Ціннісний аспект нововведень і розвиток конкуренції.

ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИКЛУ «ДОСЛІДЖЕННЯ-ВИРОБНИЦТВО» В ОБЄДНАННЯХ ПІДПРИЄМСТВ І НАУКОВИХ УСТАНОВ.

1. Ціннісний аспект нововведень і розвиток конкуренції.

2. Особливості прийняття рішень у керуванні інноваціями.

3. Керування знаннями як елемент системи інноваційної діяльності.

1. Середовище фінансової діяльності об’єднань підприємств.

2. Внутрішня фінансова структура об’єднань підприємств.

3. Фінансова діяльність об’єднань підприємств.

5. Аналіз злиття за наявності ефекту синергізму.

Середовище фінансової діяльності об’єднань підприємств.

В умовах економічної глобалізації, для інвестора, який має тимчасово вільні кошти й прагне вигідно їх розмістити, існують альтернативи для ефективного розміщення.

По-перше, він може сформувати портфель інвестицій з інструментів, національних емітентів, номінованих у національній валюті. Такими інструментами є цінні папери, державні, регіональні та місцеві органи влади, національні акціонерні товариства, депозити в національній валюті.

По-друге, до інвестиційного портфеля можна включити цінні папери іноземних емітентів, що номіновані в національній валюті й купуються й продаються на національному ринку.

По-третє, до інвестиційного портфеля можна включити інструменти, що купуються й продаються на національних фондовому й грошовому ринках, але номіновані в іноземній валюті.

При здійсненні міжнародних інвестицій кожна ТНК має брати до уваги особливості діяльності на світовому фінансовому ринку. Ці особливості зумовлені економічними й неекономічними чинниками. Найістотніші неекономічні чинники - психологічні, інформаційні та правові.

Психологічні чинники. Психологічні бар'єри, пов'язані з міжнародними інвестиціями, спричинені незнанням економіки, політики, культури інших країн, іноземних мов, методів торгівлі на іноземних фінансових ринках, порядку звітності.

Інформаційні чинники. Отримання інформації про іноземні ринки та емітентів — надзвичайно складне завдання. У наш час чимало іноземних брокерів надають постійно обновлювані дані фінансового аналізу стосовно великої частини іноземних акцій. Тому іноземні інвестори можуть звертатися до комп'ютерних інформаційних мереж, у яких містяться дані про ціни на світових фінансових ринках.

- юридичні чинники: у різних країнах існують свої юридичні складності для іноземних інвесторів при розміщенні капіталу й поверненні його та отриманого доходу у свою країну, а також особливості оподатковування;

- економічні чинники: вони пов'язані насамперед з виникненням додаткових трансакційних витрат.

Внутрішня фінансова структура об’єднань підприємств.

В організаційній структурі більшості ТНК виділяють три основні блоки: фінансово-економічний, індустріально-промисловий, торгово-комерційний. Фінансово-економічний блок — це мережа кредитно-фінансових установ: комерційні банки, страхові. Інвестиційні, лізингові, фінансові, пайові, трастові, пенсійні фонди й компанії.

Головне завдання фінансової складової ТНК — залучення й акумулювання фінансових коштів. Крім залучення капіталу, на фінансово-економічний блок покладається управління фінансами. З огляду на функціональне призначення фінансово-економічного блоку провідна роль у ньому відводиться комерційним банкам. Здійснення фінансово-кредитної діяльності в міжнародних масштабах передбачає наявність у структурі ТНК банківського об'єднання, що має розгалужену систему філій і відділень.

Світова практика виробила достатньо ефективний механізм узгодження інтересів ТНК як єдиного організму з інтересами кожного окремого підприємства, що входить до ЇЇ складу. Його принципова риса полягає в тому, що головна організація не може ставити за мету встановлення повного контролю за членами групи, її завдання - вирішення питань підвищення ефективності діяльності всього комплексу підприємств, що входять до системи ТНК, у тому числі обмеження конкуренції, вдосконалення руху грошового капіталу, забезпечення надійності поставок і збуту, об'єднання ресурсів, взаємодопомога.

Холдинговий механізм групової організації є домінуючим в утворенні та функціонуванні багатьох закордонних ТНК на національному й транснаціональному рівнях.

Координатором діяльності ТНК може бути також трастовий відділ комерційного банку. Нині пакети акцій промислових підприємств, що перебувають у розпорядженні банківських інститутів, досягли розмірів, які дають їм змогу встановлювати контроль за політикою корпорацій.

Один із варіантів холдингової структури в розосередженому вигляді взаємне володіння акціями учасників ТНК. Учасники групи, володіючи перехресно акціями один одного, а в сумі — контрольним пакета будь-якого учасника, є стосовно нього груповим холдингом.

З одного боку, це сприяє формуванню унікальної системи взаємного контролю: кожна фірма має невеликі, недостатні для одностороннього контролю пакети акцій усіх інших фірм, а разом вони володіють контрольними пакетами акцій кожного зі своїх членів; з іншого боку — перехресне володіння акціями запобігає їх захопленню іншими фірмами (іноземними фірмами, фірмами-конкурентами).

Такий вид регулювання діяльності ТНК являє собою горизонтальне з’єднання головних фірм найбільших промислових головних комплексів.

ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИКЛУ «ДОСЛІДЖЕННЯ-ВИРОБНИЦТВО» В ОБЄДНАННЯХ ПІДПРИЄМСТВ І НАУКОВИХ УСТАНОВ.

1. Ціннісний аспект нововведень і розвиток конкуренції.

2. Особливості прийняття рішень у керуванні інноваціями.

3. Керування знаннями як елемент системи інноваційної діяльності.

Ціннісний аспект нововведень і розвиток конкуренції.

Більшість прогресивних нововведень знаходить реальне втілення в створенні наукомісткої й конкурентоспроможної продукції, що є одним з найважливіших результатів інноваційної діяльності. Діапазон поширення нововведень проявляється при вступі в контакт із людиною, її потребами. Отже, практика виступає як визначник цінностей як безпосередньо, так і опосередкованим шляхом у системі суспільних відносин.

Глибокі зміни в сфері економіки неминуче відбилися на положенні організації промисловості, загостривши проблеми, пов'язані з конкурентоспроможністю продукції не тільки на зовнішньому, але й на внутрішньому ринку.

Конкуренція змушує поліпшувати якість продукції, розширювати її асортименти, знижувати витрати виробництва. Вона є головним чинником сприйнятливості організації промисловості до нововведень, тому що сприяє перетворенню ринкових відносин у систему економічного примусу до високоефективної праці. У той же час конкуренція в області інноваційної діяльності - це свого роду конкурс неординарних рішень науково-технічних, соціально-економічних і інших не менш важливих проблем.

Ціннісні відносини утворюють особливу групу факторів регуляції в ринковій економіці. Цінності визначаються їх притягненням в практику суспільних відносин. Вони відіграють орієнтаційну роль у життєдіяльності людей. При цьому наука прямо або побічно через техніку, виробництва або побут впливає на людські потреби. Вона міняє цілі, ідеали й інтереси людей і тим самим сприяє розвитку нових цінностей. У той же час наука сама відноситься до сфери цінностей інтелектуально розвиненої людини й суспільства в цілому. Вона утягується в усі сфери практичної діяльності.

Для вченого, творця наукового знання, у науці завжди втримуються такі постійні інтереси, як пошук нової плідної ідеї або концепції, що представляють собою евристичну цінність. У процесі дослідження здійснюються строгі внутрінаукові оцінки, проводяться експерименти, зіставлення гіпотез і теорій з об'єктивною дійсністю. При цьому явища дійсності являють собою цінність в основному як об'єкти практичного освоєння, розглянуті в тій ролі, що вони грають у життєдіяльності суспільства й в економічних відносинах.

Природно, що оцінити можна тільки речовинні появи результатів наукового пошуку, які мають практичний характер і забезпечують конкурентоспроможність продукції шляхом, наприклад, використання новітніх винаходів.

Інтелектуальна власність на винаходи закріплюється патентами й ліцензіями, що дозволяє творчому індивідуумові мати певні дивіденди. Саме тут відбувається злиття раціональних і емоційно-ірраціональних початків, коли власники інтелектуальної власності з'єднують волю вибору занять науковою й науково-практичною діяльністю із тверезим розрахунком економічної доцільності. При цьому в умовах ринкової рівноправності й партнерства виникають передумови для встановлення соціальної справедливості в оплаті праці за створення продукції на рівні світових аналогів. Роль інтелекту в інноваційній діяльності постійно зростає, тому що конкурентоспроможність продукції все частіше залежить від її наукоємності. У вартості товару збільшується доля витрат інтелектуальної, а не фізичної праці.

В умовах монополії великих науково-технічних організацій у нашій країні поняття «конкуренція» сприймалося як негативне явище, далеке принципам багаторічної практики змагання. Принципи змагання не враховували наявність інтелектуальної власності на відміну від загальнонародної або державної. Змагання базувалося на гласності, порівняності одержуваних результатів і завжди протиставлялося конкуренції.

Монопольне положення організації промисловості забезпечувалося системою розподілу неконкурентоспроможної продукції по споживачах, що не сприяло розвитку конкурентного середовища.

У той же час конкуренція як явище не заперечувалася в сфері створення оборонної техніки. У цій сфері домінувала форма нецінової конкуренції, виразником якої була технічна перевага оборонної продукції в порівнянні із закордонними аналогами. Для цього організаціям оборонного комплексу створювалися з боку держави сприятливі соціально-економічні умови із забезпеченням всіма необхідними ресурсами.

Формування конкурентного середовища в ринкових умовах господарювання тісно пов'язане з подальшим розвитком договірних відносин між суб'єктами інноваційної діяльності. На основі договорів більшість прикладних НДР і особливо ОКР стало здобувати товарну форму, безпосередньо впливаючи на ціннісний аспект нововведень. При цьому конкуренція виникає в результаті конкурсного виконання дослідження й розробок, коли оцінюються такі, наприклад, складові інноваційної діяльності, як неординарні винаходи або корисні моделі. Згодом вплив конкурсного рішення наявних проблем одержує об'єктивну оцінку при комерціалізації освоюваної у виробництві нової продукції, її реалізації як товару.

До пріоритетних напрямків в інноваційній діяльності відносяться інформаційні технології й електроніка, робототехнічні системи, лазерна техніка, нові матеріали, аерокосмічні комплекси, волоконно-оптичні засоби зв'язку, прецизійні й плазмові технології.

Розвиток конкуренції на конкурсних початках у наукомістких галузях промисловості дає можливість істотно підвищити результативність інноваційної діяльності. Організація конкурсного виконання робіт поступово ліквідує умови, при яких оплата праці в науково-технічних організаціях здійснювалася не за результатами роботи, а по витратах. Конкурси й пов'язана з ними конкуренція підвищують наукоємність науково-технічних рішень шляхом прямих інвестицій у створення корисних моделей і винахідницьку діяльність.

Кількісно наукоємність продукції визначається через питому вагу витрат на НИОКР у вартості товару, а також через число винаходів, що реалізують ідею нового методу задоволення потреб суспільного виробництва.

Відомо, що після ескізно-технічного проектування потрібний етап розробки робочої конструкторської документації, виготовлення й випробування досвідчених зразків нових виробів. На їхнє виконання потрібні ресурси, що значно перевищують витрати по прикладним НДР і ескізно-технічному проектуванню. У цьому зв'язку припинення фінансування робіт, що не пройшли конкурс, дозволить уникнути свідомо марних витрат на розробку робочої конструкторської документації, виготовлення й випробування дослідних зразків. У підсумку розвиток конкуренції в інноваційній діяльності приводить до горизонтальної інтеграції НИОКР, що являє собою один з головних напрямків організації інноваційної діяльності на сучасному етапі розвитку суспільного виробництва.

В умовах поглиблення ринкових відносин багато організаційно-технічних заходів являють собою новації, які раніше майже не проявлялися. До них у першу чергу відноситься організація інноваційної діяльності на конкурсній основі, а також додання результатам НИОКР форми товару, організація оплати праці не по витратах, а за результатами, договірні обмеження при фінансуванні окремих етапів ОКР і інші новації. Всі вони безпосередньо пов'язані з розвитком конкуренції, що підвищує їх економічну й соціальну значимість.

У результаті конкурсного виконання прикладних НДР і початкових етапів ОКР збільшується наукоємність науково-технічних нововведень і змінюється структура витрат у циклі робіт зі створення нових продуктів, технологій і послуг. Відповідно зменшується доля витрат на розробку робочої конструкторської документації, виготовлення й випробування дослідних зразків виробів.

Росту результативності роботи науково-технічної організації сприяє ліквідація на основі конкурсів умов, при яких допускалося конструювання й виготовлення дослідних зразків по свідомо безперспективних напрямках інноваційної діяльності. Особливо великі витрати на виготовлення дослідних зразків у порівнянні з розробкою робочої конструкторської документації. Практична значимість організаційно-економічних новацій, викликаних розвитком конкуренції, зводить до мінімуму такого роду витрати. Правий був класик російської літератури: наука дійсно скорочує нам «досвіди скороминучого життя».

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: