Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Міжнародне право як юридична база системи міжнародних відносин. Принципи міжнародного права





У наші дні проблема регулювання міжнародних відносин набула особливої ваги. Це пов’язано із зростанням взаємозалежності сучасного світу, загостренням глобальних викликів людській цивілізації в екології і демографії, економіці та політиці, з поширенням зброї масового знищення і збереженням загрози ядерної війни. Основними соціальними регуляторами суспільних відносин, які були вироблені людством і застосовуються зараз, стали правові та моральні норми. У сфері міжнародних відносин вони мають свої суттєві особливості та відмінності.

Сучасне міжнародне право – це сукупність норм і принципів, які регулюють усю систему міжнародних відносин, а також взаємодію в рамках окремих груп або на двохсторонніх засадах. Головними суб’єктами міжнародного права, носіями правоповноважень і юридичних обов’язків виступають держави. Водночас ними є і всі інші міжнародні актори як от міжурядові та міжнародні організації, транснаціональні корпорації, а також окремі індивіди.

Сутнісний зміст міжнародних відносин відбивають принципи як фундаментальні норми міжнародного права. Вони закріплюють засади сучасної системи міжнародних відносин і міжнародного права, сприяють нормальному функціонуванню та розвитку цих систем. Головним міжнародно-правовим документом сучасності, в якому сформульовані найперші, принципи міжнародного права, є Статут Організації Об’єднаних Націй. Його прийняли в 1945 p. 50 держав – засновників ООН, у тому числі Україна. Найважливіші принципи сучасної міжнародної політики викладені також у “Декларації про принципи міжнародного права, які стосуються дружніх зносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН” (1970 p.). Істотну роль у розвитку головних принципів, у наповненні їх новим змістом відіграв Заключний акт Наради з безпеки й співробітництва в Європі (Гельсінки, 1975 p.).

До головних принципів сучасного міжнародного права належать наступні:

1) принцип мирного співіснування;

2) принцип суверенної рівності держав;

3) принцип рівноправності народів та їхнього права самостійно визначати свою долю;

4) принцип незастосування сили або загрози силою в міжнародних відносинах;

5) принцип непорушності державних кордонів;

б) принцип територіальної цілісності держав;

7) принцип мирного врегулювання суперечок;

8) принцип невтручання у внутрішні справи держав;

9) принцип сумлінного виконання зобов’язань по міжнародному праву та угодах;

10) принцип всезагальної поваги прав людини й головних свобод.

Неважко помітити, що зміст багатьох принципів перегукується, а тому їх можна систематизувати в три групи:

перша – принципи, які формулюють положення про рівність суб’єктів міжнародних відносин;

друга – принципи, які відстоюють незалежність міжнародних акторів;

третя – принципи, спрямовані на мирне врегулювання міждержавних суперечностей.

Перелічені принципи сучасного міжнародного життя становлять найважливіший імператив існування людства, їх дотримання у здійсненні міжнародних, міждержавних взаємин робить можливим вилучення війни з життя суспільства. Безумовно, принципи міжнародного права не можна недооцінювати, але Їх не слід абсолютизувати й переоцінювати. Вони впливають на всю систему міжнародних відносин разом з певними моральними імперативами та нормами.

Основні моральні імперативи і норми

У міжнародних відносинах

Розуміння сучасного міжнародного життя передбачає з’ясування ролі й місця в ньому моралі. Мораль тут виступає як один із регуляторів політичних відносин, у яких суб’єктами є держави, нації, міждержавні та недержавні організації, транснаціональні корпорації і навіть окремі індивіди. Значення та поява моралі в міжнародній політиці, як і в політиці взагалі, визначається трьома її рисами соціального регулятора:

1) мораль – це система принципів і норм поведінки, в тому числі на міжнародній арені;

2) моральні принципи мають всезагальне значення для людського суспільства;

3) мораллю оцінюється як практична діяльність людей, включаючи фактично всіх міжнародних акторів, так і їx мотиви та наміри.

Вперше політику від моралі відокремив Н. Макіавеллі. Він зробив висновок, що політична поведінка, зокрема і в сфері міжнародних відносин, грунтується не на моралі, а на силі та вигоді. Громадянська вимога – поставити політику в залежність від моралі – була сформульована ще І. Кантом на рубежі XVIII – XIX ст. У наш час контроль політики з боку моралі – одна з найефективніших форм контролю, що здійснюється і може успішно надалі застосовуватися в суспільстві.

Визначенням місця моралі в політиці займається окрема галузь політичної науки – політична етика, яка включає в себе й етику поведінки у галузі міжнародних відносин. Науковою основою політичної етики є нормативні теорії моралі. Спираючись на загальні принципи, ці теорії намагаються обгрунтувати уявлення про те, якою повинна бути політична поведінка за тих чи інших умов. Стосовно сфери міжнародних відносин мова йде про політичну поведінку в залежності від рівня взаємовідносин між суб’єктами міжнародного життя, цілей і стратегії, які вони ставлять перед собою, засобів для їх досягнення тощо. Виходячи з нормативної теорії, формуються основні поняття, пріоритети та принципи, ціннісні настанови, визначається стратегія і тактика політичної поведінки. Політична етика, передбачає наявність власних моральних переконань і відповідальність за свої вчинки. Це насамперед стосується професійного політика.

Політична етика включає моральні аспекти політичних рішень, типи, способи і форми їх реалізації. Звідси її розуміння у широкому і вузькому контексті. У широкому розумінні до політичної етики відносяться теорія соціальної справедливості, легітимного управління, справедливих воєн, правильного використання влади правлячими колами. Політична етика у вузькому розумінні – це професійна етика, яка стосується, наприклад, поведінки державних лідерів, діяльності керівників міждержавних організацій і недержавних об’єднань. Тобто, носіями політичної етики виступають самі політики.

З точки зору політичної етики, в політиці – міжнародна не виключення – завжди існує моральна дилема, тобто проблема морального вибору. Так, наприклад, політичний діяч стає перед дилемою правди і неправди. Згідно Н. Макіавеллі, творячи добро, політики за певних обставин порушують моральні норми і їх не можна за це засуджувати. Навпаки, німецький філософ І. Кант вважав умисну неправду недопустимою, навіть якщо ця неправда рятує. З позицій і засад сучасної політичної етики найчастіше вважається, що політик діє морально тоді, коли добро від його вчинків перекриває зло. Єдино етичним у ситуації морального вибору буде діяння за девізом: “Сміливість і благородство” (на відміну від: “Ціль виправдовує засоби”). При цьому істотною ознакою зрілої політичної етики є звернення політиків до такого загальнолюдського принципу як ненасильство. Воно виступає не як пасивність злу, а як особлива форма опору йому.

Можливі різні варіанти розв’язання проблеми співвідношення політики та моралі взагалі і в міжнародних відносинах зокрема. Російський політолог Г. Батигін вказує на чотири.

Перший – “російський” – “хороші” люди повинні керувати “розумними”, тобто, якщо людина хороша, то вона знає, що потрібно іншим, якими ті повинні бути і що для цього слід зробити. Другий – “фарисейський” - передбачає суворе дотримання правил; тут не виникає питання, що морально, а що ні. Третій – нова протестантська мораль громадянського суспільства (за М. Вебером) або мораль справи (бізнесу) – досягай успіху, в цьому твоє служіння, найбільший гріх – омана. Четвертий – традиція І. Канта – існують професійні вимоги, котрі треба виконувати; вони ні погані, ні добрі, вони поза мораллю.

В цілому, виходячи із сучасного рівня розуміння співвідношення моралі та політики, принципів і завдань політичної етики, треба прагнути до створення такого демократичного гармонійного суспільства, коли такі соціальні та моральні цінності, як свобода, рівність, справедливість, честь і гідність, переходять із сфери моральної або філософської у сферу практичної політики, що прямо стосується політики міжнародної. При цьому мораль у міжнародних відносинах насамперед відіграє роль свого роду універсального соціального регулятора.

 







Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.