Економічні потреби та економічні ресурси. Ефективність використання факторів виробництва.

Економічні потреби як основа мотивації діяльності людини.

Фундаментальна проблема, яка лежить в основі економічної науки, полягає у тому, що матеріальні потреби суспільства (індивідів та інституцій) необмежені, а економічні ресурси – засоби для виробництва товарів і послуг – обмежені (рідкісні).

Потреби – це відчуття нестачі чогось, що потрібне для підтримання життєдіяльності й розвитку організму, людської особистості, суспільства загалом.

Потреби є внутрішнім спонукальним мотивом господарської діяльності, соціального та економічного прогресу. Намагання задовольнити свої потреби мотивує поведінку людини, формує сукупність її інтересів.

Задоволення потреб – це також стимул до подальшого вдосконалення виробництва.

Виробництво стимулює розвиток нових потреб. Науково-технічний прогрес, нові технології створюють нові асортименти благ, і отже, нові потреби.

Всезагальний економічний закон зростання потреб: безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, в свою чергу, стимулює появу нових і нових потреб.

Потреби – складна система, яку можна структурувати за різними критеріями.

- біологічні – пов’язані з існуванням та розвитком людини як біологічної істоти (в повітрі, воді, їжі, теплі, безпеці);

- соціальні – пов’язані з соціальною природою людини (бажання належати до певного кола людей, набути визнання, користуватися повагою);

- духовні – прагнення до самореалізації і саморозвитку (творчість).

- первинні (базові) – пов’язані з самим існуванням людини (їжа, одяг, безпека, житло);

- вторинні – зумовлені розвитком цивілізації (модний одяг, комфортне житло, інформація).

- матеріальні – ті, які задовольняють за допомогою товарів (товари – це речі, які відчуваємо на дотик: продукти харчування, одяг, взуття, автомобілі, будинки)

- нематеріальні – ті, які задовольняють за допомогою послуг (послуги освіти, культури, медицини, юридичних служб та ін.).

- індивідуальні – ті, які виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда; їх людина задовольняє відособлено (в одязі, житлі, продуктах харчування);

- групові або колективні – потреби групи людей, колективу;

- суспільні – потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому (у громадському порядку, безпеці, чистому довкіллі та ін.).

Деякі потреби (в освіті, транспорті, харчування) можна задовольняти осібно і спільно. З підвищенням рівня розвитку суспільства дедалі більше потреб задовольняють осібно;

- елементарні (першочергові) –ті, які задовольняють предметами першої необхідності (їжа, одяг, житло, медична допомога)

- вишукані (другорядні) –ті, які задовольняють предметами розкоші (парфуми, коштовні прикраси).

Однак цей поділ є дещо умовним: те, що є предметом розкоші для однієї людини може виявитися предметом першої необхідності для іншої; те, що декілька років тому вважали предметом розкоші, нині може стати предметом першої необхідності.

5). Ієрархічна модель потреб Маслоу (за важливістю і черговістю):

1. Фізіологічні потреби – є найсильнішими і невідкладними з усіх людських потреб (в їжі, воді, повітрі, сні, фізичній активності, захисті від екстремальних температур).

Оскільки ці потреби стосуються біологічного виживання людини, то вони мають бути задоволені на якомусь мінімальному рівні, перш ніж інші потреби вищого рівня стануть актуальними.

2. Потреби безпеки і захищеності –це потреби в організації, стабільності, у законі й порядку, у свободі від хвороб, страху і хаосу. Ці потреби забезпечують тривале виживання.

3. Потреби належності й любові (соціальні потреби). Вони починають діяти, коли перші два рівні потреб певною мірою задоволені. На цьому рівні люди намагаються встановлювати стосунки з іншими людьми, у групі, у сім’ї. Інакше людина почуватиметься одинокою. Люди хочуть відчувати любов, добре ставлення інших до себе.

4. Потреби поваги і визнання пов’язані з компетентністю, впевненісню у своїх достоїнствах, досягненнях тощо. Людина має бути впевнена, що вона гідна тієї оцінки, яку їй дають інші.

5. Потреба в самореалізації, тобто потреба у повній реалізації свого таланту, здібностей і потенціалу особистості (цього рівня потреб досягає менше 1%).

Незалежно від того, до якого ступеня добралась людина в ієрархії потреб, вона перебуватиме там доти, доки ці потреби не будуть достатньо задоволені.

Свої потреби люди задовольняють за допомогою благ.

Блага – ті засоби, які використовуються для задоволення людських потреб.

Носіями економічних благ виступають найрізноманітніші товари та послуги. В їхній сукупності розрізняють:

- споживчі блага (товари та послуги, призначені для безпосереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага (товари та послуги, призначені для виробництва споживчих благ);

- матеріальні блага (товари та послуги сфери матеріального виробництва) і нематеріальні блага (створюються у сфері нематеріального виробництва).

Удосконалення структури потреб відображає процес розвитку людської особистості і сприяє переходу:

- від домінування матеріальних до пріоритетного розвитку духовних потреб, пов’язаних з творчістю, пізнанням, самовдосконаленням;

- від масового виробництва та споживання до індивідуалізації потреб та засобів їхнього задоволення;

- від прагнення безперервного нарощування обсягів споживання до розумного самообмеження;

- від уречевленої структури споживання до переважання в ній послуг.

До економічних ресурсів відносять ті природні і соціальні сили, які можуть бути залучені в виробництво, а до факторів виробництва ті ресурси, які вже реально залучені в процес виробництва. Значить поняття “ресурси” більш широке, ніж “фактори”.

1). Земля – усі дарові блага природи, що застосовуються у виробництві:

- природні багатства (корисні копалини, вода, повітря, ліси, рослинний і тваринний світ, сила вітру, води, атома)

- просторово-географічний чинник (місце розташування, а також певне місце, де розміщуються виробничі структури)

Характеристики землі як фактора виробництва:

- обмеженість (абсолютна: землю не можна створити;грунти формувались дуже тривалий час; більшість території планети не придатна до с/г використання)

2). Капітал – усі виготовлені виробничі знаряддя (фізичний капітал):

- призначений не для безпосереднього споживання, а для подальшої участі у процесі виробництва.

- оборотний (сировина, допоміжні матеріали, які використовуються протягом одного виробничого циклу)

До капіталу не належать гроші. Оскільки гроші нічого не виробляють, а лише можуть за певних умов на нього перетворитися (коли за них купують ресурси), то їх не вважають фактором виробництва. Гроші – це фінансовий капітал.

Фізичне зношення – фізична непридатність (інтенсивне використання, безгосподарське зберігання). Моральне зношення – знецінення через появу дешевшого; появу принципово нового обладнання (НТП). Унаслідок морального зношення капіталу знижується продуктивність праці, а також конкурентоспроможність продукції.

Для заміни зношеного основного капіталу використовують амортизаційні відрахування (джерело: перенесена протягом року вартість елементів основного капіталу на готову продукцію у грошовому вираженні).

Н_а = (амортизац. відрахув.): (варт.осн.капіталу)

3). Праця –це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які застосовують у виробництві життєвих благ.

Розвиток національної економіки та її результативність зумовлені кількістю і якістю праці.

Кількість праці залежить від кількості населення, його вікового і статевого складу, ступеня фізичного здоров’я та господарської активності.

Якість праці визначають освітній і професійний рівень працівників, суспільний і технічний поділ праці, ступінь особистої свободи, психофізіологічні умови.

Праця також є обмеженим економічним ресурсом, що зумовлено самою кількістю людей, їхньою здатністю працювати, тривалістю робочого часу, обмеженістю знань.

- потреба відновлювати свою робочу силу (здатність до праці): фізичні і морально-етичні межі;

- кількість виробленої за одиницю часу продукції

- витрати фізичної, розумової та нервової енергії за одиницю часу;

- в умовах НТП інтенсивність праці зростає, затрати фізичної енергії зменшуються, а розумової та нервової енергії – зростають;

- зростання інтенсивності праці рівнозначне продовженню тривалості робочого дня.

4). Підприємницький хист – здатність до організації виробництва, вміння орієнтуватись в ринковій кон’юнктурі, не боятись ризику, особливий тип мислення, якому властиві оригінальні підходи до ухвалення практичних рішень.

1) організація трьох ресурсів у процес виробництва;

Фактори виробництва можуть заміняти один одного. Можливість взаємозаміняти один фактор виробництва іншим дає змогу вибирати найоптимальніші їхні співвідношення, які забезпечать мінімальні витрати виробництва і відповідно, максимальний прибуток.

Виробництво – не механічне поєднання факторів виробництва, а складна система їхньої взаємодії через технологію та організацію виробництва.

Технологія – виражає взаємодію основних факторів виробництва,способи впливу людини на предмети праці.

Організація виробництва – узгоджує взаємодію усіх залучених до виробництва факторів.

Новітні фактори виробництва – енергія, інформація, інфраструктура: виробнича (транспорт, зв’язок), соціальна (освіта, наука, охорона здоров’я), фінансова (банки, небанківські фінансові інститути)

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: