|
|
ТЕМА 12. АНТИКРИЗОВЕ ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ(Лекційне заняття №12) Лекцію розраховано на 2 год. План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу: 12.1. Антикризове індикативне планування 12.2. Фінансовий аналіз за відкритими даними 12.3. Напрями стабілізації показників фінансового стану підприємства при загрозі банкрутства 12.4. Методи реструктуризації підприємств Після вивчення теми студент зможе: ý пояснити зміст основних моделей прогнозування ймовірності банкрутства; ý провести фінансовий аналіз організації за відкритими даними; ý сформулювати визначення політики антикризового управління підприємством; ý викласти зміст понять «точка беззбитковості», «запас безпеки» тощо. 1. Антикризове індикативне планування Оцінка кризових симптомів підприємства і діагностування можливості фінансової кризи здійснюється задовго до проявлення його явних ознак. Ключовим моментом антикризового індикативного планування діяльності будь-якої організації є визначення схильності підприємства в цілому та його структурних підрозділів до банкротства: 1. 2-факторна модель оцінки вірогідності банкрутства підприємства. Вважається однією з простіших моделей прогнозування можливості банкрутства. Вона заснована на двох ключових показниках – коефіцієнті поточної ліквідності Кп і показникові частки позикових коштів Кз:
Якщо результат виявляється від'ємним, то вірогідність банкрутства невелика. Позитивне значення Z вказує на високу імовірність банкрутства. Слід мати на увазі, що дана модель розроблена для США, а в Україні інші темпи інфляції, інші цикли макро- та мікроекономіки, рівні фондо-, енерго- і трудомісткості виробництва, інший податковий тиск. В силу цього 2-факторна модель не забезпечує всебічну оцінку фінансового стану підприємств, а тому можливі значні відхилення прогнозу від реальності. 2. Оцінка ймовірності банкрутства підприємства на основі Z-рахунку Альтмана. Цей метод запропонований у 1968 р. відомим економістом Е. Альтманом. Індекс побудований за допомогою апарату мультиплікативного дискримінантного аналізу і дозволяє у першому наближенні розділити господарські суб’єкти на потенційних банкрутів і не банкрутів. У загальному вигляді індекс має вигляд:
Результати численних розрахунків за моделлю Альтмана показали, що узагальнюючий показник може приймати значення в межах [-14;22], при цьому підприємства, для котрих Z≥2,99 потрапляють в число фінансово стійких, підприємства, для яких Z<1,81 є безумовно нестабільними, а інтервал від 1,81 до 2,99 складає зону невизначеності. В українській практиці приймались численні спроби використання рахунку Альтмана для оцінки платоспроможності та діагностики банкрутства. Однак відмінності у зовнішніх факторах, що здійснюють вплив на функціонування підприємства, спотворюють імовірнісні оцінки. Досвід використання вказаної моделі в ряді країн (США, Канаді, Бразилії, Японії) показав, що спрогнозувати вірогідність банкрутства за допомогою 5-факторної моделі за 1 рік можна з точністю до 90%, за 2 роки – до 70%, за 3 роки – до 50%. 3. Модель Романа Ліса для оцінки фінансового стану. У 1972 р. Р. Ліс отримав наступну формулу для Великобританії:
Граничне значення тут складає 0,037. Однак зовнішні фактори (ступінь розвитку фондового ринку, податкове законодавство, нормативне забезпечення бухгалтерського обліку), нажаль, також не дають даній методиці в повній мірі відображати ситуацію для підприємств України і бути застосованою в якості універсальної моделі передбачення імовірності банкрутства. 4. Метод рейтингової оцінки фінансового стану підприємства. Р.С. Сайфулін та Г.Г. Кадиков запропонували використовувати для експрес-оцінки фінансового стану підприємства рейтингове число:
Якщо рейтингове число R для підприємства є більшим за 1, то підприємство знаходиться у задовільному стані, якщо менше за 1 – у незадовільному. 5. R-модель прогнозу ризику банкрутства. Вченими Іркутської державної економічної академії була запропонована власна 4-факторна модель пронозу ризику банкрутства, котра має наступний вигляд:
Таблиця 12.1 Зони банкрутства
6. Прогнозна модель Таффлера. Британський учений Таффлер у 1977 році запропонував 4-факторну прогнозну модель для аналізу компаній, акції яких котируються на біржах:
Якщо величина інтегрального показника більша за 0,3, це говорить про те, що у підприємства непогані довгострокові перспективи, а якщо менша за 0,2, то банкрутство є більш ніж вірогідним. Проміжок від 0,2 до 0,3 становить так звану „зону невизначеності”. 7. Модель Фулмера. Модель прогнозує банкрутство у 98% випадків на рік вперед і у 81% випадків на два роки вперед. Має такий загальний вигляд:
За результатами моделі можна одержати наступним прогноз: настання неплатоспроможності неминуче при Н<0; при Н≥0 компанія функціонує нормально. 8. Модель Спрінгейта. Дана модель має наступний вигляд:
Вважається, що точність прогнозування банкрутства за цією моделлю складає 92%, однак з часом цей показник зменшується. Якщо Z<0,862, то підприємство вважається потенційним банкрутом, при показнику Спрінгейта більше за 0,862 підприємство можна вважати таким, що функціонує нормально. 9. Модель Ж. Депаляна. Згідно цієї моделі ймовірність банкруства визначається за формулою:
Підприємство вважається фінансово стабільним при показнику N, що перевищує 100. В іншому випадку високою є ймовірність банкрутства. 10. Модель Чессера. Оціночні показники цієї моделі наступні:
Змінна Y, яка являє собою лінійну комбінацію незалежних змінних, використовується для оцінки ймовірності банкрутства у наступній формулі:
Порогове значення показника Р дорівнює 0,50. При показнику, вищому за порогове, ймовірність банкрутства є високою. Підхід до потенційного підприємства-партнера з позиції кредитора передбачає також урахування кредитної історії фірми або підприємця (даний фактор застосовується під час аналізу із використанням більшості скорингових методик, що базуються на нарахуванні балів – а саме, у методиці кредитного скорингу FICO, моделі визначення платоспроможності Дюрана тощо) та деяких суб’єктивних факторів. До суб’єктивних факторів можна віднести, наприклад, якість та грамотність складання бізнес-плану й інших документів, наявність та якість гарантій або рекомендацій третіх осіб, навіть поведінку потенційного партнера під час співбесід і презентації проекту. Недарма перша літера абревіатури CAMPARI (модель оцінки кредитоспроможності позичальника, яка широко використовується у світовій банківській практиці, а також у діяльності комерційних банків України) розшифровується як „character” – тобто загальна характеристика клієнта, його ділових та особистих якостей. Відмітимо також можливість використання такого нового показника як „податкова історія” (по аналогії з „кредитною історією”), який враховує наявність і характеристику заборгованості аналізованої фірми у відношенні державного і місцевого бюджетів. Потреба у врахуванні цього фактору викликана, передусім, специфікою фінансово-економічних відносин в умовах сучасної України, коли значну питому вагу у складі простроченої кредиторської заборгованості підприємств мають борги перед бюджетами різних рівнів (10-11%), а сукупна заборгованість суб’єктів господарської діяльності країни перед державними органами складає протягом останніх років в середньому 9200 млн. грн. щорічно.   Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...  Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...  Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...  ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
(12.1)
де К1 – відношення оборотного капіталу до суми активів;
К2 – відношення нерозподіленого прибутку до суми пасивів;
К3 – відношення операційного прибутку до суми пасивів;
К4 – відношення ринкової вартості акцій до заборгованості;
К5 – відношення виручки до суми активів.
де Х1 – відношення обігового капіталу до суми активів;
Х2 – відношення операційного прибутку до суми пасивів;
Х3 – відношення нерозподіленого прибутку до суми пасивів;
Х4 – відношення власного капіталу до позикового.
де Ко – коефіцієнт забезпеченості власними коштами;
Ктл – коефіцієнт поточної ліквідності;
Ки – інтенсивність обігу авансованого капіталу, яка характеризує обсяг реалізованої продукції, яка приходиться на 1 у. о. коштів, вкладених у діяльність підприємства;
Км – коефіцієнт менеджменту, який характеризується відношенням прибутку від реалізації до величини виручки від реалізації;
Кпр – рентабельність власного капіталу (відношення балансового прибутку до власного капіталу.
де К1 – відношення обігового капіталу до активів;
К2 – відношення чистого прибутку до власного капіталу;
К3 – відношення виручки від реалізації до активів;
К4 – відношення чистого прибутку до інтегральних витрат підприємства.
Вірогідність банкрутства підприємства у відповідності до значення моделі визначається наступним чином (табл. 12.1).
де Х1 – відношення операційного прибутку до короткострокових зобов’язань;
Х2 – відношення обігових активів до суми зобов’язань підприємства;
Х3 – відношення короткострокових зобов’язань до суми активів;
Х4 – відношення виручки від реалізації до суми активів.
де V1 – відношення нерозподілених прибутків минулих років до сукупних активів;
V2 – відношення об’єму реалізації до сукупних активів;
V3 – відношення прибутку до сплати податків до сукупних активів;
V4 – відношення грошових потоків до повної заборгованості;
V5 – відношення суми боргу до сукупних активів;
V6 – відношення поточних пасивів до сукупних активів;
V7 – натуральним логарифм (ln) від суми матеріальних активів;
V8 – відношення обігового капіталу до повної заборгованості;
V9 – натуральний логарифм (ln) від величини відношення прибутку до сплати відсотків і податків до суми сплачених відсотків.
де А – відношення робочого капіталу до загальної вартості активів;
В – відношення оподатковуваного прибутку і відсотків до загальної вартості активів;
С – відношення оподатковуваного прибутку до короткотермінової заборгованості;
D – відношення об’єму продаж до загальної вартості активів.
де R1 – коефіцієнт обороту запасів;
R2 – коефіцієнт поточної ліквідності;
R3 – коефіцієнт левериджу;
R4 – рентабельність активів;
R5 – ефективність виробництва.
де Х1 – частка готівки та короткострокових фінансових вкладень у сукупних активах;
Х2 – відношення нетто-продажів до найбільш ліквідних активів;
Х3 – відношення брутто-доходів до сукупних активів;
Х4 – відношення сукупної заборгованості до сукупних активів;
Х5 – відношення основного капіталу до чистих активів;
Х6 – відношення оборотного капіталу до нетто-продажів.
де е = 2,71828.