Педагогічне спілкування

Ефективна професійна діяльність учителя ґрунтується на вмілому педагогічному спілкуванні. Воно є умовою оптимізації навчання й розвитку особистості учня. Саме спілкуванню належить найважливіша роль у соціалізації дитини, її особистісному зростанні. Тому педагогічне спілкування передбачає спеціальну підготовку вчителя, володіння технологіями налагодження оптимальних взаємин учнями, батьками, колегами по роботі, сформованість продуктивного стилю пед. спілкування, культури педагогічної взаємодії (Мешко Г.М. Вступ до педагогічної професії: навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2012. – С.35).

У педагогічній діяльності спілкування постає як засіб розв’язання навчально-виховних завдань. Педагогічне спілкування – це система способів і прийомів соціально-психологічної взаємодії педагога і вихованців, змістом якої є обмін інформацією, здійснення виховного впливу та налагодження взаємин.

Ініціатором і керівником цього процес є педагог. Спілкування вчителя з учнем передбачає виконання важливих функцій: 1) обмін інформацією між педагогом і учнями; 2) міжособистісне пізнання; 3) організація та регулювання взаємин і спільної діяльності; 4) здійснення виховного впливу; 5) педагогічно доцільна само презентація педагога.

Основними ознаками педагогічного спілкування на суб’єкт-суб’єктному рівні є: 1) особистісна орієнтація співрозмовників (здатність бачити і розуміти співрозмовника); 2) рівність психологічних позицій співрозмовників (недопустиме домінування педагога у спілкуванні) (Мешко, с.38); 3) проникнення у світ почуттів і переживань, готовність прийняти точку зору співрозмовника; 4) нестандартні прийоми спілкування (відхід від суто рольової позиції вчителя) (Мешко, с.39).

У структурі процесу педагогічного спілкування виокремлюють такі етапи:

1) моделювання педагогом майбутнього спілкування;

2) «комунікативна атака», суть якої полягає в завоюванні ініціативи, налагодженні емоційного і ділового контакту. Педагогові важливо володіти технікою швидкого входження у взаємодію, прийомами динамічного впливу.

Найефективніші механізми впливу:

1. зараження – підсвідомий емоційний відгук у взаємодії з іншими людьми на підставі співпереживання з ними; має невербальний характер.

2. навіювання – цільове свідоме «зараження» однією людиною інших мотиваціями певних дій, змістом чи емоціями переважно за допомогою мовленнєвого впливу на основі некритичного сприйняття інформації (Мешко, с.40).

3. переконання – усвідомлений аргументований і вмотивований вплив на систему поглядів індивіда.

4. наслідування – засвоєння форм поведінки іншої людини на основі підсвідомої і свідомої ідентифікації себе з нею.

3) керування спілкуванням – свідома й цілеспрямована організація взаємодії з коригуванням процесу спілкування згідно з його метою.

4) аналіз спілкування (етап самокоригування) (Мешко, с.42).

Стилі педагогічного спілкування – це усталена система способів і прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії з учнями, батьками, колегами по роботі.

Розрізняють ставлення вчителя до дітей: активно-позитивне ставлення, пасивно-позитивне ставлення, ситуативно-негативне ставлення, стійке негативне ставлення.

Ставлення до дитини визначає загальний стиль спілкування вчителя, який може бути:

1. авторитарним – учитель сам вирішує всі питання, визначає конкретну мету, виходячи з власних установок, суворо контролює виконання завдань і суб’єктивно оцінює досягнуті результати. Цей стиль керівництва є засобом реалізації тактики диктату та опіки і в разі протидії школярів владному тиску вчителя веде до конфронтації.

2. ліберальний (поблажливий, анархічний) – характеризується прагненням педагога не брати на себе відповідальності. Це засіб реалізації тактики невтручання, яка ґрунтується на байдужості й незацікавленості проблемами шкільного життя. Наслідки такої позиції – втрата поваги школярів і контролю над ними, погіршення дисципліни.

3. демократичний –передбачає зорієнтованість учителя на розвиток активності учнів, залучення кожного до розв’язання спільних завдань. В основі керівництва – опора на ініціативу класу. Це найсприятливіший спосіб організації взаємодії педагога і школярів (Мешко, с.42–43).

Залежно від продуктивності виховного впливу розрізняють такі стилі пед.спілкування: 1) на основі захоплення спільною творчістю; 2) на основі товариської прихильності; 3) спілкування- дистанція; 4) спілкування-залякування;) спікування-загравання (Мешко, с.44–45).

Індивідуальний стиль педагогічного спілкування – обумовлена цілями педагогічної діяльності та особливостями індивідуальності педагога своєрідність притаманної йому стійкої системи засобів і способів комунікативної взаємодії з учнями (Мешко, с.48).

Отже, педагогічне спілкування буде продуктивним лише тоді, коли ґрунтуватиметься на повазі до особливостей учнів, розумінні їх потреб та інтересів, вмінні правильно оцінювати ситуації і обирати необхідний тип спілкування (Мешко, с.50).

Практичні завдання:

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: