|
|
ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯСтр 1 из 19Следующая ⇒ ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
Кафедра безпеки життєдіяльності
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до практичних робіт з курсу БЖД для бакалаврів усіх професійних напрямків денної і заочної форм навчання Затверджено радами спеціальностей:
Одеса 2014
Методичні вказівки до практичних робіт з курсу БЖД для бакалаврів усіх професійних напрямків денної і заочної форм навчання /Укл. О.А. Нетребський, С.М. Неменуща, З.М. Сахарова / Одеса: ОНАХТ, 2014.- 130 с.
Відповідальний за випуск зав. кафедрою безпеки життєдіяльності О.А. Нетребський, д-р техн. наук, професор
Підписано до друку _____ 2014 р. Формат 1/16. Ум. друк. арк. ___ Замовл. № ___. Тираж 300.
Змістовний модуль 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. Забезпечення природної, техногенної та соціальної безпек. Тема 2: «Природне середовище і його загрози».
Практична робота № 1 ОЦІНКА СТІЙКОСТІ ОБ’ЄКТА ДО ВПЛИВУ СЕЙСМІЧНОЇ ХВИЛІ ЗЕМЛЕТРУСУ (2 години)
Мета і завдання роботи Мета: набути практичних навичок в оцінці стійкості роботи об'єкту в умовах дії землетрусу. Завдання: мати поняття про дії сейсмічних хвиль землетрусу на будівлі, технологічне устаткування та комунально-енергетичні мережі; навчитися визначати величини інтенсивності коливання земної кори в балах, які характеризують ступені руйнування елементів різних будівель, споруд та устаткування.
2. Завдання на підготовку до практичної роботи Студент повинен вивчити теоретичний матеріал у відповідності зі списком наведеної літератури. Підготувати протокол виконання роботи. В протоколі вказати назву, мету, завдання роботи. Коротко викласти відповіді на питання для самоперевірки (№ 1-5), які наведені в методичних вказівках (МВ). Зробити оцінку стійкості об’єкта до впливу сейсмічної хвилі землетрусу відповідно до завдання (табл. 1.5). Знати: мету і зміст майбутньої роботи; характеристику величини і потужності землетрусу; методологію оцінки стійкості об’єкта до впливу сейсмічної хвилі землетрусу. Уміти: оцінювати стійкість об’єкта до впливу сейсмічної хвилі землетрусу та основні заходи захисту виробничого персоналу. Список літератури 1. Методичні вказівки до виконання практичної роботи «Оцінка стійкості об’єкта до впливу сейсмічної хвилі землетрусу». 2. Защита объектов народного хозяйства от оружия массового поражения: Справочник /Г.П. Демиденко, Е.П.Кузнецов, П.П.Орлов и др.: Под ред. Г.П. Демиденко. - 2-е изд., переработанное и доп. – К.: Вища школа, 1989. - 267 с. 3. Манойло О.Г. Безпека життєдіяльності. Посібник до виконання практичних робіт для студентів всіх спеціальностей. – Одеса: ОДАХ, 2011. - 56 с. Загальні положення Землетруси - це сейсмічні явища, що виникають у результаті раптових зсувів і розривів у земній корі або верхній частині мантії, які передаються на великі відстані у вигляді різких коливань, що призводять до руйнування будинків, споруд, пожеж і людських жертв. В результаті землетрусів утворюються тріщини, зсуви ґрунту, грязьові потоки, сніжні лавини, цунамі тощо. Місце, де виникає зсув гірських порід, називають джерелом землетрусу. Це джерело звичайно розміщене на глибині понад 10 км. Над ним розташоване місце найбільшого прояву землетрусу. Його називають епіцентром. Причиною землетрусів є зсуви у гірських породах земної кори, розломи, вздовж яких один скельний масив з величезною швидкістю треться по іншому. При цьому гігантська енергія спричинює коливання в скельних породах, які розповсюджуються на сотні кілометрів. Коливання при землетрусі бувають трьох типів: - повздовжні; - поперечні; - хвилі, що переміщуються по поверхні землі. Землетруси поділяють на тектонічні, вулканічні, обвальні, наведені, пов'язані з ударами космічних тіл по Землі і моретруси . Тектонічні землетруси виникають унаслідок тектонічних процесів, що відбуваються в надрах Землі. Вулканічні землетруси виникають через розповсюдження сейсмічних хвиль від виверження вулкану. Причиною обвальних землетрусів є обвали карстових пустот або покинутих гірських виробок (копалень). При цьому сейсмічні хвилі незначні. Причинами наведених землетрусів є наслідки непродуманої діяльності людей. Наприклад, під забудовами м. Одеси є розгалужена мережа катакомб, тому дуже часто спостерігаються обвали будівель, доріг тощо. Величину і потужність землетрусу характеризує магнітуда землетрусу – це енергія, яка виділяється при землетрусі у вигляді сейсмічних хвиль.Її фіксують за допомогою спеціальних приладів - сейсмографів і проводять складні розрахунки після чого за допомогою шкали Ч.Ріхтера (відомий американський геолог), який першим запропонував її у 1935 р. та присвоюють бали. Шкала Ріхтера містить умовні одиниці від 1 до 9,5. Нульова позначка на сейсмографі означає абсолютний спокій ґрунту, один бал вказує на слабкий підземний поштовх, кожний наступний бал позначає поштовх в 10 разів сильніший за попередній. Так, 9-бальний землетрус у 10 разів сильніший за 8 –бальний і у 100 разів – ніж 7 бальний. Існує також міжнародна сейсмічна 12 бальна шкала МSК-64 (табл.1.1), яка характеризує інтенсивність сейсмічної дії ( використовують для розрахунків у будівництві на сейсмічно небезпечних територіях на теренахбувшого СРСР). Вона характеризує силу землетрусу за сприйняттям його людиною, характером руйнування будівель та змінами у природньому середовищі. У країнах Євросоюзу використовують «Європейську макросейсмічну шкалу» (ЕМS-98). Під час землетрусу з обмеженої області (осередок землетрусу) під поверхнею землі утворюються і поширюються пружні коливання - сейсмічні хвилі. Сейсмічні хвилі - це по суті, низькочастотні звукові хвилі в твердій пружній землі. Вони викликають стиснення, зрушення і змішення частинок земної кори, викликаючи на поверхні землі руйнування і загибель людей. Руйнування поділяють на ступені - повні, сильні, середні і слабкі. Повні руйнування - у будівлях і спорудах зруйновані всі основні опорні конструкції й обрушені перекриття. Відновлення стає неможливим. Устаткування, засоби механізації і техніка відновленню не підлягають. На комунально-енергетичних мережах (КЕМ) - розриви кабелів, руйнування значних ділянок трубопроводів, опор ліній електропередач та інші руйнування. Сильні руйнування - у будівлях і спорудах значні деформації опорних конструкцій, зруйнована велика частина перекриттів і стін. Відновлення будівель і споруд можливо, але недоцільно, адже відновлення практично зводиться до нового будівництва з використанням деяких конструкцій, що збереглися. Устаткування і механізми переважно зруйновані і значно деформовані. На КЕМ розриви та деформаціях на окремих ділянках підземних мереж. Деформація опор повітряних ліній електропередач та зв'язку. Середні руйнування - у будівлях і спорудах зруйновані, головним чином, другорядні конструкції (легкі стіни, перегородки, дахи, вікна, двері). Можливі тріщини у зовнішніх стінах. Перекриття і підвали не зруйновані. Деформовані окремі вузли устаткування і техніки. Техніка вийшла з ладу і вимагає капітального ремонту. На КЕМ деформовані і зруйновані окремі опори повітряних ліній електропередач, є розриви і пошкодження технологічних трубопроводів. Для відновлення об'єкту (елементу) потрібен капітальний ремонт, виконання якого можливо власними силами об'єкту. Слабкі руйнування - в будівлях і спорудах зруйновані частина внутрішніх перегородок, заповнення дверних і віконних отворів. Устаткування має незначні деформації другорядних елементів. На КЕМ є незначні руйнування і поломки конструктивних елементів. Для відновлення об'єкту (елементу) потрібен дрібний ремонт. Ступінь руйнування будівлі конкретного типу, споруди або устаткування при дії сейсмічних хвиль визначається, головним чином, інтенсивністю коливання земної кори, (I, у балах). Ступені руйнування деяких об'єктів при різній інтенсивності коливання земної кори (надмірному тиску) приведені у таблиці 1.2. Вказані в таблиці мінімальне і максимальне значення інтенсивності коливання земної кори, що викликали той або інший ступінь руйнування, пояснюються можливими відмінностями в конструкції будівель, споруд та іншими чинниками. Землетруси можуть супроводжуватися вторинними факторами поразки: пожежами, вибухами, обвалами, зараженням місцевості радіоактивними або сильнодіючими отруйними речовинами та іншими чинниками. Таблиця 1.1. Характеристика інтенсивності землетрусу за шкалою MSK-64
Таблиця 1.2. Інтенсивність коливань земної кори залежно від надмірного тиску вибуху
Приклад розрахунку. 1.Виявляємо основні елементи в конструкціях будівлі, технологічного устаткування і КЕМ складального цеху, від яких залежить його виробнича діяльність (варіант 0 табл. 1.5). Вивчаючи будівельно-технологічну документацію (початкові дані), встановлюємо основні елементами цеху: 1) Виробничі будівлі та споруди: - будинки з легким металевим каркасом; - перекриття із залізобетонних плит. 2) Технологічне устаткування: - крани і кранове обладнання; - середні верстати; - стрічковий конвеєр; - контрольно-вимірювальна апаратура (КВА). 3) Комунально-енергетичні мережі: - трубопроводи на металевій естакаді; - наземні кабельні лінії; - відкрита повітряна освітлювальна мережа. 2. Для кожного провідного елементу цеху визначаємо ступінь руйнування (слабкі, середні, сильні або повні) в залежності від величини інтенсивності коливання земної кори. Ці величини приведені у таблиці 1.1. Наприклад, будівля цеху із зазначеними характеристиками отримає: - слабкі руйнування при 5-6 балах; - середні - при 6-7 балах; - сильні - при 7-8 балах; - повні – при 8-9 балах. Залізобетонні плити: - слабкі руйнування - при 7-8 балах; - середні - при 8-9 балах; - 9 і більше балів - повні. Визначаємо ступінь руйнування для елементів технологічного устаткування: Крани і кранове обладнання: - слабкі руйнування при 7-8 балах; - середні - при 8-9 балах; - сильні - при 9-9,5 балах; - повні – при 10 балах. Аналогічно визначаємо ступені руйнування для решти елементів технологічного устаткування й комунально-енергетичних мереж. Знайдені величини інтенсивності коливання земної кори за всіма елементами відображаємо умовними знаками за шкалою інтенсивності в таблиці 1.1. 3. Визначаємо межу стійкості кожного елементу цеху. За межу стійкості елементу береться величина інтенсивності коливання земної кори, що знаходиться на межі слабких і середніх руйнувань. Так, будівля цеху має межу стійкості 6 балів, перекриття із залізобетонних плит - 8 балів, стрічковий конвеєр - 3 бали тощо. 4. Визначаємо межу стійкості цеху за мінімальним значенням межі стійкості вхідних в його склад елементів. Порівнюючи межу стійкості всіх елементів цеху, знаходимо, що межа стійкості складального цеху заводу холодильних агрегатів (I lim) складає 3 бали. Таблиця 1.3. Практична робота № 2 Мета і завдання роботи Мета: закріпити теоретичні знання з питань радіаційної безпеки. Завдання: мати поняття про іонізацію повітря, радіаційний фон, кількісну характеристику іонізації повітря, класифікацію радіаційних аварій та її фази, механізм дії іонізуючого випромінювання на тканини організму, захист населення і приміщень від проникнення радіоактивних речовин; методи оцінки радіаційної обстановки при аваріях на об’єктах атомної енергетики та підприємстві, яке розташоване на невеликій відстані від нього.
2. Завдання на підготовку до практичної роботи Студент повинен вивчити теоретичний матеріал у відповідності зі списком наведеної літератури. Підготувати протокол виконання роботи. В протоколі вказати назву, мету, завдання роботи. Коротко викласти відповіді на питання для самоперевірки (№ 1-5), які наведені в методичних вказівках (МВ). Зробити оцінку дози опромінення людей відповідно до завдання (табл. 2.7.). Знати: мету і зміст майбутньої роботи; класифікацію небезпечних радіоактивних речовин, здатності до впливу на організм людини; методологію оцінки дози опромінення людей. Уміти: оцінювати дозу опромінення людей. Список літератури 1. Методичні вказівки до виконання практичної роботи «Оцінка радіаційної обстановки». 2. Безпека життєдіяльності: навчально-контролюючі тести: навч. метод. пос. для студ. вищих навч. закладів/ І.В. Іванова, В.М. Заплатинський, С.П. Гвоздій – 2 вид., переробл. та доповн. – Одеса: Видавець Букаєв Вадим Вікторович, 2009. – 161 с. 3. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посібн./ За ред. Є.П. Желібо, 6-е вид. - К.: Каравела, 2011. – 344 с. Загальні положення Термін «іонізуюче випромінювання» об’єднує різні за своєю фізичною природою види випромінювання. Схожість між ними в тому, що всі вони володіють високою енергією та реалізують свою біологічну дію через ефект іонізації з подальшим розвитком хімічних реакцій в біологічних структурах клітини, які можуть привести до її знищення. Іонізуюче випромінювання (ІВ) не сприймається органами чуття людини: ми не бачимо його, не чуємо і не відчуваємо його дії на наше тіло. Іонізуюче випромінювання включає потік α -частинок (ядра атомів гелію – Іонізуюче випромінювання поділяють на дві групи: – електромагнітна (рентгенівське та γ-випромінювання); – корпускулярна (α, β, нейтрони, протони, мезони тощо). Іонізуючі випромінювання розрізняються довжиною хвилі. Чим менше довжина хвилі, тим вище енергія випромінювання та більше його проникаюча здатність. Найкоротшу довжину хвилі (<10-8 м) мають рентгенівське та γ - випромінювання, які випромінюються у вигляді згустків енергії, що називаються квантами. Корпускулярна група випромінювання володіє малою проникаючою спроможністю, але у них велика іонізуюча здатність. Гама-випромінювання утворюються під час радіоактивного розпаду ядер. Це електромагнітне випромінювання найкоротшого діапазону з довжиною хвилі λ<10-7мм. Поширюється γ-випромінювання із швидкістю світла (с ≈ 3·108 м/с) та викликає іонізацію атомів речовини. Чим вище енергія γ-випромінювання і відповідно менша довжина його хвилі, тим вище проникаюча здатність. Гама-випромінювання володіє високою проникною здатністю. В атмосфері Землі, в залежності від енергії, гама-випромінювання може проникати на сотні кілометрів. В якості захисту від γ-випромінювання використовується свинець, бетон або інші матеріали з високою густиною. Бета-випромінювання – це потік електронів або позитронів. Вони виникають в ядрах атомів під час радіоактивного розпаду та миттєво випромінюються. Їх проникаюча здатність така, що вони можуть проходити через шар повітря до 15 м та води товщиною 1-2 см. Для захисту від β-частинок, як правило достатньо листа алюмінію товщиною декілька міліметрів. Під час зовнішнього опромінення β-частинками на відкритих поверхнях шкіри людини можуть з΄явитися радіаційні опіки різного ступеню. Альфа–випромінювання – це потік важких позитивно заряджених частинок. α-частинки – це ядра атома гелію: вони складаються з двох протонів та двох нейтронів та несуть два додатні заряди. Ці частинки утворюються під час радіоактивного розпаду деяких елементів з великим порядковим номером, в основному це трансуранові елементи з атомними номерами більшими за 92. α-випромінювання мають велику іонізуючу здатність, але проникають в тканину людини на малу глибину (0,02-0,06 см). Проникна здатність α-частинок в повітрі не перевищує 11 см. Стан змінюється у випадку, коли джерела альфа-вииромінювання потрапляють в організм людини з їжею, водою або повітрям. В такому випадку вони є надзвичайно небезпечними. Нейтрони – це частинки, які не мають електричного заряду. Ці частинки вилітають з ядер атомів під час деяких ядерних реакцій, зокрема, під час реакцій поділу ядер урану або плутонію. Іонізація середовища нейтронним випромінюванням відбувається зарядженими частинками, які утворюються під час взаємодії нейтронів з речовиною. Особливістю нейтронного випромінювання є здатність перетворювати атоми стабільних елементів в їх радіоактивніізотопи, що різко підвищує небезпеку нейтронного опромінення. Від нейтронного випромінювання добре захищають матеріали в структуру яких входить водень (вода, поліетилен та ін.). Джерела випромінювання бувають як природні так і штучно створені людиною. Основну частину випромінювання населення Землі отримує від природних джерел. Природні джерела космічного та земного походження створюють природний радіаційний фон (ПРФ). На території України природний фон створює потужність експозиційної дози від 40-200 мбер/рік. Випромінювання, обумовлене розсіяними в біосфері штучними радіонуклідами, породжує штучний радіаційний фон (ШРФ), який у нинішній час загалом на Земній кулі додає до ПРФ лише 1–3 %. Поєднання ПРФ та ШРФ утворює радіаційний фон (РФ), який діє на все населення земної кулі, маючи відносно постійний рівень. Космічні промені являють потік протонів та a-частинок, що приходять на Землю із Світового простору. До природних джерел земного походження відносяться – випромінювання радіоактивних речовин, що містяться у породах, грунті, будівельних матеріалах, повітрі, воді. Газ радон (у 7,5 раза важчий за повітря) є найвагомішим з усіх природних джерел радіації – він є невидимий і важкий, не має смаку та запаху. Радон і продукти його розпаду випромінюють приблизно 3/4 річної індивідуальної ефективної еквівалентної дози опромінювання, отримуваної населенням від земних джерел, і приблизно за половину цієї дози від усіх джерел радіації. Кількісною характеристикою джерела випромінювання є активність. Активність – це кількість розпадів ядер атома, що відбуваються в елементі за 1 секунду. В системі СІ – за одиницю активності прийнято одне ядерне перетворення за одну секунду – бекерель (Бк), (розпад/с). Позасистемною одиницею є Кюрі (Кі). 1 Кі = 3,7×1010 Бк = 2,2 ×1012 розпад/хв. Інтервал часу на протязі якого розпадається половина атомів радіоактивної речовини називається періодом напіврозпаду. Поглинута енергія іонізуючого випромінюванняодиницею маси речовини – поглинута доза. Це кількість енергії, поглинута одиницею маси (1кг) опроміненого середовища. Поглинута доза в Міжнародній системі одиниць (СІ) вимірюється в грей (Гр): 1Гр = 1Дж/кг Для оцінки поглинутої дози використовується також несистемна одиниця – рад: 1 рад = 0,01 Дж/кг, 1 Гр = 100 рад Рад є досить великою одиницею вимірювань і тому доза опромінення як правило вимірюється в долях рад – сотих (сантирад), тисячних (мілірад) і мільйонних (мікрорад). Наприклад, радіаційний фон Землі вимірюється в мікрорадах, а доза, одержана людиною під час одноразового рентгенівського просвічування шлунку становить кілька рад. Для оцінки радіаційної ситуації на місцевості та в робочому або житловому приміщеннях,яка обумовлена дією рентгенівського або гама-випромінювання використовують експозиційну дозу опромінювання. В системі СІ одиниця експозиційної дози – кулон на кілограм (Кл/кг). Проте на практиці, як правило, використовують несистемну одиницю– рентген (Р). Співвідношення між цими одиницями наступне: 1Р = 2,58·10-4 Кл/кг Поглинутій дозі в один рад відповідає експозиційна доза, приблизно рівна 1Р, тобто 1рад ≈ 1Р. Під час опромінення живих організмів виникають різні біологічні ефекти, відмінність між якими, за однакової поглинутої дози, пояснюється дією різних видів випромінювань.Біологічні ефекти, викликані будь-якими іонізуючими випромінюваннями, порівнюють з ефектами від рентгенівського та γ-випромінювання, тобто вводиться поняття еквівалентної дози. В системі СІ одиниця еквівалентної дози – зіверт (Зв). Існує також несистемна одиниця еквівалентної дози іонізуючого випромінювання – бер (біологічний еквівалентрентгена). Захист від випромінювань Захист часом полягає в тому, щоб обмежити час t перебування в умовах опромінення та не допустити перевищення допустимої дози. Захист відстанню грунтується на наступних фізичних засадах. Випромінювання точкового або локалізованого джерела поширюється у всі сторони рівномірно, тобто є ізотропним. Звідси випливає, що інтенсивність випромінювання зменшується із збільшенням відстані R до джерела за законом обернених квадратів. Принцип екранування або поглинання грунтується на використанні процесів взаємодії фотонів із речовиною. Якщо потужність дози Р0 на робочому місці оператора виявляється вище допустимої РД, то потрібно зменшити значення Р0 у необхідне число разів: n = Р0/РД, помістивши між джерелом випромінювання та оператором захист із речовини, яка поглинає радіацію. Слід відзначити, що організм беззахисний у полі випромінювання. Існують механізми пострадіаційного відновлення живих структур - підтримка організму (посилене харчування, вітаміни, фізична культура, сауна тощо). При змінах у кровотворенні застосовують переливання крові. При дозах, що загрожують життю (600 – 1000 бер) використовують пересадку кісткового мозку. При внутрішньому переопроміненні для поглинання або зв’язування радіонуклідів у сполуки, що перешкоджають їх відкладанню в органах людини, вводять сорбенти або речовини, які утворюють комплекси. До технічних засобів захисту від іонізуючих випромінювань відносяться екрани різних конструкцій. У якості ЗІЗ застосовують халати, комбінезони, плівковий одяг, рукавиці, пневматичні костюми, респіратори, протигази. Для захисту очей застосовуються окуляри. Весь персонал повинен мати індивідуальні дозиметри. Задача. Обчислити річну дозу опромінення та порівняти її з нормою, якщо відомо, що радіаційний фон становить 10 мкР/год. Приклад рішення. 1. Знаходимо дозу опромінення за добу (24 години) та за рік (365 діб) 10 мкР/год. х 24 години х 365 діб = 87600 мкР/рік = 0,088 Р/рік Зважаючи на співвідношення 1рад=1бер=113 Р; 1 Р =0,87 рад= 0,87 бер та 100 бер = 1 Зв Робимо перерахунок 0,088 Р/рік х 0,87 = 0,076 бер/рік=0,076 мЗв/рік Висновок: Норма опромінення населення становить 1 мЗв/рік, тому показник річної дози опромінення, який дорівнює 0,076 мЗв/рік вказує, що населення отримує суттєво меншу дозу радіації. Таблиця 2.2. Практична робота № 3 Мета і завдання роботи Мета: закріпити теоретичні знання з питань хімічної безпеки при аварії на хімічно-небезпечному обєкті з виливом сильнодіючих отруйних речовин (СДОР). Завдання: мати поняття про класифікацію небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, впливу на організм людини; хімічну обстановку і методи її виявлення; отримати навички визначення оцінка хімічної обстановки при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах з виливом СДОР.
