|
Етапи становлення економічної теорії
| Назва економічного
вчення
| Період
формування
| Визначні
представники
| Основні ідеї
| |
|
|
|
| | Економічна
думка
Стародавнього
світу та
Середньовіччя
| З найдавніших
часів до
XV ст.
| Конфуцій, Мен-цзи (Китай), Сократ, Ксенофонт, Платон, Арістотель (Греція), Варрон, Колумелла, Августин Блаженний (Рим), Ібн-Хальдун (Близький Схід), Фома Аквінський, Нікола Орем (Середньовіччя) та ін.
| Практичні поради по організації управління господарством та контроль з боку держави за діяльністю виробників;
захист приватної власності, рабства і кріпосництва, пріоритетний розвиток землеробства; ранньохристиянські ідеї про працю як джерело багатства, рівність людей перед Богом. Торгівля вважалась другорядним заняттям.
Середньовічні автори впроваджували ідеї про необтяжливість податків, заохочення землеробства і ремесла, засудження лихварства і торгівлі як засобу наживи.
| | Меркантилізм
|
XV-XVII ст.
| Вільям Стаффорд (Англія), Гаспар Скаруффі (Італія), Томас Мен (Англія), Антуан Монкретьєн (Франція), Антоніо Сєрра (Італія), Іван Посошков та Афанасій Ордін-Нащокін (Росія).
| Відображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу. На першому етапі свого розвитку (XV ст.) єдиною формою багатства меркантилісти вважали благородні метали (золото, срібло), виступали проти вивозу грошей з країни, на другому етапі (XVI – XVII ст.) виступали за розвиток зовнішньої торгівлі. Єдиним джерелом прибутку меркантилісти вважали нееквівалентний обмін (менше купувати, а більше продавати). Виступали за активне втручання держави в економіку, задля збагачення суспільства.
| | Фізіократи
| середина
XVIIIст.
| Франсуа Кене, Анн Робер Жак Тюрго (Франція).
| Фізіократи (від грец. – влада природи).
Критикували меркантилізм і вважали, що увага держави має бути зосереджена на створені багатства із "утворів землі", виражали інтереси великих землевласників. Землю, сільське господарство вважали основним джерелом створення продукту і накопичення багатства.
| Продовження табл. 1.1
|
|
|
|
| |
|
|
| Першими перенесли дослідження про походження прибутку із сфери обігу в сферу виробництва, однак вони обмежили виробництво лише галуззю землеробства.
Наприкінці 70-х років XVIII ст. школа припинила своє існування.
| | Класична політична економія
| XVIIст. 70 ті роки – початок XIX ст.
| Уільям Петті, Адам Сміт, Давід Рікардо, Томас Мальтус, Нассау Вільям Сеніор, Джеймс Мілль, Джон Мак-Куллох, Джон Стюард Мілль (Англія), П'єр Буагільбер, Жан Батист Сей, Фредерік Бастіа (Франція), Генрі Чарльз Кері (США)
| Відображали інтереси промислової буржуазії. Зосередили увагу на аналізі відносин у сфері виробництва, включаючи всі його сфери, та на вивченні її об'єктивних закономірностей.
Класиками була заснована теорія трудової вартості, започаткований аналіз капіталу і процесу відтворення. Ринок розглядали як саморегулюючу систему, яка найефективніше "невидимою рукою" розподіляє ресурси. Згідно з висновками А.Сміта ринкова економіка потребує як найбільшої економічної свободи. Держава не повинна втручатись в економіку. У надрах класичної школи визріли не тільки окремі напрямки економічної думки, але, по суті, сформувалася економічна наука.
| | Критичний напрям
політичної
економії
| Перша половина
XIX ст.
| Жан Шарль Леонар Сімонд де Сісмонді (Женева), П'єр Жозеф Прудон (Франція), Карл Йоганн Родбертус-Ягецов (Німеччина)
| Це ідеологія дрібної буржуазії. Політична економія повинна вивчати не самі економічні закони, а людину, її почуття потреби. Держава мусить керувати виробництвом і розподілом багатства в інтересах дрібної буржуазії. Заперечення вільної конкуренції і свободи торгівлі. Для капіталізму внутрішньо властиві кризи перевиробництва, він не має майбутнього, тому потрібно повернутися до дрібнотоварного виробництва.
| | Економічні вчення західно-европейських соціалістів- утопістів.
