Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Вибір вогнегасної речовини та основні елементи устаткування водяного пожежогасіння





3.5.1. Вибір вогнегасної речовинизалежить від: характеру пожежі; вла­стивостей і агрегатного стану горючих речовин; параметрів по­жежі (площі, інтенсивності, температури горіння тощо); виду по­жежі (у закритому або відкритому повітрі); вогнегасної здатності до гасіння конкретних речовин та матеріалів; ефективності спо­собу гасіння пожежі.

Оскільки вода є основною вогнегасною речовиною, необхідно приділити особливу увагу створенню та працездатності надійних систем водопостачання.

Відповідно до СНіП 2.04.01 – 84*,, на кожному промисловому підпри­ємстві повинен функціонувати пожежний водопровід. Він може бути об'єд­наним з господарсько-питним або водопроводом, який використо­вують у виробничому процесі. Воду також можна подавати до місця пожежі з водоймищ, річок, або підвозити в автоцистернах.

3.5.2. Основними елементами устаткування водяного пожежогасіння на об'єктах є пожежні гідранти, пожежні крани, пожежні рука­ви, насоси тощо.

Пожежні гідранти використовують для відбору води із зовніш­нього водопроводу. Біля місця їх розташування повинні бути уста­новлені покажчики з нанесеними на них: літерним індексом "ПГ"; цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідран­та; внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах; зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева).

Пожежний кран являє собою комплект пристроїв, який скла­дається із клапана (вентиля), установленого на пожежному тру­бопроводі, та по­жежного рукава з ручним стволом. Вентиль має пожежну з'єднувальною головку. Пожежні крани повинні роз­міщуватись у вбудованих або навісних шафах, які пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання. Пожежні рукави необхідно утримувати сухими, складеними в "гармошку" або скатку, приєднаними до кранів та стволів. Не рідше одного разу на 6 місяців їх потрібно розгортати та перевіряти цілісність. На дверцятах пожежних шафок після літерного індексу "ПК" повинні бути вка­зані порядковий номер крана та но­мер телефону для виклику пожежної охорони.



3.6. Первинні засоби пожежогасіння До них відносять­ся: вогнегасники, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна або повсті, ящики з піском, бочки з во­дою, пожежні відра, совкові лопати), пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо). Їх застосовують для ліквідації невеликих за­горянь у початковій стадії до приведення в дію стаціонарних та пересувних засобів гасіння пожежі або до прибуття пожежної команди. Кожне при­міщення, відділення, цех, транспортні засоби повинні бути забез­печені такими засобами у відповідності з нормами. Серед первинних засобів пожежогасіння первинну роль займають вогнегасники.Вони бувають переносні (маса заряду до 10 кг), пересувні (від 18 кг) та стаціонарні (від 200 кг).

Класифікація вогнегасників

Класифікація вогнегасників на групи наведена в табл. 4.2.

Таблиця 4.2. - Основні види вогнегасників

Група та види вогнегасників Позначення Вогнегасна речовина Спосіб подачі вогнегасної речовини
1. Пінні 1.1 Повітряно-пінні     1.2 Хімічнопінні     1.3. Водопінні       ВПП-5*, ВПП-10, ВПП-100, ВППУ-250   ВХП-10, ВП-9ММ     ВВП-6, ВВП-9, ВВП-12, ВВП-50, ВВП-150   Хімічна піна, яку отримують із водних розчинів лугів і кислот Повітряно-хімічна піна водних розчинів піноутворювачів. Водопінна суміш піноутворювачів   Під тиском газів, які утворилися при хімічній реакції.     Під тиском робочого газу (СО2), який знаходиться в окремому балончику.   Під тиском робочого газу (СО2), який знаходиться в окремому балончику.
2. Газові 2.1Вуглекис-лотні 2.2 Аерозольні   ВВК-2, ВВК-5, ВВК-18 ВА-1, ВА-3   Вуглекислота СО2 у виді газу та снігу Галоїдовані вуглеводні   Під тиском заряду вуглекислоти Під тиском робочого газу (стиснутого повітря), який знаходиться в окремому балончикові
3. Порошкові   ВП-1 (“Момент”, “Турист”, Спутник”),ВП-2, ВП-5Б, ВП-2(з), ВП-9(з), ВП-50, ВП-100(з) . Вогнегасящі порошки загального і спеціального призначення Під тиском стисненого газу (азоту або повітря), який знаходиться в допоміжному балончикові або над вогнегасною речовиною, а також в результаті вільного надходження речовини

Примітка: *- цифри в маркуванні будь-якого типу вогнегасника вказують на об'єм його корпусу (маса заряду).

 

При експлуатації вогнегасників з метою покращання їх обліку рекомендується кожному присвоювати порядковий номер. На кожний вогнегасник заводять фор­муляр (паспорт), в якому роблять записи про перевірку, заряджання, випробування.

Грамотна технічна експлуатація і утримування вогнегасників неможливі без знання їхньої будови і принципу дії, розуміння фізико-хімічних основ горіння.

3.6.2. Повітряно-пінні вогнегасникипризначені для гасіння початкових вогнищ пожежі твердих матеріалів, а також різних горючих рідин на площі до 1 м2.

Їх не можна застосовувати для гасіння: електроустановок під напругою, тому що при цьому можливе ураження електричним струмом по струменю піни; лужних, лужно – земельних металів і карбідів алюмінію, барію, кальцію, тому що взаємодія цих речовин з водою супроводжується виділенням пальних газів; сульфату натрію (самозаймається); сірчаного інгідриду (можливий вибухонебезпечний викид).

При гасінні твердих матеріалів струмінь піни направляють у місце найбільш інтенсивного горіння, а пальних рідин – по поверхні рідини від країв, щоб поступово покрити всю палаючу поверхню піною.

Зберігання вогнегасників допускається тільки у вертикальному положенні в легкодоступному і видному місці на висоті не більше 1,5 м від підлоги.

Один раз на два роки для повітряно-пінних вогнегасників установлена обов'язкова перевірка якості зарядів і стану корпусів на міцність.

Вогнегасники, установлені на відкритому повітрі, потрібно захистити від атмосферних опадів (спеціальні шафи, навіси).

Промисловість випускає три види вогнегасників: ручні – ВПП-5, ВПП-9 (рис. 4.1); пересувні – ВПП-100; стаціонарні – ВППУ-250.

Рис. 4.1. Водопінний переносний вогнегасникВПП-9: 1 - корпус; 2 - сифонна трубка; 3 - балончик; 4 - ручка; 5 – важіль керування клапаном; 6 - пускова кнопка; 7- рукав; 8 - піногенератор; 9- запобіжник; 10 - запобіжний клапан; б - вогнегасник

 

 

Заряд вогнегасника складається з 4-6 % водного розчину піноутворювача ПУ-1. Виштовхування заряду з корпуса вогнегасника відбувається під тиском вуглекислого газу, що знаходиться в сталевому балоні під тиском.

Вогнегасники установлюють у приміщеннях з температурою повітря від +3 до +5 0С. Систематично необхідно слідкувати за станом вогнегасника і проводити його очищення від пилу. Особливо потрібно слідкувати за чистотою сітки ствола ГПС, для чого бажано верхню частину його закрити папе­ром або плівкою. При пожежі плівку потрібно зірвати.

Через кожні три роки необхідно провести огляд внутрішньої поверхні корпусу вогнегасника. У випадку появи іржі поверхню зачистити, а потім покрити епоксидною емаллю Ш-773 і просушити.

Через кожні 6 років одночасно з внутрішнім оглядом прове­сти випробування корпусу на міцність і герметичність гідравлічним тиском 1,3 МПа упродовж 3-х хв. Повторний огляд пускових талонів має проводитись один раз на 10 років.

3.6.3. Газові вогнегасники(вуглекислотні, аерозольні) призначені для гасіння рідких і твердих горючих речовин (за винятком тих, котрі можуть горіти без доступу повітря), електроустановок під напругою, транспортних засобів. Використовуються вони також у тих випадках, коли застосування води не дає позитивного ефекту або воно небажане (у музеях, картинних галереях, архівах і т.п.). Після використання газових вогнегасників у закритих приміщеннях останні необхідно провітрити.

Зберігати газові вогнегасники потрібно на спеціальному кронштейні в легкодоступному місці, захищеному від попадання прямих сонячних променів і далеко від нагрівальних приладів. Їх огляд проводиться щомісяця. Щокварталу контролюється цілісність заряду шляхом зважування і проводиться перевірка на герметичність. Один раз на три роки корпуси вогнегасників перевіряють на міцність гідравлічним тиском 2,5 МПа.

Вуглекислотні вогнегасники

Заряджені зрідженим вуглекислим газом (СО2) під тиском 6-7 МПа. У балоні вогнегасника він може знаходитися в рідкій і газоподібній фазах. Співвідношення цих фаз залежить від температури. З її підвищенням рідка вуглекислота переходить у газоподібний стан і тиск у балоні різко зростає. Щоб уникнути розриву балонів, їх заповнюють рідкою вуглекислотою на 75 % і постачають запобіжними мембранами, які забезпечують саморозрядження балона при досягненні в ньому тиску 16-22 МПа.

Недоліком вуглекислоти є те, що вона не має змочувальної здатності, в зв'язку з чим нею не можна гасити тліючі матеріали. Ефективна дія вуглекислотних вогнегасників – у температурних межах від +50°С до -25°С. При нижчих температурах, наприклад -30°С, тиск вуглекислоти в балоні складає 1,45 МПа (14,5 атм), і вихід струменя з вогнегасника відбувається з меншою швидкістю, що знижує його вогнегасну здатність.

Вуглекислотні вогнегасники бувають: ручні – ВВК-2 (рис.4.2.а), ВВК-3, ВВК-5, тощо; пересувні – ВВК-25, ВВК-80, ВВК-400; стаціонарні – ВВС-5, ВВС-5П.

Рис. 4.2. Газові переносні вогнегасники:

а - вогнегасник вуглекислотний ВВК-2: І - корпус; 2 - сифонна трубка; 3 - запобіжна мембрана; 4 - запобіжна чека; б - важіль керування клапаном; 6 - ручка; 7 - раструб;

б - вогнегасник хладоновий ВХ-3: 1 - корпус; 2 - сифонна трубка; 3 - ручка; 4 - важіль керування клапаном; 5 - запобіжна чека; 6 - насадка-розпилювач.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.