Ті ж самі акції було реалізовано по 4 дол. США за кожну

Д-т рах. «Грошові кошти» 40 000

К-т рах. «Статутний капітал (Прості акції)» 50 000

Д-т рах. «Додатковий капітал» 10 000

(Зменшення додаткового капіталу)

В більшості штатів США, наприклад, продаж простих акцій нижче номінальної їхньої вартості заборонений.

Корпорація може викуповувати свої акції (прості і привілейовані) як безпосередньо у акціонерів, так і на ринку цінних паперів. Метою викупу акцій може бути: наявність акцій для реалізації їх управлінцям та службовцям компанії як заохочення; поліпшення кон’юнктури своїх акцій на ринку цінних паперів; мати в наявності додаткову кількість акцій для придбання інших компаній; зменшення кількості циркулюючих акцій і тим самим підняти доход на одну акцію, запобігти придбання контрольного пакета акцій іншими компаніями. Для обліку викуплених акцій застосовують рахунок «Викуплені влас­ніакції»,який є активним, регулюючим, контр пасивним, регулює рахунок акціонерного капіталу («Статутний капітал»).

Викуплені власні акції відображаються в обліку на рахунку «Викупле­ні власні акції» за фактичною собівартістю їх придбання (викупу). Опе­рація викупу оформлюється такими записами:

ПРИКЛАД.На 01.01.14 в розділі балансу компанії «Альфа» значилось: Прості акції 100 000 шт. Номінальною вартістю 10 дол. США (випущені за номінальною вартістю, всі циркулюючі) – 1 000 000; Нерозподілений прибуток - 400 000. Разом Акціонерний капітал - 1 400 000. 01.03.14 компанія викупила свої 5 000 простих акцій на фондовій бір­жі за ціною 14 дол. США кожна. В обліку це буде відображено:

Д-т рах. «Викуплені власні акції» (5 000 шт. х $14) 70 000

К-т рах. «Грошові кошти» 70 000

Після операції викупу кількість випущених акцій не змінилась, тоді як циркулюючих акцій зменшилось на 5 000 шт. (100 000 — 5 000 = 95 000 шт.). Акціонерний капітал компанії зменшився на 70 000 дол. США і становить на 02.03.14 - 1 330 000 дол. США

Викуплені власні акції можуть випускатись (реалізуватись) знову пов­торно за собівартістю викупу, за вищою або нижчою вартістю. Якщо ціна повторної реалізації дорівнює собівартості, дебетують раху­нок «Гроші» і кредитують рахунок «Викуплені власні акції». При продажу викуплених власних акцій за ціною, нижчою, ніж собі­вартість, різницю покривають за рахунок додаткового капіталу від викуп­лених акцій. Якщо суми цього капі­талу не вистачає для покриття списується за рахунок нерозподіленого прибутку.

Сума прибутку після сплати податку на прибуток корпорації становить чистий(нерозподілений) прибуток корпорації. Чистий прибуток використовується на виплату дивідендів, створення спеціальних резервів (фінансового (легального) статутного, деяких факультативних) передбачених статутом корпорації та законодавством країни. Розмір фінансового резерву регулюється державою.

У Франції, наприклад, акціонерні товариства зобов’язані відраховувати в фінансовий резерв щорічно 5% чистого прибутку, доки він не досягне 10% статутного капіталу. Інші резерви згідно зі статутом та за рішенням загальних зборів акціонерів. Резерви класифікуються за типами: виділяють резерви на списання активів, на покриття непередбачених втрат і збитків тощо.

ПРИКЛАД. Компанія за звітний період має прибуток 198 000 євро. За рішенням зборів акціонерів та за статутом чистий прибуток має бути розподілений таким чином:

- фінансовий резерв - %5 чистого прибутку – 9 900 євро;

- дивіденди акціонерам – 6% статутного капіталу – 60 000 євро;

- статутний резерв – 20% чистого прибутку після відрахувань у фінансовий резерв і дивіденди – 25 620 євро;

- загальні збори акціонерів вирішили виділити додаткову суму прибутку на дивіденди з тим, щоб вони досягли 20 євро на акцію, а також створити факультативний резерв в сумі 20 000 євро – 40 000

- залишок чистого прибутку залишити нерозподіленим.

Таким чином, на створення резервів направлено 155 520 євро, а нерозподілений прибуток складає 42 480 євро.

В обліку створення резервів відобразиться:

Д-т рах. «Прибуток звітного періоду» 198 000

К-т рах «Фінансовий резерв» 9 900

К-т рах. «Статутний резерв» 25 620

К-т рах. «Інші резерви» 20 000

К-т рах. «Акціонери – Дивіденди до сплати» 100 000

К-т рах. «Нерозподілений прибуток» 42 480

Нарахування та облік розрахунків по дивідендахздійснюється виходячи із того, що дивіденди – це частина прибутку корпорацій, що розподіляється між акціонерами відповідно до акцій. Дивіденди можуть виплачуватись у формі грошових коштів, інших активів підприємства або у формі додаткових акцій. У більшості випадків виплата дивідендів здійснюється грошовими коштами. Якщо дивіденди оголошено на всю суму нерозподіленого прибутку, то вони має назву ліквідаційних – при ліквідації корпорації або при скорочені обсягів її діяльності. З дивідендами пов’язані дати: оголошення дивідендів; реєстрації власників акцій; виплати дивідендів.

В обліку дохід від дивідендів визнається, коли встановлюється право акціонерів на отримання дивідендів.

Питання для самоперевірки.

1. За якими ознаками класифікують зобов’язання в обліку?

2. Які зобов’язання визначають як забезпечення?

3. Які види зобов’язань мають бути розкрити у Балансі?

4. Який поріг суттєвості найчастіше використовують у світі для розкриття зобов’язань у Балансі?

5. Які особливості обліку розрахунків з постачальниками за методом періодичного та безперервного обліку матеріалів?

6. Як у звітності розкривається інформація про розрахунки з постачальниками?

7. Які особливості застосування векселів при оформлені заборгованості постачальників?

8. Які існують категорії виплат працівникам відповідно до МСБО 19 «Виплати працівникам»?

9. За якими ознаками зобов’язання визначають як довгострокові?

10. Які зобов’язання оформлюються як облігації?

11. Як відображуються облігації і відсотки за ними у звітності емітента і покупця?

12. Які складові власного капіталу визначають у більшості зарубіжних країн?

13. Як відображується в обліку випуск, продаж та викуп власних акцій?

14. На які цілі розподіляється прибуток?

15. Як відображується в обліку формування резервів?

16. Як відображається в обліку нарахування та сплата дивідендів?

Тема 5.

Облік витрат

Питання теми:

5.1. Поняття витрат.

5.2. Міжнародна система рахунків витрат та відображення витрат у фінансовій звітності

Література [1, 2, 4, 7, 8, 9, 11]

5.1. Витрати відповідно до Концептуальної основи МСБО – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу між власниками).

Організація обліку витрат в компанії залежить від її структури, масштабів діяльності та політики керівництва. Типовою рисою для багатьох компаній централізація фінансового (загального) обліку витрат у головному офісі компанії та децентралізація управ­лінського (виробничого)обліку з метою наближення його до місць виникнення витрат і прийняття рішення.

5.2. Міжнародна система рахунків витрат та відображення витрат у фінансовій звітності. Важливим методологічним питанням організації обліку витрат є формування відповідної системи рахунків бухгалтерського обліку. У різних країнах це питання вирішується по-різному.

Аналіз планів рахунків зарубіжних країн свідчить, що при всій їхній різнома­нітності міжнародна практика виробила два основні підходи до структури плану рахунків:

1. Двокруговий принцип, тобто виділення двох автономних систем ра­хунків відповідно до цілей фінансового і управлінського обліку. Цей підхід реалізований у планах рахунків майже 80 країн, у то­му числі в більшості країн-членів ЄС (Франції, Німеччини, Бельгії, Швейцарії, Іспанії. Португалії).

2.Інтегрований принцип, за яким рахунки управлінського обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи рахунків. Другий підхід характерний тільки для великих промислових підприємств країн англо - саксонської групи.

Також для країн англосаксонської групи характерна відсутність жорсткого регулювання обліку збоку держави. Наслідком цього є відсутність єдиного національного плану рахунків.

Системи рахунків обираються компаніями цих країн самостійно, виходячи з масштабів і характеру їхньої діяльності (додаток А). В цих країнах сформувались і розвивалися три ос­новні системи рахунків витрат:

- загальна система обліку;

- інтегрована система обліку;

- переплетена система обліку.

Загальну систему обліку застосовують підприємства сфери послуг, торгівлі, а також невеликі промислові підприємства, які випускають од­норідну продукцію. Ця система базується на періодичному обліку запа­сів. Облік витрат підприємства ведеться за елементами, кількість та склад яких визначається самим підприємством. Доходи обліковуються за їх видами. Наприкінці звітного періоду всі рахунки витрат і доходів закрива­ються через списання їхнього сальдо на рахунок «Прибутки та збитки» (в американській практиці він називається «Зведений рахунок прибут­ку»), за даними якого визначається фінансовий результат діяльності підприємства.

У невеликих промислових підприємствах поряд з обліком витрат за елементами застосовується «Зведений рахунок виробництва», за даними якого визна­чається собівартість випущеної продукції. В дебет цього рахунку напри­кінці звітного періоду списуються залишки запасів, сировини, матеріалів та незавершеного виробництва на початок періоду, а також усі елементи виробничих витрат звітного періоду. З кредиту «Зведеного рахунку вироб­ництва» спочатку списуються залишки сировини, матеріалів та незавер­шеного виробництва на кінець періоду, визначені інвентаризацією. В ре­зультаті сальдо «Зведеного рахунку виробництва» являє собою виробничу собівартість готової продукції і списується в дебет «Зведеного рахунку прибутку».

У дебет «Зведеного рахунку прибутку» списуються також залишок готової продукції на початок періоду і дебетове сальдо всіх рахунків елементів невиробничих витрат. За кредитом «Зведеного рахунку прибутку» відображаються доходи звітного періоду та залишок гото­вої продукції на кінець періоду. Після всіх зазначених записів сальдо зведеного рахунку прибутку покаже фінансовий результат звітного періоду.

Більшість промислових підприємств США, Великобританії, Канади та інших країн англосаксонської групи використовують інтегровану систему обліку, яка забезпечує калькулювання собівартості окремих видів продук­ції та контроль витрат на її виробництво.

Це досягається через використання рахунків виробничого обліку в загальну систему рахунків, в результаті чого вони кореспондують з ра­хунками фінансового обліку. Інтегрована система обліку базується на безперервному обліку запасів.

В основу виділення рахунків для обліку витрат підприємства в інтегро­ваній системі обліку покладено функціональну ознаку. Для цього застосо­вуються рахунки «Виробництво», «Виробничі накладні витрати», «За­гальні та адміністративні витрати», «Витрати на збут та реалізацію», «Витрати на дослідження та розробки».

На перших двох рахунках відображаються витрати, пов'язані з вироб­ництвом продукції. Прямі виробничі витрати відображаються безпосередньо на рахунку «Виробництво», а непрямі накопичуються на рахунку «Виробничі наклад­ні витрати», а наприкінці звітного періоду списуються на рахунок «Виробництво» і розподіляються поміж об'єктами калькулювання.

Витрати підрозділів, які здійснюють невиробничі функції (управління, збут, дослідження тощо) не включаються у виробничу собівартість про­дукції. Ці витрати списуються на рахунок фінансових результатів у тому обліковому періоді, в якому вони були здійснені.

Групування даних за статтями витрат, видами продукції та по центрах відповідальності здійснюється через відповідну організацію аналітичного обліку в рамках рахунків, перелічених вище.

Переплетена система обліку передбачає роздільне ведення рахунків фі­нансового та виробничого обліку, які не кореспондують один з одним. В системі рахунків виробничого обліку ведеться облік запасів, здійсню­ється калькулювання собівартості продукції та визначається фінансовий результат основної діяльності підприємства. В системі рахунків фінансового обліку відображаються розрахунки З дебіторами і кредиторами, визначається загальний фінансовий результат діяльності підприємства. Взаємозв'язок фінансового та виробничого обліку досягається за допо­могою спеціальних контрольних рахунків.

У фінансовому обліку використовується «Контрольний рахунок фінан­сового обліку», а в виробничому обліку — «Контрольний рахунок вироб­ничого обліку». Ці рахунки мають протилежну побудову і «дзеркально» відображають один одного.

Сума прибутку за дани­ми виробничого обліку не збігається з величиною прибутку фінансового об­ліку. Це пояснюється тим, що в системі виробничого обліку формується при­буток від основної діяльності підприємства, а в системі рахунків фінансово­го обліку відображаються ще і прибутки та збитки від позареалізаційних операцій, зокрема одержані та сплачені відсотки, дисконти, дивіденди тощо.

Питання для самоперевірки.

1. Які основні підходи до структури плану рахунків щодо взаємозв’язку рахунків фінансового і управлінського (виробничого) обліку у світі?

2. Як відображаються витрати у загальній системі обліку?

3. Як відображаються витрати у інтегрованій системі обліку?

4. Як відображаються витрати у переплетеній системі обліку?

Тема 6.

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: