Суб’єкти інноваційної діяльності

Інноваційна діяльність є основою конкурентоспромож­ності, тому кожен ринковий суб'єкт зацікавлений у ство­ренні та використанні інновацій. Підприємства, які не здатні са­мостійно створити інновацію, підключаються в інноваційний процес на стадіях її дифузії.

Інноваційне підприємство – це підприємство (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг.

З огляду на час залучення до інноваційного процесу та підхід до вибору інновацій ринкові суб'єкти поділяють на чотири категорії: експлеренти, патієнти, комутанти і віоленти.

1. Експлеренти. Вони спеціалізуються на створенні но­вих або радикальній зміні старих сегментів ринку. У їх ме­жах працюють потужні дослідні відділи і конструкторські бюро. Впроваджуючи принципово нові продукти, експле­ренти отримують надприбуток за рахунок великої науко-місткості цих продуктів і внаслідок піонерного виведення їх на ринок. їхнє гасло – «Краще і дешевше, якщо вийде». Такі підприємства найбільше ризикують, але в разі успіху отри­мують найбільшу віддачу.

2. Патієнти. Ці підприємства створюють інновації для потреб вузького сегмента ринку. Вони уникають конкуренції з ве­ликими корпораціями, вишукуючи недоступні для них сфери діяльності, надають товару унікальних властивос­тей, їхні товари зазвичай ексклюзивні, високоякісні і до­рогі. Гасло, під яким вони працюють, - «Дорого, зате доб­ре». Патієнтам притаманна агресивна поведінка на ринку, що зумовлено прагненням захопити уподобану нішу і до­вести свою здатність бути успішними. Такі підприємства можуть бути творцями інновацій або їх удосконалювачами.

3. Комутанти. Вони використовують інновації, створе­ні іншими, надаючи їм індивідуальних особливостей, при­стосовуючись до невеличких за обсягами потреб конкрет­ного клієнта. Такі ринкові суб'єкти підвищують споживчу цінність товару не якістю (як патієнти), а завдяки індиві­дуалізації. Гасло комутантів - «Ви доплачуєте за те, що ми розв'язуємо саме ВАШІ проблеми». Підвищена гнуч­кість комутантів (за що вони отримали назву «сірих ми­шей») дає їм змогу витримувати конкурентну боротьбу. Зазвичай це дрібні підприємства, які використовують інновації на стадії їх старіння.

4. Віоленти. їх діяльність зорієнтована на інновації, що здешевлюють виготовлення продукції, водночас забез­печуючи їй той рівень якості, якого вимагає основна маса споживачів. Девіз цих ринкових суб'єктів - «Дешево, але пристойно». За рахунок низьких цін і середньої якос­ті підприємства завжди конкурентоспроможна. Віолентом може стати підприємство-експлерент на етапі використання інновації, що отримала масове визнання.

Така класифікація підприємств є умовною, оскільки вони реа­лізують переважно не один вид продукту, і стратегія щодо кожного з них різна. Однак існують підприємства, які створюють радикальні інновації, вбачаючи у цьому спосіб отримання надприбутку через виведення на ринок відсутнього на ньо­му продукту. За схильність до ризику вони дістали назву венчурних.

Венчурні підприємства – це підприємства в прогресивних з технологічного погляду видах діяльності, що спеціалізуються у сферах наукових досліджень, розробок, створення і впровадження інновацій, пов’язаних із підвищеним ризиком.

Венчурні підприємства, як правило, діють на непостійній основі, займаються розробкою наукових ідей і їх перетворенням в нові технології і продукти з метою апробації та доведення до промислової реалізації ризикових інновацій.

Переваги венчурних підприємств:

- вузька спеціалізація наукових пошуків;

- високий рівень мотивації праці кваліфікованих спеціалістів;

- мобільність організаційної структури;

- концентрація ресурсів на певному напрямку досліджень;

- гнучкість і мобільність з урахуванням ринкової кон’юнктури;

- швидка комерційна реалізація ідеї, технології.

Венчурне підприємництво розвивається у різних фор­мах, найпоширенішими з яких є: незалежний (чистий) венчур; впроваджувальні підприємства, засновані на пайових за­садах промисловими корпораціями; венчурні підприємства, що фінансуються інвестиційними фондами; внутрішні вен­чурні відділи великих корпорацій.

