Зміст і необхідність фінансів

Фінанси – система економічних відносин за планомірним розподілом і перерозподілом сукупного суспільного продукту та національного доходу, формування централізованих і децентралізованих грошових фондів для забезпечення потреб розширеного відтворення, підвищення рівня життя народу, розвитку й удосконалення суспільства.

Суспільний продукт – продукція, вироблена суспільством за певний період часу.

Національний доход – знов створена за рік у сфері матеріального виробництва вартість або відповідна їй частина сукупного суспільного продукту в натуральній формі, отримана з урахуванням усіх матеріальних витрат на його виробництво.

Відтворення – безперервний рух і відновлення процесу виробництва (це поняття включає поняття відтворення матеріальних благ, робочої сили і виробничих відносин).

Розширене відтворення – відновлення у збільшених масштабах.

Просте відтворення – поновлюється в незмінних масштабах.

Фінанси – сукупність усіх грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства, держави, а також система їх формування, розподілу і використання. Розподільчі відносини мають грошову форму, виступають як рух грошових коштів.

Функціонування фінансів починається тоді, коли в результаті виробництва товарів (послуг зв’язку) та їх реалізації формуються грошові доходи (ресурси) учасників суспільного виробництва.

Об’єктивну основу фінансів складають освіта, рух і використання грошових доходів держави, підприємств і населення.

Грошові доходи до їх кінцевого використання підрозділяються на відповідні цільовому призначенню відособлені частини, які називають грошовими фондами.

Фінанси складаються із фінансів підприємств (об’єднань) і загальнодержавних фінансів.

Фінанси підприємств за своєю сутністю – це складна економічна категорія, яку у вітчизняній економічній літературі визначають таким чином: фінанси підприємств – це економічні відносини, що зв’язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб’єктів господарювання в процесі відтворення.

Проте останнім часом більшість економістів вважають, що фінанси підприємств – це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які створюються і використовуються для здійснення виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг у різних галузях, а також для фінансування інших видів діяльності підприємств.

Фінанси підприємств (об’єднань) є сукупністю грошових відносин, пов’язаних з планомірним утворенням, розподілом і використанням грошових доходів і накопичень підприємств (об’єднань) і організацій. До їх складу входять фінанси виробничих підприємств (об’єднань) усіх форм власності (державних, колгоспно-кооперативних, орендних, акціонерних і спільних підприємств, фінанси громадських організацій та ін.).

Загальнодержавні фінанси включають державний бюджет, державне соціальне страхування, майнове й особисте страхування та державний кредит.

Фінанси об’єднань, підприємств і галузей народного господарства є складовою частиною фінансів суспільства. Вони відображають фінансову сторону господарської діяльності об’єднань, підприємств і галузей та характеризують у грошовій формі економічні відносини, що виникають у процесі кругообігу основних і оборотних засобів, виробництва і реалізації продукції, утворення і використання їх грошових ресурсів. Будучи безперервно пов’язані з виробництвом, розподілом і споживанням суспільного продукту і національного доходу, фінанси об’єднань, підприємств і галузей народного господарства активно впливають на ці процеси.

Фінанси підприємств, об’єднань і галузей народного господарства характеризують грошові відносини:

- усередині виробничих об’єднань, підприємств (між цехами, ділянками, службами) – при утворенні і використанні грошових доходів і фондів грошових коштів;

- між об’єднаннями, підприємствами і робочими, службовцями – при виплаті заробітної плати, премій, допомоги і т.д.;

- між об’єднаннями, підприємствами і організаціями – при оплаті товарно-матеріальних цінностей, реалізації готової продукції, наданні послуг;

- між виробничими об’єднаннями, підприємствами і вищестоящими організаціями (промисловими об’єднаннями, головними управліннями, міністерствами), а також фінансово-кредитними органами.

За формами власності фінанси підрозділяються на фінанси державних об’єднань, підприємств і фінанси кооперативно-колгоспних організацій (у сучасних умовах – фінанси СП, МП, приватних осіб). Усі промислові підприємства, будучи економічно самостійними і рівними перед законом, однаково допускаються до виробничої і комерційної діяльності і повинні добиватися успіху тільки через свої ділові якості. В умовах повного госпрозрахунку надійно зміцнюються підприємства, розвивається самоврядування, розширюються демократичні основи керівництва і посилюються економічні методи управління.

Фінанси об’єднань, підприємств – основа фінансів галузей народного господарства, оскільки у сфері матеріального виробництва створюється і розподіляється сукупний суспільний продукт і національний доход. Стійкість їх фінансового положення – найважливіша умова міцності галузевих фінансів, оскільки переважаюча частина грошових ресурсів галузі знаходиться в обороті об’єднань, підприємств, організацій. Фінансові ресурси перерозподілу, які надходять, від об’єднань та підприємств, міністерствами і відомствами майже в повній сумі розподіляються між підлеглими їм об’єднаннями, підприємствами, організаціями.

Фінанси галузей народного господарства відображають економічні відносини між виробничими об’єднаннями, підприємствами і головними управліннями, промисловими об’єднаннями; між виробничими об’єднаннями, підприємствами і міністерствами; між промисловими об’єднаннями, головними управліннями і міністерствами; між міністерствами, відомствами і фінансово-кредитними органами. Ці відносини зв’язані з процесами перерозподілу оборотних коштів, прибутку, амортизаційних відрахувань, утворенням централізованих цільових і резервних грошових фондів, розподілом отриманих міністерством бюджетних асигнувань між підприємствами, об’єднаннями, організаціями.

Фінанси об’єднань, підприємств і галузей народного господарства виконують наступні функції:

- утворення грошових доходів і грошових фондів у процесі господарської діяльності;

- використання грошових доходів і грошових фондів для розвитку виробництва;

- матеріальне стимулювання працівників об’єднань, підприємств і формування доходів бюджету;

- контроль за виробництвом, розподілом і використанням суспільного продукту і національного доходу.

Сутність фінансів виявляється в їх функціях. Існує дві основні функції: розподільча і контрольна, але та частина фінансів, яка функціонує у сфері матеріального виробництва, як наприклад фінанси підприємств, і бере участь в процесі створення грошових доходів і накопичень, виконує не тільки розподільчу і контрольну функцію, але і функцію формування грошових доходів.

Розподільна функція фінансів полягає у планомірному, первинному розподілі сукупного суспільного продукту, створеного в промисловому виробництві. Це означає, що підприємства утворюють фонди грошових коштів за рахунок виручки від реалізації продукції або наданих послуг, які направляють на відшкодування витрачених засобів виробництва, видачу зарплати і формування чистого доходу. Потім відбувається процес розподілу доходу. Він поділяється на три частини:

– перераховується до фонду соціального страхування;

– залишається на підприємстві для утворення госпрозрахункового доходу.

Фінансовий механізм розподілу повинен діяти з урахуванням вимог економічних законів, що означає дотримання наступних принципів:

- поєднання інтересів держави з інтересами підприємств;

- поєднання інтересів підприємства з інтересами колективу робочих і службовців;

- забезпечення процесу розширеного виробництва.

Контрольна функція фінансів промислових підприємств виникає на основі розподільної функції, стаючи її продовженням і розвитком. Вона може виявлятися і до настання розподільного процесу, і в ході його, і після завершення. Контрольна функція фінансів полягає у фінансовому контролі гривною, який широко застосовується на всіх стадіях кругообігу засобів. Будь-який розподільний фінансовий акт, по суті, одночасно і контрольний.

За допомогою фінансів держава здійснює розподіл суспільного продукту не тільки в натурально-речовинній формі, але і за вартістю, і тут необхідний контроль за забезпеченням вартісних і натурально-речовинних пропорцій в процесі розширеного відтворення. Фінанси здійснюють контроль на всіх стадіях створення, розподілу і використання суспільного продукту і національного доходу.

Успішне та ефективне проведення фінансового контролю залежить від рівня організації, видів і форм проведення контролю.

Розрізняють декілька видів фінансового контролю залежно від різних класифікаційних ознак.

Залежно від суб’єктів, що здійснюють фінансовий контроль, та характеру контрольної діяльності розрізняють наступні його види:

Державний фінансовий контроль здійснюють державні органи влади та управління. Головна його мета – забезпечити інтереси держави і суспільства щодо надходжень доходів і витрачання державних коштів.

Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки до підвідомчих підприємств і організацій. Він здійснюється контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств, охоплює діяльність підзвітних їм підприємств, установ і організацій

Громадський (суспільний) фінансовий контроль здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації тощо). Об’єкт контролю залежить від завдань, які перед ним стоять.

Аудит – це незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах. Поява та розвиток аудиту в сучасних умовах господарювання зумовлена наступними факторами:

- значним скороченням масштабів неефективного відомчого контролю;

- появою у підприємств нових форм власності, які не підпорядковуються вищестоящій організації, яка здійснює контроль за їхньою діяльністю;

- неможливістю загальнодержавними органами фінансового контролю охопити регулярними і глибокими перевірками всі суб’єкти господарювання, що покладається на аудиторські фірми.

Залежно від джерел інформації й методики виконання контрольних дій фінансовий контроль поділяють на документальний і фактичний. Поділ за цією ознакою є певною мірою умовним, тому що в основу його розмежування покладено лише різні джерела даних, що використовуються при здійсненні контрольних дій. Так, джерелами інформації для документального контролю є первинні документи, бухгалтерська, статистична звітність, нормативи та інша документація. Фактичній контроль ґрунтується на вивченні фактичних даних про об’єкт контролю за даними їх перевірки в натуральному вираженні. А тому він не може бути всеохоплюючим з огляду на безперервний характер фінансово-господарських операцій.

Залежно від цільової спрямованості контрольних дій виділяють стратегічний і тактичний контроль.

Стратегічний фінансовий контроль спрямовується на розв’язання стратегічних питань розвитку підприємства у майбутньому.

Тактичний вирішує поточні питання їхньої фінансової діяльності.

Залежно від місця здійснення фінансового контролю виділяють такі його види як контроль на місцях, коли суб’єкт виконує контрольні дії безпосередньо на підконтрольному об’єкті, та дистанційний контроль, за якого суб’єкт контролює віддалений від нього об’єкт за допомогою інформації, яка передається за допомогою засобів зв’язку.

Внутрішній контроль – оперативні заходи, що проводяться самою організацією. Він доповнює макроекономічну стратегію, розроблену центральними органами. Організація самостійно проводить стратегічний аналіз напрямів власної фінансової діяльності та підготовки відповідних фінансових планів і бюджетів. Після складання і затвердження планів доходів і витрат основну увагу організації приділяють проблемам управління й оперативного фінансового контролю.

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є форма його здійснення як засіб вираження змісту об’єкта контролю. Формами фінансового контролю є певні сторони виявлення змісту фінансового контролю залежно від часу здійснення контрольних дій. Виділяють такі форми фінансового контролю: попередній, поточний і наступний. Критерій розмежування цих форм полягає у зіставленні години здійснення контрольних дій із процесами формування і використання фондів фінансових ресурсів. Водночас вони тісно взаємопов’язані, що відображає безперервний характер контролю.

Попередній (превентивний) фінансовий контроль проводитися для здійснення фінансових операцій і має велике значення для попередження порушень. Він передбачає оцінку обґрунтованості фінансових програм і прогнозів у процесі складання, розгляду і затвердження бюджетних планів всіх рівнів, кошторисів позабюджетних фондів у процесі розробки фінансових планів і кошторисів, кредитних і касових заявок, фінансових розподілів бізнес-планів, складанні прогнозів балансів суб’єктів господарювання.

В умовах переходу до ринкової економіки превентивний фінансовий контроль є найефективнішою формою, оскільки дозволяє запобігти перевитратам і втратам фінансових ресурсів, порушенню законодавства. На стадії фінансового прогнозування і планування превентивний контроль слугує передумовою для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Поточний (оперативний) фінансовий контроль є органічною частиною оперативного фінансового управління й регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ, галузей економіки. Він проводитися в короткі проміжки часу в процесі здійснення фінансово-господарських операцій (перерахування податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснення виплат тощо). Опираючись на дані первинних документів оперативного і бухгалтерського обліку та інвентаризацій, поточний контроль дає можливість регулювати фінансові операції, які швидко змінюються, попереджувати збитки і втрати.

Наступний (ретроспективний) фінансовий контроль здійснюється шляхом аналізу і ревізії бухгалтерської і фінансової звітності після закінчення звітного періоду (за підсумками місяця, кварталу, року). Він характеризує поглиблене вивчення фінансової діяльності за попередній період, дає можливість масштабно оцінити позитивні та негативні сторони фінансової діяльності суб’єктів господарювання, розробляти заходи щодо їх усунення.

Слід зазначити, що всі форми фінансового контролю взаємопов’язані і доповнюють одна одну. Так, попередній контроль забезпечує перевірку проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів тощо. Поточний контроль допомагає своєчасно виявити недоліки й порушення в процесі фінансово-господарської діяльності та своєчасно їх усунути. Наступний контроль виявляє недоліки, які не були виявлені попереднім та поточним контролем.

Усі ці види і форми фінансового контролю проводяться в господарській діяльності оператора зв’язку.

1.4. Особливості організації фінансів підприємства зв¢язку

На сьогоднішній день зв¢язок та інформатизація стали одними з найважливіших складових економіки України, які стабільно забезпечують формування дохідної частини бюджету України та надають безліч цікавих можливостей для громадян, бізнесу, самої держави:

- підвищення ефективності роботи підприємств;

- вдосконалення систем освіти та охорони здоров¢я;

- зростання ефективності науково-дослідних робіт;

– високий рівень забезпечення інфокомунікаційних потреб користувачів;

– зростання ефективності та якості роботи державних установ.

У зв’язку як галузі матеріального виробництва створюються фінанси, які є органічним елементом єдиної системи фінансів держави. Основа фінансів господарства зв’язку в цілому і фінансів підприємств зв’язку така ж, як і фінансів промислових та інших підприємств галузей матеріального виробництва. Підприємства зв’язку створюють продукцію (надають послуги зв’язку), на що витрачають засоби праці, предмети праці і робочу силу, одержують платню за цю продукцію, у складі якої реалізують чистий дохід, частину якого використовують на розширене виробництво та інші планові потреби, а частину передають державі на загальнодержавні потреби.

Але в організації фінансів господарства зв’язку і підприємств зв’язку є свої особливості, що пояснюються специфічними умовами їх виробничої і господарської діяльності.

Перша особливість полягає в тому, що для господарства зв’язку характерна централізація виробничої діяльності, за якої всі підприємства зв’язку, незалежно від їх територіального розміщення, підкоряються єдиним правилам, що регулюють виробничий процес з передачі повідомлень, єдиним методологічним основам організації і розвитку засобів зв’язку та єдиним тарифам на послуги зв’язку.

Централізовано, в першу чергу, підприємства проводять розрахунки з бюджетом (податок на прибуток). Окрім того, підприємства оплачують в централізованому порядку витрати на перевезення пошти літаками, залізничним транспортом на території областей або країни, підготовку кадрів тощо.

Друга особливість полягає в тому, що процес виробництва послуг зв’язку не замикається на кожному підприємстві, а продовжується на
інших підприємствах зв’язку. Надходження доходів за весь виробничий процес здійснюється на одному з підприємств зв’язку, що розпочав виробничий процес, тобто на стадії вихідного обміну, тоді як інші підприємства зв’язку продовжують цей виробничий процес до його завершення, не одержуючи безпосередньо ні від клієнтури, ні від першого підприємства зв’язку доходів або частини доходів.

Під внутрішньосистемними розрахунками розуміються грошові розрахунки між підприємствами, Міністерством транспорту та зв’язку України, філіалами. Внутрішньосистемні розрахунки викликані необхідністю здійснення виробничого процесу в галузі зв’язку – у виробництві продукції (послуг) зв’язку беруть участь декілька підприємств і одержані тарифні доходи (Дт) вимагають перерозподілу. Така розподільча функція фінансів зв’язку дозволяє здійснювати повний господарський розрахунок всіх підприємств і філіалів залежно від їх виходу у виробництво і надання послуг зв’язку.

Внутрішньо системні розрахунки включають також:

- здійснення платежів з прибутку (доходу) у вищі організації і бюджети (державний, місцевий), отримання асигнувань на покриття планового збитку;

- розподіл амортизаційних відрахувань, частини прибутку (доходу) та інших джерел, направлених на капітальні вкладення та інші потреби.

Третя особливість – це велика кількість підприємств зв’язку, що забезпечують єдиний виробничий процес, але непов’язані з клієнтурою і тому не реалізовують доходи, так звані безприбуткові підприємства.

Четверта – це вища, ніж в інших галузях народного господарства, централізація грошових ресурсів на капітальні вкладення. Це пов’язано із зосередженням в підприємствах грошових ресурсів на асигнування з бюджетів, амортизаційні відрахування, відрахування з прибутку, які централізовано витрачаються на:

- заходи щодо розвитку і вдосконалення виробництва;

- фінансування капітальних вкладень на будівництво споруд зв’язку;

- фінансування (підтримку) підприємств власними коштами, які не наявні достатньою мірою, тощо.

П¢ята особливість – двосторонній принцип грошових відносин з державою, тобто грошові відносини підприємств зв’язку з одного боку виявляються здійсненням платежів до бюджету (з прибутку, доходів), з іншого боку вони одержують асигнування з бюджету для фінансування капітальних вкладень. В даний час галузь зв’язку асигнувань з бюджету не одержує. Розвиток галузі відбувається в основному за рахунок власних або залучених коштів (банківських кредитів або коштів населення, підприємств).

Шоста особливість – фінанси Міністерства транспорту та зв’язку України роз’єднані і вступають у самостійні відносини з державним бюджетом країни. Міністерство транспорту та зв’язку тільки організовує, направляє і контролює діяльність всіх підприємств зв’язку на території країни і не може маневрувати фінансовими ресурсами галузі.

Сьома особливість – акумуляція засобів Міністерством транспорту та зв’язку з підприємств і створення централізованих фондів для фінансування наукових розробок, капітального будівництва та ін. тільки з відома відповідних підприємств.

Роль фінансових служб підприємств зв’язку зараз не може полягати тільки в плануванні і своєчасному отриманні коштів від споживачів за надані послуги зв’язку, розподілі і контролі за цими коштами. Необхідно спільно з керівниками і іншими фахівцями підприємства розробляти стратегію його діяльності, пропонувати комерційні ідеї, аналізувати фінансову ефективність і результати інвестицій, прибутковість фінансово-кредитних операцій, оптимальне співвідношення власних і позикових коштів тощо.

Практична діяльність підприємств зв’язку повинна бути націлена на збільшення доходів. Проте фінансові можливості визначаються не тільки межами підприємницької свободи, але і можливостями у сфері ціноутворення.

2. Відмітки та загальні риси фінансів і грошей.

5. Функції фінансів підприємств. Внутрішні особливості і форми прояву їх суті.

а) грошові відносини, що виникають між населенням, між населенням і торгівлею;

б) грошові кошти, які в своєму кругообігу забезпечують діяльність підприємств і держави в цілому;

в) грошові відносини, сформовані державою з приводу утворення, розподілу і перерозподілу ВВП і національного доходу.

а) чистий прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства;

б) економічні відносини, пов’язані з рухом засобів, формуванням і використанням грошових фондів;

в) підприємства, громадські (суспільні) організації та інші підприємства з різними формами власності.

а) підприємства, громадські організації та інші підприємства з різними формами власності;

а) розподілі й установленні податкових ставок і пільг;

в) розподілі населенню різних видів бюджетних трансфертів.

а) контроль за сплатою податків до Держбюджету з юридичних і фізичних осіб;

б) контроль за експортом й імпортом різних товарів народного споживання;

в) контроль на всіх стадіях утворення, розподілу і використання суспільного продукту і національного доходу.

8. Контрольна і розподільна функції фінансів тісно взаємозв’язані:

9. Існують наступні види фінансового контролю:

10. За термінами проведення фінансовий контроль поділяється на:

2. Фінанси підприємств як основа фінансів суспільства.

Фінансова політика [financial policy] – форма реалізації фінансової ідеології і фінансової стратегії підприємства в розрізі окремих аспектів його фінансової діяльності. На відміну від фінансової стратегії в цілому, фінансова політика формується лише за окремими напрямами фінансової діяльності підприємства, що вимагає забезпечення найбільш ефективного управління для досягнення головної стратегічної мети цієї діяльності.

Фінансові інструменти [financial instruments] – документи, які мають грошову вартість (або підтверджують рух грошових коштів), за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ринку. До основних фінансових інструментів відносяться первинні і похідні цінні папери, свідоцтва про депозитний внесок, кредитні договори, страхові поліси тощо.

Фінансовий ринок [financial market] – ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу виступають різноманітні фінансові інструменти і фінансові послуги.

Фінанси [finance; fin; f] – система економічних відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням грошових коштів у процесі їх кругообігу.

Фінанси підприємства [finance of company] – система економічних відносин окремих суб’єктів господарювання – юридичних осіб, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням грошових коштів у процесі здійснення ними господарської діяльності.

Фінансова діяльність [financial activity] – цілеспрямована система заходів щодо забезпечення залучення необхідного об’єму капіталу із зовнішніх джерел та своєчасного і повного виконання зобов’язань по його обслуговуванню і поверненню.

Грошові кошти – це гроші, капітал, матеріальні цінності. Всі грошові кошти підприємства, які знаходяться на його рахунках в банках, касах підприємства і у підзвітних осіб. Усі грошові кошти підприємства згідно з чинним законодавством повинні зберігатися на його поточних, валютних, бюджетних та інших рахунках у банківських установах. Частина грошових коштів у сумі, яка не перевищує установленого ліміту каси банком, який обслуговує підприємство, може зберігатися в касі підприємства. Частина готівки може бути видана під звіт робочим для виконання ними певних завдань.

Грошові потоки – це сукупність грошових надходжень і витрат розподілених у часі грошових коштів, які формуються в процесі фінансової господарської діяльності підприємства.

Організація фінансів підприємств – це метод, форми і способи формування і використання фінансових ресурсів, а також контроль за їх кругообігом з метою досягнення економічної мети. В основі організації фінансів підприємств лежить господарський механізм саморозвитку, який базується на принципах комерційного розрахунку: саморегулювання, самоокупності, самофінансування, а також на організаційно-правових формах господарювання.

Фінанси підприємств являють собою економічні (грошові) відносини суспільства, які пов’язані з виникненням і рухом грошових потоків на цій основі з формуванням, розподілом і використанням грошових фондів суб’єктів господарювання в процесі виробництва, яке забезпечує стабільність економіки і суспільного життя в країні.

Фінансова робота – практична робота, яка забезпечує фінансову діяльність підприємства і здійснюється за такими основними напрямами: фінансове прогнозування і планування; оперативна, поточна фінансово-економічна робота; аналіз і контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Функції фінансів підприємств – суспільне вираження суті фінансів, їх внутрішніх властивостей. Фінанси підприємств викопують три функції:
1) формування фінансових ресурсів у процесі здійснення господарської діяльності; 2) розподіл і використання фінансових ресурсів для забезпечення стабільної операційної діяльності, інвестиційної діяльності, виконання своїх зобов’язань перед державою, банками й іншими суб’єктами; 3) контроль за формуванням і використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: