Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Трансфер технологій: сутність та форми





Тема 5. ТРАНСФЕР ТЕХНОЛОГІЙ

5.1.Трансфер технологій: сутність та форми. 1

5.2. Центри трансферу технологій. 6

5.3. Формування ринку наукових розробок та інноваційних ідей в Україні 10

 

Трансфер технологій: сутність та форми

 

Нерівномірність розвитку різних країн та регіонів світу, яка на початку ХХІ століття має тенденцію до посилення, дедалі більше зумовлюється наявністю або відсутністю інноваційних технологій в економіці. Однією з причин поглиблення економічного розшарування світу є те, що країни-інноваційні лідери, які мають повний інноваційний цикл (від фундаментальних досліджень до комерціалізації винаходів), стримують трансфер проривних технологій в країни, що розвиваються.

В сучасному світі приріст валового продукту в першій десятці розвинених країн приблизно на 75-80% визначається інноваційною економікою, побудованою на унікальних технологіях.

Ефективність здійснення інноваційного процесу визначається ефективністю його інструмента - трансферу технологій. Розвинені країни, використовуючи трансфер технологій, прагнуть змінити свої позиції і структуру своєї присутності на міжнародному ринку, здійснюючи тим самим вплив на структуру виробництва товарів і послуг національного сектора економіки.

Трансфер технологій - це рух технології із застосуванням яких-небудь інформаційних каналів від одного її приватного або колективного носія до іншого.

Трансфер технологій - процес передачі навичок, знань, технологій, методів виробництва, зразків виробництва і складових об'єктів технологій між урядами та іншими установами з метою забезпечення науково-технічного прогресу.

Трансфер технології - основна форма просування інновацій. Він робить технології доступними для широкого кола користувачів, що сприяє подальшому використанню і відтворенню технологій, а також створення нових продуктів, процесів, матеріалів або послуг.



 

У Законі України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій (№143 від 06.10.2006 р.) подане таке визначення:

Трансфер технології – це передача технології, що оформлюється шляхом укладання двостороннього чи багатостороннього договору між фізичними та/або юридичними особами, якими встановлюються, змінюються чи припиняються майнові права та зобов’язання стосовно технології чи/або її складових.

Трансфер технологій:

· є процесом, що передбачає переміщення та розповсюдження технологічних знань;

· виступає складним видом комунікацій;

· стимулює створення нових споживчих цінностей;

· може повторюватися неодноразово.

Трансфер технологій включає:

- передачу патентів на винаходи (патент - документ, що засвідчує авторство на винахід та виключне право на використання його протягом певного строку);

- патентне ліцензування (наданий власником патенту дозвіл на використання технічної документації або запатентованих винаходів);

- торгівлю безкоштовними винаходами;

- передачу технологічної документації;

- передачу «ноу-хау» (надання технічного досвіду і секретів виробництва, що включають відомості технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечує певні переваги);

- передачу супутніх технологічних відомостей під час придбання чи оренди (лізингу) обладнання і машин;

- інформаційний обмін у персональних контактах на семінарах, симпозіумах, виставках і т. п.;

- інжиніринг (надання технологічних знань, необхідних для придбання, монтажу і використання куплених або орендованих машин і устаткування);

- наукові дослідження та розробки у ході обміну вченими та експертами;

- проведення різними фірмами спільних розробок та досліджень;

- організацію спільного виробництва;

- організацію спільного підприємства.

Виділяють 3 основні форми трансферту технологій.

1. Внутрішній трансфер - відбувається передача технології між різними підрозділами однієї організації.

2. Квазивнутрішній трансфер - рух технології усередині альянсів, союзів і об’єднань самостійних юридичних осіб.

3. Зовнішній трансфер - процес поширення технології, у якому задіяні незалежні розроблювачі й споживачі технологій, між різними компаніями.

 

Етапи процесу трансферу технологій:

1) визначення напрямів трансферу технології (науково-технічної розробки);

2) перетворення науково-технічної розробки в товар для ринку технологій (створення технологічного пакету);

3) просування розробок на ринок, пошук конкретних покупців нових розробок;

4) адаптація (доопрацювання) початкового технологічного пакету до вимог конкретного потенційного покупця (індивідуальна робота з кожним потенційним покупцем);

5) реалізація розробки на ринку – етап комерційного трансферу науково-технічної розробки (продаж ліцензії або патенту).

 

Передавання прав на використання технології є кінцевою фазою трансферу. Право на використання нової технології може отримати будь-яке підприємство, придбавши відповідну ліцензію.

Класифікація трансферу технологій:

1. За сферою поширення – міждержавний, міжрегіональний та регіональний, міжгалузевий і внутрішньогалузевий, міжфірмовий та внутрішньофірмовий.

2. За типом передачі технології : комерційний та некомерційний, вертикальний і горизонтальний, двосторонній і багатосторонній, офіційний і неофіційний; конструкторський; виробничий; інформаційний.

3. За змістом технологічних досягнень, які підлягають передачі – технічна передача в матеріалізованому вигляді та інформаційна у вигляді інтелектуального продукту (патенти, ліцензії, ноу-хау).

4. За сектором економіки: – передавання технології в межах цивільного сектору; передавання технології з військового до цивільного сектору (конверсія виробництва) або навпаки.

5. За кількістю учасників та ступенем їх участі – активна передача (через посередника) та пасивна передача (виробник технології самостійно шукає покупця).

6. За призначенням – трансферт технології продуктів, технології процесів, технології управління.

7. За напрямом руху технології: «прямий трансфер», тобто комерційна передача ліцензій від головної компанії до пов’язаних з нею фірм; «зворотній трансфер» технологій, який передбачає приєднання фірми з метою оволодіння технологічними знаннями або при передаванні розробленої технології від пов’язаної фірми – головній.

 

**************************************************************************

Центри трансферу технологій

 

Центр трансферу технологій (ЦТТ) - це організація, діяльність якої спрямована на впровадження результатів науково-технічної діяльності у реальний сектор економіки та орієнтована на отримання прибутку від використання результатів наукових досліджень, які виконуються в державних наукових організаціях та приватних компаніях.

 

Засновниками ЦТТ може виступати будь-яка організація та фізичні особи, однак, як правило, засновниками центрів є:

- наукові установи (ВНЗ, НДІ) - в цьому випадку основною метою центрів є трансфер результатів науково-технічної діяльності відповідних установ або групи установ;

- органи виконавчої влади – метою центрів є сприяння державній інноваційній політиці та розвитку трансферу технологій у певному регіоні або у певній галузі економіки;

- приватні компанії.

Клієнтами ЦТТ можуть бути:

· юридичні особи (великі підприємства, підприємства малого і середнього бізнесу);

· органи державної влади;

· органи місцевого самоврядування,

· фізичні особи;

· науково-дослідні організації.

Їх метою є активне залучення інновацій в місцеву індустрію, що згодом веде до підвищення конкурентоспроможності. Основні результати функціонування виражаються на двох рівнях: на рівні підприємства - стимулювання розвитку інновацій на підприємствах за рахунок активної конкуренції виробництв; на рівні регіону - у стимулюванні досягнення планованих структурних змін економіки, зростання обсягу ВРП і збільшення податкових надходжень зовсім рівні бюджету.

Виділяються кілька рівнів ринкового фокусу центрів трансферу технологій:

- міжнародний (припускає довгостроковий розвиток дослідницьких та інноваційних проектів на базі співпраці міжнародних партнерів з метою прискорення темпів комерціалізації - Larta Institute (США), Центр наукових досліджень та інновацій в Единбурзі (Англія), Isis Enterprise (Англія));

- регіональний(концентрація на науково-технічному, адміністративному, промисловому потенціалі окремого регіону, області - PVA-MV (Німеччина), Imperial Innovations (Великобританія), ITEK (Австралія), Isis Innovation Ltd (Англія));

- тематичний(робить акцент на певних широких технологічних тематиках, за даним принципом функціонує офіс трансферу технологій лабораторії прикладної фізики університету Джона Хопкінса (США), Karolinska Innovation (Швеція)).

 

Виділяють два головні напрямки діяльності ЦТТ:

1) надання консалтингових послуг (технологічний аудит, патентна підтримка, маркетингова підтримка, бізнес-планування, управління проектом тощо);

2) створення і ведення високотехнологічного бізнесу (ґрунтується на пошуку нових технологій з подальшим створенням і веденням бізнесу на цій основі, або ж знаходження та удосконалення технологій на існуючому бізнесі).

 

Університети

В розвинених країнах світу університети, які одержали статус дослідницьких, стають потужними ЦТТ.

Так, в США наука переважно розвивається в університетах – комплексах освітніх і наукових структур. Із 25 найбільших університетів США 23 мають наукові парки. Тому в США трансфер технологій законом піднесений до статусу третьої місії університетів, невиконання якої тягне за собою покарання у вигляді позбавлення університетів прав на створену ними інтелектуальну власність.

Ключовим для розвитку інноваційної діяльності американських університетів виявився закон Бей-Доула (the Bayh-Dole Act, 1980).

До прийняття цього закону вся інтелектуальна власність, створена в університетах в межах федерального фінансування, належала державі. Після 1980 р. разом з обов’язком університетів подавати заявки на інтелектуальну власність з`явилось і право продавати ліцензії. На університети, по суті, було покладено поряд з навчанням і науково-дослідною роботою третю місію – трансфер технологій. У результаті, якщо до 1980 р. від університетів надходило не більше 250 патентних заявок на рік, то в 2005 р. від університетів було отримано близько 3 000 заявок. Задум спрацював: кількість центрів трансферу технологій за 1980–2000 рр. виросла з 30 до 2200, а система університетів США перетворилась на найбільшого патентовласника.

**************************************************************************

При швейцарських університетах працюють спеціальні центри комерціалізації результатів науково-технічної діяльності. Швейцарська асоціація трансферу технологій «ЗЛУГГТ», утворена в 2003 р, здійснює обмін науковою і технологічною інформацією між національними науково-дослідними установами та приватним сектором.

В українських ВНЗ основний обсяг знань передається в промисловість через НДДКР «на замовлення» (т. зв. держбюджетні та госпрозрахункові теми), а зовсім не через продаж ліцензій чи готових фірм.

В КНЕУ у 2013 році створено Центр науки та інновацій, діяльність якого покликана забезпечувати безперервність створення нових знань, їх поширення та впровадження в навчальний процес та господарську практику, підготовку та атестацію наукових кадрів вищої кваліфікації, захист прав інтелектуальної власності та трансфер технологій, моніторинг наукової інформації та координацію наукової діяльності в університеті та за його межами, інноваційну діяльність і впровадження її результатів.

Тема 5. ТРАНСФЕР ТЕХНОЛОГІЙ

5.1.Трансфер технологій: сутність та форми. 1

5.2. Центри трансферу технологій. 6

5.3. Формування ринку наукових розробок та інноваційних ідей в Україні 10

 

Трансфер технологій: сутність та форми

 

Нерівномірність розвитку різних країн та регіонів світу, яка на початку ХХІ століття має тенденцію до посилення, дедалі більше зумовлюється наявністю або відсутністю інноваційних технологій в економіці. Однією з причин поглиблення економічного розшарування світу є те, що країни-інноваційні лідери, які мають повний інноваційний цикл (від фундаментальних досліджень до комерціалізації винаходів), стримують трансфер проривних технологій в країни, що розвиваються.

В сучасному світі приріст валового продукту в першій десятці розвинених країн приблизно на 75-80% визначається інноваційною економікою, побудованою на унікальних технологіях.

Ефективність здійснення інноваційного процесу визначається ефективністю його інструмента - трансферу технологій. Розвинені країни, використовуючи трансфер технологій, прагнуть змінити свої позиції і структуру своєї присутності на міжнародному ринку, здійснюючи тим самим вплив на структуру виробництва товарів і послуг національного сектора економіки.

Трансфер технологій - це рух технології із застосуванням яких-небудь інформаційних каналів від одного її приватного або колективного носія до іншого.

Трансфер технологій - процес передачі навичок, знань, технологій, методів виробництва, зразків виробництва і складових об'єктів технологій між урядами та іншими установами з метою забезпечення науково-технічного прогресу.

Трансфер технології - основна форма просування інновацій. Він робить технології доступними для широкого кола користувачів, що сприяє подальшому використанню і відтворенню технологій, а також створення нових продуктів, процесів, матеріалів або послуг.

 

У Законі України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій (№143 від 06.10.2006 р.) подане таке визначення:

Трансфер технології – це передача технології, що оформлюється шляхом укладання двостороннього чи багатостороннього договору між фізичними та/або юридичними особами, якими встановлюються, змінюються чи припиняються майнові права та зобов’язання стосовно технології чи/або її складових.

Трансфер технологій:

· є процесом, що передбачає переміщення та розповсюдження технологічних знань;

· виступає складним видом комунікацій;

· стимулює створення нових споживчих цінностей;

· може повторюватися неодноразово.

Трансфер технологій включає:

- передачу патентів на винаходи (патент - документ, що засвідчує авторство на винахід та виключне право на використання його протягом певного строку);

- патентне ліцензування (наданий власником патенту дозвіл на використання технічної документації або запатентованих винаходів);

- торгівлю безкоштовними винаходами;

- передачу технологічної документації;

- передачу «ноу-хау» (надання технічного досвіду і секретів виробництва, що включають відомості технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечує певні переваги);

- передачу супутніх технологічних відомостей під час придбання чи оренди (лізингу) обладнання і машин;

- інформаційний обмін у персональних контактах на семінарах, симпозіумах, виставках і т. п.;

- інжиніринг (надання технологічних знань, необхідних для придбання, монтажу і використання куплених або орендованих машин і устаткування);

- наукові дослідження та розробки у ході обміну вченими та експертами;

- проведення різними фірмами спільних розробок та досліджень;

- організацію спільного виробництва;

- організацію спільного підприємства.

Виділяють 3 основні форми трансферту технологій.

1. Внутрішній трансфер - відбувається передача технології між різними підрозділами однієї організації.

2. Квазивнутрішній трансфер - рух технології усередині альянсів, союзів і об’єднань самостійних юридичних осіб.

3. Зовнішній трансфер - процес поширення технології, у якому задіяні незалежні розроблювачі й споживачі технологій, між різними компаніями.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.