Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Суб'єкти банківської системи





Банківська система у світі почала формуватися з появою перших банківських послуг, коли в процесі обігу одного товару на інший людство вперше застосувало гроші як еквівалент.

Першими банківськими послугами були збереження, заощадження, переказ та розмінювання грошей; обмін грошей однієї країни на гроші іншої; надання позик для вчасного здійснення розрахунків або для розвитку справи та інші.

Зараз існує банківська система світу, яка представлена великою кількістю банківських установ, що надають послуги міжнародного значення, та національна банківська система, яка об'єднує банківські установи країни.

Банківська система країни з ринковою економікою має багаторівневу структуру: І рівень - Центральний банк, II рівень - комерційні банки. Сьогодні комерційний банк може надати клієнту до 200 видів різноманітних банківських продуктів і послуг.

Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків поділяють на дві групи: пасивні операції - забезпечують формування ресурсів банку, необхідних йому, крім власного капіталу, для забезпечення нормальної діяльності й одержання запланованого доходу (залучення коштів на депозитні рахунки, недепозитне залучення коштів - випуск облігацій, векселів тощо) і активні операції - пов'язані з розміщенням банком власних та залучених коштів для одержання доходу і забезпечення своєї ліквідності (кредитні операції, вкладення у цінні папери, формування касових залишків та резервів тощо).

Крім того банки надають широкий спектр додаткових банківських послуг, якими є: консультування в галузі бухгалтерського обліку, аналіз кредитоспроможності, посередництво в операціях з цінними паперами, трастові операції (управління майном за дорученням клієнта), факторинг, лізинг, чековий споживчий кредит, кредитні картки тощо.



Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків: принцип сегментування, коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку, і принцип універсальності, коли будь-які обмеження на діяльність банків на грошовому ринку знімаються.

Незалежно від принципу, на який орієнтується банківське законодавство, комерційні банки в кожній країні істотно відрізняються набором операцій та послуг, що надаються. Одні з них виконують широке коло операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. Такі банки прийнято називати універсальними. Інші банки виконують тільки окремі операції на ринку чи функціонують у вузькому секторі ринку, обслуговуючи окремі галузі економіки. Такі банки називаються спеціалізованими. Спеціалізація може бути функціональною, коли банки зосереджуються переважно на виконанні окремих операцій, наприклад, іпотечних, інвестиційних тощо, та галузевою чи секторною, наприклад, ощадні, сільськогосподарські, інноваційні банки.

Сучасна банківська система України складається з Національного банку України (НБУ) та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону України "Про банки та банківську діяльність". НБУ здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів і нормативно-правових актів НБУ.

НБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює низку операцій: надає кредити комерційним банкам, здійснює дисконтні операції з векселями і чеками, купує та продає на вторинному ринку цінні папери, відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках, купує та продає валютні цінності, приймає на зберігання та в управління державні цінні папери й інші цінності, веде рахунок Державного казначейства України без оплати і нарахування відсотків, виконує операції з обслуговування державного боргу, веде рахунки міжнародних організацій та інші операції, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій.

Національний банк має право брати участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до міжнародних договорів, учасниками яких є Україна, а також відповідно до угод між ним та іноземними центральними банками.

В українській фінансово-банківській системі станом на 1 .08. 2015 р. за ліцензією НБУ на здійснення банківських операцій працює 128 банків, (у 2014 – 180 банків , у 2013 – 176 банки) у стані ліквідації знаходиться 50 банків, але одночасно банк розглядає заяви на реєстрацію нових банків.

У банківській системі велику роль, як суб'єкти, відіграють комерційні, ощадні, кооперативні банки.

Комерційні банки створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку, можуть функціонувати як універсальні так, і спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Спеціалізовані банки - це фінансові установи, що діють на вузьких секторах грошового ринку і займаються вузьким колом банківських операцій, де потрібні особливі технічні прийоми та спеціальні знання. Тому ця діяльність для універсальних банків виявляється невигідною, вони залишають відповідні ніші на грошовому ринку для спеціалізованих банків. У світі найчастіше спеціалізовані банки виникають у таких секторах ринку, як споживчий кредит, у зовнішньоекономічній діяльності, у сфері інвестування капіталу, у житловому будівництві, обслуговуванні малого бізнесу тощо. Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 % його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 % його пасивів є вкладами фізичних осіб. Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі.

Інвестиційний банк (і-банк) (англ. investment bank (i-bank)) — спеціалізована кредитна установа, що залучає довготерміновий позиковий капітал і надає його в розпорядження позичальникам (підприємцям і державі) через випуск облігацій та інших видів боргових зобов'язань. Основними функціями інвестиційного банку є з'ясування характеру і розміру фінансових потреб позичальників, узгодження умов позички, вибір виду цінних паперів, визначення термінів їх емісії та розміщення серед інвесторів. Інвестиційний банк є не просто посередником між інвестором і позичальником, а й гарантом емісії та організатором ринку.

В Україні зазвичай інвестиційні банки не називають інвестиційними банками (ІБ), а замість цього використовують термінологію поширену в Росії: інвестиційні компанії. Що стосується українського законодавства, то воно також змушує підприємства використовувати назву інвестиційна компанія, а не інвестиційний банк, в зв'язку з тим, що мати слово "банк" у назві дозволяється лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію (не всі інвестиційні банки України мають банківську ліцензію, так як вони часто не надають послуги типові для комерціних банків)[3][4]

Слово "банк" та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України. Інвестиційна компанія - це торговець цінними паперами, який, окрім провадження інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення.

Відповідно, найчастіше українські інвестиційні банки називають свої підприємства інвестиційними компаніями. Цікавою особливістю вітчизняних інвестиційних компаній є те, що вони, як і західні інвестиційні банки, є структурами в яких діють всі основні інвестиційні підрозділи: інвестиційний банкінґ, керування активами, брокерські послуги, дослідження фін. ринків тощо.

Кооперативні банки - спеціальні кредитно-фінансові інститути, що утворюються товаровиробниками на приватних засадах для задоволення взаємних потреб у кредитах та інших банківських послугах. Кооперативні банки в усіх країнах у своїй більшості - це кредитні установи. В Україні кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

На сучасному етапі основними напрямами реформування банківської системи України є:

1. Забезпечення розбудови банківської системи, здатної ефективно та адекватно діяти в умовах ринкової економіки.

2. Удосконалення системи нагляду та контролю за діяльністю комерційних банків.

3. Встановлення клімату довіри до банківської системи з боку юридичних і фізичних осіб.

4. Створення умов для підтримки стабільності національної грошової одиниці - гривні.

5. Посилення мобілізації заощаджень населення та підприємницьких структур за рахунок створення ефективної системи страхування вкладів.

6. Ефективне використання фінансових інструментів для поліпшення грошово-кредитного регулювання на основі ринкової конкуренції та пріоритетності розвитку, а не за рахунок директивного розподілу кредитів.

7. Розв'язання проблеми неплатежів та запобігання їх виникненню.

8. Подальше вдосконалення та підвищення ефективності платіжної системи.

Програма реформування розроблена, необхідні компетентні фахівці для її виконання.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.