Незалежні венчурні підприємства. Виникають вони у формі акціонерних товариств, рекламуючи у пресі свою ідею створення новації, акумулюючи під цю ідею кошти при­ватних та інституційних інвесторів.

Впроваджувальні підприємства (зовнішні венчури). Створю­ються такі підприємства однією або декількома корпораціями на пайових засадах.

Зовнішні венчури, як правило, невеликі (від трьох до кількасот осіб); можуть бути організовані з ініціативи са­мих вчених і винахідників як дочірні компанії з власним науково-виробничим циклом освоєння нових видів про­дукції.

Венчурні підприємства, що фінансуються інвестиційними фондами (компаніями, трастами). Вони можуть також використовувати кошти великих корпорацій, банків, пен­сійних і благодійних фондів, страхових компаній, особис­ті заощадження інвесторів, частково державні субсидії. Попит на венчурний капітал цих підприємств дуже великий і не задовольняється комерційними банками, які уникають надмірного ризику. Це зумовило виникнення спеціалізо­ваних венчурних інвестиційних фондів і компаній, метою яких є акумулювання венчурного капіталу та венчурне фі­нансування і кредитування спеціалізованих ризикових підприємств (венчурів).

Внутрішній венчур – автономний в адміністративному й господарському відношенні підрозділ, що створюється в структурі підприємства на період розробки та впровадження трудомісткої продукції.

Венчурний капітал – система відносин між суб’єктами венчурного підприємництва, що забезпечує акумуляцію вільних коштів і вкладення їх в інноваційні проекти з метою дослідження, освоєння і комерціалізації нововведень.

Джерела венчурного капіталу: вільні фінансові ресурси пенсійних, благодійних фондів; державні структури; корпоративний венчурний капітал; приватні інвестори; банки; страхові компанії; прибуток венчурних фондів, що реінвестується в інноваційні проекти.

Особливості венчурного фінансування:

- кошти вкладаються у венчурний бізнес без гарантій з боку венчурного підприємства;

- кошти надаються на безпроцентній (безповоротній) основі;

- вкладники капіталу вимушені очікувати в середньому від 3 до 5 років, щоб переконатись в перспективності вкладень і до 10 років, щоб отримати прибуток на вкладений капітал;

- інвестори прагнуть отримувати не підприємницький, а засновницький дохід, який буде приносити підопічне підприємство;

- повернення вкладених коштів венчурним фінансистом здійснюється в момент виходу цінних паперів підприємства на відкритий ринок і залежно від частки участі в наданні коштів;

- фінансові організації стають співвласниками венчурного підприємства, а надані кошти – внесок у статутний фонд підприємства – часткою власних коштів останнього.

Розвиток венчурного бізнесу в Україні, попри велику кількість вчених, наукових шкіл, навчальних закладів, ла­бораторій, бібліотек, ускладнений багатьма проблемами, пов'язаними з економічною нестабільністю, дефіцитом фі­нансових коштів, загрозою інфляції; відсутністю чіткої дер­жавної політики сприяння розвитку венчурного бізнесу, а також економічної зацікавленості більшості господарських суб'єктів у реалізації принципово нових розробок, нововве­день високого техніко-економічного рівня; нерозвинутістю ринку цінних паперів, невиваженою податковою політикою у сфері.стимулювання діяльності інноваційних підпри­ємств; обмеженістю правової бази, яка регулює сферу дріб­ного бізнесу; високими відсотками за кредит, відсутністю інфраструктури венчурного фінансування, а також конку­ренції на внутрішньому ринку науково-технічної продукції; невисокою науковою кваліфікацією бізнесменів тощо.

Отже, економічне зростання країни значною мірою за­лежить від потенціалу, динамічності, гнучкості ринкових суб'єктів інноваційної діяльності, які на шляху реалізації інновацій беруть на себе основний ризик від їх упрова­дження. А завдання держави допомогти їм у цьому праг­ненні, створюючи, зокрема, різноманітні організаційні структури підтримки інноваційного підприємництва.

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: