Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







ТЕМА 12. АНТИКРИЗОВЕ ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ





(Лекційне заняття №12)

Лекцію розраховано на 2 год.

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

12.1. Антикризове індикативне планування

12.2. Фінансовий аналіз за відкритими даними

12.3. Напрями стабілізації показників фінансового стану підприємства при загрозі банкрутства

12.4. Методи реструктуризації підприємств

Після вивчення теми студент зможе:

ý пояснити зміст основних моделей прогнозування ймовірності банкрутства;

ý провести фінансовий аналіз організації за відкритими даними;

ý сформулювати визначення політики антикризового управління підприємством;

ý викласти зміст понять «точка беззбитковості», «запас безпеки» тощо.

1. Антикризове індикативне планування

Оцінка кризових симптомів підприємства і діагностування можливості фінансової кризи здійснюється задовго до проявлення його явних ознак. Ключовим моментом антикризового індикативного планування діяльності будь-якої організації є визначення схильності підприємства в цілому та його структурних підрозділів до банкротства:

1. 2-факторна модель оцінки вірогідності банкрутства підприємства. Вважається однією з простіших моделей прогнозування можливості банкрутства. Вона заснована на двох ключових показниках – коефіцієнті поточної ліквідності Кп і показникові частки позикових коштів Кз:

(12.1)

Якщо результат виявляється від'ємним, то вірогідність банкрутства невелика. Позитивне значення Z вказує на високу імовірність банкрутства.

Слід мати на увазі, що дана модель розроблена для США, а в Україні інші темпи інфляції, інші цикли макро- та мікроекономіки, рівні фондо-, енерго- і трудомісткості виробництва, інший податковий тиск. В силу цього 2-факторна модель не забезпечує всебічну оцінку фінансового стану підприємств, а тому можливі значні відхилення прогнозу від реальності.

2. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства на основі Z-рахунку Альтмана. Цей метод запропонований у 1968 р. відомим економістом Е. Альтманом. Індекс побудований за допомогою апарату мультиплікативного дискримінантного аналізу і дозволяє у першому наближенні розділити господарські суб’єкти на потенційних банкрутів і не банкрутів. У загальному вигляді індекс має вигляд:

(12.2) де К1 – відношення оборотного капіталу до суми активів; К2 – відношення нерозподіленого прибутку до суми пасивів; К3 – відношення операційного прибутку до суми пасивів; К4 – відношення ринкової вартості акцій до заборгованості; К5 – відношення виручки до суми активів.

Результати численних розрахунків за моделлю Альтмана показали, що узагальнюючий показник може приймати значення в межах [-14;22], при цьому підприємства, для котрих Z≥2,99 потрапляють в число фінансово стійких, підприємства, для яких Z<1,81 є безумовно нестабільними, а інтервал від 1,81 до 2,99 складає зону невизначеності.

В українській практиці приймались численні спроби використання рахунку Альтмана для оцінки платоспроможності та діагностики банкрутства. Однак відмінності у зовнішніх факторах, що здійснюють вплив на функціонування підприємства, спотворюють імовірнісні оцінки. Досвід використання вказаної моделі в ряді країн (США, Канаді, Бразилії, Японії) показав, що спрогнозувати вірогідність банкрутства за допомогою 5-факторної моделі за 1 рік можна з точністю до 90%, за 2 роки – до 70%, за 3 роки – до 50%.

3. Модель Романа Ліса для оцінки фінансового стану. У 1972 р. Р. Ліс отримав наступну формулу для Великобританії:

(12.3) де Х1 – відношення обігового капіталу до суми активів; Х2 – відношення операційного прибутку до суми пасивів; Х3 – відношення нерозподіленого прибутку до суми пасивів; Х4 – відношення власного капіталу до позикового.

Граничне значення тут складає 0,037. Однак зовнішні фактори (ступінь розвитку фондового ринку, податкове законодавство, нормативне забезпечення бухгалтерського обліку), нажаль, також не дають даній методиці в повній мірі відображати ситуацію для підприємств України і бути застосованою в якості універсальної моделі передбачення імовірності банкрутства.

4. Метод рейтингової оцінки фінансового стану підприємства. Р.С. Сайфулін та Г.Г. Кадиков запропонували використовувати для експрес-оцінки фінансового стану підприємства рейтингове число:

(12.4) де Ко – коефіцієнт забезпеченості власними коштами; Ктл – коефіцієнт поточної ліквідності; Ки – інтенсивність обігу авансованого капіталу, яка характеризує обсяг реалізованої продукції, яка приходиться на 1 у. о. коштів, вкладених у діяльність підприємства; Км – коефіцієнт менеджменту, який характеризується відношенням прибутку від реалізації до величини виручки від реалізації; Кпр – рентабельність власного капіталу (відношення балансового прибутку до власного капіталу.

Якщо рейтингове число R для підприємства є більшим за 1, то підприємство знаходиться у задовільному стані, якщо менше за 1 – у незадовільному.

5. R-модель прогнозу ризику банкрутства. Вченими Іркутської державної економічної академії була запропонована власна 4-факторна модель пронозу ризику банкрутства, котра має наступний вигляд:

(12.5) де К1 – відношення обігового капіталу до активів; К2 – відношення чистого прибутку до власного капіталу; К3 – відношення виручки від реалізації до активів; К4 – відношення чистого прибутку до інтегральних витрат підприємства. Вірогідність банкрутства підприємства у відповідності до значення моделі визначається наступним чином (табл. 12.1).

