Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Керування знаннями як елемент системи інноваційної діяльності.





Фахівці з інноваційного керування звертають увагу на те, що подальший перспективний розвиток організацій промисловості пов'язаний з розвитком людських ресурсів, з посиленням їхніх можливостей за допомогою формування системи знань, зі створенням самої сприятливої обставини для цього процесу. Саме в цьому гарантія майбутніх ключових компетенцій фірми і її стійких конкурентних переваг.

Як відзначають дослідники, розвиток організаційних систем проходить через кілька стадій, або ер, за допомогою переходу системи знань із одного стану в інше. У зв'язку із цим виділяють:

- сільськогосподарську еру;

- індустріальну еру;

- постіндустріальну інформаційну еру;

- еру пізнання, або науки.

Нові знання у вигляді винаходів, пов'язані з інформаційними технологіями, обумовили перехід в інформаційну еру. Доступ до інформації став основним джерелом економічного росту й участі в процесі прийняття рішень. Влада перейшла від бюрократії «синіх комірців» до бюрократії «білих комірців», що здійснювала контроль над інформацією.

Розвиток телекомунікацій уможливив не тільки доступ до фізично вилученої інформації, але й дозволив здійснювати обмін ідеями (знаннями) між людьми, що перебувають у різних місцях. Цей обмін ідеями, що почався в інформаційну еру й був прискорений розвитком телекомунікаційної індустрії, відзначає початок ери науки. Саме завдяки цьому нові ідеї стали джерелом розвитку знання за допомогою нових досліджень і розробки.

Ціль інноваційної діяльності на підприємстві полягає в створенні довгострокових конкурентних переваг, тобто інноваційна діяльність повинна розглядатися не як окремі продуктові й технологічні інновації, а як здатність організації і її персоналу до постійного й безперервного режиму інноваційної діяльності, тобто до постійного розвитку системи знань фірми. У процесі інноваційної діяльності система знань повинна бути раціонально побудована й ефективно управлятися. Тому має сенс розглянути питання створення й розвитку системи керування знаннями організації, питання так званого менеджменту знань.



Фахівці звичайно ставлять ряд вимог до того, що повинна забезпечувати система знань, організована належним чином, яке її призначення. Узагальнюючи різні думки, можна сказати, що розвинена система знань фірми повинна:

- забезпечувати кваліфікаційний рівень колективу, кваліфіковане виконання заданих функцій і потім видів діяльності, бізнесів-процесів і проектів у цілому, створення ключових компетенцій, що забезпечують стійкі конкурентні переваги й стратегічний успіх на ринку, перетворення ключових компетенцій в інновації – інноваційні продукти, технології й послуги, методи, структури й ринки;

- узагальнювати наявний досвід виконаних проектів, видів діяльності й функцій. Система знань повинна ретельно відбирати все корисне з минулого досвіду своєї діяльності, діяльності зовнішніх суб'єктів, відбивати історію своєї фірми й галузі. Тобто система знань повинна реалізовувати функції внутрішнього й зовнішнього бенчмаркетинга;

- формувати інтелектуальну базу співробітника; груп, що виконують функції по видах діяльності фірми, по забезпеченню всіма ресурсами, по проектуванню, тим самим формувати інтелектуальну базу, інтелектуальну власність і інтелектуальний капітал фірми, підвищувати вартість фірми;

- на основі внутрішніх і зовнішніх поточних спостережень постійно розпізнавати тенденції, явища й події у всіх областях своєї діяльності. Колектив, що володіє розвиненою системою знань, забезпечує фірмі реакцію на зовнішні впливи не постфактум, а на основі активного й планово-прогнозного попередження;

- попереджати події, «формувати» майбутнє. Динаміка знання повинна бути спрямована на розвиток здатності організації до бачення майбутнього, до стратегічного бачення по всіх видах діяльності й проектах;

- сприймати й застосовувати сучасну професійну язикову культуру, розвивати мову, освоювати нові терміни й категорії, нові форми вираження, специфічні для використовуваних видів знань. Таким чином, засновується ядро ефективної системи комунікації й культури організації.

База знань підприємства - це складне багатоярусне різномасштабне утворення, що включає бази знань всіх своїх співробітників і груп, бази знань організаційних одиниць і їхніх комплексів. Далі по масштабі виділяють бази знань усього підприємства, груп взаємозалежних підприємств, що спільно вирішують яке-небудь завдання, бази знань альянсів, консорціумів і інших інтегрованих великих комплексів.

По змісту індивідуальні й колективні бази знань характеризуються наявністю:

- знань – сукупністю теоретичних знань по областях діяльності й функціях; методичних знань (знаннях методів); методичних знань (знаннях специфіки застосування методів); проектних (як ставити цілі); технологічних знань (як досягати цілі); технічних (на основі якої техніки і яких систем); організаційних (яким колективом); економічних (з якою ефективністю); соціальних (з яким соціальним результатом);

- умінь – генерувати ідеї й створювати концепції проектів бізнесів-процесів; інтегрувати й акумулювати знання для реалізації проектів по всіх джерелах; здійснювати проекти, види діяльності, процедури й операції;

- навичок – по виконанню фахівцями й колективами своїх функцій, завдань і обов'язків; по організації й керуванню основною інфраструктурною діяльністю.

Передбачається, що основа бази знань - це творча й інтелектуальна праця, результати якої здатні становити інтелектуальну власність і інтелектуальний капітал.

Інтелектуальна власність (ІВ) - збірне поняття, застосовуване для позначення прав на:

- результати інтелектуальної (творчої) діяльності в галузі науки й техніки;

- засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг;

- захист від несумлінної конкуренції.

Оцінці для цілей бізнесу в першу чергу підлягають обіговоспроможні майнові права на результати творчої діяльності або засобу індивідуалізації. Такі права можна оцінювати як самостійні об'єкти або як ідентифікаційні нематеріальні активи.

Об'єктами інтелектуальної власності (ОІВ) прийнято називати результати інтелектуальної діяльності й засобу індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг у випадках, передбачених законодавством. Головним критерієм при віднесенні таких об'єктів до ОІВ є наявність правової охорони. До об'єктів прав ІВ відносяться винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, комерційні найменування й позначення.

Секрет виробництва (ноу-хау) - технічна, організаційна або комерційна інформація, що захищається від незаконного використання третіми особами, за умови, що ця інформація має дійсну або потенційну комерційну цінність у силу невідомості її третім особам. До цієї інформації немає вільного доступу на законній підставі; власник інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.

Однозначного розуміння терміна ноу-хау не існує. Його поняття уточнюється в договорах. Для цілей бізнесу й оцінки, пов'язаної із цими цілями, розрізняють три види ноу-хау:

- невіддільні від конкретного індивідуума, у тому числі індивідуальні навички й уміння;

- невіддільні від конкретного підприємства, у тому числі технології, засновані на традиції або виробництва, що незвичайно припускають високу культуру;

- віддільні в загальному випадку від підприємства або індивідуума, у тому числі: свідомо приховувані технічні відомості, малюнки, креслення, а також «умовні ноу-хау», тобто патентоспроможні результати, що зберігають у секреті.

Результатами інтелектуальної діяльності в повному розумінні слова можна визнати ноу-хау лише третього типу.

Комерційна таємниця - це поняття трохи вище, ніж поняття «секрети виробництва», тому що комерційну таємницю можуть становити також списки клієнтів, первинні бухгалтерські документи й багато інших відомостей.

Засоби індивідуалізації - до охороноспроможних засобів індивідуалізації безперечно відносяться товарні знаки, знаки обслуговування й найменування місць, фірмові найменування.

Портфель прав - найчастіше права ІВ передаються не окремо, а в сполученні з іншими правами або послугами, що забезпечують у сукупності монополію на виробництво нового продукту або на використання нової технології. Крім того, права ІВ, або портфель прав, часто передаються разом з юридичною особою - правовласником. У таких випадках потрібна оцінка переданого портфеля прав ІВ у цілому або відповідно оцінка всього юридичної особи, а не окремих прав ІВ.

Інтелектуальний капітал - це знання, що мають потенційну цінність, тобто ідеї. Як такий, інтелектуальний капітал не має реальної цінності, поки він ще не захищений і не використовується.

Інтелектуальна власність - знання, які є власністю, тобто захищені патентом. Інтелектуальна власність має кількісний вартісний потенціал, що залежить від потенційного її використання. Цей вартісний потенціал залишається не реалізованим доти, поки інтелектуальна власність не використається яким-небудь чином.

Інтелектуальні активи - знання, що мають певну вартість і використовуються певним цілеспрямованим чином. Тобто патенти, ліцензовані для конкретної мети, перетворюють інтелектуальну власність в інтелектуальні активи, що мають для свого власника певну виражену в грошах вартість.

Інтелектуальний капітал входить в одну групу з людським інтелектуальним капіталом і так званим структурним інтелектуальним капіталом. Людський капітал - це індивідуальні знання й навички. Структурний капітал - це та частина інтелектуального капіталу, що залишається у фірми після відходу працівника.

Знання мають різноманітну форму й складну циклічну структуру процесу формування й використання.

Форми прояву знаннь підрозділяються по двох ознаках:

- по характері прояву виділяються дві форми – імпліцитна (неявна, латентна, потайлива, індивідуальна) і експліцитна (явна, відкрита, документована);

- по способі формування також виділяються дві форми – рефлексивна (нові знання формуються на систематизованому великому обсязі минулих знань) і інтуїтивна (знання беруться як би з «голови», використовується незначний обсяг явного знання).

Можна виділити наступні стадії життєвого циклу знань підприємства:

1 Постановка мети розвитку знань. Визначення призначення знань для наступного проекту розвитку фірми, переходу до створення наступного нововведення, для якого будуть потрібні інші знання або знання іншого рівня. Ідентифікація майбутніх видів діяльності.

2 Аналіз потенціалу існуючої бази знань. Проводиться систематизація знань по завданнях і виконавцям. Досліджується можливий ряд джерел наявної в організації інформації. Визначаються необхідні додаткові знання.

3 Акумуляція знань. Збираються існуючі раніше створені знання в наявних джерелах у рамках підприємства в єдину базу знань. Визначаються склад і джерела необхідних додаткових знань. Здійснюється збір, підготовка, кодування й нагромадження знань у базах знань.

4 Розвиток знань. Розширюється наявна база знань за рахунок одержання й виробництва нових знань.

5 Захист і зберігання знань. Отримані нові знання захищаються патентами, договорами й іншими способами. Організується зберігання знань.

6 Передача знань. Організується трансферт знань із бази й від джерел до нових виконавців - власникам знань. Іде поширення знань по виконавцях видів дій у формі реалізації програми навчання й (або) надання знань через різні носії інформації.

7 Використання знань. Іде ув'язування знань, видів діяльності й функцій. Розглядається використання як для нового проекту, тобто для нових видів діяльності, так і використання як інтелектуальний капітал, інтелектуальної власності й інтелектуальних активів.

8 Оцінка накопичених знань і ефективності їхнього використання. Після використання знань варто підбити підсумок і оцінити їхню достатність, доступність, якість формування й передачі, витрати на придбання знань у зіставленні з результатами, обсяг і рівень використання. Розробляються рекомендації з розвитку бази знань, системи знань і системи керування знаннями.

Система знань і система керування знаннями.

База знань, судячи з життєвого циклу, може існувати лише при наявності інших компонентів, які в сукупності становлять систему знань.По-перше, варто врахувати основну складову системи - людину, тобто персонал, співробітників підприємства, що є носіями й користувачами знань. Потрібні стратегії розвитку цього ресурсу й провідні компанії всього миру усе більше вкладають засобів у цей ресурс. Вирішальна увага приділяється програмам навчання й системам мотивації ключових категорій співробітників.

По-друге, необхідно звернути увагу на ядро бази знань - інформацію - інформаційний ресурс, на техніку обробки інформації - технічний ресурс, на інформаційні технології.

По-третє, потрібна організація знань:

- упорядкування процесу використання знань, тобто визначення складу й технології бізнесів-процесів, що ведуться фірмою, об'єктів уваги носіїв знань;

- підготовка організаційної структури до забезпечення раціональної комунікаційної системи.

По-четверте, для забезпечення функціонування перерахованих компонентів потрібно капітальні вкладення, тобто фінанси.

По-п'яте, крім вхідних ресурсів системи знань, потрібно мати на увазі й вихідні компоненти, що становлять саме шукані стійкі довгострокові конкурентні переваги: інноваційні продукти й технології, і інноваційні послуги.

По-шосте, треба мати на увазі саму базу знань, що служить оператором системи - переробляє вхід у вихід завдяки розглянутому механізму, у якості якого виступає життєвий цикл знань із усіма його стадіями-процедурами.

Система знань підприємства має потребу в розвинутій системі керування. Що вона являє собою? Її призначення - забезпечувати стратегічне керування розвитком системи знань. Змістом системи є відповідні функції стратегічного керування.

До складу функцій системи можуть входити: стратегічний аналіз потенціалу й зовнішнього клімату системи знань; вибір раціональної стратегії розвитку; стратегічне планування реалізації стратегії; стратегічний контроль і аудит стану; мотивація учасників процесу; оцінка ефективності процесу.

У цей час кожне наукомістке підприємство повинне створити в себе систему знань і налагодити систему керування знаннями. Робота буде ефективною, якщо організувати постійну оцінку свого потенціалу в зазначених областях. Перед кожним новим проектом необхідно відповісти хоча б на ряд наступних питань:

- наскільки існуюча система знань фірми відповідає новому проекту?

- чи є відповідні лідери, здатні генерувати ідеї, виробляти концепції, що мають стратегічне бачення в даній області, здатні створити й повести колектив на досягнення мети?

- чи є фахівці, здатні швидко освоїти нові знання й почати виконання своїх функцій, що мають певний досвід?

- у якому стані існуюча база знань? Чи накопичується попередній досвід?

- як відбувається трансферт знань? Як організовано захист знань? Як формуються інтелектуальні активи?

- як організовано навчання співробітників?

- чи є інститут експертів в організації?

- чи створюються нові знання? Як використовуються наявні знання?

- як організовано систему мотивації створення, трансферту, передачі знань і навчання?

- як організовано комунікаційну систему?

- у якому стані інформаційна технологія? Ступінь відповідності бібліотечного фонду.

Таким чином, існує актуальна проблема створення на підприємстві системи знань як системи, складеної з основних елементів інноваційної діяльності .

 

ТЕМА № 8









Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2021 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.