна Н. Вплив емоційного стану вчителя на якість проведення занять // Завуч (Шкільний світ). – 2005. - №6. – С.13-14.

9. Хайдерман Р. Мова тіла вчителя на уроці // Шкільний світ. – 1998. - №22. – С.2-3.

10. Чернявская А.П. Педагогическая техника в работе учителя. – М.: Центр «Педагогический поиск», 2001. – 176 с.

11. Чтобы не отбить охоту к учебе… // Все для вчителя. – 2000. - №4. – С.16.

Вчитель і його зовнішній вигляд

12. Чуйкина Н. Не обидеть ни словом, ни жестом // Учитель. – 2006. - №3. – С.50-51.

Жестикуляція вчителя

13. Чухно Л. Технологічна культура вчителя // Завуч (Шкільний світ). – 2006. - №10. – С.11-12.

ДОДАТОК:

Тренінг зміцнення фізичного та психічного здоров'я,

відновлення енергопотенціалу, працездатності,

регулювання емоційного стану

(за В. Кобилецькою)

ДИХАЛЬНІ ПСИХОТЕХНІКИ

 

Керування диханням – це ефективний засіб впливу на тонус м’язів. Повільне і глибоке дихання (за участю м’язів живота) знижує збудливість нервових центрів, сприяє м’язовому розслабленню, тобто релаксації. Часте грудне, навпаки, забезпечує високий рівень активності організму, підтримує нервово-психічну напруженість.

 

Спосіб 1

§ сидячи або стоячи, постарайтеся, по можливості, розслабити м’язи тіла й зосередьте увагу на диханні;

§ на рахунок 1-2-3-4 робіть повільний глибокий вдих (при цьому живіт випинається вперед, а грудна клітка нерухома);

§ на наступні чотири рахунки проводиться затримка подиху;

§ потім плавний видих на рахунок 1-2-3-4-5-6;

§ знову затримка перед наступним вдихом на рахунок 1-2-3-4;

§ вже через 3-5 хвилин такого дихання ви помітите, що стали спокійнішими та врівноваженішими.

 

Спосіб 2

Уявіть, що перед вашим носом на відстані 10-15 см висить пушинка. Дихайте тільки носом так, щоб пушинка не колихалася.

 

Спосіб 3

Оскільки в ситуації роздратування, гніву ми забуваємо робити повноцінний видих, то спробуємо цього навчитися:

§ глибоко видихніть;

§ затримайте подих так довго, як зможете;

§ зробіть кілька глибоких вдихів; знову затримайте подих.

М’ЯЗЕВІ ПСИХОТЕХНІКИ

 

Під впливом психічних навантажень виникають м’язові затиски, напруга. Вміння їх розслаблювати дозволяє зняти нервово-психічну напруженість, швидко відновити сили.

 

Спосіб 4

§ сядьте зручно, якщо є можливість, заплющте очі;

§ дихайте глибоко й повільно;

§ пройдіться внутрішнім поглядом по всьому вашому тілу, починаючи від голови до кінчиків пальців ніг (або у зворотній послідовності) і знайдіть місця найбільшої напруги (часто це рот, губи, щелепи, шия, потилиця, плечі, живіт);

§ постарайтеся ще сильніше напружити місця затисків (до тремтіння м’язів), робіть це на вдиху;

§ відчуйте цю напругу;

§ різко скиньте напругу – робіть це на видиху;

§ зробіть так декілька разів.

 

Спосіб 5

У вільні хвилини, паузи відпочинку, освоюйте послідовне розслаблення різних груп м’язів, дотримуючись наступних правил:

§ усвідомлюйте й запам'ятовуйте відчуття розслабленого м’яза по контрасту з перенапругою;

§ кожна вправа складається з трьох фаз: "напружити-відчути-розслабити";

§ напрузі відповідає вдих, розслабленню – видих.

Можна працювати з наступними групами м’язів: лице (чоло, повіки, губи, зуби); потилиця та плечі; грудна клітка; стегна і живіт; кисті рук; нижня частина ніг. Щоб навчитися розслаблювати м’язи, треба їх мати, тому щоденні фізичні навантаження підвищують ефективність вправ на розслаблення м’язів.

 

Спосіб 6

Спробуйте задати ритм всьому організму за допомогою монотонних ритмічних рухів:

§ рух великими пальцями рук в "напівзамку";

§ перебирання намистинок, вирвиці;

§ пройдіться по кабінету (коридору) декілька разів, роблячи на два кроки вдих, і на п’ять кроків – видих.

ОБРАЗНІ ПСИХОТЕХНІКИ

(візуальні, аудіальні, кінестетичні)

 

Використання образів пов’язане з активним впливом на центральну нервову систему. Багато наших позитивних відчуттів, спостережень, вражень ми не запам’ятовуємо, але якщо розбудити спогади й образи, з ними пов’язані, то можна пережити їх знову й навіть підсилити. Якщо словом можемо впливати на свідомість, то образи уяви відкривають доступ до потужних підсвідомих резервів психіки.

 

Спосіб 7

Для того, щоб використати образи для саморегуляції: спеціально запам’ятовуйте ситуації, події, в яких ви почували себе комфортно, розслаблено, спокійно – це ваші ресурсні ситуації; робіть це в трьох основних модальностях (аудіальній, візуальній, кінестетичній). Фіксуйте: зорові образи подій (що ви бачите: хмари, квіти, ліс); слухові образи (які звуки ви чуєте: спів птахів, дзюркіт струмка, шум дощу, музику); відчуття в тілі (що ви відчуваєте: тепло сонячних променів, бризи води, запах квітучих яблунь, смак полуниці):

§ сядьте зручно, заплющіть очі;

§ дихайте повільно й глибоко;

§ згадайте одну з ваших ресурсних ситуацій;

§ проживіть її заново, згадуючи зорові, слухові й тілесні відчуття;

§ побудьте усередині цієї ситуації декілька хвилин;

§ відкрийте очі й поверніться до роботи.

 

 

Психотехнічні вправи для аутотренінгу

 

Вправа 1 "Внутрішній промінь". Ця вправа спрямована на зняття в учителя стомлення та внутрішніх "утисків", на знаходження ним внутрішньої стабільності.

Необхідно зайняти зручну позу сидячи чи стоячи в залежності від того, в якій конкретній ситуації вправа буде виконуватись (у вчительській, на уроці, у транспорті тощо).

Уявіть, що всередині вашої голови, у верхній її частині, виникає світлий промінь, що повільно й послідовно рухається зверху вниз, освітлюючи зсередини теплим, рівним і розслаблюючим світлом усі частини обличчя, шию, плечі, руки тощо. У міру руху променя зникає напруга в ділянці потилиці, розгладжуються зморшки на обличчі, краще бачать очі, опускаються плечі. "Внутрішній промінь" як би формує нову зовнішність спокійної людини, задоволеної собою та своїм життям, своєю професією та своїми учнями.

Уявний рух "внутрішнього променя" зверху вниз, а потім знизу нагору необхідно здійснювати кілька разів. Від виконання вправи важливо одержувати внутрішнє задоволення, навіть насолоду. Закінчується вправа словами: "Я стала новою людиною! Я стала молодою та сильною, спокійною та стабільною! Я все тепер буду робити добре!"

 

Вправа 2 "Пресс". Ця вправа сприяє нейтралізації та придушенню емоцій гніву, роздратування, підвищеної тривожності, агресії. Її рекомендується виконувати перед роботою у "важкому" класі, розмовою з "важким" учнем чи його батьками, перед психологічно напруженою ситуацією, що вимагає внутрішнього самоволодіння, упевненості в собі та здатності керувати ситуацією. До виконання вправи необхідно вдаватися на самому початку виникнення негативних емоцій, інакше не буде психотерапевтичного результату. Потрапивши в залежність від свого емоційного стану, учитель може вдатись до небажаних способів "скидання" негативної енергії на вихованця чи колегу по роботі. На жаль, це часто відбувається в родині вчителя, де він послаблює внутрішній самоконтроль.

Суть вправи така. Учитель подумки уявляє всередині себе, на рівні грудей, могутній прес, що рухається зверху вниз, придушуючи виникаючу негативну емоцію та внутрішнє напруження, пов'язане з нею. Виконуючи вправу, важливо досягти відчуття фізичної ваги внутрішнього преса, що придушує та начебто виштовхує вниз небажані негативні емоції та напругу, яку вона несе.

 

Вправа 3 "Дерево". Стан внутрішньої напруженості характери­зується надконцентрацією людини на своїх відчуттях, переживаннях, емоціях.

Відчутне послаблення внутрішньої напруженості досягається в тому випадку, якщо людина зуміє здійснити децентрацію, тобто центр неприємної ситуації подумки перенести із себе на який-небудь предмет чи зовнішню обставину. При цьому негативна емоція викидається в зовнішнє середовище і людина рятується від неї.

Суть вправи така. Прямуючи з роботи додому, у міському транспорті, учитель стоїть і уявляє себе деревом, з яким може себе найбільш легко ототожнити. Він детально має уявити у свідомості образ цього дерева: його могутній чи гнучкий стовбур, гілки, що переплітаються та колишуться на вітру, листя, циркуляцію живильних соків по стовбуру, корені, що міцно вросли в землю. Необхідно як можна реальніше уявити живильні соки, які корені одержують із землі. Уявлення стомленим учителем врісших у землю коренів дерева є, по суті, символізацією його внутрішнього зв'язку з реальністю, зміцнення впевненості в собі.

 

Вправа 4 "Книга". Необхідно уявити себе книгою, що лежить на столі (або будь-яким іншим предметом, що знаходиться в полі зору). Варто докладно сконструювати у свідомості внутрішнє "самопочуття" книги – її спокій, положення на столі, захищаючу від зовнішніх впливів обкладинку, сторінки. Крім цього, постарайтесь подумки як би "від імені книги" побачити кімнату та розташовані в ній предмети: олівці, ручки, папір, зошити, стілець, книжкову шафу тощо. Вправа проводиться протягом 3-5 хв. і цілком знімає внутрішнє напруження педагога, переводячи його у світ предметів.

 

Вправа 5 "Марія Іванівна". У вас відбулась неприємна розмова, наприклад, із завучем, умовно названим нами Марією Іванівною. Вона дозволила собі в розмові з вами нечемний тон і несправедливі зауваження. Закінчився робочий день, і дорогою додому ви пригадуєте неприємну бесіду, у вас знову виникає почуття образи. Ви намагаєтеся забути кривд­ницю, але це не вдається. На тлі втоми у вас виникає психічна напруга.

Спробуйте поступити так. Замість того щоб викреслювати Марію Іванівну зі своєї пам'яті, спробуйте, навпаки, подумки наблизити її до себе. Для цього дорогою додому зіграйте роль Марії Іванівни. Наслідуйте її ходу, манеру поводитись, уявіть її міркування, сімейну ситуацію, нарешті, ставлення до розмови з вами. Через кілька хвилин ви відчуєте не тільки послаблення внутрішнього напруження, а і зміну свого ставлення до конфлікту, до Марії Іванівні. По суті, ви включились у ситуацію Марії Іванівни і змогли її зрозуміти. Результати цієї вправи відчуєте іншого дня, коли прийдете до школи: Марія Іванівна зі здивуванням відчує, що ви спокійні та доброзичливі, і, у свою чергу, стане прагнути залагодити конфлікт.

 

Вправа 6 "Голова". Окрім інтелектуальної напруги вчитель змушений протягом робочого дня безупинно впливати на учнів, придушувати їхню надмірну активність, у чомусь стримувати, контролювати. Таке інтенсивне управління навчальною ситуацією викликає в нього перенапругу і, як наслідок цього, різні фізичні недуги. Учителі часто скаржаться на головні болі, важкість у потиличній ділянці голови.

Пропонуємо вправу, що допомагає зняти ці хворобливі відчуття. Станьте прямо, розправивши плечі та злегка відкиньте голову назад. Постарайтеся зрозуміти, в якій частині голови відчуваєте важкість. Уявіть собі, що на вас надягнено громіздкий головний убір, що давить на голову в тому місці, де ви відчуваєте важкість. Подумки зніміть цей головний убір рукою, виразно, емоційно жбурніть його на підлогу. Потрясіть головою, поправте рукою волосся на голові, а потім киньте руки вниз, як би рятуючись від головного болю.

 

Вправа 7 "Руки". У вас іде урок. Учні вирішують задачі. У класі тиша, і ви можете кілька хвилин приділити собі. Сьогодні у вас це п'ятий урок, і ви, звичайно, утомились. Сядьте на стілець, трохи витягнувши ноги та звісивши руки вниз. Постарайтесь уявити собі, що втома "струменіє" від голови до плечей, потім передпліччями, досягає ліктів, далі кистей рук і "випливає" через кінчики пальців. Ви фізично відчуваєте важкість, що сковзає по ваших руках. Посидьте так 1,5-2 хв., а потім злегка потрясіть кистями рук, остаточно рятуючись від своєї втоми. Легко, пружно підведіться, пройдіться класом. Порадійте запитанням, які ставлять діти, постарайтесь відповідати на них докладно й детально.

Ця вправа знімає втому, сприяє встановленню психічної рівноваги.

 

Вправа 8 "Настрій". Кілька хвилин тому у вас закінчилась неприємна розмова з матір'ю учня, який постійно прогулює уроки, порушує дисципліну у класі, грубить вам. Ви призвали матір регулярно контролювати відвідання її сином уроків, виконання ним домашніх завдань. Зненацька для вас мати учня відмовилась виконувати ваші рекомендації, заявивши, що виховувати учня повинна школа. Ви не змогли стриматись і перейшли до погроз: пообіцяли викликати учня на педагогічну раду, залишити його на другий рік. Мати учня пішла з повною впевненістю в тому, що у школі не люблять її дитину.

Як зняти неприємний осад після такої розмови? Попереду ще кілька уроків, і необхідно зберегти внутрішній спокій і працездатність. На перерві сядьте в учительській, візьміть кольорові олівці чи крейди та чистий аркуш паперу. Розслаблено, лівою рукою намалюйте лінії, барвисті плями, фігури. Спробуйте уявити собі, що ви переносите на папір ваш тривожний настрій, як би матеріалізуючи його. Важливо при цьому вибрати колір у повній відповідності з вашим настроєм. А тепер переверніть папір і на іншому боці аркуша напишіть 5-7 слів, які відбивають ваш настрій. Довго не думайте, необхідно, щоби слова виникали спонтанно, без спеціального контролю з вашої сторони.

Після цього ще раз подивіться на свій малюнок, як би заново проживаючи свій стан, перечитайте слова та із задоволенням, емоційно розірвіть листок, викинете в урну.

Ваш емоційно неприємний стан зникне, він перейде в малюнок і буде знищений вами.

А тепер, заспокоївшись, ідіть на урок!

 

Вправа 9 "Прислів'я". Пропонуємо вправу, що добре знімає депресію та поганий настрій. Візьміть будь-яку з книг: "Перлини прислів'їв", "Думки величних людей", "Афоризми". Вони є майже в кожній шкільній бібліотеці. Читайте прислів'я чи афоризми протягом
25-30 хв., поки не відчуєте внутрішнє полегшення. Можливо, крім заспокоєння, те чи інше прислів'я наштовхне вас на правильне рішення.

Вправа 10 "Спогад". Одним із професійних недоліків учителя є його дорослість. Парадоксально, але це так. Учитель приходить до дітей із незрозумілого й у чомусь далекого їм світу дорослих, у якому на кожному кроці – обмеження, правила, норми. Через це він як би "відсувається" від дитини, стає для неї незрозумілим, викликає в неї або пригніченість, або агресію, бунт.

Відчуження та протистояння, які вчитель викликає в дитини, можна істотно пом'якшити або взагалі прибрати. Цього можна досягти, якщо педагог спробує "оживити" свої спогади про те, яким він був у дитинстві. У такий спосіб він психологічно зможе наблизитись до своїх учнів, стане краще їх розуміти.

 

Вправа 11 "Подорож у дитинство". Розпитайте своїх батьків, якщо вони живі, про те, якими ви були в дитинстві, які витівки та провини робили, чи приходили батьки у школу за викликом учителя. Під час розповіді спробуйте жваво уявити себе дитиною та як би заново пережити свої дитячі враження. Головне, пригадайте, які внутрішні мотиви змусили вас тоді зробити той чи інший учинок.

Регулярно пригадуйте ваше шкільне дитинство. Спираючись на свій дитячий досвід, постарайтеся зрозуміти своїх учнів, мотиви їхніх учинків, поспівчувати їм, викликати їхню довіру. Розпитайте учнів, чим, наприклад, вони займались, коли прогуляли урок. Через якийсь час ви зрозумієте, що порушення дисципліни у вашому класі стають усе рідшими. У чому причина? А в тому, що діти відгукнулись на ваше бажання зрозуміти, відчути їхній внутрішній стан. В учнів зникло прагнення до бунту, протистояння. Вони відчули себе разом з вами.

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 4 (2 год)









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2020 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.