 

Таблиця 12.1

Зони банкрутства

Значення R Вірогідність банкрутства, %
Менше 0 Максимальна (90-100)
0–0,18 Висока (60-80)
0,18–0,32 Середня (35-50)
0,32–0,42 Низька (15-20)
Більше 0,42 Мінімальна (до 10)

 

6. Прогнозна модель Таффлера. Британський учений Таффлер у 1977 році запропонував 4-факторну прогнозну модель для аналізу компаній, акції яких котируються на біржах:

(12.6) де Х1 – відношення операційного прибутку до короткострокових зобов’язань; Х2 – відношення обігових активів до суми зобов’язань підприємства; Х3 – відношення короткострокових зобов’язань до суми активів; Х4 – відношення виручки від реалізації до суми активів.

Якщо величина інтегрального показника більша за 0,3, це говорить про те, що у підприємства непогані довгострокові перспективи, а якщо менша за 0,2, то банкрутство є більш ніж вірогідним. Проміжок від 0,2 до 0,3 становить так звану „зону невизначеності”.

7. Модель Фулмера. Модель прогнозує банкрутство у 98% випадків на рік вперед і у 81% випадків на два роки вперед. Має такий загальний вигляд:

(12.7) де V1 – відношення нерозподілених прибутків минулих років до сукупних активів; V2 – відношення об’єму реалізації до сукупних активів; V3 – відношення прибутку до сплати податків до сукупних активів; V4 – відношення грошових потоків до повної заборгованості; V5 – відношення суми боргу до сукупних активів; V6 – відношення поточних пасивів до сукупних активів; V7 – натуральним логарифм (ln) від суми матеріальних активів; V8 – відношення обігового капіталу до повної заборгованості; V9 – натуральний логарифм (ln) від величини відношення прибутку до сплати відсотків і податків до суми сплачених відсотків.

За результатами моделі можна одержати наступним прогноз: настання неплатоспроможності неминуче при Н<0; при Н≥0 компанія функціонує нормально.

8. Модель Спрінгейта. Дана модель має наступний вигляд:

(12.8) де А – відношення робочого капіталу до загальної вартості активів; В – відношення оподатковуваного прибутку і відсотків до загальної вартості активів; С – відношення оподатковуваного прибутку до короткотермінової заборгованості; D – відношення об’єму продаж до загальної вартості активів.

Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією моделлю складає 92%, однак з часом цей показник зменшується. Якщо Z<0,862, то підприємство вважається потенційним банкрутом, при показнику Спрінгейта більше за 0,862 підприємство можна вважати таким, що функціонує нормально.

9. Модель Ж. Депаляна. Згідно цієї моделі ймовірність банкруства визначається за формулою:

(12.9) де R1 – коефіцієнт обороту запасів; R2 – коефіцієнт поточної ліквідності; R3 – коефіцієнт левериджу; R4 – рентабельність активів; R5 – ефективність виробництва.

Підприємство вважається фінансово стабільним при показнику N, що перевищує 100. В іншому випадку високою є ймовірність банкрутства.

10. Модель Чессера. Оціночні показники цієї моделі наступні:

(12.10) де Х1 – частка готівки та короткострокових фінансових вкладень у сукупних активах; Х2 – відношення нетто-продажів до найбільш ліквідних активів; Х3 – відношення брутто-доходів до сукупних активів; Х4 – відношення сукупної заборгованості до сукупних активів; Х5 – відношення основного капіталу до чистих активів; Х6 – відношення оборотного капіталу до нетто-продажів.

Змінна Y, яка являє собою лінійну комбінацію незалежних змінних, використовується для оцінки ймовірності банкрутства у наступній формулі:

(12.11) де е = 2,71828.

Порогове значення показника Р дорівнює 0,50. При показнику, вищому за порогове, ймовірність банкрутства є високою.

Підхід до потенційного підприємства-партнера з позиції кредитора передбачає також урахування кредитної історії фірми або підприємця (даний фактор застосовується під час аналізу із використанням більшості скорингових методик, що базуються на нарахуванні балів – а саме, у методиці кредитного скорингу FICO, моделі визначення платоспроможності Дюрана тощо) та деяких суб’єктивних факторів. До суб’єктивних факторів можна віднести, наприклад, якість та грамотність складання бізнес-плану й інших документів, наявність та якість гарантій або рекомендацій третіх осіб, навіть поведінку потенційного партнера під час співбесід і презентації проекту. Недарма перша літера абревіатури CAMPARI (модель оцінки кредитоспроможності позичальника, яка широко використовується у світовій банківській практиці, а також у діяльності комерційних банків України) розшифровується як „character” – тобто загальна характеристика клієнта, його ділових та особистих якостей.

Відмітимо також можливість використання такого нового показника як „податкова історія” (по аналогії з „кредитною історією”), який враховує наявність і характеристику заборгованості аналізованої фірми у відношенні державного і місцевого бюджетів. Потреба у врахуванні цього фактору викликана, передусім, специфікою фінансово-економічних відносин в умовах сучасної України, коли значну питому вагу у складі простроченої кредиторської заборгованості підприємств мають борги перед бюджетами різних рівнів (10-11%), а сукупна заборгованість суб’єктів господарської діяльності країни перед державними органами складає протягом останніх років в середньому 9200 млн. грн. щорічно.







Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.