ПОЛЕЗНОЕ

Как развить коммуникабельность Почему могут возникнуть ссоры между супругами, в то время как их отношения кажутся прочными Почему появляется страх? Как стать богатым и отойти от дел молодым Советы от доктора Айболита «Как быть здоровым» Как сделать приглашение правильно Точка зрения. Как сделать сотрудника вовлеченным? Лень и как с ней бороться. Психологические аспекты Способов заработать с помощью internet Лекции по Основам предпринимательства Последнее добавление

КАТЕГОРИИ

Оптимізація управління прибутком підприємства

⇐ ПредыдущаяСтр 16 из 36Следующая ⇒

«Купити дешевше – продати чим дорожче» – принцип, який сповідують багато вітчизняних підприємців, завуальовано відображає економічну суть бізнесу. В її основі закладено тісний зв’язок витрат на виробництво та реалізацію товару і його ціни. Розуміючи структуру цієї залежності, можна оптимізувати витрати і собівартість продукції, що автоматично позначиться на ціні.

Якщо проаналізувати основне рівняння бухгалтерської моделі точки беззбитковості, можна переконатися, наскільки ціна товару і витрати на його виробництво та реалізацію тісно пов’язані. Збільшення або зменшення витрат автоматично зумовлює зміну ціни одиниці товару.

Аналіз беззбитковості виробництва є могутнім інструментом для прийняття управлінських рішень. Аналізуючи дані про беззбитковість виробництва, менеджер може відповісти на виникаючі питання при зміні напрямку дій, а саме: який вплив на прибуток буде мати зниження ціни реалізації, який необхідний об'єм продажів для покриття додаткових постійних витрат у зв'язку з передбаченим розширенням підприємства, скільки людей необхідно найняти і тощо. Менеджеру у своїй роботі постійно необхідно приймати рішення про ціну реалізації, перемінні і постійні витрати, про придбання й використання ресурсів. Якщо він не зможе зробити достовірний прогноз про рівень прибутків і витрат, його рішення можуть принести тільки шкоду компанії.

Таким чином, ціль аналізу беззбитковості діяльності -установити, що буде з фінансовими результатами, якщо певний рівень продуктивності чи об'єм виробництва зміниться.

Аналіз беззбитковості будується на залежності між змінами об'єму виробництва і змінами сукупного прибутку від продажів, витрат та чистого прибутку.

Під точкою беззбитковості розуміється така точка об'єму продажів, при якій витрати дорівнюють виторгу від реалізації всієї продукції, тобто немає ні прибутку, ні збитку.

Для розрахунку точки беззбитковості можна використовувати 3 методи:

ü рівняння;

ü маржинального доходу;

ü графічного зображення.

Застосування цих методів розглянемо на прикладі.

Підприємство "Мир канцелярії" планує продавати ручки на ринку. Купує ці ручки підприємство за ціною 0,40 грн. за одиницю, а планує продавати за ціною 0,80 грн. за кожну. Одночасно за місяць підприємство платить за місце на ринку 90 грн. Скільки необхідно ручок продати, щоб досягти критичної точки?

Метод рівняння ґрунтується на використанні для розрахунку формули:

(5.7)

, де Пр – прибуток; В – виторг; ЗВ – змінні витрати; ПВ – постійні витрати.

або

(5.8)

, де Ц – ціна за одиницю; К_о - кількість одиниць.

Повернемось до нашого прикладу:

Позначимо через Z кількість одиниць, яку необхідно продати, щоб досягти критичної точки. 0,8Z – 0,4Z – 90 = 0 0,4Z = 90 Z = 90/0,4 = 225 од.

Використовують також метод маржинального доходу.

Маржинальний дохід –це виторг, зменшений на суму перемінних витрат.

Маржинальний доход на одиницю дорівнює ціні за мінусом питомої ваги змінних витрат.

(5.9)

, де Т_б – точка беззбитковості; МД – маржинальний доход.

У нашому прикладі:

М_д = 0,8 – 0,4 = 0,4 грн. Т_б = 90/0,4 = 225 одиниць

Графічний метод представлено на рис. 5.1-5.2:

Рис. 5.2. Складові графічного методу.

Рис. 5.3. Графік аналізу поведінки затрат, прибутку та об'єму продажів (СVP).

Виторг і змінні витрати змінюються прямо пропорційно щодо фізичного об'єму, у той час як постійні витрати, незмінні при будь-якому об'ємі в межах релевантного періоду.

Розрахунок точки беззбитковості зв'язаний з розрахунком запасу фінансової стійкості, тобто з'ясовує, як далеко "тікає" запланований виторг від точки беззбитковості (порога рентабельності).

Запас фінансової стійкості – це перевищення фактичного чистого виторгу над точкою беззбитковості.

(5.10)

За допомогою цього показника можна спрогнозувати прибуток.

(5.11)

, де КМД – коефіцієнт маржинального доходу. Він розраховується як частка від розподілу маржинального доходу на чистий виторг. Т_б – точка беззбитковості;

Таблиця 3.

Розрахунок точки беззбитковості, запасу фінансової стійкості,

прибутку й сили впливу операційного важеля.

Показники	Умовні позначки
1.Чистий виторг	ЧП
2.Перемінні витрати	ПЗ
3. Маржінальний доход	МД
4.Коефіцієнт маржінального доходу(М_д/ЧП)	КМД
5.Відсоток маржинального доходу (М_д/ЧВ) х 100%	% М_д
6. Постійні витрати	ПВ
7. Точка беззбитковості (поріг рентабельності) (П_остВ/К_мд)	Т_б
8. Запас фінансової стійкості (у гр. од.)	ЗФС (гр. од.)
9. Запас фінансової стійкості (%) (Т_б/ЧП) х 100%	ЗФС (%)
10. Прибуток (ЗФС х К_мд)	П
11. Сила впливу операційного важеля (М_д/П)	С_вов

Зі збільшенням виторгу сила впливу операційного важеля слабшає а запас фінансової стійкості росте, а при зменшенні виторгу – зворотна картина.

У реальному житті дуже часто виникають ситуації, що впливають на фінансовий результат. Мається на увазі зміна об'єму виробництва продукції, товарообігу, витрат і тощо. З цією метою менеджерами використовується аналіз чутливості. Інструментом аналізу чутливості є маржа безпеки, тобто величина виторгу, що знаходиться за критичною точкою. Її сума показує, до якої межі може упасти виторг, щоб уникнути збитків.

Припустимо, що фірма "Мир канцелярії", яка торгує ручками, купує їх не по ціні 0,40грн. за одиницю, а по 0,60грн., і продасть за ціною 0,80 грн. У цьому випадку питомий маржинальний доход упаде з 0,40 грн. до 0,20 грн., а точка беззбитковості (поріг рентабельності) підніметься в 2 рази.

Величина перемінних витрат залежить від об'єму продажів. У випадку, коли зменшується об'єм продажів, як правило, зменшуються відпускні ціни і збільшуються комерційні витрати, у той же час робиться спроба підвищити продуктивність праці, заготовити матеріали по більш низьких цінах, підсилити контроль за витратами. Постійні витрати також не знаходяться в статичному стані. Через це менеджер безперервно аналізує поводження витрат і періодично визначає критичну точку. Фінансовий результат у значній мірі залежить від об'єму продажів.

Вирішуючи питання про те, якому з виготовлених товарів надати перевагу, а виробництво якого товару скоротити, менеджеру необхідно врахувати, що:

ü чим більше валова маржа, тобто чистий виторг підприємства після відшкодування перемінних витрат, тим більше маса і приємніша динаміка прибутку;

ü виробництво й продаж товарів завжди пов'язані з якимись обмежуючими факторами, залежними від характеру самого бізнесу й особливостей зовнішнього середовища.

Границі можливостей підприємства можуть бути обкреслені об'ємом його основних виробничих потужностей, можливостями використання живої праці, джерелами сировинної бази, місткістю ринку збуту, ступенем напруги конкурентної боротьби, величиною рекламного бюджету і тощо. Але найбільш жорсткий обмежуючий фактор – час.

Практика бізнесу підтверджує те, що вибір придбаного товару за допомогою критерію "максимальний коефіцієнт валової маржі до одиниці продукції (співвідношення маржинального доходу до чистого виторгу) – максимальний прибуток" може привести до серйозних прорахунків. На жаль, навіть досвідчені фінансові аналітики нерідко помиляються й одержують прямі збитки замість очікуваного максимуму прибутку. Необхідно об'єднати два вищезгаданих принципи, засновуючи свій вибір на критерії "максимальна валова маржа й фактори обмеження (про які згадувалося вище) – максимальний прибуток".

Підприємство "Рось" виготовляє сорочки й штани. У прогнозованому періоді може бути відпрацьовано 20 000 людино-годин. При цьому за одну людино-годину є можливість пошити одну сорочку, чи три пари штанів.

Показник	Сорочки	Штани
Ціна реалізації (грн.)
Змінні витрати на од. продукції (грн.)
Валова маржа на од. продукції
Коефіцієнт валової маржі на од. продукції	0,6	0,2

Менеджеру необхідно вирішити, який з товарів доцільніше виготовляти підприємству. Відповідь зводиться до визначення того товару, який за 20 000 людино-годин принесе підприємству максимальну валову маржу, а виходить, прибуток.

Розрахуємо величину валової маржі на 1 людино-годину:

ü на сорочки 9 грн. х 1 сорочка = 9 грн.

ü на штани 4 грн. х 3 пари штанів = 12 грн.

Відповідно, за 20 000 людино-годин:

ü сорочки 20 000 х 9 грн. = 180 000 грн. валової маржі

ü штани 20 000 х 12 грн. = 240 000 грн. валової маржі.

Таким чином, доцільніше підприємству "Рось" виготовляти не сорочки з великим коефіцієнтом валової маржі на одиницю виробу, як це видно з показників таблиці 4, а штани – із більшою сумою валової маржі на людино-годину. Менеджер, прийнявши таке рішення, врахував поряд з іншими й обмежуючий фактор (можливості використання живої праці).

У фінансовому менеджменті підприємства також необхідно враховувати основні етапи теорії життєвого циклу товару. В асортиментній політиці необхідно враховувати наступні обставини:

1. Різна еластичність попиту визначає різні типи поводження покупців при зміні ціни на товар. Тому динаміка виторгу від реалізації також залежить від рівня еластичності попиту.

2. Фінансові цілі підприємства на різних етапах життєвого циклу товару різні. На етапі розробки нового товару підприємство піклується про підтримку своєї беззбитковості в цілому. Витрати на розробку перекриваються прибутком від продажу більш зрілих товарів. На етапах виведення товару на ринок і росту продажів головна фінансова ціль підприємства – це неухильне збільшення прибутку. При цьому необхідно враховувати, що великий прибуток обертається великим податком на прибуток. Після переходу порога рентабельності при стрімких темпах нарощування прибутку стає небезпечною велика сила впливу операційного важеля, багато проблем може доставити ріст дебіторської заборгованості, що може привести до уповільнення оборотності коштів і виникнення погрози неплатоспроможності підприємства. На етапі зрілості товару підприємство підтримує достатню масу прибутку за рахунок скорочення витрат (в основному, постійних), сила впливу операційного важеля, як правило, знижується. На етапі насичення ринку й падіння попиту для підтримки прибутковості необхідно ще більш значне скорочення витрат -, головним чином, перемінних, однак не слід послабляти увагу і до поводження постійних витрат.

3. Визначаючи асортиментну політику підприємства, краще визначати набір товарів, доходи від яких мають різноспрямовану динаміку. Тоді капризи попиту менше будуть позначатися на сукупному прибутку.

4. Виключати з асортименту в першу чергу треба товари, які приносять незначний прибуток, тому що збільшення частки цієї продукції дасть перевищення приросту витрат над приростом доходу.

Якщо при аналізі різних бізнес-ситуацій, використовуючи таку залежність, можна досить легко оперувати різними цінами, у широких межах змінювати витратні параметри, домагаючись тим самим сприятливих економічних результатів, то у реальній економіці ні ціну, ні витрати не можна «приручити» повністю.

Для підвищення прибутковості та рентабельності свого бізнесу підприємець має у своєму розпорядженні широкі можливості регулювання витрат. Залежно від умов, специфіки й організації виробництва ви добиваєтеся скорочення витрат, починаючи від ефективного використання товарно-матеріальних цінностей до жорсткого контролю за адміністративними витратами.

	Бланк И.А. Управление денежными потоками. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2002. – 736 с.
	Фінансовий менеджмент: Підручник/Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М.Поддєрьогін. – К.: КНЕУ, 2005. – 536 с.
	Кузьменко Л.В., Кузьмін В.В., Шаповалова В.М. Фінансовий менеджмент. Навч. посібник. – Херсон: Олді-плюс, 2003. – 256 с.
	Шершньова З.С. Стратегічне управління. Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2004. – 699 с.
	Євдокимова Н.М., Кірієнко А.В. Економічна діагностика. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2003. – 110 с.