| XIX ст.
| Томас Мор, Роберт Оуен (Англія),
Томмазо Кампанелла (Італія), Сен-Сімон, ШарльФур'є (Франція)
| Ідея соціалістичної організації – це винахід XIX ст. Соціалісти-утопісти вперше поставили питання про соціалізм, як про нову систему організації виробництва, висунувши ідею, що соціалізм забезпечить значно вищу організацію виробництва і продуктивність праці, а це створить умови для якісно нового рішення забезпечення потреб
| Продовження табл. 1.1
|
|
|
|
| |
|
|
| Проголошували можливість для всіх членів суспільства працювати і за працею отримувати доходи. Головна умова прогресивного розвитку суспільства – знищення приватної власності.
| | Марксизм
| Середина
XIX ст – XXст.
| Карл Маркс, Фрідріх Енгельс (Німеччина), В.І.Ленін (Росія).
| Виник на базі класичної політичної економії на її завершальному етапі. Суть вчення Маркса – теорія додаткової вартості, механізм її одержання – продаж і використання товару особивого роду – робочої сили. Сформульована концепція закону вартості, як закону розвитку товарного виробництва. Марксизм характеризував капіталізм як останню антагоністичну класову суспільну формацію, після якої внаслідок пролетарської революції наступить ера соціалізму і комунізму.
| Таблиця 1.2
Сучасні економічні теорії
| Назва економічного
вчення
| Період
формування
| Визначні
представники
| Основні ідеї
| |
|
|
|
| | Маржиналізм
(неокласична економічна теорія)
| 70-ті роки XIX ст.
| Герман Госсен, Йоган фон Тюнен (німецькі дослідники), Жюль Дюпюї, Антуан Курно, Леон Вальрас (Франція), Карл Менгер, Фрідріх фон Візер, Ейген Бем-Баверк (Австрія), Альфред Маршалл, Артур Пігу, Ральф Джорж Хоутрі (Англія), Джон Бейтс Кларк (США), Кнут Вікссель (Швеція), Вільфредо Парето (Італія)
| Маржиналізм від французького – граничний. Основою маржиналізму є теорія граничної корисності, згідно з якою ринкова ціна товару визначається не суспільно необхідними витратами праці, а ступенем насичення потреби у ньому, корисністю останньої одиниці запасу певного виду товарів. Дана теорія протиставляється трудовій теорії вартості. Її автори висунули також теорію загальної економічної рівноваги, згідно якій механізм вільної конкуренції забезпечує "справедливу" винагороду кожному з факторів виробництва і повне використання економічних ресурсів. Використовували психологічний підхід та математичні методи. Методологічними засадами напряму є мікроаналіз (конкуренція, вільний ринок).
| Продовження табл. 1.2
|
|
|
|
| | Кейнсіанство
| 30-ті роки XX ст.
| Джон Мейнард Кейнс (Англія), Елвін Хансен, С.Харріс, (США)
| Лежить в основі сучасної економічної теорії (економікс). Економічне вчення про необхідність і значимість державного регулювання економіки за допомогою широкого використання державою фіскальної, кредитно-грошової політики й інших основних заходів впливу на ринковий механізм. Основні цілі – підтримка повної зайнятості за рахунок збільшення державних витрат, інфляційної та податкової політики.
| | Монетаризм
| 1950 р. – по тепер. час
| Мілтон Фрідмен (США)
| Гроші та грошову систему розглядають як вирішальний фактор зростання валового національного продукту і головну причину інфляції, а грошово-кредитну політику – як найважливіший інструмент здійснення економічної політики держави. Ідея економічної свободи реалізується на думку Фрідмена, невтручанням держави в економіку та зменшенням тієї частки національного продукту, що становить доходи держави. Основний принцип монетаризму полягає в тім, що альтернативи ринковому механізму не існує.
| | Інституціоналізм
| 20-ті роки XX ст.
| ТомасВеблен, Джон Роджержс Коммонс, Уеслі Клер Мітчелл, Рональд Коуз (США), Джон Кеннет Гелбрейт (Канада)
| Напрям виник в кінці XIX століття і остаточно сформувався як альтернатива неокласичному напряму, головною особливістю його є дослідження всієї сукуності соціально-економічних факторів (інститутів), які розглядаються у взаємозв'язку і взаємообумовленості і в історичному контексті, а також ідея соціального контролю суспільства над економікою.
|
Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