2. Завдання на підготовку до практичної роботи Студент повинен вивчити теоретичний матеріал у відповідності зі списком наведеної літератури. Підготувати протокол виконання роботи. В протоколі вказати назву, мету, завдання роботи. Коротко викласти відповіді на питання для самоперевірки (№ 1-13), які наведені в методичних вказівках (МВ). Зробити розрахунки оцінки хімічної обстановки при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах з викидом СДОР відповідно до завдання (табл. 2.7.). Знати: мету і зміст майбутньої роботи; класифікацію небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння та впливу на організм людини; методологію оцінки хімічної безпеки при аварії на хімічно небезпечному обєкті з виливом СДОР. Список літератури 1. Методичні вказівки до виконання практичної роботи «Оцінка хімічної безпеки при аварії на хімічно небезпечному об’єкті з виливом СДОР». 2. Безпека життєдіяльності / Касьянов М.А. (Розділ I), Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М. (Розділ II), Друзь О.М., Тищенко Ю.А. (Розділ III). Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во Східноукр. НУ ім. В. Даля, 2006.-284 с. 3.Бедрій Я.І. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник.- К.: Кондор, 2009. - 286 с. Загальні положення Хімічна обстановка - це сукупність наслідків хімічного зараження території отруйними речовинами (ОР) або сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР), що негативно впливають на населення, формування ЦО і діяльність об'єктів народного господарства. Класифікацію небезпечних хімічних речовин проводять за:- ступенем токсичності під час надходження до організму через шкіру або органи дихання;- ознакою переважного синдрому під час гострої інтоксикації;- агрегатним станом;- температурою кипіння;- здатністю до горіння;- впливом на організм людини.За ступенем токсичності всі хімічні речовини поділяють на:- надзвичайно токсичні, з LC50< 1мг/л та LD50<1мг/кг;- високотоксичні, з LC50=1-5мг/л та LD50=1-50мг/кг;- сильнотоксичні, з LC50=6-20мг/л та LD50=51-500мг/кг;- помірнотоксичні, з LC50=21-80мг/л та LD50=501-5000мг/кг;- малотоксичні, з LC50=81-160мг/л та LD50=5001-15000мг/кг;- нетоксичні, з LC50>160мг/л та LD50>15000мг/кг.Відповідно до токсикологічної класифікації всі небезпечні хімічні речовини поділяють на шість групп: 1. задушливої дії ( хлор, трихлористий фосфор, хлориди сірки) впливають на організм людини через вдихання парів, через деякий час ці речовини викликають токсичний набряк легенів. 2. загальної токсичної дії ( кислота синильна, вуглецю діоксид тощо) – викликають гострі порушення енергетичного обміну в організмі та поділяються на отрути крові, гемолітичні отрути, тканинні отрути, а також речовини, які виснажують запаси субстратів для процесів біологічного окиснення. У разі потрапляння до організму людини смертельних доз з’являюься судоми, гостра серцево-судинна недостатність, зупинка дихання. 3. задушливої та загально отруйної дії (сірководень, сульфатний ангідрид, азоту оксид тощо) мають здатність до сильної опікової дії. У разі високих концентрацій спостерігаються судоми, знепритомлення, глибокий наркоз із зникненням усіх рефлексів. 4. нейротропні отрути, що діють на виникнення, проведення та передавання знервованого імпульсу (сірковуглець) діють на нервову систему людини. Падіння артеріального тиску, порушення серцевого ритму. 5. речовини із задушливою та нейротропною дією (аміак, гептил, гідразин тощо) – викликають гіпертонію, кон’юктивіт носоглотки, кашель, блювання. 6. метаболічні отрути (діоксан, метилбромід, метилхлорид, спирт метиловий) втручаються в процес метаболізму речовин в організмі. Отруєння ними характеризується відсутністю певної реакції організму на отруту, але у процес ураження поступово втягується багато органів.За здатністю до горіння небезпечні хімічні речовини (НХР) поділяються на:- горючі – легко займаються від джерела вогню та продовжують горіти після його вилучення (аміл, акрилонітрил, гептил, аміак-газ, сірковуглець, оксиди азоту);- важкогорючі – легко займаються під впливом джерела вогню, не здатні самостійно горіти після вилучення останнього (аміак рідкий, ціаністий водень тощо);- негорючі – не здатні до горіня в атмосфері нормального складу (з концентрацією кисню до 21%) за температури до 900°С (хлор, азотна кислота, фтористий водень, фосген, сірчаний ангідрид);- негорючі пожежонебезпечні – розкладаються за низьких температур, виділяють горючі гази (пара), відносяться окислювачі (хлор, азотна кислота).У системі стандартів безпеки праці за ступенем дії на організм людини небезпечні хімічні речовини поділяються на чотири класи небезпеки (табл. 2.1). Для адміністративно-територіальних одиниць (АТО) ступінь небезпеки від хімічно-небезпечного об’єкту оцінюється частиною території, що потрапляє у зону можливого хімічного забруднення (ЗМХЗ) під час аварій на хімічно-небезпечному об’єкті. Перший ступінь хімічної небезпеки адміністративно-територіальних одиниць фіксується тоді, коли до зони можливого хімічного забруднення входить більше 50% території, другий – від 30% до 50%, третій – від 10 до 30% і четвертий – менше 10%.Залежно від виду небезпечних хімічних речовин (НХР), викинутих унаслідок аварії, розрізняють чотири види осередків хімічного ураження: 1. нестійкими швидкодіючими НХР (кислота синильна, аміак, бензол, дихлоретан тощо).2. нестійкими повільнодіючими НХР (оросген, метилбромід тощо).3. стійкими швидкодіючими НХР (анілін, фурфурол тощо).4. стійкими повільнодіючими НХР (кислота сульфатна тощо). Таблиця 2.1. Характеристика класів небезпеки хімічних речовин
Приклад розрахунку. Визначення еквівалентної кількості речовини передбачається у первинній і вторинній хмарі. Еквівалентна кількість речовини у первинній хмарі визначається за формулою
де К1 – коефіцієнт, який залежить від умов зберігання СДОР (табл. 3.2); К3 – коефіцієнт, що дорівнює відношенню граничної токсодози хлору до граничної токсодози іншої СДОР (табл. 3.2); К5 – коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості повітря. Приймається: для інверсії – 1, для ізотермії – 0,23, для конвекції – 0,008 (аварії вдень); К7 – коефіцієнт, який враховує вплив температури повітря (табл. 3.2). Q0 – кількість викинутої (розлитої) при аварії СДОР на об’єкті господарювання, т;
Еквівалентна кількість речовини у вторинній хмарі розраховується за формулою
де К2 – коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР (табл.. 2.2); К4 – коефіцієнт, який враховує швидкість вітру (табл. 3.4); К6 – коефіцієнт, який залежить від часу, що пройшов після початку аварії, К6 = Т0,8 .
Час випаровування речовини визначається за формулою
де Т – тривалість випаровування речовини, год; h– товщи   Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...  Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...  Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...  Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
), β -частинок (електрони, позитрони), γ -випромінювання та багато інших.
, (3.1)
– еквівалентна кількість речовини у первинній хмарі, т;
, (3.2)
– еквівалентна кількість речовини у вторинній хмарі, т;
, (3.3)