Географія найважливіших сільськогосподарських культур.

За період розвитку людської цивілізації людина окультурила кілька ти­сяч видів рослин. За зовнішніми ознаками й особливостями використання їх об'єднують у кілька груп: зернові культури, технічні культури, овочебаштанні культури, бульбоносні культури, кормові культури тощо. Найбіль­ше значення серед названих груп традиційно мають зернові культури, серед яких виділя­ються три головні «хліби» людства — пшениця, кукурудза і рис, які начебто поділили територію світу між собою.

Великими виробниками пшениці є США, Китай, Канада, Франція, Росія, Україна, Індія, Аргентина, Австралія, ПАР. Більшість цих країн є також її вели­кими експортерами. Найбільші імпортери пшениці — Японія, країни Європи, Бразилія.

Рис має менше територіальне поширення, ніж пшениця. Його традиційно висівають у районах із жарким і вологим кліматом, у першу чергу на його батьківщині — у Східній, Південно-Східній і Південній Азії (Китай, Індія, Індонезія), де він заміняє хліб. За межами цієї території великі збори рису дає Бразилія.

Батьківщина кукурудзи — тропічна частина Північної Америки. І зараз цей материк дає найбільшу частку щорічних зборів цієї культури. Безумов­ним лідером тут є США: 40 % світового збору і 70 % експорту. Також багато кукурудзи вирощують Китай, Бразилія, Аргентина, Мексика.

Найважливішими групами технічних культур є волокнисті, олійні та цу­кроносні.

Основними волокнистими культурами світу є бавовник, джут, льон-довгунець, сизаль. Серед них безумовним лідером є бавовник. Для цієї культури потрібне спекотне й довге літо та багато вологи. Тому основні ра­йони його вирощування — субтропічний, тропічний і субекваторіальний пояси (переважно в Північній півкулі). Найбільшими його виробниками є Ки­тай, США та Індія. Найякісніше волокно з бавовнику одержують у долині Нілу — в Єгипті та Судані.

Джут — чагарник, з луб’яних волокон якого виготовляють цупкі тканини та канати. Він іде на виробництво килимів, рибних снастей, мішковини. Експортують його Бангладеш, Індія та Пакистан.

Льон-довгунець невибагливий до умов зростання. Найбільші площі під льоном у Китаї, Росії, Великобританії, Франції, Бельгії, Україні, Білорусі. Багато його вирощують також у країнах Балтії, Канаді, США.

Провідними олійними культурами світу є соняшник, соя, арахіс, олій­на і кокосова пальма, маслинове дерево.

Основною олійною культурою світу є соя. Більшість її посівів зосереджено в Америці — США (дає 52 % світового виробництва), Бразилії та Аргентині.Досить багато сої вирощують Китай та Індія.

Теплолюбний та посухостійкий соняшник вирощують Росія, Україна, держави Південної Європи, а також Китай, США, Аргентина.

У Західній Європі, Канаді та Індії основною олійною культурою є ріпак, у країнах Середземномор’я — маслини, у країнах Західної Африки та Океанії — олійна пальма.

Цукровий буряк поширений у помірному поясі. Найбільше його вирощу­ють у Франції Росії, Україні а також в Німеччині, США, Польщі, Китаї, Італії, Туреччині. Головним експортером цукру з цукрових буряків є Україна.

Цікавою є географія тонізуючих культур — какао, чаю і кави. Їхні план­тації найбільш характерні для країн, що розвиваються, із жарким кліматом. Отже, рослини, необхідні для приготування трьох головних напоїв людства, часто вирощують далеко від районів, де їх найбільше споживають.

Так, какао-боби вирощують та експортують насамперед африканські кра­їни: Кот д'Івуар, Гана й Нігерія, а також країни Азії (Індонезія та Малайзія). Роль латиноамериканських країн, особливо Бразилії та Домініканської Республіки, також є досить великою. Примітно, що на ці сім країн припадає 75% усього збору какао-бобів.

Серед виробників та експортерів чаю першість належить азіатським країнам— Індії, Китаю, Шрі-Ланці, Туреччині, а також Кенії (Африка). На ці п’ять країн припадає понад 75 % збору цієї культури.

Кавові зерна — плоди тропічного чагарнику, що походить з Ефіопії (Африка).Їхніми провідними виробниками є Бразилія, Колумбія, В'єтнам, Індонезія, Індія, Мексика, Кот д'Івуар.

Важливими галузями рослинництва є овочівництво й садівництво. Садівництво розвинене в багатьох районах помірного, субтропічного і тропічного поясів. Серед плодових культур помірного поясу найпоширенішими є яблуні, груші, вишні, абрикоси, сливи. У субтропічному й тропічному поясах вирощують цитрусові, виноград, банани, ананаси, ківі.

Географія тваринництва.

Географія тваринництва, як і географія рослинництва, дуже залежить від природних умов. Але поряд із цим на розвиток окремих галузей і напрямків тваринництва помітно впливають релігійні вірування.

Найважливішою галуззю тваринництва є скотарство — розведення великої рогатої худоби, а також зебу і буйволів. Тваринництво дає людству майже все молоко та третину м'яса, а також шкіру.

Усього у світі налічується приблизно 1,3 млрд. голів великої рогатої ху­доби. За її поголів'ям упевнено лідирує Індія (близько 15% світового). Але скотарство тут малопродуктивне і через релігійні вірування місцевих жителів — індуїзм і буддизм — має виключно молочний напрямок.

Переважно такий само напрямок, але набагато вищу продуктивність (у кілька разів) має скотарство в розвинених країнах Європи та приміській територіях США. А от м'ясний напрямок переважає у країнах, які мають великі природні пасовиська —Аргентина, Бразилія, Австралія, Канада, США (у центрі та на заході). Аргентину взагалі називають «м’ясним цехом світу» через її провідну роль в експорті яловичини.

Приблизно стільки ж у світі виробляється і свинини, хоча поголів'я свиней помітно менше (приблизно 0,9 млрд. голів, причому майже половина їх припадає на Китай; свинарство добре розвинене також у високорозвинених країнах). Свинарство практично відсутнє у країнах, де живуть індуїсти (релігія забороняє їм уживати м'ясо) та мусульмани (для них свиня — нечиста тварина).

Вівчарство розвивається повільніше за скотарство або свинарство, оскільки смакові якості баранини нижчі за яловичину і свинину. Найбільше поголів'я овець має Австралія (понад 150 млн.). Велику кількість овець також має Китай та Нова Зеландія.

Птахівництво набуло характеру промислового виробництва, причому чітко виділяються яєчний і м'ясний напрямки. Найбільше поголів'я свійської птиці зосереджене в Азії (приблизно 40% з 13 млрд. голів птиці), де виділяється Китай (перше місце у світі; приблизно 2,5 млрд. голів). За виробництвом курячих яєць перші місця у світі посідають Китай, США та Росія. Україна перебуває на сьомому місці.

Найбільше сільськогосподарської продукції одержують у східній частині Китаю (у тому числі Велика Китайська рівнина), Південній Азії (Індоганґська низовина), Південно-Східній Азії (насамперед територія Індонезії), Західній Європі та Англо-Америці (насамперед території Центральних і Великих рівнин).

Між сільським господарством та іншими галузями економіки існують тісні зв'язки. Так, промисловість забезпечує цю галузь електроенергією, різною технікою, паливно-мастильними матеріалами, добривами, засобами захисту рослин.

Сільське господарство забезпечує промисловість продукцією рослинни­ка й тваринництва, що використовується для виробництва продуктів харчування, тканин, виробів зі шкіри. Зв'язки між сільським господарством і промисловістю є настільки тісним, що утворюють міжгалузевий АПК.

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: