Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







ПОНЯТТЯ І ВИДИ ОБСТАВИН, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ





Кримінальне законодавство, визначаючи поняття злочину (ч. I ст. 11 КК),в вказує передусім на найважливішу його ознаку - суспільна небезпечність діяння (це матеріальна ознака).

Суспільна небезпечність діяння і його протиправність тісно поєднані між собою і тільки у своїй сукупності характеризують його як злочин.

Відсутність суспільної небезпечності діяння означає і відсутність складу відповідного злочину. Це витікає із ч. 1. ст. 2 КК “Підстава кримінальної відповідальності”, яка вказує, що:

“Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом”.

 

Розвиваючи подальше це положення (тезу) законодавець в ч. 2 ст. 11 КК вказує:

“Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі”.

У кримінальному законодавстві передбачені випадки, коли діяння можуть здаватися суспільно небезпечними і зовні підпадають під ознаки певного кримінально караного діяння, але які через ті чи інші обставини позбавлені суспільної небезпеки і не можуть тягнути за собою кримінальної відповідальності та покарання, тобто не є злочином, а навпаки, визнаються правомірними і, як правило, суспільно корисними, або прийнятними.

До таких обставин належать:

1. Необхідна оборона (ст. 36 КК);

2. Затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38 КК);

3. Крайня необхідність (ст. 39 КК);

4. Фізичний або психічний примус (ст. 40 КК);

5. Виконання наказу або розпорядження (ст. 41 КК);

6. Діяння пов’язане з ризиком (ст. 42 КК);

7. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації (ст. 43 КК).

Дії, вчинені при вказаних обставинах, як це вказується в нормах, які розкривають ці обставини, підпадають під ознаки суспільно небезпечного діяння, передбаченого певною статтею Особливої частини КК як злочин.

Таким чином, можна помітити деяку подібність цих дій з окремими злочинами. Але це лише зовнішня подібність, оскільки за своєю сутністю вони відрізняються одне від одного.

Відмінність їх зумовлена тим, що дії вчиненні в стані необхідної оборони, затримання особи, що вчинила злочин, крайньої необхідності, виконання наказу чи розпорядження тощо, позбавлені суспільної небезпеки, яка, як вище зазначалось, є обов’язковою ознакою будь-якого злочинного діяння.

В силу того, що ці дії спрямовані на захист законних інтересів і прав людини і громадянина, інтересів суспільства і держави, яким загрожує небезпека, то вони не тільки не є суспільно небезпечними, а навпаки, є суспільно корисними.

На відміну від КК – 1960 р., який передбачав тільки 3 обставини, що виключають злочинність діяння (необхідна оборона ст. 15 КК; затримання злочинця – ч. 5 ст. 15 КК та крайня необхідність – ст. 16 КК), чинний КК – 2001 р. розширив перелік таких обставин, котрі раніше розглядалися лише в теоретичному аспекті. Це надає можливості громадянам більш активно приймати участь у боротьбі зі злочинністю і більш об’ємніше і повніше захищати їх законні інтереси і права.

Зазначені обставини, що виключають злочинність діяння, характеризуються низкою спільних ознак.

1. Свідомість і волимість поведінки (вчинків) людини у формі дії чи бездіяльності, які викликані певними винятковими обставинами (подіями, процесами або діями), що в свою чергу і обґрунтовують необхідність скоєння таких вчинків.

2. Зовнішня схожість (збіг) – фактичних, видимих, об’єктивних ознак скоєного вчинку (діяння) ознакам відповідного злочину.

Наприклад: позбавлення життя при необхідній обороні і при вбивстві тощо.

Однак при цьому треба мати на увазі, що мову вести про те, що ознаки скоєного діяння (вчинку) підпадають (схожі) під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом можна лише в тих випадках, коли:

а) дія чи бездіяльність особи спрямовані проти об’єкта кримінально-правової охорони, тобто коли суспільні відносини, соціальні блага, інтереси, яким заподіяна шкода взяті під охорону кримінальним законодавством;

б) вчинене діяння відповідає фактичним зовнішнім ознакам об’єктивної сторони того чи іншого складу злочину, що описано в диспозиції кримінально-правової норми статті Особливої частини КК. В тих випадках, коли діяння із зовнішнього боку не збігається з тим чи іншим злочином, то не можна вести мову про ці обставини взагалі.

в) Це діяння вчинила особа, яка здатна бути суб’єктом цього злочину.

3) Вони мають незлочинний характер, а навпаки, їм притаманна правомірність заподіяння шкоди.

Це ґрунтується на відповідності здійсненого вчинку приписам КК (ст. 36,38,39,40,41, 42, 43 КК), тобто ґрунтується на юридичних обов’язках чи на суб’єктивному праві особи чи на владних повноваженнях.

Звідси вони знаходять своє відображення в Конституції України, в інших законах (про міліцію, про Службу безпеки України, або адміністративних законах тощо).

До обставин, що передбачені іншими законодавчими актами можна віднести:

- виконання професійних обов’язків;

- виконання службових обов’язків;

- застосування сили, спеціальних засобів чи зброї;

- тощо.

4) Вони відповідають законним інтересам особи, суспільства або держави, тобто, як правило, є суспільно корисні, або соціально допустимі, тобто прийнятними.

5) Наслідки кримінально-правового характеру таких вчинків полягають у тому, що їх спричинення, якщо воно відповідає приписам (вимогам) закону, виключає кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду об’єктам кримінально-правової охорони.

На підставі вище викладеного можна дати визначення обставинам, що виключають злочинність (суспільну небезпечність і протиправність) діяння наступним чином:

це передбачені кримінальним законодавством УМОВИ, за наявності яких діяння, котрі за своїми зовнішніми ознаками схожі зі злочинами, є правомірними, корисними (соціально прийнятими) вчинками, вчинені за наявності певних підстав і виключають суспільну небезпечність і протиправність діяння, тобто тим самим виключають кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду об’єктам кримінально-правової охорони.

 

ВИСНОВОК ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ

В якості висновку з цього питання можна зазначити, що законодавець, придаючи значну увагу захисту законних інтересів та прав і свобод громадян значно розширив, порівняно із КК – 1960 року, перелік обставин, що виключають злочинність діяння, котрі раніше розглядалися лише в теоретичному аспекті.

Діяння, вчинені при наведених вище обставинах, за своєю зовнішньою подібністю підпадають під ознаки суспільно небезпечного діяння, передбаченого певною статтею Особливої частини КК, але в силу того, що вони спрямовані на захист інтересів і прав людини і громадянина, інтересів суспільства і держави, яким загрожує небезпека, вони є не тільки суспільно небезпечними, а навпаки, суспільно корисними.

Переходимо до розгляду наступного питання.

 







ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.