Поняття і принципи функціонування інноваційного підприємства.

Чинники формування інноваційного підприємництва. Види інноваційного підприємництва.

Мікрорівень конкретизує варіанти дій окремих суб'єктів підприєм­ницької (господарської) діяльності з пошуку варіантів розвитку ринкових можливостей, які спираються на беззупинну і послідовну розробку і виве­дення на ринок різного роду новацій, з метою забезпечення тривалого вижи­вання і стійкого розвитку в конкурентному середовищі.

Функції управління інноваційним розвитком на мікрорівні наведені на рис. 2.4 [24]. Розглянемо їх більш детально.

1. Аналіз зовнішнього середовища і прогнозування його розвитку -
аналізують поточну кон'юнктуру ринку і визначальні її фактори, складають
прогноз розвитку кон'юнктури.

2. Аналіз внутрішнього середовища підприємства - виконується аналіз сильних і слабких сторін діяльності підприємства, підсумків минулої діяль­ності, ефективності функціонування підприємства, тенденцій його розвитку та ін.

3. Виділення і вибір напрямків, а в їхніх межах варіантів інноваційного розвитку ринкових можливостей на основі зіставлення можливостей і загроз, що виходять із зовнішнього середовища, а також сили і слабкості підприємс­тва, наприклад, методом SWOT-аналізу.

4. Вибір цільових ділянок ринку (сегментів чи ніш) для реалізації відіб­раних варіантів інноваційного розвитку суб'єктів господарювання, розроб­лення підходів до формування цільового ринку на базі виділених ділянок.

Аналіз і кількісна оцінка ризику на етапах інноваційного розвитку і всього процесу в цілому, коригування робіт етапів за результатами аналізу (за необхідності).1. Аналіз зовнішнього середовища і прогнозування його розвитку 5. Аналіз і кількісна оцінка ризику на етапах інноваційного розвитку 6. Вибір приорітетних напрямів інноваційної діяльності
4. Формування цільового ринку для реалізації проектів іннова­ційного розвитку

10. Підготовка рішень про своєчасну зміну приорітетів інно­ваційного розвитку

9. Контроль за реалізацією проектів інноваційного розвиткуРис. 2.4. Основні функції управління процесами інноваційного розвит­ку (мікрорівень управління)

6. Виділення пріоритетних напрямків діяльності. На основі аналізу ві­дібраних варіантів інноваційного розвитку ринкових можливостей, з ураху­ванням даних сегментації, формують систему цілей на поточний і довгостро­ковий періоди діяльності, визначають пріоритетні завдання, розв'язання яких сприяє досягненню поставлених цілей.

7. Формування організаційної структури управління інноваційним роз­витком. Відповідно до системи цілей і складу завдань, які потрібно розв'язати, формують матричні організаційні структури (що складаються з фахівців різного профілю: маркетологів, економістів, фінансистів, конструк­торів, збутових працівників і т.д.) для управління процесами інноваційного розвитку ринкових можливостей.

8. Планування виробничо-збутової і фінансової діяльності за обраними пріоритетними напрямами. Розробляють перспективні і поточні плани, у то­му числі планують бюджети проектів (планують обсяги необхідних інвести­цій у новації) і визначають джерела їхнього фінансування, формують опти­мальну структуру інвестицій.

9. Контроль за виконанням заходів спрямованих на реалізацію по­тенціалу інноваційного розвитку. Виконується збір і аналіз інформації, що характеризує процеси, які відбуваються у зовнішньому середовищі, процеси всередині самого підприємства, хід виконання запланованих науково-дослідних, дослідно-конструкторських і виробничо-збутових заходів. Вияв­ляються причини відхилень фактично реалізованої програми від наміченої (за термінами, обсягами, ефективністю тощо).

10. Підготовка рішень про своєчасну зміну пріоритетів і пошук нових
напрямів інноваційної діяльності. За підсумками контролю готують рішенняпро коригування і зміну пріоритетів діяльності, аж до припинення робіт над неефективними варіантами розвитку. Приймають рішення про розроблення нових варіантів інноваційного розвитку. Ця функція відіграє особливу роль при орієнтації виробничо-збутової діяльності підприємства на ніші ринку, де зміна пріоритетів явище звичайне.

Система управління інноваційним розвитком суб'єкта господарюваня є відкритою системою (рис. 2.5). Її вхід - інформація про зовнішнє середовище господарювання (його політико-правову, економічну, соціально-демографічну, природно-екологічну, техніко-технологічну та ін. складові), а також про потенційні можливості підприємства. Виходом є комплекс впливів на інші функціональні підсистеми підприємства, а також на цільовий ринок, об'єднаних згідно з маркетинговим підходом до інноваційної діяльності в 4р: товар, ціна, система розподілу (збуту), система стимулювання.

Суб'єктом управління є керівництво підприємства (керівники його структурних підрозділів). Об'єктом управління - процес інноваційного роз­витку, який реалізують працівники структурних підрозділів підприємства.

Відповідно до представленої схеми керівництво підприємства управляє процесами інноваційного розвитку (орієнтуючи на це діяльність відповідних своїх підрозділів) за допомогою системи економічних інструментів. За допо­могою окремих інструментів зі складу системи (див. функцію 9) керівники одержують інформацію, яка характеризує результативність процесу розвит­ку. Необхідна для управління інформація про зовнішнє середовище і сам об'єкт управління надходить через систему інформаційного забезпечення.Керівництво підприємства

Цілі управлінняСистема інформаційного забезпечення

Система інструментів

іФункціональні підрозділи підприємства

Підприємство

Зовнішнє середовище

Рис. 2.5. Схема управління інноваційним розвитком на рівні підпри­ємства (мікрорівень управління)

Наявність зворотного зв'язку між системою інформаційного забезпе­чення і керівництвом підприємства відображає той факт, що управлінню не­минуче властиві елементи адміністрування, тобто вольові настанови керівни­ка. Зворотній зв'язок з цілями управління показує, що формування й уточ­нення цілей виконується в процесі управління. Інноваційний розвиток конк­ретного підприємства має вплив на стан ринку в цілому. Зворотний зв'язок між зовнішнім середовищем і підприємством показує це.

Взаємодія рівнів управління здійснюється через систему інформа­ційного забезпечення. При цьому, з точки зору мікрорівня управління, впли­ви регулюючих механізмів (макрорівень) сприймаються як впливи чинників зовнішнього середовища і відповідним чином враховуються під час розроб­лення стратегій інноваційного розвитку (рис. 2.6).

Слід зазначити, що в загальному випадку перехід суб'єкта господарю­вання на інноваційний шлях розвитку дозволяє йому:

-
адаптуватися до змін умов господарювання;

- підвищити якість продукції і повніше задовольняти запити споживачів;

- застосовувати стратегію першовідкривача ринку і цінові стратегії "зняття вершків";

- посилити ринкові і конкурентні позиції, створити умови для виживання і розвитку;

- підтримувати високу ефективність виробництва і збуту продукції;

- зміцнити фінансовий стан;

- посилити імідж продукції і товаровиробника;

- зміцнити партнерські зв'язки (зі споживачами, постачальниками, посе­редниками, кредитно-фінансовими установами тощо);

- удосконалити організаційну структуру підприємства;

- підвищити рівень кваліфікації персоналу та його досвіду;

- підвищити продуктивність діяльності.

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: