Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Отруєння наркотиками /морфін, героїн, опій, кокаїн тощо





Опійна наркоманія:

Морфін (чорнуха) ді єна опіатні рецептори -мю,капа,дельта що призводить до розвитку ейфорії, аналгезії, пригнічення дихання. Пригнічує виділення АХ з нервових закінчень.Через 10-15 с. після введення виникає стан безтурботного приємного спокою і розслаблення. Об’єктивно:звуженні зіниці, сухість шкіри і слиз.об., гіпотонія, брадикардія, гіпотермія, гіперглікемія, гіперрефлексія, швидка або сповільнена мова. Після декількох ін’єкцій м. виникає психічна залежність, через декілька тижнів- фізична залеж. ,що проявляється абстинентним синдромом(мідріаз, позіхання, сльозотеча, ринорея, анорексія, порушення сну). Великі м’язи спини і кінцівок «крутить»,«зводить», інколи з’являється болісне відчуття відриву м’язів від кісток. Хворі безцільно ходять.

На ростині морфіністи виглядають старше свого віку, шкірні покриви сухі, бліді з жовтуватим відтінком, так як більшість хворих хворіє на гепатит В і С.Вени потовщені,по ходу яких помітні числені рубці, можливо абсцеси.

Героїннапівсинтетичний наркотик у 4-5 разів перевищує наркотичну дію морфіну.

Кокаїн впливає на підвищення кількості синаптичного дофаміну, НА та серотоніну шляхом блокади їх зворотного захвату. Кокаїн спричинює стан загального збудження в поєднанні з ейфорією, який триває 1,5-2,5год. Під дією наркотику людина себе відчуває сильною і дієвою. Потік думок і мова прискорюється. Характерним симптомом є графоманія , коли люди пишуть об’ємні листи ,заяви. Вживання кокаїну пригнічує відчуття голоду і спраги.

При передозуванні виникає: мідріаз, блідість шкіри, нудота ,дрижання, пітливість, заг. слабкість, тахікардія. Іноді виникають зорові і тактильні галюцинації, марення. Делірій супроводжується клонічними і тонічними судомами. Смерть настає від паралічу дихання.



На ростині причиною смерті є церебральний інфаркт, інсульт та крововиливи в гол.мозок., які спричинив спазм судин від дії кокаїну і КХ. У людини ,яка довго вживала кокаїн інтраназально , можна виявити перфорацію носової перетинки та ерозію емалі. При в/в в місці ін’єції з’являється апельсиново- рожевого кольору крововиливи, які з часом стають блакитними.

Наркотичні гриби

Галлюциноге́нные грибы́ (психогенные, «магические», «волшебные» грибы) — общепринятое название видов грибов, плодовые тела которых содержат галлюциногенные (психоделические) вещества. Употребление таких грибов оказывает влияние на сознание и вызывает переживания, называемые психоделическим опытом, или трипом. С древности галлюциногенные грибы употреблялись человеком в качестве энтеогенов при проведении религиозных церемоний, а также в небольших дозах как психостимуляторы. Регулярное неконтролируемое употребление психогенных грибов может приводить к опасным негативным последствиям как для психики, так и для физического здоровья.

Как галлюциногенные известны главным образом некоторые мухоморы и относительно большая группа видов из различных семейств порядка агариковых, плодовые тела которых содержат псилоцин и псилоцибин — так называемые «псилоцибиновые грибы». Из последних наибольшее значение имеет род Псилоцибе (Psilocybe) семейства строфариевых. Есть данные, что иногда в качестве энтеогена в древности использовалась спорынья, несмотря на её высокую общую токсичность и высокий риск смертельного отравления.

 

Действие мухоморов

Симптомы отравления мухоморами (красным, пантерным, королевским) начинают проявляться через 0,5—4 часа. Влияние на нервную систему проявляется в виде психомиметических симптомов, иногда сопровождающихся галлюцинациями. Для синдрома, вызываемого A.muscaria и A.pantherina характерны чередующиеся фазы дремоты и возбуждения, головокружение, истерия, атаксия, гиперкинезы, судороги и миоклонические вздрагивания. При засыпании может возникать усиление сновидений.

Психогенное действие обусловлено главным образом мусцимолом, который накапливается в плодовых телах мухоморов с возрастом и при хранении. Предполагается, что мусказон, содержащийся в грибах в незначительном количестве, и менее токсичная иботеновая кислота усиливают действие мусцимола (эффект синергизма). Считалось, что мусцимол образуется в человеческом организме в результате метаболизма иботеновой кислоты, но при более поздних исследованиях в продуктах экскреции мусцимол не был обнаружен после приёма чистой иботеновой кислоты. К тому же, иботеновая кислота выводится из организма в течение 20—90 минут после орального введения, а при поедании мухоморов большинство симптомов проявляется через 1 час, а интоксикация — через 5 часов после пика экскреции иботеновой кислоты. Бо́льшая часть мусцимола выводится из организма в течение 6 часов.

Показано, что мусцимол и иботеновая кислота способны вызывать гибель нейронов и разрушение мозговой ткани. Такое действие связывают с активацией этими веществами NMDA-рецепторов, что приводит к повышенной выработке токсичного оксида азота (II).

Мускарин, хотя и не содержится в этих грибах в смертельных количествах, оказывает действие на парасимпатическую нервную систему, и отравление может сопровождаться диареей, тошнотой, рвотой, потением, слюно- и слёзотечением.

 

Действие псилоцибе

Действие псилоцибина и псилоцина сходно с действием ЛСД, эти вещества вызывают психомиметический синдром, сходный с проявлениями шизофрении. Первые симптомы появляются через 15—20 минут после употребления псилоцибе, при приёме на сытый желудок — через 2 часа. Вначале возникают ошеломленность, тремор, эйфория, бред, беспокойство, паранойя, повышение слуховой и зрительной восприимчивости, ощущение сжатия пространства и времени, нарушенное восприятие скорости, освещенности и цвета, затем появляются необычные видения, галлюцинации, исчезает ощущение пространства и времени, человек как бы наблюдает за собственным телом со стороны. Эмоциональные переживания во время трипа могут быть как позитивными, так и негативными, и тип их зависит от многих факторов: при плохом самочувствии, переутомлении может наблюдаться повышенная чувствительность к псилоцибину и возникновение негативных эмоций. Важную роль играют психическая уравновешенность человека и общий уровень культуры, обстоятельства, в которых находится человек во время приёма галлюциногенных грибов.

При развитии псилоцибинового синдрома по негативному типу возникают чувство беспокойства, приступы ярости, агрессивность, склонность к насилию, в том числе по отношению к самому себе, бред, возможна полная потеря сознания. Могут возникать повторяющиеся приступы паники, иногда попытки самоубийства.

При позитивном типе психоделического опыта наблюдается ощущение счастья, смех, освобождение от чувства угнетённости, эротическое влечение, деперсонализация и цветовые галлюцинации, во время которых возникает ощущение перемещения в пространстве и во времени.

Человек, переживающий трип, в полной мере осознает нереальность происходящего.

Псилоцибиновый синдром сопровождаются усилением активности симпатической нервной системы, вследствие чего наблюдается расширение зрачков, учащение сердцебиения, повышение температуры телаизменяется проприоцептивная чувствительность, нарушается двигательная и речевая координация

Физическая зависимость и абстинентный синдром при употреблении псилоцибина не развиваются, но при регулярном употреблении может возникнуть психическая зависимость. Опыты на животных показали что высокие дозировки «магических» грибов могут приводить к демиелинизации (разрушению миелиновых оболочек) и дистрофическим изменениям нейронов гиппокампа. Употребление некоторых псилоцибе, в частности P. semilanceata, может приводить к нарушениям сердечной деятельности и почечной недостаточности.

Отруєння грибами.

У випадках отруєння сморжами, як правило, через 1-2 год після їхвживання (іноді пізніше) виникає блювання, різкий біль у животі,втрачається свідомість, спостерігаються марення, судоми, жовтяничнезабарвлення шкіри. Смерть настає на другу-третю добу. При судово-медичному дослідженні трупа особливих морфологічних змін невиявляють. Судово-токсикологічне дослідження не дозволяє встановитиотруєння сморжами. Виявлені в шлунку і кишках частинки грибів слідвідправити на ботанічну експертизу для встановлення їх виду і роду. Бліда поганка — міститься найсильніші отруйні токсини — аманітотоксин(деструктивної дії), який зумовлює ознаки острого гастриту за типомазіатської холери, і аманітогемолізін (гемолітичної дії). Проте аманітогемолізин легко руйнується при нагріванні до 70°С і піддією шлункового соку, в той час як аманітотоксин стійкий щодо дії цихчинників. Через 5-6 год. після вживання блідих поганок виникає біль уживоті, блювання, розвивається коматозний стан. Смерть, як правило,настає на другу-третю добу, іноді через два тижні. Внаслідокдегенеративного переродження скелетних м’язів трупного закляканнязвичайно не спостерігається. Під час розтину трупа під серозними оболонками і в слизовій оболонцітравного каналу, а також у тканинах мозку, легенях і нирках виявляютьчисленні дрібні крововиливи. У паренхіматозних органах — жировепереродження. Кров рідка, гемолізована. Судово-токсикологічне дослідження не дозволяє виявити аманітотоксин.Діагноз отруєння встановлюють на підставі ботанічного дослідженнячастинок грибів, виявлених у блювотних масах та вмісті шлунка і кишок. Основною причиною отруєння мухомором є мускарин. Симптоми отруєннявиникають через кілька годин після вживання грибів. Спостерігаєтьсяблювання, біль у животі, пронос із домішкою крові у калі. Внаслідокураження центральної нервової системи з’являються галюцинації, марення,судоми. Під час розтину трупа не виявляють будь-яких характерних морфологічнихзмін. Діагноз отруєння мухомором можна встановити тільки післяботанічного дослідження його часточок, виявлених у блювотних масах,вмісті шлунка і кишок.

 

Судово-медична оцінка розладу здоров’я у разі харчового отруєння та харчової токсикоінфекції. Справжні та несправжні харчові отруєння. Харчові токсикоінфекції та бактеріальні інтоксикації. Харчові мікотоксикози

Деякі харчові продукти можуть спричинити отруєння зі значними розладом здоров»я, а іноді і смертельним наслідком. Розрізняють харчові отути бактеріального і не бактеріального походження.

Харчові отрути бактеріального походження – це мікроорганізми та їх токсини. Вони спричиняють харчові токсикоінфекції, збудниками їх найчастіше є сальмонели – мікроби паратифозної групи. Особливе місце серед цих харчових отруєнь бактеріального походження посідає ботулізм – тяжка хвороба, пов’язана з потраплянням у харчові продукти ( ковбаси, м’ясні страви, риба, різні консерви) анаеробних мікроорганізмів, що виробляють ботулінічний токсин – один із найсильніших токсинів у природі. Бацили ботулізму – анаероби розмножуються і виробляють токсин без доступу кисню. Внаслідок цього зараження ботулізмом найчастіше спричиняється запакованими продуктами. Бацили розмножуються окремими колоніями і містяться лише в окремих частинах продуктів. Тому при споживанні одного продукту кількома людьми можуть захворіти не всі, а лише окремі особи.

Симптоми отруєння виникають через кілька годин після споживання зараженого продукту. Починається блювання, слабшає зір, розвивається косоокість, з’являється двоїння в очах (диплопія), птоз, спостерігається афонія, утруднення ковтання і дихання, потім приєднується бульварний параліч м’якого піднебіння, язика, глотки, гортані, температура тіла різко знижується, пульс частішає, смерть настає через 2-4 доби.

При судово-мудичному дослідженні трупа виявляють прояви гастроентериту і дистрофічні зміни паренхіматозних органів.

Судово-токсикологічне дослідження не дозволяє виявити ботулічний токсин. Потрібно проводити біологічне ( шляхом зараження на тваринах) і санітарно-гігієнічне дослідження трупного матеріалу та залишків їжі, де може бути виявлений збудник ботулізму. Крім цього, слід вивчити обставини справи і клінічну картину отруєння.

Харчові отрути не бактеріального походження – це неякісні продукти рослинного або тваринного походження, а також продукти, які містять випадкові отруйні домішки.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.