|
Основні завдання, принципи та методи індивідуально-виховної роботи ⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2
Індивідуально-виховна робота – це систематичний цілеспрямований, узгоджений по напрямках педагогічний вплив командирів, офіцерів органів з гуманітарних питань на свідомість, почуття і поведінку конкретної особи з урахуванням психологічних, соціальних та інших особливостей, умов служби, побуту і відпочинку в інтересах її всебічного розвитку і підготовки до виконання завдань військової служби. Основна мета індивідуально-виховної роботи – глибоке та всебічне знання особистості воїна, його здібностей, особливостей протікання нервово-психічних процесів, психічних утворень, рис темпераменту, характеру, рівня розвитку емоційно-вольових характеристик протягом всієї служби. Формування у воїнів усвідомленого ставлення до військової служби, спрямування зусиль кожного військовослужбовця на підтримання високої бойової і мобілізаційної готовності, розвиток якостей особистості, необхідних для сумлінного виконання службового обов'язку. В процесі організації та проведення індивідуальної виховної роботи вирішуються наступні завдання: 1. Глибоке і всебічне вивчення життєвого досвіду, індивідуальних і психофізіологічних особливостей особистості військовослужбовця, оцінка ступеня їх розвитку. 2. Визначення і оцінка результатів службової діяльності воїна. 3. Підняття рівня професійних навичок командного складу, озброєння його сучасними методами управління підлеглими. 4. Визначення форм і способів індивідуально-виховного впливу на військовослужбовців, охоплення повсякденним систематичним іцілеспрямованим виховним впливом всіх офіцерів, прапорщиків, сержантів та солдатів. 5. Формування необхідних для службової діяльності соціально-психологічних характеристик воїнів, ціннісно-мотиваційних основ їх діяльності, установок на досягнення конкретних її результатів, попередження на основі знання індивідуальних особливостей військовослужбовців негативних вчинків, порушень військової дисципліни. 6. Найбільш доцільне використання військовослужбовців за фахом, який відповідає їх можливостям та здібностям, надання допомоги при адаптації воїнів до різноманітних видів бойової діяльності, умов військової служби, для зняття стресових станів, психологічного розвантаження після виконання навчально-бойових завдань. 7. Правильна організація виховного впливу військового колективу на особистість кожного воїна. Не підміняючи, а доповнюючи колективні форми і методи виховання, індивідуально-виховна робота дає такі можливості: 1. Охоплювати повсякденною увагою усіх без винятку військовослужбовців підрозділу. 2. Вивчити та знати характер, звички, настрій, потреби та запити кожної людини, без урахування яких неможливий ефективний вплив на процес формування її ідейних переконань та моральних цінностей. 3. Правильно визначати форми, методи та прийоми впливу на кожну людину, попереджати, а не фіксувати помилки та зрив у її поведінці, порушення військової дисципліни. Для успішного проведення індивідуально-виховної роботи з підлеглими кожний командир, офіцер з виховної роботи повинен добре оволодіти методикою цієї роботи. Практика переконливо доводить, що там, де командири і керівники усіх рівнів володіють методикою індивідуально-виховної роботи, виявляють турботу щодо її вдосконалення, більш успішно вирішуються завдання бойової готовності, забезпечення повсякденної життєдіяльності військових підрозділів. Що ж розуміють підцим поняттям? Методика індивідуально-виховної роботи – це сукупність форм, методів і засобів, за допомогою яких реалізуються її основні функції – вивчення військовослужбовця з метою визначення найбільш ефективного виливу на нього, планування, організація, проведення, контроль і оцінка досягнутого. Досвід свідчить, що робота з вивчення особистих властивостей військовослужбовців дає позитивні результати тоді, коли дотримуються принципів індивідуально-виховної роботи. Основні принципи індивідуально-виховної роботи: · повсякденна увага до кожного військовослужбовця, яка поєднується з високою вимогливістю і турботою про його життя, побут, відпочинок; · зв'язок виховання підлеглого з життям держави, завданнями бойової і гуманітарної підготовки, з колективом; · поєднання індивідуального і колективного впливу на особистість воїна; · дотримання почуття міри у критиці недоліків військовослужбовця та опора на його позитивні якості; · конкретність, спрямованість на певного воїна; · цілеспрямованість у досягненні визначених завдань виховання; · оперативність, можливість проведення виховної роботи в будь-яких умовах, · швидке реагування на поведінку воїна у різноманітних ситуаціях; · заздалегідь продумана система індивідуальноговпливу на кожного військовослужбовця. Результативність індивідуально-виховної роботи багато у чому залежить від правильно побудованої системи індивідуального виховання. Система індивідуально-виховної роботи включає в себе: · визначення мети і завдань; · планування; · визначення того, хто з ким індивідуально працює; · навчання практиці індивідуально-виховної роботи; · вивчення і врахування індивідуальних особливостей військовослужбовців, застосування найбільш ефективних форм, методів, засобів впливу; · організація оперативного інформування про настрій, зацікавленість, запити · особового складу; · аналіз, узагальнення передового досвіду, контроль та корекція плану.
II. Основні методи індивідуально-виховної роботи. До головних форм проведення індивідуально-виховної роботи можна віднести: 1. Метод вивчення документів. Робота з документами – процес, який дозволяє напрацювати попереднє уявлення про військовослужбовця. Аналізуються документи особистої справи (автобіографії, заяви, анкети, характеристики, карти професійного психологічного відбору), різні довідки, щоденники, листи, фотокартки, обліково-послужні та службові картки, аркуші індивідуальних співбесід, медичні книжки тощо. Їх вивчення дозволяє: По-перше, виявити соціальні передумови, які сприяли формуванню і закріпленню у військовослужбовця тих та інших індивідуально-психологічних якостей, що прискорюють або гальмують нормальну адаптацію до військової служби, наступне професійне становлення. По-друге, виділити в учбовій і виробничій діяльності юнака до призову в армію конкретні прояви (факти), які свідчать про стійкість певних інтересів, ціннісних орієнтацій, рис характеру, спрямованості. По-третє, визначити загальний напрямок і склад методичних прийомів для подальшого дослідження особистісних особливостей військовослужбовця. Важливі дані щодо пізнавальних здібностей, рівня нервово-психічної стійкості, військово-професійної спрямованості та окремих професіонально важливих якостях можна отримати з карти професійного психологічного відбору призовника, в котру заносяться результати соціально-психологічного та психофізичного обстеження в період приписки і призову. Метод спостереження. Командир вивчає воїнів шляхом спостереження за їх практичними діями на заняттях, під час несення служби на бойовому чергуванні, на варті та в добовому наряді, за їхньою поведінкою у вільний час, тобто вивчає воїнів в різноманітних обставинах повсякденної діяльності. Метод спостереження – це цілеспрямоване і систематичне вивчення дій, вчинків, поведінки в цілому, відношення до служби та різноманітним явищам оточуючої дійсності з метою виявлення, реєстрації та аналізу тих фактів, котрі можуть характеризувати спрямованість, характер, здібності й інші особистісні якості військовослужбовців. При спостереженні предметом вивчення є практичні дії (вчинки) окремої людини. При цьому виявляються відношення до військової служби, спрямованість моральних, психологічних та інших якостей військовослужбовця, які мають важливе значення для успішного проходження військової служби. Предметом спостереження можуть виступати міжособистісні стосунки членів колективу, підрозділу, бойової обслуги, екіпажу, відділення: їх кількість, тривалість, характер, активність, пристосування, ініціатива, домінування й інші показники внутрішньо-групової взаємодії. Крім цього спостереження допомагає вивчити індивідуальні особливості військовослужбовців; спрямованість особистості, організаторські, педагогічні, комунікативні, лідерські, емоційні, вольові й інші якості. При визначенні відношення до військової служби слід звертати увагу надотримання норм і правил поведінки, які регламентовані Військовими статутами Збройних Сил України, на виконання розпорядку дня, функціональних обов'язків,надисциплінованість, ретельність, взаємовідносини з командирами. Інформацію щодо якостей характеру, здібностей військовослужбовця та ступені його нервово-психологічної стійкості дають дії у складних і небезпечних ситуаціях, які вимагають витримки, самовладання та психологічного гарту. Швидкість, точність і якість виконання різного роду нормативів і завдань по бойовій та спеціальній підготовці дають можливість оцінити рівень спрямованості індивідуально-психологічних якостей. Особливу увагу слід звернути на розв'язку, поведінку, легку дратівливість, гарячкуватість, нетерплячість і метушливість, театральність, демонстративність, незручність, відлюдькуватість, плаксивість, кутастість і різкість рухів, скутість пози, незручну посадку, немотивовані рухи руками й ногами, часте моргання, посмикування повік і писків, закушування губ, почервоніння шкіри лиця та шиї, підвищену пітливість. Ці прикмети свідчать про ту чи іншу ступінь вираженості нервово-психологічної нестійкості військовослужбовця, яка суттєво перешкоджає нормальному проходженню військової служби. При виявленні їх у військовослужбовця його слід проконсультувати у психолога частини. Недостатню кмітливість і зрозумілість характеризують запитання не по суті, прояв розгубленості та переляку, часте звертання до товаришів за роз'ясненнями, запізнення на шикування, затримка з початком роботи, примітивність висловлювань. Описані прийоми вивчення особистості військовослужбовця дають достатньо повне уявлення про його особливості, котрі дозволяють індивідуалізувати виховну роботу, забезпечити раціональний розподіл поповнення по підрозділам і посадам. При необхідності поглибленого вивчення військовослужбовців слід звертатися до психолога частини. Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом... Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем... Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам... ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|