Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Зразок розбору словосполучення





1. Для того, щоб любити свій народ, не треба ненавидіти інші народи (О. Кобилянська),

2. Любити (головне слово) (що?) народ (залежне слово).

3. Непоширене, дієслівне.

4. Сильне, безприйменникове керування.

5. Дієслівне.

Завдання

1. Утворіть якомога більше можливих словосполучень із поданими нижче словами. Проаналізуйте утворені словосполучення.

Ягоди, нарвати, безкоштовний, борошно, важливо, вартий, байдуже.

2. Доберіть до поданих головних слів залежні.

Школа, майстер, виробництво, верстат, розкрій, підготувати, облицювати, лакувати, шліфувати, зняти.

3. Доберіть до поданих залежних слів головні.

На уроці, швидко, додому, під дощем, у полі, на стадіоні, напам'ять, уголос, по-різному.

4. Доберіть і запишіть словосполучення, які б означали:

дію та її час; дію та її мету; дію та предмет; дію та місце; дію та ознаку; предмет та ознаку; предмет і дію.

5. Знайдіть у тексті й випишіть іменні словосполучення.

Калина — це символ рідної землі, отчого краю, батькорої хати. У розлуці з цими неоціненними вартостями ми тужимо, згадуємо калину, і вона співпереживає разом з нами. Козак у похід готується, і думи важкі обступили його.

Калина — це той символ безсмертя, невіддільний від життя, що пам'ять людську береже, нагадуючи про милі краї. Козак, умираючи на чужині, просить:

6. Знайдіть у тексті й випишіть дієслівні словосполучення.

У всі віки на всіх перепуттях історії хліб був найбільшим із багатств. Коли його обмаль — чваньковите золото просто непотріб. Його закопують у землю, як мерця, його ховають за ковані двері, як найпідлішого злочинця. А хліб і в бундючні хороми, і в прості селянські оселі здавна вносили на підносах із шанобою. Ти, золото, годишся тільки для того, щоб на тобі подавали до столу звичайний чорний хліб. Недарма збіднілі народи відверталися від держав, що мали багато золота, й простягали руки до тих, що мали багато хліба. Хліб переважує все. Одне пшеничне зерно тяжче за гори золота. Вкинуте в землю, воно лише за один рік дає тисячі зерен. А золотий мішок вік пролежить у землі й нічого не вродить. Тож недарма хлібом і сіллю зустрічає Русь своїх дорогих гостей. Ідіть, народи! Русь не відмовить вам, як не відмовить сусід сусідові, село селу. Можливо, в інших державах не так заведено. А у нас — ні. У нас віддають хліб тією ж міркою, якою позичили. Ми позичаємо хліб на багатство (В. Земляк).

7. Випишіть із тексту словосполучення з узгодженням.

А сонце вже сідало. Високо, високо під небом вечірнім пролетіли величезним табуном дикі гуси у плавні на ніч, виповнили повітря дивним гуком, що, мов відгомін далекого дощу, пронісся над тихим Дунаєм. Небо над Галацом жевріло, як розпечене залізо; широка річка пойнялась на заході вогняною барвою, далі зарожевіла, засяяла блакиттю, а там заблищала сизою барвою холодної криці... Вербовий гай на тім боці повивсь у темряву, почорнів, блакитні гори стали синіми та хорошими... По тихих водах Дунаю, мов лебідь, проплинув парохід і виразно витнувся на палаючому обрії, як з чавуну вилитими, чорними щоглами. Захвилювалась вода, мов жито від вітру, покотилась валами до берега, наблизилась — і вдарила з глухим стогоном у пісок, розбиваючись на тисячі білих крапельок... І знов усе стихло; тільки сполохана річка, гойдаючись у своїх берегах, мелодійним хлюпанням жалілась жовтому пісочкові на докучливих гостей (М. Коцюбинський).

8. Випишіть із текстів словосполучення із керуванням.

I. Попереду височіли гори. Мимоволі перехоплювало подих від крутизни високих шпильчастих вершин, від духмяних пахощів. Різними барвами горів осінній ліс, та переважала червона й золота. Старі буки були наче щойно витягнуті з червоної фарби, ясні краплі якої ще й досі з тихим шелестом падали на землю. І серед цього полум'я і золота немов якийсь чародій розкидав примхливою рукою темно-зелені грона смерек. Повітря було наповнене пряною свіжістю нічного дощу, перестояними пахощами осінніх квітів. З ближнього міжгір'я струменів п'янкий хміль опалого листя (Л. Гуріненко).

Речення

Від словосполучень та інших одиниць мови речення відрізняється тим, що є одиницею вищого рівня мови, а саме комунікативною. У формі речень твориться і виражається думка, передаються повідомлення, накази, прохання, питання,почуття і волевиявлення, тобто відбувається спілкування.

Речення — синтаксична одиниця, що виражає думку про реальні, бажані, можливі явища дійсності, відзначається смисловою та інтонаційною завершеністю. Характерною особливістю речення є наявність у ньому граматичної основи — одного або двох головних членів.

Речення класифікується за різними ознаками.

1. За метою висловлювання:

розповідні, у них про щось або когось розповідається, щось описується. Розповідні речення мають свою інтонацію, що характеризується спокійним тоном, який підвищується на головній частині і спадає в кінці речення: А вранці полк вийшов на відкрите узлісся і, вражений, зупинився в німому зачаруванні (О. Гончар);

питальними називаються речення, у яких є питання, що вимагають відповіді співрозмовника або спонукають його до роздумів. Питальні речення мають питальну інтонацію та питальні слова хто, що, чий, чи, невже, хіба, де, коли, як, чому та інші: Слово, чому ти не твердая криця? (Леся Українка). Різновидом питальних речень є риторичні речення. Вони не потребують відповіді на поставлене питання, а передають роздуми або виражене у питальній формі спонукання до дії: Чом, чом, чом, земле моя, так люба ти мені? (Народна творчість);

спонукальними є речення, у яких виражається спонукання до дії, наказ, вимога, заборона, порада, заклик, побажання: Сміливо ж, браття, до праці ставайте (Б. Грінченко).

2. За емоційністю висловлювання:

неокличні: Мені дуже подобається рання осінь.

окличні: Яка чудова пора—рання осінь!

Окличними є більшість спонукальних речень, але й інші види речень можуть бути окличними, якщо виражають оклик, погрозу, захоплення, радість:

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Леся Українка

3. За кількістю граматичних основ:

прості (з однією граматичною основою): На Запоріжжі склалася залізна військова дисципліна (Із журналу);

складні (з двома або більшою кількістю граматичних основ):

Уже й літо минулося, Зима вже надворі, А Марина сидить собі, Уже й не говорить...

Т. Шевченко

4. За характером граматичної основи:

двоскладні (з підметом і присудком): Максим здивовано зупинився (В. Кучер);

односкладні (з одним головним членом): Літо. Світає вже о третій годині.

5. За наявністю другорядних членів:

непоширені (без другорядних членів): Ідуть дощі. Вечір. Гримить;

поширені (з другорядними членами): Ідуть холодні осінні дощі. Зимовий вечір. На заході безперестанно дощить.

Другорядні члени речення

До другорядних членів речення належать додатки (_ _ ), означення (~~) й обставини (_._. ).

Додаток

Додатком називається другорядний член речення, який означає предмет і відповідає на питання усіх відмінків, крім називного.

Додаток виражається тими ж частинами мови, що й підмет.

Найчастіше:

— іменником: Прошкандибала осінь (по чому?) по стерні (Л. Костенко); та співвідносними з ним займенниками (особовими, неозначеними, заперечними): Вони не знайшли (чого?) нічого (І. Терен).

Рідше:

— прикметником:

Соломія зробила (кому?) хворому ложе (М. Коцюбинський);

— займенниками прикметникової форми:

Хлопці вирішили чекати (кого?) своїх (Ю. Яновський);

— числівниками:

Семеро (кого?) одного не ждуть (Народна творчість);

— частками:

Категоричного «ні» від нього не почули;

— вигуками:

А (чого?) «ура»'не кричать (О. Гончар).

Додаток, виражений знахідним відмінком без прийменника, називається прямим: Ради Тебе (що?) перли в душі сію (В. Симоненко).

Означення

Означенням називається другорядний член речення, який вказує на ознаку предмета і відповідає на питанняякий? чий? котрий? скільки? (в усіх їхніх відмінкових формах).

Означення бувають: узгоджені, неузгоджені, прикладки.

Узгодженим називається означення, виражене словом, що має такий самий рід (в однині), число та відмінок, що й означуване слово. Узгоджені означення виражаються:

— прикметниками:

Нам жорна ті (Зн. в.) із кам'яного віку (Р. в.) на танках варвари з Європи привезли (В. Симоненко);

— дієприкметниками:

Біліють смолоскипи грайливо пофарбованих ялин (В. Симоненко);

— прикметниковими та дієприкметниковими зворотами:

Десятків зо три вуликів, понакриваних покрівлями череп'яними й з кори, стояло серед гайка (Б. Грінченко);

— займенниками:

На цій землі все мужнє і натхненне, все пройняте любов'ю висоти (Р. Гамзатов);

— числівниками:

Аж на третій яр чути ваш базар (Народна творчість).

Неузгоджені означення пов'язуються з означуваним словом зв'язком керування або прилягання. Неузгоджені означення виражаються формами різних частин мови, які вказують на ознаку або належність предмета:

— іменниками в непрямих відмінках із прийменником або без нього:

Година (яка?) для праці настала (Леся Українка). Поволеньки голос (чий?) оповідача тихішає (Остап Вишня);

— займенниками його, її, їх (родовий відмінок від особових він, вона, вони у значенні присвійного): Сили (чиї?)його були вичерпані (І. Франко);

— прислівниками:

Зійшов над хатою місяць (який?) уповні (Марко Вовчок);

— неозначеною формою дієслова:

Спочатку у мене була думка (яка?) відмовитись (О. Довженко);

— словосполученням:

Карета (яка?) швидкої допомоги забрала її в лікарню (О. Копиленко).

Прикладкою називається означення, виражене іменником. Вона дає предмету нову назву:

Не сон-трава на могилі вночі процвітає, то дівчина заручена калину сажає (Т. Шевченко); Коли стемніє, до яблуньки-дички приходить дикий кабан-сікач і, перевертаючи купи листя, шукає яблучка (І. Цюпа).

Прикладками є власні назви при загальних словах: місто Харків, село Матусів, райцентр Шпола, річкаЛопань, видавництво «Весна».

Прикладка може бути непоширеною, що складається з одного слова: гульвіса-вітер, річка Дніпро, зима-лихоманка; та поширеною, що складається з кількох слів: Колгосп «Шлях до комуни» вважався одним із передових у районі.

По відношенню до означуваного слова прикладка може стояти перед і після означуваного слова: Мати-природа щільно загорнула кожний качан у дванадцять ніжних прозорих пелюсток (О. Донченко); Весною Муха-ледащиця майнула у садок (А. Малишко).

Прикладки можуть узгоджуватися і не узгоджуватися з означуваним словом.

Неузгоджені прикладки, що означають назви підприємств, установ, газет, журналів і под., беруться в лапки і пишуться з великої літери: журнал «Наталі», завод «Іскра», поема «Сон», вафлі «Артек»; можуть приєднуватися до пояснюваного слова за допомогою слів імені, пам'яті, родом, на прізвище і под. і писатися з великої літери без лапок: турнір імені Ірини Дерюгіної, Харківський національний педагогічний університетімені Г. С Сковороди.

Узгоджені прикладки приєднуються до означуваного слова за допомогою слова як: Наталка як учениця,прапор як символ незалежності (кома у таких випадках не ставиться).

Прикладки можуть писатися окремо й через дефіс, що залежить від семантики поєднуваних складників.

1. Якщо прикладкою виступає видова назва, то дефіс між означуваним іменником і прикладкою не ставиться:місто Київ, ріка Москва, трава звіробій. Якщо ж у ролі прикладки виступає родова назва, то між означуваним іменником і прикладкою ставиться дефіс: звіробій-трава, Москва-ріка, Сапун-гора.

2. Якщо узгоджуваний іменник, що має атрибутивне (означальне) значення, виступає в ролі прикладки в постпозиції, він приєднується до пояснюваного іменника дефісом: Вовк-жаднюга, дівчина-красу-ня, хлопець-богатир.

Якщо такий іменник виступає в препозиції до означуваного іменника, то він пишеться окремо: богатир хлопець, жаднюга Вовк, красуня дівчина.

3. Пояснюваний іменник і прикладка можуть мінятися місцями (причому атрибутивну роль виконує іменник у постпозиції), між ними завжди ставиться дефіс: дівчина-грузинка й грузинка-дівчина, учитель-фізик і фізик-учитель, художник-пейзажист і пейзажист-художник.

4. Якщо прикладка входить до складу терміна, вона втрачає атрибутивне значення, перетворюючи словосполучення на складний іменник без сполучного звука. Такі іменники пишуться через дефіс: гриб-паразит, жук-короїд, заєць-русак, льон-дов-гунець.

Обставина

Обставиною називається другорядний член речення, який пояснює слово зі значенням дії чи ознаки, виражає характеристику дії, стану чи ознаки, ступінь їхнього виявлення, умови, за яких відбувається дія.

Види обставин розрізняють за їхніми значеннями на основі питань, на які вони відповідають:

— обставини місця відповідають на питання де? куди? звідки?:

Тече вода з-під явора, яром на долину (Т. Шевченко);

— обставини часу (коли? відколи? доки? як довго? з яких пір і до яких пір? до якого часу?):

В понеділок вранці щось дуже рано засвітилось у Хомишиній хаті (І. Нечуй-Левицький); У них класова чути нитка від давнини і по сьогодні (П. Тичина);

— обставини мети (для чого? з якою метою?): Виходить з дому Гриць Комар гуляти після школи (М. Пригара); На води Волги чи Дніпра своїх майстрів усі народи шлють для загального добра (М. Нагнибіда);

— обставини причини (чому? з якої причини?): Листя з суму жовтіє, а деяке з туги кривиться (Остап Вишня);

— обставини умови (за якої умови?):

Весело проходить свято при щасті, при достатках, а коли горе на душу налягло, коли туга за серце кусає — тоді свято не в свято (Панас Мирний);

— обставини допусту (незважаючи на що?):

Було, незважаючи на таку рань, душно (М. Коцюбинський); Усупереч хворобі хлопець продовжував навчання;

— обставини способу дії (як? яким способом?): Маю я святе синівське право з матір'ю побуть на самоті (В. Симоненко). Полудень люто шолом пропіка (Б. Олійник);

— обставини міри і ступеня (наскільки? у якій мірі?):

Вона вміла дуже добре куховарити (І. Нечуй-Левицький); Заспівував брат, і єднались в приспіві... до краю прозорі, до краю щасливі, гнучкі і дзвінкі молоді голоси (Л. Первомайський).

Обставини виражаються:

— прислівником:

Опівночі падатиму рясною росою (Т. Шевченко); Спросоння він голосно закричав (І. Нечуй-Левицький);

— іменником у непрямих відмінках (із прийменником або, рідше, без нього):

Шумить весна у силі й цвіті (М. Рильський);

— дієприслівником, дієприслівниковим зворотом:

У казані дозріває, булькочучи, каша (А. Малишко); Важко дихаючи, працювали бійці (О. Гончар);

— неозначеною формою дієслова:

Люди сходяться до приймачів новини послухати (М. Рильський).

Як і інші члени речення, обставини можуть бути виражені фразеологізмами:

Жив собі (як?) як вареник у маслі (Ю. Збанацький).

Окремим видом обставини є порівняльний зворот — частина простого речення, що містить у собі порівняння і зв'язується з пояснюваним словом порівняльними сполучниками як, мов, немов, неначе, мовби:

А вдома чекає відпочинок і сон, короткий (наскільки?), як літня ніч (М. Коцюбинський).

Порівняльний зворот від решти речення відокремлюється комою або (у середині речення) двома комами:

Борошно, мов біла кров, лилось (В. Симоненко).

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

1. Порівняльний зворот може також виконувати роль означення:

Пущу над сонцем хмару, (яку?) як брову (П. Тичина); та іменної частини складеного присудка: Хлопець бувначе молодий дубок.

В останньому випадку кома перед сполучником не ставиться.

2. Якщо перед порівняльним сполучником стоять слова зовсім, майже, то порівняльний зворот комою не відокремлюється: День був майже як влітку теплий.

3. Не виділяється і зворот, що став фразеологізмом: Товариства І виникали по селах як гриби після дощу (О. Минко).







Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2023 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.