Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Показники стану і використання оборотних коштів підприємства





 

Ефективність використання оборотних коштів характеризується, перш за все, швидкістю їхнього обороту на всіх стадіях кругообігу фондів, тобто оборотністю оборотних коштів.

Коефіцієнт оборотності розраховується за формулою:

, (7.4)

де Q – об’єм продукції зв’язку в грошовому вираженні;

С 0 – середній залишок оборотних коштів, що знаходиться у розпорядженні підприємства.

Коефіцієнт завантаження засобів в обороті є величиною, зворотною коефіцієнту оборотності:

. (7.5)

Коефіцієнт оборотності в днях:

, (7.6)

де Д – число днів за аналізований період.

 

Контрольні питання

1. Сутність, склад і структура оборотних коштів.

2. Класифікація і принципи організації оборотних коштів.

3. Нормування оборотних коштів для створення виробничих запасів.

4. Методи нормування оборотних коштів.

5. Методика нормування основних елементів оборотних коштів.

6. Джерела формування оборотних коштів підприємств зв’язку.

7. Показники стану і використання оборотних коштів та способи прискорення їхньої оборотності.

8. Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства.

Тести для перевірки знань

1. Оборотні кошти:

а) беруть участь у процесі виробництва багато разів, частково переносять свою вартість на вартість виробленої продукції;

б) беруть участь у процесі виробництва один раз, повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції;

в) взагалі не беруть участь у процесі виробництва.

2. Оборотні кошти підрозділяють на:

а) оборотні фонди;

б) основні фонди;

в) фонди обігу;

г) фонди економічного стимулювання.

3. Кругообіг оборотних коштів інших галузей відрізняється від кругообігу в галузі зв’язку наступним:

а) у кругообігу галузі зв’язку відсутня готова продукція;

б) у кругообігу галузі зв’язку процес виробництва і реалізації співпадає;

в) у кругообігу галузі зв’язку відсутній процес виробництва.

4. До складу нормованих оборотних коштів входять:

а) тільки оборотні виробничі фонди;

б) тільки фонди обігу;

в) всі оборотні виробничі фонди і частина фондів обігу.

5. Ненормовані оборотні кошти включають:

а) грошові кошти підприємства;

б) кредиторську заборгованість;

в) дебіторську заборгованість.

6. Норматив оборотних коштів визначають за формулою:

а) Нм = Втр + Впот + Втех + Вгар + Вп;

б) Нм = Рд × Н;

в) Нм = Втр × Рд.

7. Норма оборотних коштів визначається за формулою:

а) Н = 40 – 50% від Впот;

б) Н = Рд × Нм;

в) Н = Втр + Впот + Втех + Вгар + Вп.

8. До методів нормування оборотних коштів відносять:

а) метод прямого рахунку;

б) аналітичний метод;

в) коефіцієнтний метод;

г) усі вищепередічені.

9. До показників ефективності використання оборотних коштів не відносяться:

а) коефіцієнт оборотності;

б) коефіцієнт завантаження;

в) фондовіддача;

г) фондомісткість.

10. До оборотних виробничих фондів відносять:

а) будівлі, споруди;

б) сировину, запчастини;

в) електроенергію;

г) устаткування.

 

Теми рефератів

1. Класифікація і принципи організації оборотних коштів.

2. Джерела формування оборотних коштів та їх роль у господарській діяльності підприємств.

3. Показники ефективності використання оборотних коштів.

 

Термінологічний словник

Основні засоби [fixed assets; FA] – сукупність матеріальних активів у формі засобів праці, які багато разів беруть участь у процесі виробничо-комерційної діяльності і переносять на продукцію свою вартість частинами. Розрізняють виробничі і невиробничі основні засоби підприємства (до останніх відносяться об’єкти соціальної інфраструктури та інші види основних засобів, що не беруть участь прямо у виробничому процесі). У свою чергу, у складі виробничих основних засобів виділяють активну їх частину (машини, устаткування і механізми, що безпосередньо беруть участь у виробничо-технологічному процесі) і пасивну їх частину (будівлі, споруди і т.п.).

Політика управління запасами [inventory management policy] – складова частина загальної політики управління оборотними активами підприємства, що полягає в оптимізації загального розміру і структури запасів товаро-матеріальних цінностей з позицій найбільш ефективного здійснення операційного (виробничо-комерційного) циклу.

Чисті оборотні активи (чистий робочий капітал) [net working capital] – сума оборотних активів, що фінансуються за рахунок власного і довготермінового позикового капіталу підприємства.

Власні оборотні кошти – статутний фонд, прибуток, надходження від емісії цінних паперів прирівняні до власних джерел постійні пасиви (для підприємств, що діють).

Оборотні кошти – засоби, авансовані до оборотних виробничих фондів і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції й одержання прибутку.

Склад оборотних коштів – сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обернення.

Агресивна політика формування оборотних активів [agressive policy of working capital forming] – підхід до формування оборотних активів, що полягає у мінімізації всіх форм страхових резервів по окремих їх видах.

Активи позаоборотні (довготермінові) [noncurrent assets] – сукупність майнових цінностей підприємства, що багато разів беруть участь у процесі його господарської діяльності і переносять на продукцію використану вартість частинами. У практиці обліку до них відносять майнові цінності (активи) усіх видів з терміном використання більше одного року і вартістю понад 15 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

Активи оборотні (поточні) [current assets; CA] – сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують поточний господарський процес, і повністю споживаних протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу. У практиці обліку до них відносять майнові цінності (активи) всіх видів з терміном використання менше одного року і вартістю менше 15 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

 


 

ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Основні питання:

8.1. Зміст, завдання та методи фінансового планування.

8.2. Фінансовий план та порядок його складання.

8.3. Оперативне фінансове планування.

8.1. Зміст, завдання та методи фінансового планування

 

На стадії фінансового планування визначається загальна потреба в коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності і можливість одержання таких засобів. В умовах ринку підприємство самостійно визначає напрямок та розмір використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків.

Фінансове планування – процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників щодо забезпечення розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності в майбутньому періоді.

 

Системи фінансового планування і форми реалізації його результатів на підприємстві

Системи планування прибутку Форми реалізації результатів фінансового планування Період планування
Стратегічне планування Розробка довготермінового плану роботи підприємства, загальної фінансової стратегії і фінансової політики з основних напрямків фінансової діяльності близько 3-х років
Поточне планування бюджетів Розробка бюджетів з основних напрямків фінансової діяльності підприємства один рік
Оперативне планування Розробка платіжних календарів та інших форм оперативних планових завдань з усіх основних питань фінансової діяльності місяць, квартал

 

Стратегічне планування – це процес визначення дій, необхідних для досягнення стратегічної мети (наприклад, збільшення прибутку, збереження положення на ринку, лідерство в галузі).

Стратегічне планування припускає дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища і кон’юнктури фінансового ринку, конкретизацію цільових показників, розробку фінансової політики і системи організаційно-економічних заходів.

Поточне планування припускає розробку бюджетів на майбутній рік з розбиттям за кварталами. Вихідними передумовами для їхньої розробки є:

- напрямок фінансової діяльності на майбутній період;

- фінансова політика з окремих аспектів фінансової діяльності підприємства;

- плановані обсяги виробництва і реалізації продукції;

- фінансова стратегія підприємства і цільові стратегічні нормативи з основних економічних показників операційної діяльності підприємства;

- система розроблених на підприємстві норм і нормативів витрат окремих ресурсів;

- діюча система ставок податкових платежів і норм амортизаційних відрахувань;

- середні ставки кредитного і депозитного відсотків на фінансовому ринку;

- результати фінансового аналізу за попередній період.

8.2. Фінансовий план та порядок його складання

 

За ринкової економіки для вирішення виробничих та комерційних завдань, які потребують вкладання коштів, необхідною є розробка внутрішньо фірмового документа – бізнес-плану.

Бізнес-план повинен:

- давати конкретні уявлення про те, як функціонуватиме підприємство, яке місце воно займатиме на ринку;

- мати всі виробничі характеристики майбутнього підприємства, детально описувати схему його функціонування;

- розкривати принципи та методи керівництва підприємством;

- обов’язково мати програму управління фінансами, без якої неможливо розпочати справу та забезпечити ефективність її виконання;

- показати перспективи розвитку підприємства інвесторам та кредиторам.

Складання фінансового плану може відбуватися в три етапи:

1. Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного.

2. Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показників, на підставі яких розраховуватимуться планові фінансові показники.

3. Розробка проекту фінансового плану.

Мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні доходів та витрат. Поточний фінансовий план складається на рік з розбиттям за кварталами оскільки протягом року потреба в грошових коштах значно змінюється і може статися брак або надлишок фінансових ресурсів.

Фінансовий план підприємства може складатися з одного доходного розділу «Джерела формування та надходження коштів» і чотирьох видаткових:

- «Приріст активів підприємства»;

- «Повернення залучених коштів»;

- «Витрати, пов’язані з внесенням обов’язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів»;

- «Покриття збитків минулих періодів».

У доходній частині фінансового плану – розділ 1 «Джерела формування та надходження коштів» відбиваються показники, які характеризують очікуваний обсяг надходжень інвестиційних ресурсів (власних, залучених і позичених).

Процес фінансового планування передбачає, що при виникненні ситуації, коли у плановому періоді не очікується одержання прибутку від звичайної діяльності підприємства, то до фінансового плану додатково вноситься розрахунок формування фінансових результатів діяльності підприємства за установленою формою. Для перевірки правильності складання балансу доходів і видатків розробляють спеціальну перевірочну таблицю – так званий шаховий баланс. У підметі шахового балансу записують усі доходи і надходження коштів на підприємство, у присудку – усі видаткові платежі підприємства. Таким чином, по вертикалі групуються видатки в розрізі джерел їх покриття, а по горизонталі здійснюється розподіл доходів за напрямами їхнього використання.

Після затвердження Положення про складання річного фінансово­го плану державними підприємствами підприємствам недержавної фор­ми власності також доцільно дотримуватися прийнятої для державних підприємств системи фінансового планування, оскільки вони забезпечують співвідношення планових і звітних показників.

Підприємству важливо знати стан своїх фінансових ресурсів не тільки за певний період часу, а й на конкретну дату. Для цього розробля­ють платіжний календар.

Платіжний календар – це оперативний фінансовий план, який розробляють звичайно на місяць із розбиттям на декади або тижні. У ньому визначають очікувані грошові потоки (у національній і чужозем­ній валютах) за всіма напрямами і термінами їх надходження і викорис­тання, а також порівнюють залишки грошових коштів, їх надходження і вибуття та оцінюють спроможність підприємства своєчасно виконувати всі свої поточні фінансові зобов’язання.

Оперативне фінансове планування

 

Поточне планування спрямоване на деталізацію довготермінових планів, що здійснюється за допомогою бюджетування.

Оперативне планування припускає розробку особливої форми бюджету – платіжного календаря, що розробляється за окремими ви­дами руху грошових коштів і по підприємству в цілому. Звичайно платіж­ний календар розробляється на майбутній місяць з розбиттям за днями, тижнями, декадами і складається з двох розділів:

• графік витрат коштів;

• графік надходження коштів.

Бюджет – це план майбутніх операцій, виражений у кількісних (переважно в грошових) вимірниках на бюджетний період.

Бюджетування – це процес планування майбутніх операцій підприємства й оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів.

Бюджетування здійснюється за двома напрямами:

перший напрям – це підготовка функціональних бюджетів (бюджетів підрозділів підприємства);

другий напрям – це розробка стандартів (норм) витрат на виробництво окремих виробів (або послуг).

Процес бюджетування включає такі основні стадії:

1. Доведення основних напрямів політики компанії до відома осіб, що відповідають за підготовку бюджетів.

2. Визначення обмежувальних факторів (потужність підприємства, попит на продукцію).

3. Підготовка бюджету продажу.

4. Попереднє складання бюджетів.

5. Обговорення бюджетів з вищим керівництвом.

6. Координація й аналіз обговорених бюджетів.

7. Затвердження бюджетів.

Існує два підходи до складання бюджетів:

– прирістне бюджетування – це складання бюджетів на основі фактичних результатів, досягнутих у попередньому періоді;

– бюджетування «з нуля» – це метод бюджетування, за якого розраховуються заплановані витрати так, нібито діяльність здійснюється вперше.

На основі бюджетів усіх підрозділів готується зведений бюджет підприємства, що включає дві групи бюджетів: операційний і фінансовий.

Зведений бюджет – це сукупність бюджетів, що узагальнюють майбутні операції всіх підрозділів підприємства.

Операційні бюджети – це сукупність бюджетів витрат і доходів, що забезпечують складання бюджетного звіту про прибуток, що є узагальнюючим у цій групі бюджетів.

У групу операційних бюджетів входять: бюджет продажу, бюджет запасів, бюджет прямих матеріальних витрат, бюджет прямих витрат на оплату праці, бюджет виробничих накладних витрат, бюджет собівартості готової продукції, бюджет собівартості реалізованої продукції, бюджет витрат на збут, бюджет витрат на управління, бюджетний звіт про прибуток.

Фінансові бюджети – це сукупність бюджетів, що відбивають заплановані грошові потоки і фінансовий стан підприємства

У групу фінансових бюджетів входять: бюджет капітальних вкладень, бюджет коштів, бюджетний баланс.

Види бюджетів

 

Види бюджетів:

Бюджет продажу – бюджет, що містить інформацію про запланований обсяг продажу, цін й очікуваного доходу від реалізації кожного виду продукції.

При розробці застосовується комплексний підхід, що включає дослідження ринку, статистичну інформацію і прогнози фахівців про економічний розвиток галузі й економіки в цілому. Одночасно розробляється графік очікуваних надходжень від реалізації продукції.

Бюджет виробництва – виробнича програма, яка визначає запланований обсяг номенклатури й обсяг виробництва продукції в бюджетному періоді.

 

Обсяг виробництва = Обсяг продажу + Запас готової продукції на кінець періодуЗапас готової продукції на початок періоду.

Бюджет використання матеріалів – плановий документ, що визначає кількість і номенклатуру матеріалів, необхідних для виконання виробничої програми бюджетного періоду.

Бюджет придбання матеріалів – плановий документ, що містить розрахунок кількості матеріалів, які необхідно придбати в бюджетному періоді.

Обсяг закупівлі матеріалів на кінець періоду = Виробничі потреби

в матеріалах + Необхідний запас матеріалів на кінець періоду –
– Початковий запас матеріалів.

Бюджет прямих витрат на оплату праці – плановий документ, в якому визначені витрати на оплату праці, необхідні для виробництва товарів або послуг за бюджетний період.

Складається на основі бюджету виробництва й установлених технологічних норм праці на одиницю продукції і тарифної ставки робітників відповідної кваліфікації.

Бюджет собівартості виготовленої продукції – плановий документ, у якому проведений розрахунок собівартості продукції, що передбачається виготовити в бюджетному періоді.

Бюджетна собівартість виготовленої продукції визначається на основі бюджетів використання прямих матеріалів, прямих витрат на оплату праці і виробничих накладних витрат з урахуванням запланованих залишків незавершеного виробництва.

Бюджет собівартості реалізованої продукції – плановий документ, що містить розрахунок собівартості продукції, що передбачається реалізувати в бюджетному періоді.

Бюджет собівартості реалізованої продукції складається на основі бюджетів запасів готової продукції і собівартості виготовленої продукції.

Собівартість реалізованої продукції = Залишок готової продукції на початок періоду + Собівартість виготовленої продукціїЗалишок готової продукції на кінець періоду.

 

Бюджет загальногосподарських (загальних і адміністративних) витрат – плановий документ, що відображає очікувані витрати на управління й обслуговування підприємства в цілому.

Складається шляхом об'єднання бюджетів усіх відділів і служб управління підприємства і його господарського обслуговування.

Бюджет витрат на збут – плановий документ, в якому наведені постійні і перемінні витрати, зв'язані зі збутом продукції в бюджетному періоді.

Складається виходячи із бюджету продажу.

Бюджетний звіт про прибуток – форма фінансової звітності, складена до початку звітного періоду, що визначає фінансовий результат у майбутньому періоді.

Складається на підставі бюджетів продажу, собівартості реалізованої продукції, витрат на збут і загально-виробничі витрати.

Бюджет коштів – плановий документ, що містить розрахунки майбутніх платежів та джерела надходження коштів.

Складається на основі операційних бюджетів і бюджетів капітальних вкладень.

Бюджетний баланс – форма фінансової звітності, що містить інформацію про майбутній фінансовий стан підприємства, яка очікується в результаті запланованих операцій.

Складається на підставі балансу на початок бюджетного року, бюджетів операційних витрат і бюджету коштів, табл. 8.1.

Бюджет продажу містить у собі очікуваний грошовий потік від продажу, що надалі буде включений у доходну частину бюджету грошового потоку. Для прогнозу грошових надходжень від продажу необхідно враховувати, яка частина відвантаженої продукції буде оплачена в перший звітний період (період відвантаження), у другий і т.д., з урахуванням безнадійних боргів.

Бюджет виробництва – план випуску продукції в натуральних показниках. Бюджет виробництва складається виходячи з бюджету продажу; він враховує виробничі потужності, збільшення або зменшення запасів, а також величину зовнішніх закупівель.

Бюджет прямих витрат на матеріали складається на основі виробничого бюджету і бюджету продажу. Бюджет прямих витрат на матеріали показує, скільки сировини і матеріалів потрібно для виробництва і скільки сировини і матеріалів повинно бути закуплено. Бюджет прямих витрат на матеріали складається з урахуванням термінів і порядку погашення кредиторської заборгованості за матеріали, табл. 8.2.

 

Таблиця 8.1 – Бюджет продажу

 

  Квартали За рік
1-й 2-й 3-й 4-й
Очікуваний обсяг 10 000 30 000 40 000 20 000 100 000
Очікувана ціна одиниці продукції 20,00 20,00 20,00 20,00  
Виторг за реалізовану продукцію 200 000 600 000 800 000 400 000 2000 000
Графік надходження коштів
Рахунок дебіторів на початок року 90 000       90 000
Надходження коштів від продажу в 1 кв. 140 000 60 000 200 000
Надходження коштів від продажу в 2 кв.   420 000 180 000 180 000 600 000
Надходження коштів від продажу в 3 кв.     560 000 560 000 800 000
Надходження грошей від продажу в 4 кв.         280 000
Разом надходження коштів 230 000 480 000 740 000 520 000 1 970 000

 

Таблиця 8.2 – Бюджет прямих витрат на матеріали

 

  Квартали За рік
1-й 2-й 3-й 4-й
Обсяг виробництва продукції 14 000 32 000 36 000 19 000 101 000
Треб, обсяг матеріалів на од. прод.          
Треб, обсяг матеріалів на період 70 000 160 000 180 000 95 000 505 000
Запаси матеріалів на кінець періоду 16 000 18 000 9 500 7 500 7 500
Загальна потреба в матеріалах 86 000 178 000 189 500 102 500 512 500
Запаси матеріалів на початок періоду 7 000 16 000 18 000 9 500 7 000
Закупівлі матеріалів (кг) 79 000 162 000 171 500 93 000 505 500
Вартість закупівель матеріалів 47 400 97 200 102 900 55 800 303 300
               

 

Таблиця 8.2 (закінчення)

 

Графік платежів за матеріали
Рахунки кредиторів на початок періоду 25 800       25 800
Оплата за матеріали 1 кв. 23 700 23 700 47 400
Оплата за матеріали 2 кв.   48 600 48 600 97 200
Оплата за матеріали 3 кв.     51 450   102 900
Оплата за матеріали 4 кв.       27 900 27 900
Платежі усього 49 500 72 300 100 050 79 350 301 200

 

Контрольні питання

 

Чи вірно, що:

1. Основними умовами фінансового планування, від яких залежить його ефективність, є: прогнозування; вибір оптимального фі­нансового плану; контроль за втіленням фінансового плану в життя.

2. Вибір оптимального фінансового плану приймається до ви­вчення альтернатив на основі професійного досвіду.

3. Прогнозування може ґрунтуватися на історичній інформації, визначених фінансових нормах, техніко-економічних нормати­вах, методі економіко-математичного моделювання, експерт­них оцінках тощо.

4. Фінансовий контроль – це в кінцевому підрахунку набір фінан­сових показників, які необхідно розраховувати, прогнозувати за допомогою спеціальних технологій.

5. Основними принципами планування є: принцип відповідності; принцип постійної потреби в робочому капіталі; принцип ви­буття готівкових коштів.

6. У короткостроковому фінансовому плануванні виділяють на­ступні етапи:

- аналіз фінансового стану підприємства;

- розрахунок планових надходжень готівкових коштів;

- з'ясування потреб у додаткових джерелах фінансування;

- вибір джерел фінансування;

- підготовка плану фінансування;

- ситуаційне моделювання.

7. Аналіз фінансового стану підприємства передбачає аналіз балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух готівкових коштів; прогнозні дані попередніх звітів.

8. Можливими джерелами фінансування є: власні та позикові ко­шти.

9. З точки зору послідовної підготовки документів для складан­ня основного бюджету виділяють наступні складові частини бюджетування:

- підготовку організаційного бюджету;

- підготовку фінансового бюджету;

10. Бюджет продажу – це виробнича програма, яка визначає заплановану номенклатуру і обсяг виробництва в бюджетному періоді.

 

Теми рефератів

 

1. Фінансове планування та його роль у діяльності підприємств.

2. Порівняльна характеристика стратегічного, поточного та оперативного планування.

 

Тести для перевірки знань

 

1. Основним змістом внутрішнього (традиційного) фінансового аналізу є:

а) аналіз динаміки прибутку, рентабельності, самоокупності та кредитоспроможності підприємства;

б) оцінка використання майна, капіталу, власних фінансових
ресурсів;

в) аналіз ліквідності балансу та платоспроможності підприємства;

г) аналіз питань, визначених внутрішніми користувачами;

д) аналіз питань, визначених внутрішніми аналітиками.

2. Прийоми оцінки фінансового стану підприємства – це:

а) аналіз відносних показників;

б) факторний аналіз;

в) аналіз платоспроможності;

г) аналіз кредитоспроможності;

д) порівняльний аналіз.

3. Предметом фінансового аналізу підприємства є:

а) майно та капітал підприємства;

б) основні та оборотні кошти підприємства;

в) прибуток та цінні папери підприємства;

г) фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання;

д) фінанси підприємства.

4. Методи фінансового аналізу – це:

а) комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства;

б) статистичні методи;

в) математичні методи;

г) формалізовані методи;

д) неформалізовані методи.

5. Що таке: фінансове планування? перспективний фінансовий план? поточний фінансовий план? оперативний фінансовий план?

а) Баланс грошових надходжень.

б) Баланс доходів і видатків.

в) Платіжний календар на місяць, на 10 днів, на 5 днів.

г) Розрахунок потреби у фінансових ресурсах для операційної та інвестиційної діяльності.

д) Розробка фінансового забезпечення загального розвитку підприємства на 5 років.

е) Розрахунок витрат і відрахувань.

є) Прогноз звіту про прибутки та збитки.

ж) Перевірочна таблиця до фінансового плану (шахматка).

з) Прогноз балансу активів та пасивів,

і) Вивчення цілей фінансової стратегії.

6. Балансовий метод – це:

а) економіко-математичне моделювання;

б) розрахунково-аналітичний метод;

в) метод балансування підсумкових показників;

г) нормативний метод;

д) відповідність фінансових показників доходної та видаткової частин фінансового плану.

7. Яке призначення: оперативного фінансового планування? по­точного фінансового планування? перспективного фінансово­го планування?

а) Контроль за платоспроможністю підприємства.

б) Фінансове забезпечення інвестиційної діяльності.

в) Фінансове забезпечення загального розвитку підприємства.

г) Контроль за своєчасністю платежів.

д) Фінансове забезпечення досягнення стратегічних цілей.

е) Контроль за своєчасністю грошових надходжень.

є) Фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності.

8. До головних факторів, що зумовлюють стратегічну кризу на підприємстві, слід віднести такі:

а) дефіцити в організаційній структурі;

б) незадовільну структуру капіталу;

в) зайві виробничі потужності;

г) незадовільну роботу з кредиторами;

д) низький рівень контролювання якості.

 

Термінологічний словник

 

БАЛАНС ПРОМІЖНИЙ – баланс, який готується до завершення фінансового року.

БАЛАНС РЕЗУЛЬТАТІВ – аналогічно балансу прибутків і збитків.

БАЛАНСОВА ВАРТІСТЬ – номінальна вартість позиції, з якою вона фігурує в балансі без урахування амортизації або додаткової вартості.

БАЛАНСОВІ ЗБИТКИ – збитки, одержані в результаті девалоризації активів або ревалоризації пасивів. Найбільш характерний приклад – ситуація, що склалася на світовому фінансовому ринку в результаті переоцінки зовнішнього боргу країн третього світу.

БАЛАНС ПЛАТІЖНИЙ – співвідношення грошових платежів, що надходять до даної країни з-за кордону, і всіх її платежів за межі протягом певного періоду часу (рік, квартал, місяць). Якщо надходження перевищують платежі, баланс платіжний активний. У протилежному випадку він пасивний. В балансі платіжному знаходять вартісне вираження всі зовнішньоекономічні операції країни. Схему балансу платіжного можна представити в наступному вигляді:

1) Баланс зовнішньоторговельний – надходження валюти від експорту і платежі по імпорту товарів.

2) Баланс послуг і некомерційних платежів – платежі і надходження по транспортних і страхових операціях, поштово-телеграфному, телефонному зв'язку, комісійних операціях, туризму, культурному обміну, споживчих перекладах (заробітна плата, спадок, стипендії, пенсії); за змістом дипломатичних і торгових представництв, відсотки і дивіденди по капіталовкладеннях, платежі за ліцензії, використання винаходів і військові витрати за кордоном. У статистиці капіталістичних країн ці різні за формою і економічному змісту статті об'єднуються в загальне поняття "Невидимі операції". Баланс зовнішньоторговельний і баланс послуги некомерційних платежів утворюють поточний баланс платіжний.

3) Баланс руху капіталів і кредитів відображає приток іноземних інвестицій і позик, а також надання кредитів і капіталовкладень за кордоном. Пасивне сальдо балансу платіжного звичайно покривається за рахунок використання своїх валютних резервів або за допомогою іноземних позик і кредитів, або ввезення капіталу. Активне сальдо балансу платіжного сприяє зміцненню валютного положення країни.

БАЛАНС ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИЙ – співвідношення вартості товарів, що ввозяться в країну і вивозяться з країни за певний проміжок часу. Якщо вартість вивезених товарів перевищує вартість ввезених, зовнішньоторговельний баланс вважається активним, при зворотному співвідношенні – пасивним. Різниця між вартістю експорту й імпорту називається сальдо, величина якого залежить від коливань товарних цін, валютного курсу, темпів господарського розвитку і т.д. Пасивний зовнішньоторговельний баланс несприятливо впливає на стан господарства країни і її зовнішньоекономічне положення.

БАЛАНС ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – зведений документ, реєструючий зовнішню торгівлю окремої країни. В цьому випадку актив – це експорт, а пасив – імпорт.

БАЛАНС РІЧНИЙ – один із видів річних БАЛАНСІВ акціонерного суспільства, включає баланс прибутків і збитків та індекси.

БАЛАНС КОНСОЛІДОВАНИЙ – баланс, який застосовується зокрема для позначення балансу консорціуму, об'єднуючого декілька незалежних один від одного фірм.

ПЛАН ДОХОДІВ І ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА – один із основних видів поточного фінансового плану підприємства, що складається на первинному етапі цього планування (оскільки ряд його показників слугує початковою базою розробки інших видів фінансового плану). Метою розробки цього плану є визначення суми чистого прибутку від виробничо-комерційної діяльності підприємства. В процесі розробки цього плану повинен бути забезпечений чіткий взаємозв'язок планованих показників доходів (валового і чистого) від реалізації продукції, витрат, податкових платежів, балансового і чистого прибутку підприємства.

 

 


ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

 

Основні питання:







ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.