Форми співучасті та їх характеристика

Особливість спільної діяльності співучасників, порядок і межі їх відповідальності в значній мірі залежать від взаємозв’язку співучасників, від ступеня їх узгодженості та характеру участі окремих співучасників у вчиненні злочину.

ФОРМА СПІВУЧАСТІ – це зовнішній прояв її, який розрізняється за способом об’єднання двох або більше суб’єктів злочину в єдине посягання, тобто іншими словами можна сказати за способом взаємодії винних, які розрізняються між собою за характером виконуваних ними ролей, за стійкістю суб’єктивних зв’язків між ними.

Спосіб взаємодії охоплює об’єктивні обставини співучасті. Головне в ньому це розподіл ролей і стійкість об’єднання винних.

Знання форм співучасті дозволяє зрозуміти, в яких ролях виступають винні, як вони взаємодіють в процесі спільного виконання злочину.

З’ясовуючи форму співучасті, тим самим вирішується питання про правильну кваліфікацію спільних посягань, а, отже, правильно визначити межи відповідальності кожного співучасника з урахуванням ступеню і характеру участі кожного з співучасників у вчиненні злочину при призначенні судом покарання.

Форми співучасті можна визначити за наступними критеріями:

Проста форма (співвиконавство, співвинність) – (співучасть у широкому смислі слова)

Передбачає таке об’єднання зусиль співучасників, коли серед них не має розподілу ролей і кожен з них виконує дії, що утворюють об’єктивну сторону складу злочину повністю або частково.

Тобто при цій формі співучасті всі співучасники є виконавцями злочину і отже всі вони виконують однорідну роль, тобто однаково з правової точки зору діяння, тим самим виступають співвиконавцями.

Ця форма співучасті характеризується тим, що всі співучасники безпосередньо беруть участь у виконанні об’єктивної сторони злочину, при цьому може бути своєрідний розподіл ролей між ними в межах об’єктивної сторони цього злочину.

Наприклад: Г. і Ч. були засуджені за ч. 3 ст. 152 КК кожен за зґвалтування неповнолітньої. При цьому безпосередньо статевий акт вчинив тільки Ч., а дії Г. виразилися у тому, що він паралізував опір потерпілої В., погрожуючи їй ножем.

В п. 3 постанови ПВС України “Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи” від 7.02.2003 р. № 1 вказується:

“У разі, коли до кримінальної відповідальності притягнуто кількох осіб, які діяли спільно, з умислом, спрямованим на позбавлення життя потерпілого чи заподіяння шкоди його здоров’ю,належить з’ясовувати і зазначити у вироку характер їхніх дій, ступінь участі у вчиненні злочину кожної з них. …. Дії осіб, які безпосередньо брали участь у позбавленні життя потерпілого або заподіяння шкоди його здоров’ю, потрібно кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за умисне вбивство чи умисне заподіяння шкоди здоров’ю а. дії організаторів, підбурювачів і пособників, які не були співвиконавцями злочинів-, кваліфікувати за тими ж статтями з посиланням на відповідну частину ст. 27 КК ”.

Складна форма - це така форма співучасті, в якій між співучасниками є розподіл ролей вчинення злочину, тобто вони виконують різнорідні ролі за характером і правовою оцінкою дій або бездіяльності.

При цій формі співучасті діяння учасників злочину виходять за рамки співвиконавства і утворюють різні види співучасників, а саме у відповідності до ч. I ст. 27 КК: виконавець; організатор; підбурювач; пособник.

II. За суб’єктивними ознаками форми співучасті.

Як вище було вказано має місце 2 форми співучасті за об’єктивними ознаками:

Однак форми співучасті можна виділити і за СУБ’ЄКТИВНИМИ ознаками, за стійкістю суб’єктивних зв’язків, стійкістю умислу.

Стаття 28 КК визначає основні положення щодо відповідальності суб’єктів злочину, які діють спільно.

Вона передбачає 4 види злочиних спільнот (форм), а саме:

1) група осіб без попередньої змови (ч. I ст. 28 КК);

2) група осіб з попередньою змовою (ч. 2 ст. 28 КК);

I. Група осіб без попередньої змови (ч. I cт. 28).

У відповідності до ч. I ст. 28 КК, “Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (2 або більше) виконавців без попередньої змови між собою”.

Це проста форма співучасті і вона передбачає відсутність між співвиконавцями попередньої змови. Вона, як правило, дістає вияв у тих випадках, коли до діяльності одного виконавця приєднується діяльність одного або більше виконавців в процесі вже розпочатого злочину, але до його закінчення.

При цій формі змова на вчинення злочину (доведення його до кінця) має місце не на початку, а вже в процесі вчинення злочину і кожен співвиконавець усвідомлює те, що він спільно з іншим вчиняє один і той же злочин.

Таким чином, для цієї форми характерне СПОНТАННЕ, СИТУАТИВНЕ об’єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату як;

- безпосередньо перед вчиненням злочину так і в процесі розпочатого злочину, але до його закінчення.

Дії таких виконавців мають бути погоджені стосовно об’єкта та об’єктивної сторони злочину.

Так, якщо одна особа наносить удари потерпілому з метою заподіяння йому тілесні ушкодження, а інша особа, скориставшись цим, вилучає майно у потерпілого, то вести мову про співучасть не має підстав.

Відсутність попередньої змови не виключає можливості змови вже під час вчинення злочину між співвиконавцями. Безпосередньо вчиняючи злочин, вони можуть домовитися при цьому про характер спільних дій, розподіляти ролі тощо.

II. Така форма співучасті характерна при вчиненні ряду злочинів: ст. 293 “Групове порушення громадського порядку”: ст. 294 “Масові заворушення”. А в деяких злочинах вона передбачена як кваліфікуюча ознака: ч. 2 ст. 296 “Хуліганство”; ч. 3 ст. 152 “Зґвалтування” та ін.

III. Група осіб з попередньою змовою (ч. 2 ст. 28)

У відповідності до ч.2 ст. 28 КК, “Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (2 або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину домовилися про спільне його вчинення”.

Це також проста форма співучасті, для якої характерно те, що змова повина мати місце до початку злочину, тобто до початку безпосереднього виконання об’єктивної сторони злочину. Так змова може відбутися задовго до вчинення злочину, або відбутися перед початком злочину, тобто до ЗАМАХУ на злочин.

Таким чином, така форма співучасті має місце: до готування до злочину або в процесі готування до злочину.

Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб передбачено законом в багатьох випадках як кваліфікуюча ознака: ст. 115 КК; в корисливих злочинах проти власності; в злочинах у сфері незаконного обігу наркотичних засобів тощо. А в тих випадках коли це не передбачено як кваліфікуюча обставина того чи іншого злочину, то відповідно до п. 2 ст. 67 КК виступає обтяжуючою обставиною при призначенні покарання.

За стійкістю суб’єктивних зв’язків та стійкістю умислу виділяються такі форми співучасті, як

- організована група (ч.3 ст. 28 КК); злочинна організація (ч. 4 ст. 28 КК). У відповідності до ч.3 ст. 28 КК: “Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали учать декілька осіб (3 і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи”.

Ця форма співучасті має вже певні відмінності від попередніх.

1) кількісна характеристика - повинна складатися з 3 і більше осіб;

2) якісна ознака - група повинна зорганізуватися в СТІЙКЕ ОБ’ЄДНАННЯ;

3) якісна ознака - кількість злочинів (одного і більше) об’єднаних єдиним планом.

4) Організаційна ознака – розподіл функцій між співучасниками для досягнення цього плану;

5) Суб’єктивна ознака – обізнаність всіх учасників такої групи з цим планом.

Стійкість об’єднання – хоча це поняття і оціночне і встановлюється кожного разу з конкретних обставин справи, але це є визначальною рисою організованої групи.

Стійкість групи визначається стабільністю та згуртованістю її членів, які мають єдині наміри щодо вчинення злочинів.

Зокрема, повинно бути ядро, яке складається з осіб, які характеризуються тривалими злочинними зв’язками, намірами, до яких можуть приєднатися інші особи.

Згуртованість групи характеризується її спаяністю та одностайністю.

- постійних міцних внутрішніх зв’язків між учасниками групи;

- чіткому визначенні функції (ролі) кожного учасника;

- наявності схваленого учасника групи плану злочинної діяльності.

ВАЖЛИВОЮ ОЗНАКОЮ згуртованості є суб’єктивний момент, а саме: єдність наміру учасників такої групи щодо вчинення злочинів, що передбачає усвідомлення кожним з учасників ФАКТУ об’єднання тісно – поєднати свої зусилля з іншими учасниками для досягнення єдиного злочинного результату.

МОТИВИ учасників групи можуть не співпадати між собою.

СТАБІЛЬНІСТЬ - виражається у міцності та постійності функціонування групи. Це може проявитися в: - тривалості, системності та детальній організації функціонування даної групи;

- здатності до заміни вибулих учасників шляхом вербування нових членів або у перекваліфікації тих, що залишилися;

- здатності прикрити свою злочинну діяльність своїми силами, та і з допомогою сторонніх осіб (втому числі і підкупом службових осіб);

- наявності фінансових та інших матеріальних засобів, зброї, приміщень тощо.

Як висновок можна сказати, що організована група, як форма співучасті, спільно не безпечніша від попередніх форм співучасті і діяльність учасників такої групи може характеризуватися як:

- розподілом ролей так і поєднанням цих форм співучасті.

Саме створення організованої групи вже є ГОТУВАННЯМ до злочину, що планували вчинити її учасники.

Лише в одному випадку, який передбачений ст. 392 КК “Дії, що дезорганізують роботу виправних установ” “організація організованої групи з метою тероризування засуджених або нападу на адміністрацію” визнається ЗАКІНЧЕНИМ ЗЛОЧИНОМ.

“Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний СТІЙКИМ ІЄРАРХІЧНИМ об’єднанням декількох осіб (5 і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО вчинення ТЯЖКИХ або ОСОБЛИВО ТЯЖКИХ злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечити функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп”

Це саме найнебезпечніша форма співучасті порівняльне з попередніми.

Злочинна організація - це організована група ОСОБЛИВОГО РОДУ, яка у відповідності до закону визначається більшим ступенем стійкості, згуртованості, спрямованості на вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів, керівництвом чи координації злочинної діяльності інших осіб або злочинних угрупувань тощо.

Злочинна організація характеризується: стійкістю; ієрархічністю; об’єднанням декількох осіб (3 і більше) – кількісна характеристика.

- попередньою змовою зорганізованість ії членів (осіб) або структурними частинами (злочинними групами) для спільної злочинної діяльності;

- метою, а саме: а) безпосереднє вчинення ними тяжких або особливо тяжких злочинів;

б) керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб чи груп; (консолідація)

в) забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп ((охорона і консолідація).

Саме створення злочинної організації й участь в ній утворюють закінчений злочин, що тягне відповідальність у випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК.

Стійкість - це поняття аналогічно щодо організованої групи.

Ієрархічність - полягає в наявності відповідної СИСТЕМНО_СТРУКТУРНОЇ побудови злочинної організації як через членів (окремих осіб), а також структурних частин. Також вона полягає:

- у підпорядкованості структурних частин злочинної організації єдиному центру, тобто наявність загального керівництва (лідерів), чітко визначену підпорядкованість рядових членів об’єднання його керівникам;

- в наявності вертикальних зв’язків між вищими та нижчими структурами;

- в загально визначені правила поведінки і забезпечення дотримання їх учасниками злочинної організації, обов’язковість прийнятих рішень організаторами для всіх інших учасників.

Кількісна характеристика - на відміну від злочинної групи (2 і більше особи) передбачає 5і більше особи, які об’єднують свої зусилля для заняття злочинною діяльністю;

Спрямованість на вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів (як мета). Це означає, що злочинною організацією може бути визнана лише таке об’єднання 3 і більше осіб, діяльність якого має за мету вчинення учасниками цієї організації тяжких або особливо тяжких злочинів (див. ч.4 і ч.5 ст. 12 КК).

Керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб або груп означає наявність планів дій угруповання, розподіл функцій між учасниками організації чи окремими злочинними групами.

Тобто це передбачає спільну діяльність учасників такого об’єднання чи його структурних частин, яка полягає в організації вчинення злочинів іншими особами, керуванні їх підготовкою та вчиненням.

Забезпечення функціонування як самої злочинної організації так і інших злочинних груп передбачає створення необхідних умов для існування цих об’єднань і здійснення ними злочинної діяльності.

Така діяльність може полягати у: фінансуванні; приховуванні; забезпеченні правової, медичної, інформаційної допомоги тощо.

Створення злочинної організації й участь в ній – утворюють закінчений злочин, що тягне за собою відповідальність у випадках, прямо передбачених в статтях Особливої частини КК.

По-перше - ст. 255 КК “Створення злочинної організації” – це загальна норма, яка передбачає відповідальність за: створення злочинної організації; керівництво нею; участь в ній; участь у вчинюваних такою організацією злочинах; організація, керівництво чи сприянню зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для спільного вчинення ними злочинів; координацію дій таких груп.

Спеціальними видами злочинних організацій є:

- створення або участь у терористичній організації чи групі (ст. 258 КК);

- створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань і участь у них (ст. 260 КК).

Питання про форми співучасті у злочині – це питання про організаційно-структурне оформлення співучасті.

Форма співучасті передбачає специфіку об’єднання співучасників, яка обумовлюється змістом об’єктивних і суб’єктивних ознак спільної участі кількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Такими ознаками є спосіб взаємодії співучасників і наявність та характер змови між ними.

Для здійснення ефективної боротьби зі злочинністю це питання має неабияке значення. Фактично, на сьогодні, саме в цих питаннях сконцентрований найбільший комплекс проблем, пов’язаний з подальшим розвитком інституту співучасті.

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: