Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Педагогічне спілкування





Ефективна професійна діяльність учителя ґрунтується на вмілому педагогічному спілкуванні. Воно є умовою оптимізації навчання й розвитку особистості учня. Саме спілкуванню належить найважливіша роль у соціалізації дитини, її особистісному зростанні. Тому педагогічне спілкування передбачає спеціальну підготовку вчителя, володіння технологіями налагодження оптимальних взаємин учнями, батьками, колегами по роботі, сформованість продуктивного стилю пед. спілкування, культури педагогічної взаємодії (Мешко Г.М. Вступ до педагогічної професії : навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2012. – С.35).

У педагогічній діяльності спілкування постає як засіб розв’язання навчально-виховних завдань. Педагогічне спілкування –це система способів і прийомів соціально-психологічної взаємодії педагога і вихованців, змістом якої є обмін інформацією, здійснення виховного впливу та налагодження взаємин.

Ініціатором і керівником цього процес є педагог. Спілкування вчителя з учнем передбачає виконання важливих функцій: 1) обмін інформацією між педагогом і учнями; 2) міжособистісне пізнання; 3) організація та регулювання взаємин і спільної діяльності; 4) здійснення виховного впливу; 5) педагогічно доцільна само презентація педагога.

Основними ознаками педагогічного спілкування на суб’єкт-суб’єктному рівні є: 1) особистісна орієнтація співрозмовників (здатність бачити і розуміти співрозмовника); 2) рівність психологічних позицій співрозмовників (недопустиме домінування педагога у спілкуванні) (Мешко, с.38); 3) проникнення у світ почуттів і переживань, готовність прийняти точку зору співрозмовника; 4) нестандартні прийоми спілкування (відхід від суто рольової позиції вчителя) (Мешко, с.39).



У структурі процесу педагогічного спілкування виокремлюють такі етапи:

1) моделювання педагогом майбутнього спілкування;

2) «комунікативна атака», суть якої полягає в завоюванні ініціативи, налагодженні емоційного і ділового контакту. Педагогові важливо володіти технікою швидкого входження у взаємодію, прийомами динамічного впливу.

Найефективніші механізми впливу:

1. зараження – підсвідомий емоційний відгук у взаємодії з іншими людьми на підставі співпереживання з ними; має невербальний характер.

2. навіювання – цільове свідоме «зараження» однією людиною інших мотиваціями певних дій, змістом чи емоціями переважно за допомогою мовленнєвого впливу на основі некритичного сприйняття інформації (Мешко, с.40).

3. переконання– усвідомлений аргументований і вмотивований вплив на систему поглядів індивіда.

4. наслідування – засвоєння форм поведінки іншої людини на основі підсвідомої і свідомої ідентифікації себе з нею.

3) керування спілкуванням – свідома й цілеспрямована організація взаємодії з коригуванням процесу спілкування згідно з його метою.

4) аналіз спілкування (етап самокоригування) (Мешко, с.42).

 

Стилі педагогічного спілкування – це усталена система способів і прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії з учнями, батьками, колегами по роботі.

Розрізняють ставлення вчителя до дітей: активно-позитивне ставлення, пасивно-позитивне ставлення, ситуативно-негативне ставлення, стійке негативне ставлення.

Ставлення до дитини визначає загальний стиль спілкування вчителя, який може бути:

1. авторитарним – учитель сам вирішує всі питання, визначає конкретну мету, виходячи з власних установок, суворо контролює виконання завдань і суб’єктивно оцінює досягнуті результати. Цей стиль керівництва є засобом реалізації тактики диктату та опіки і в разі протидії школярів владному тиску вчителя веде до конфронтації.

2. ліберальний(поблажливий, анархічний) – характеризується прагненням педагога не брати на себе відповідальності. Це засіб реалізації тактики невтручання, яка ґрунтується на байдужості й незацікавленості проблемами шкільного життя. Наслідки такої позиції – втрата поваги школярів і контролю над ними, погіршення дисципліни.

3. демократичний –передбачає зорієнтованість учителя на розвиток активності учнів, залучення кожного до розв’язання спільних завдань. В основі керівництва – опора на ініціативу класу. Це найсприятливіший спосіб організації взаємодії педагога і школярів (Мешко, с.42–43).

Залежно від продуктивності виховного впливу розрізняють такі стилі пед.спілкування: 1) на основі захоплення спільною творчістю; 2) на основі товариської прихильності; 3) спілкування- дистанція; 4) спілкування-залякування; ) спікування-загравання (Мешко, с.44–45).

Індивідуальний стиль педагогічного спілкування –обумовлена цілями педагогічної діяльності та особливостями індивідуальності педагога своєрідність притаманної йому стійкої системи засобів і способів комунікативної взаємодії з учнями (Мешко, с.48).

Отже, педагогічне спілкування буде продуктивним лише тоді, коли ґрунтуватиметься на повазі до особливостей учнів, розумінні їх потреб та інтересів, вмінні правильно оцінювати ситуації і обирати необхідний тип спілкування (Мешко, с.50).

 

Практичні завдання:

Вправа 1. Прочитайте текст, випишіть синоніми до слова ввічливість, за поданим взірцем поясніть їх значення.

Ввічливість – основа фахового спілкування

В Україні завжди високо цінувалася ввічливість у ставленні до людей. Про це, зокрема, свідчить чимало слів на позначення цієї якості: ввічливий, ви­хований, ґречний, запобігливий, люб’язний, обхідливий, поштивий, привітний, уважний, чемний, шанобливий... Цю низку синонімів суттєво доповнюють слова, запозичені з інших мов: галантний, делікатний, коректний, куртуазний, тактовний тощо. Головним у цій низці є слово ввічливий. Інші синоніми називають різні відтінки ввічливості.

Ввічливість – це чемність, дотримання правил пристойності у вчинках і в мовленні, вияв вихованості. Це основа етикетної поведінки, невід’ємна ознака нормальних взаємин між людьми.

Ще великий князь Володимир Мономах (1053-1125) у славетному «Поученні», звертаючись до своїх дітей та всіх, хто слухатиме цю його «грамотицю», радив: «при старших годиться мовчати, премудрих слухати», «бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати», «не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові», «брехні остерігатись», «не проминути ніко­ли людину, не привітавши її, і добре слово їй мовити». Подібно міркували люди в інші часи та в інших краях. Іспанський філософ XVII ст. Бальтасар Грасіан писав: «Грубість шкодить усьому, навіть справедливому і розумному, люб’язність усе скрашує: позолотить „ні", підсолодить істину, підрум’янить навіть старість. У всіх правилах важливо «як»...». Оце «як» – як сказано, написано, поглянуто, відреаговано, як сидимо, вітаємось, їмо, жестикулює­мо тощо – для культури спілкування має першорядне значення. Дуже часто саме від нього залежить успіх чи неуспіх контактів між людьми (Я. Радевич-Винницький).

Взірець. Ввічливий – який дотримується правил пристойності, виявляє уважність, чемний.

 

Вправа 2.Прочитайте текст. Випишіть у дві колонки гендерні особливості спілкування, доповніть їх.

Як засвідчує спостереження за живою мовною практикою, комунікативна поведінка жінок часто експресивна, надто емоційна, не завжди послідовна. Українські жінки значно краще аналізують емоції, настрій людини за мімікою і виразом обличчя, ніж чоловіки. Вони здатні розрізняти не менше десяти емоційних станів співрозмовника: сором, страх, відразу тощо. Чоловіки ж переважно зауважують один стан – антипатію. Жінки здебільшого починають і підтримують розмову, а чоловіки контролюють і спрямовують її, виявляю­чи зацікавленість (тоді підтакують) або ж бажаючи змінити тему (тоді промовисто мовчать). Жінки вдвічі частіше вживають умовну форму, а в п’ять разів – слова, що виражають оцінку повідомлюваного (напевно, очевидно, можливо, сподіваюся, слід гадати, безперечно тощо). Мовленню жінок властиві часті застереження, докладні пояснення, вибачення, незавершеність початих думок.

У зорових контактах теж спостерігається певна відмінність між статями: жінки зазвичай відверто дивляться у вічі співрозмовника, чоловіки прямого погляду уникають.

Гендерні особливості спілкування виразно виявляються у компліментах, які традиційно адресують чоловіки жінкам (За М. Стахів).

 

Вправа 3. За поданим зразком розкрийте значення фразеологізмів.

1. Пройняти когось поглядом. 2. Очі рогом лізуть. 3. Мозолити очі. 4. очі горять. 5. Очі розбігаються. 6. Очі грають. 7. Кидати очима (стріляти очима). 8. Як гляне, аж трава в’яне. 9. Очі сиплять іскрами.

Зразок: Пройняти когось поглядом – пильно дивитися.

 

Вправа 4. Назвіть невербальні засоби, якими Ви зможете скористатися на батьківських зборах, розповідаючи про успішність учнів.

 

Вправа 5. Користуючись «Словником паронімів української мови», з’ясуйте значення поданих слів та складіть з ними речення, якими Ви зможете скористатися у своїй професійній діяльності.

Шкóда, шкодá; прóшу, прошý; особовий, особистий; діловий, діловитий; тактовний, тактичний.

 

Вправа 6. Укладіть словничок іншомовних запозичень, без яких не обі­йтися у Вашому фаховому спілкуванні.

 

Вправа 7. Утворіть усі можливі варіанти словосполучень з поданими словами.

Дотримання (чого? ким?), створити (що? ким? чим?), забезпечення (кого? чого? ким? чим?), характерним (для кого? для чого?), властивий (кому? чому?), шкодувати (за чим? кому чого?), завдяки (кому? чому?), через (що?), оплатити (що? ким? коли?), перевірити (що? як? коли?).









Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2021 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.