Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Трупне гниття: механізм розвитку, прояви





Гниття - це складний мікробіологічний процес, який полягає в розкладанні органічних субстанцій, перш за все білків органів і тканин організму, під дією різних мікроорганізмів. Серед гниттєвих бактерій розрізняють аероби і анаероби.

При гнитті білкові сполуки розпадаються на амінокислоти і органічні кислоти, потім утворюються сірководень, метан, аміак, вуглекислий газ, метилмеркаптан, етилмеркаптан та інші речовини.

Гниттєве розкладання відбувається в три етапи:

-утворення газів

- розм'якшення тканин

-наступне повне їх розрідження.

Гниттєві процеси в трупі починаються відразу після настання смерті. Гниття, як правило, починається в товстому кишечнику і супроводжується утворенням гниттєвих газів. Як правило, до кінця другої - початку третьої доби після смерті на шкірі живота, в пахових ділянках внаслідок просочування черевної стінки сірководнем з'являються гниттєві плями брудно-зеленого кольору.

Анатомічно сліпа і сигмовидна кишки безпосередньо прилягають до передньої стінки живота. Сірководень, який утворюється, проходить через стінку кишки, з'єднується з гемоглобіном крові судин черевної стінки, утворює сульфгемоглобін зеленуватого кольору. Ця сполука і фарбує передню черевну стінку в пахових ділянках. Пізніше від гемоглобіну відщеплюється залізо, яке з'єднується з сірководнем, утворюючи сірчисте залізо, також зеленуватого кольору, що посилює фарбування передньої черевної стінки. На третій-четвертий день, внаслідок зростаючого тиску гниттєвих газів у черевній порожнині, мікроорганізми поширюються по венозних судинах і викликають гниття крові, в результаті чого утворюється гниттєва венозна сітка буро-зеленого кольору, яку добре видно при зовнішньому огляді трупа.



Згодом брудно-зелене забарвлення з'являється між ребрами, в ділянці шиї, голови і на кінцівках. До кінця другого тижня зеленіє увесь труп, гази проникають під шкіру, утворюючи підшкірну трупну емфізему. Труп набирає гігантського атлетичного вигляду. Під верхнім шаром шкіри на четверту-шосту добу після смерті утворюються гниттєві міхурі з сукровичною рідиною. Ці міхурі лопаються, шкіра звисає шматками, гниття розвивається далі. Бруднувато-кров'яниста рідина, яка утворилася при гнитті, просочує тканини і органи трупа, витікає з його природних отворів. У міру розвитку процесу гниття м'які тканини трупа поступово розплавляються, і від трупа залишається лише скелет, покритий брудною липкою масою. В останню чергу розпадаються хрящі, сполучний апарат, кістки ж можуть зберігатися багато років.

Гниття залежить від багатьох умов зовнішнього середовища, причини смерті та деяких особливостей трупа.

Із зовнішніх умов найбільше значення має температура, доступ кисню і вологість. Висока температура навколишнього середовища призводить до швидкого розмноження мікробів у трупі та інтенсивного розвитку процесу гниття. При температурі 0-1° С і +50-60° С процес гниття різко уповільнюється, а на сухому повітрі може припинитися зовсім, і труп у цих випадках піддається природній муміфікації.

Для розвитку процесу гниття велике значення має середовище. Так, у воді він відбувається приблизно в два рази, а в землі - у вісім разів повільніше, ніж на повітрі. Уповільнення гниття в землі і воді пов'язане з нестачею в них кисню і більш низькою температурою. У сухому пористому піщаному грунті гниття проходить швидше, ніж у глинистій землі. Трупи, захоронені в труні і в одязі, гниють повільніше, ніж закопані безпосередньо в землю і без одягу. Велике значення мають особливості самого трупа. Трупи дітей гниють швидше, ніж трупи дорослих; трупи гладких людей - швидше, ніж трупи худих людей.

Серед внутрішніх умов, які сприяють гниттю, перш за все слід назвати інфекційні хвороби, які супроводжуються тривалим агональним періодом. При смерті від виснажливих захворювань та захворювань, які пов'язані зі зневодненням організму (наприклад холера), при отруєнні алкоголем, миш'яком, хініном, ціанідами, сулемою процес гниття затримується. Якщо перед смертю людина вживала велику кількість протимікробних препаратів, особливо антибіотиків чи сульфаніламідних препаратів, то розвиток гниття може значно затримуватися.

 

Значним змінам при гнитті піддаються і внутрішні органи. Мозок стає дряблим, брудно-зеленого кольору, легко розповзається при натискуванні пальцем. У зв'язку з гниттєвою імбібіцією легені набувають брудно-сірого кольору, дещо ущільнюються, потім розм'якшуються; серце стає сірувато-червоним, в'ялим, воно ніби розпливається на столі; слизова оболонка шлунка і кишечника робиться брудно-червоною, ослизлою. Поступово гниттю піддаються інші внутрішні органи, причому найдовше зберігаються невагітна матка, передміхурова залоза.

Динаміка розвитку гниттєвого розкладення трупа використовується для орієнтовного встановлення давності смерті.

Ентомофауна трупа та її судово-медичне значення

Судова ентомологія вивч.іологію некробіонтів.їх місце та роль в процесі біологічного розпаду, влив чинників, які належать до умов перебування трупа,їх життєдіяльність.

1.3 доба – мухи відкол.яйця в природні отвори, які стають личинками за 10-30 год.

За 3 тиж.знищують труп.

2. Жуки-некробіонти

3.Розпад кісток,ушкодження їх дикими тваринами:обличчя , шия . кисті, сліди кігтів, зубів, великі дефекти мяких тканин на тулубі .

4.Птахи – викльовують очі, кулясті вікон часті отвори

5.У воді – риби,раки, восьминоги акули: дефекти з зазубреними краями, безпорядність ушкоджень.

Гістолог.досл. підтверджує після життєвість трвм заданих тваринами

Ентомофауна трупа є важливим компонентом, який забезпечує його біологічний розпад, а вивчення її популяцій дає змогу встановити час заселення ними трупа і давність настання смерті. Інформація про пошкодження тканин гризунами, птахами чи вел.тваринами допомагає визначити сезон потрапляння трупа в ці умови і місце його виявлення.

 

Пізні трупні явища.

Трансформуючі – гниття, Консервуючі – муміфікація, жировоск, торф’яне дубління. Гниття – розпад білків та тканин органів під впливом різноманітних мікроорганізмів (за умов достатньої вологості, кисню, температури). Сірководень + залізо гемоглобіну = зеленувате забарвлення черевної стінки. 2-3 день – зеленуваті плями в правій а потім в лівій клубових ділянках (трупна зелень), 3-4 – розповсюджуючись по судинах мікроорганізми викликають гниття крові – гнильна венозна сітка брудно-зеленого кольору. Гнильні гази здувають ПЖК – утворюється трупна емфізема (особливо виражене на обличчі, молочних залозах, животі, мошонці, кінцівках). Язик виступає із-за зубів внаслідок набухання шиї і виштовхуванні його. Внаслідок внутрішньочеревного тиску можливе виштовхування вмісту шлунка у ротову порожнину – посмертна «блювота». Короче в итоге все становится грязно-зеленым, темно-серым, (сердце – серо-красным). Тело приобретает грязно-зеленый цвет. Еще немаловажно, чтоб не перепутать с ожогом, появляются пузырьки с серозно-кровянистым содержимым, когда лопаются, видна влажная, буровато-красная поверхность эпидермы. Муміфікація – явище, котре виникає тільки при сухості повітря, достатній вентиляції та підвищеній температурі. М. більш характерна для трупів з нерозвиненою ПЖК. Труп втрачає рідину – висихає шкіра та всі органи. Шкіра як пергамент коричнево-буроватого кольору, внутрішні органи безформенні, набувають печінкового характеру утворення. Мікроскопічно можна виділити різні структури (жирова тканина, судини, волокна), паренхіматозна тканина перетворюється в безструктурну мілко зернисту масу – важко визначити орган. Муміфікація настає не раніше ніж через 6-12 місяців. Жировоск – утворюється при перебуванні трупа при високій вологості та відсутності кисню. З’єднання жирних кислот із лужними металами – натрієм та калієм – утворюють жировоск студенистої консистенції, брудно-сірого кольору. Торф’яне «дубління» (торфяное «дубление») – своєрідний стан трупа, що виникає при потраплянні трупа в торф’яні болота, та ґрунти, що містять гумінові кислоти. Труп, що знаходиться у стані торф’яного «дубління», має щільну темно-буру консистенцію. Кістки в такому стані стають м'якими як хрящі і ріжуться ножем. Мікроскопічно зберігається будова шкіри, м’язевої тканини, нервових стовбурів. У торф’яних болотах трупи зберігаються необмежено довго. Консервація також може відбуватись у воді із значним вмістом солі, або у нафті.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.