Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Отруєння снодійними засобами.





Бензодіазепін та барбітурати взаємодіють з рецептором ГАМК та потенціюють дію основного гальмівного нейромедіатора ЦНС – γ-аміномасляної кислоти.

Ознаки гострої інтоксикації. При вживанні препаратів у дозах, що втричі перевищюють терапевтичні, у новачків може виникати наркотичне сп’яніння. Надалі, для розвитку наркоманії, ця доза має перевищувати терап.в 8-10разів. Сп’яніння(перор.-через 20-25 хв, в/в – відразу після ін’єкції) здебільшого нагадує алкогольне з розвитком вираженої ейфорії, підвищ.моторної активності хаотичного характеру. Рухи розмашисті, увага вкрай нестійка. Емоції лабільні. Агресія, жорстокість, нестриманість у вчинках, виражена схильність до немотивованих руйнівних дій. Об’єктивно – гіперемія обличчя і склер, сальність шкір.покривів, мідріаз, гіперсалівація, тахікардія з напруженим пульсом, зниж.АТ, гіпергідроз із виділенням гарячого поту. Неврологічні розлади- порушення координації рухів, латерал.ністагм, диплопія і дизартрія.

Ознаки передозування препаратів. Доза в 3-50 разів перевищує ту, що зумовлює наркотичний ефект. Розвивається тяжкий глибокий сон, що постійно поглиблюється. Блідість шкіри із сальним блиском, брадикардія і гіпотонія, «гра зіниць». М’язи гіпотон., в’ялі, кінцівки важкі й розслаблені. Сон переходить у кому. Дихання стає частим і поверхневим (може набувати типу Чейна-Стокса або Куссмауля). Може розв. бронхорея і гіперсалівація, що призв. до розвитку механічної асфіксії. Смерть-від паралічу дих.центру або від механічної асфіксії. Летальною дозою є 2,5 г для барбітуратів та 5 г для похідних сечової кислоти та піридину.

Наркотична залежність. Щоденне вживання 0,5 г барбітуратів через 3-4 міс. Призв.до виникнення залежності. Формується також психічна залежність. Через 3-4 міс. виникає фізична залежність. Різко знижується апетит, розв.безсоння, з’являються тривога і дисфоричні явища з надмірним компонентом «звірячої люті». На тлі пітливості та характерного маскоподібного обличчя із землистим відтінком і сальним блиском, симптоми абстиненції виникають у такій послідовності: 1)мідріаз, блідість і озноб із «гусячою шкірою», м’язова слабкість;2)через добу розв. м’язова гіпертензія, судомні зведення литкових м’язів, тремор, гіперрефлексія. Не може довго перебувати в одній позі, при ході - похитування. Тахікардія, підвищ.АТ. 3)через 2 доби приєдн.блювання і проноси на тлі «ломки»(сильний біль у великих суглобах) і болю в шлунку. 4) на 3-5 добу на тлі зростаючої депресії у багатьох хворих розв.великі судомні напади, які можуть бути серійними. Може розв.психоз, що нагадує алкогольний делірій.



Д-ка барбітурової наркоманії на розтині. Землиста шкіра з бруд.відтінком. висип гнійного характеру з великою кількістю незаживших ран. Інфаркт, дистрофія міокарда та печінки. Енцефалопатія. Смерть може настати від паралічу дих.центру або від механічної асфіксії через закриття дих.шляхів власною слиною.

Отруєння етиловим спиртом.

Етиловий спирт відноситься до наркотичних засобів та має пригнічуючу дію на ЦНС.

Гостра алкогольна інтоксикація розвивається швидко, завдяки властивості етилового спирту легко всмоктуватись у шлунку. Летальна доза при пероральному споживанні для дорослих складає біля 500 мл (96% розчин).

Симптоми:

§ Розвивається коматозний стан, який характеризується втратою чутливості та рухів.

§ Зениці звужені.

§ Шкіра холодна, має ціанотичний відтінок.

§ Запах алкоголю з рота.

§ Блювота.

§ Дихання поверхове, утруднене.

§ Западання язика.

Початкова артеріальна гіпертонія змінюється колапсом

 

102.Особливості слідів крові на місці події. Основні питання, які вирішують при дослідженні слідів крові.

При огляді місця події лікар повинен звертати увагу не тільки на великі, кров'яні плями чи сліди, але й маленькі плями.

Для виявлення слідів крові вдаються до детального огляду як усіх предметів, які є на місці пригоди, так і одягу та тіл учасників події. Одяг повинен оглядатися не тільки із зовнішнього боку, але й із зворотного (з вивороту).

Якщо в перші хвилини утворення кров'яна пляма має червоний колір, то через кілька годин цей колір поступово губиться, пляма стає темно-червоною, а потім бурою. Через 2-3 дні пляма набуває червонувато-бурого забарвлення, а на 9-10 день червонуваті відтінки стають слабо помітними, все чіткіше починають виявлятися бурі відтінки. Через три тижні плями стають зовсім бурими, через два місяці вони набувають бруднувато-сірувато-бурого кольору, а через шість місяців мають колір буро-сірий чи сіро-бурий. При гнитті кров'яні плями стають зеленуватими і навіть зеленими. Ці зміни кольору кров'яних плям залежать від цілого ряду причин - впливу світла, вологи, повітря, температури і т. ін.

Сліди крові можна розділити на такі види:

1. Плями від падіння крапель крові на горизонтальну поверхню, за ступенем зазубреності країв яких установлюють висоту падіння краплі крові. При падінні з висоти до одного метра плями мають круглу форму і рівні краї. По мірі збільшення висоти падіння (від 1 до 2 метрів) краї плям стають нерівними, зазубреними, від них відходять промені. При падінні з висоти понад два метри крапля крові розбризкується, тому навколо головної плями будуть розміщуватися вторинні кров'яні бризки. Коли крапля крові скочується з руки злочинця, який рухається, вона падає на землю не під прямим кутом, а під кутом, меншим 90°, і цей кут тим менший, гостріший, чим більша швидкість руху. В цьому випадку кров'яна пляма не має уже форми круга, а набуває форми овалу, довга вісь якого лежить у напрямку руху. Вторинні кров'яні бризки навколо головної плями також розміщуються овально, причому більша їх частина лежить у напрямку руху. Овальна форма плями і вторинних кров'яних бризок тим більше витягнута, чим гостріший кут падіння, чим більшою була швидкість руху злочинця.

2. Плями від бризок чи від падіння крові на похилу площину набувають форми знаку оклику, вузький кінець якого спрямований у бік падіння краплі. Характер і напрям розбризкування крові залежить від сили і кута, під яким наноситься удар. Ширина і довжина бризок залежить від кута, під яким крапля крові упала на поверхню. Чим гостріший кут падіння, тим вужча і довгастіша кров'яна бризка.

3. Потьоки, які утворюються при попаданні і стіканні крові по похилій чи вертикальні поверхні (із рани на поверхні тіла і одягу). За напрямом потьоків крові можна судити про те, в якому положенні перебував потерпілий у момент нанесення ран, а також чи змінювалося положення тіла. Якщо будуть знайдені потьоки крові, які стікають у різних напрямках, чи такі, що схрещуються, це є доказом того, що положення тіла було змінено в агонії або одразу ж після смерті. Потьоки крові інколи допомагають вирішити питання про послідовність поранень (за різними напрямками потьоків, які відходять від ушкоджень).

За потьоками крові можна встановити, витекла кров при житті чи після смерті. Кров, яка витекла з рани при житті, згортається і міцно фіксується до країв рани та до шкіри. При посмертній кровотечі кров не згортається, а засихає, в цьому випадку кров'яні плями можна відокремити від шкіри.

4. Помарки і мазки, які виникають при витиранні слідів крові ганчіркою, рушником і ін.

5. Сліди крові у вигляді відбитків пальців, долонь, підошов та інших предметів, які найчастіше можна знайти на стінах, дверях, умивальнику, підлозі і т. Ін.

6. Плями, які просочили різні предмети.

7. Калюжі крові свідчать про велику кровотечу незадовго до огляду.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.