Семінар 1. Філософія, її призначення, зміст та функції у суспільстві.

на засіданні кафедри філософії на засіданні вченої ради

Сьогодні філософія у світі переживає ренесанс. Увага до цієї галузі знань зумовлена складністю та глибиною проблем, що охопили сучасний світ. Події в наші дні стають філософськими, тож людині без спеціальної підготовки важко зрозуміти глибинну сутність того, що відбувається у світі. Серйознішими стають і вимоги до майбутніх науковців, від загальної культури яких залежить, за великим рахунком, доля людства. Саме тому курс філософської підготовки аспірантів передбачає не тільки методологічну та загальнотеоретичну підготовку, а й осягнення світоглядно-етичної проблематики, розгляд сенсожиттєвих питань. Філософія повинна виконувати функцію ґрунту для вибудовування професійної та життєвої стратегії майбутнього науковця, навчити «технікам життя» (Т. Адорно).

Аспірантура в нашому навчальному закладі пропонує близько 40 спеціальностей. Це більшістю технічні та економічні спеціальності, але викладанню філософії в аспірантурі надається великого значення. По-перше, при прийомі в аспірантуру претендент здає вступний іспит з філософії. По-друге, відповідно до існуючих вимог до захисту кандидатських дисертацій, претендент повинен здати з філософії кандидатський іспит. По-третє, з якої б дисципліни не була дисертація, вона обов’язково міститиме методологічний підрозділ, при написанні якого без філософії не обійтись.

Навіщо висунуті ці вимоги? Знання тих чи інших дисциплін зробить людину спеціалістом в певній галузі, але лише розуміння філософського підґрунтя відповідних наук зробить спеціаліста науковцем. Мабуть тому у деяких західних країнах аналогом нашого кандидатського ступеня є PhD., тобто, доктор філософії, а вже потім пояснення – «доктор філософії по фізиці», «доктор філософії по економіці» тощо. Відповідно до нового Закону про вищу освіту, така класифікація наукових кадрів вводиться і в Україні.

Мета даного посібника – допомогти тим, хто вже навчається в аспірантурі, підготуватись та успішно скласти кандидатський іспит з філософії. У процесі навчання в аспірантурі, майбутні науковці прослухають лекційний курс з філософії, уточнять і поглиблять свої знання на семінарських заняттях. Аспірантам пропонуються питання до кожного семінару, поняття і категорії, які вони повинні засвоїти, а також список рекомендованої літератури, який складається з двох блоків. В першому блоці представлені навчальні та енциклопедичні тексти, в другому – роботи класиків філософської думки та сучасних дослідників, що можуть стати в нагоді аспірантам, які бажають долучитись до більш ґрунтовного вивчення такої древньої та шляхетної науки, якою є філософія.

До основних форм філософської підготовки аспірантів та здобувачів входить: читання лекцій, проведення семінарських занять, консультацій, підготовка рефератів, складання кандидатських іспитів. На читання лекцій аспірантам та здобувачам відводиться 30 годин, на проведення семінарських занять – 30 годин, консультації – 30 годин.

Аспірант (чи здобувач) на іспиті повинен розкрити основний зміст питань білета та додаткових питань і показати при цьому:

- знання історії філософії, основних першоджерел та вміння використовувати їх евристичний потенціал при аналіз філософських проблем, проблем світового суспільного розвитку, соціальної практики і науки;

- володіння філософськими принципами та категоріями, вміння оперувати ними при викладенні філософсько-теоретичного матеріалу;

- вміння розкрити сутність філософської проблеми і визначити наслідки своєї роботи над нею у формі реферату;

- вміння на основі ґрунтовного знання філософії оцінювати, співставляти різні філософські та світоглядні концепції і моделі, виявляти їх переваги та недоліки;

- розуміння тих принципів філософії, на які буде спиратися у своїй дисертаційній роботі;

- здатність застосовувати філософські знання в дослідженні актуальних галузевих проблем, а також при розгляді питань внутрішнього та міжнародного життя країни в умовах формування громадянського суспільства;

- засвоєння специфіки філософського осягнення дійсності, вміння сформувати власну світоглядну позицію та аргументовано її довести.

Кафедрою прийняті такі критерії оцінки знань:

- «відмінно» заслуговує відповідь, яка виявляє всебічне і глибоке знання курсу філософії, включаючи ґрунтовні знання основної літератури та ознайомлення з додатковою. Оцінка «відмінно» передбачає вільну орієнтацію у філософській проблематиці обраної аспірантом спеціальності. Відповіді на всі питання білета, а також додаткові і питання по реферату повинні мати вичерпний характер;

- оцінка «добре» передбачає наявність знань в обсязі навчальної програми, знань основних джерел та матеріалів з додаткової літератури, ключових філософських проблем у спеціальній науковій галузі. Можливі незначні помилки у відповіді на одне-два питання;

- «задовільно» означає, що аспірант, який складає іспит, володіє основами знань в обсязі навчальної програми, знає основні літературні джерела та філософську проблематику спеціальної галузі, однак припускається певних помилок у відповідях на питання білету та додаткові питання;

- «незадовільно» виставляється за відсутності знань літературних джерел та основних проблем філософської проблематики.

Оволодіння філософією та підготовка до складання кандидатського іспиту передбачає прослуховування курсу лекцій з філософії, активну участь у роботі семінарів, написання реферату за обраною філософською тематикою, що, як правило, пов’язана з предметом наукового дослідження аспіранта чи здобувача у відповідній науковій галузі. Лекційні та семінарські заняття проводяться із урахуванням того, що всі слухачі вивчали філософію в обсязі програми вищих навчальних закладів. Лекції, семінарські заняття та консультації є необхідними формами допомоги аспірантам та здобувачам у їх самостійній роботі, яка виступає основним методом оволодіння філософськими знаннями. Активна робота аспірантів та здобувачів на семінарських заняттях, відвідування лекцій та якість реферату враховуються при складанні кандидатського іспиту з філософії.

Кандидатський іспит не є самоціллю. Вивчення філософії складається з уміння розкрити найбільш загальні і разом з тим найбільш суттєві сторони та зв’язки об’єктивного світу. Головна мета кандидатського іспиту – це підсумкова перевірка набутих знань та вміння застосовувати їх як у науковому дослідженні, так і у практичній діяльності, у соціальній практиці. Необхідною умовою отримання допуску до складання кандидатського мінімуму є написання аспірантом (здобувачем) реферату, вимоги до якого викладаються у відповідному посібнику.

Кандидатські іспити приймаються організовано двічі на рік у вигляді сесії, тривалістю один місяць кожна. Іспити проводяться відповідно до рішення екзаменаційної комісії за відповідними білетами. Прийом кандидатського іспиту з філософії проводиться в такий же спосіб, як і прийом вступного іспиту за виключенням того, що замість двох, аспірантові (здобувачеві) пропонується три питання, а відповіді повинні бути більш ґрунтовними. Крім того, претенденту обов’язково задаються два-три додаткові питання, які вносяться в протокол іспиту. Для підготовки відповіді аспірант чи здобувач використовує екзаменаційні листки, які зберігаються після екзамену протягом року. На кожного аспіранта чи здобувача заповнюється протокол іспиту, в який заносяться питання білета, а також запитання, які були задані під час екзамену, з виставленими окремо оцінками та загальною підсумковою оцінкою. Екзаменаційний протокол згодом підшивається до особистої справи здобувача наукового ступеня кандидата наук.

Плани семінарських занять складено відповідно до програми з філософії для аспірантів та здобувачів, яка розроблена Міністерством науки і освіти України. Враховано необхідність вдосконалення підготовки та атестації наукових кадрів, а також досвід провідних вищих навчальних закладів України, зокрема Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного технічного університету України «Київський політехнічний університет». У посібнику відображено основні вимоги до філософської підготовки аспірантів та здобувачів, які засвоїли вузівський курс філософії.

- ознайомити аспірантів зі специфікою світоглядного освоєння людиною дійсності в багатоманітності її проявів у структурі загальнофілософської практики;

- поглибити уявлення про предмет філософії та значення філософського знання в сучасній культурі;

- ознайомити з філософськими поняттями та категоріями, основними розділами філософії та історичними типами філософування, особливостями розвитку вітчизняної філософської думки;

- допомогти у систематизації та перетворенні стихійних поглядів на обґрунтоване світорозуміння;

- навчити визначати напрямок діяльності не тільки по відношенню до найближчої мети, але й стосовно того, що відбувається у світі;

- виховувати культуру, самостійність, критичність мислення та вміння оцінити різноманітні явища дійсності;

- прищепити навички всебічного загальнокультурного аналізу проблем суспільного і культурного життя з використанням відповідного категоріального апарату;

- пробудити інтерес студентів до інтелектуальних пошуків, формування власної світоглядної позиції та духовного зростання.

На семінарських заняттях передбачається творче засвоєння філософії, розгляд філософських положень у тісному зв’язку з теоретичними концепціями спеціальних галузей дослідження, з даними технічних та економічних наук, з урахуванням об’єктивного розвитку суспільства та країни в цілому.

1. Виникнення і основні риси філософії у стародавній Індії.

2. Давньокитайська філософія: даосизм та конфуціанство.

3. Історичні передумови зародження філософії у давньогрецькій культурі.

4. Основні концепції та напрями розвитку ранньої античної філософії.

5. Філософія Сократа: проблема людини та методи філософування.

6. Філософська система Платона: онтологія, гносеологія, соціальна філософія.

7. Філософська система Аристотеля: логіка, онтологія, гносеологія, соціальна філософія.

8. Філософія епохи еллінізму: скептики, стоїки, епікурейці, неоплатонізм.

9. Середньовічна філософія: основні ідеї, принципи, методи.

10. Людина і Бог у вченні Августина Блаженного.

11. Філософсько-теологічна система Фоми Аквінського.

12. Проблематика філософії епохи Відродження: антропоцентризм, натурфілософія та соціально-політична думка.

13. Особливості розвитку філософії Нового часу в Європі. Формування нової парадигми наукового світогляду.

16. Сенсуалізм Дж. Локка і два напрями в пізнанні.

18. Філософія пізнання та соціальна філософія Т. Гоббса.

19. Французький матеріалізм і Просвітництво (Ш. Монтеск’є, Вольтер, Ж.-Ж. Руссо, Гольбах та ін.).

20. Трансцендентальна діалектика та етика І. Канта.

22. Філософія інтелектуальної інтуїції Й. Фіхте і В. Шеллінга.

23. Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха.

24. Загальна характеристика філософських ідей К. Маркса та Ф. Енгельса.

26. Психоаналітична філософія З. Фрейда та К. Юнга.

27. Сучасна антропологічна філософія (М. Шелер, Г. Плеснер, Гелен та ін.).

28. Філософія екзистенціалізму (С. К’єркегор, М. Гайдеггер, Ж.-П. Сартр, А. Камю, К. Ясперс).

29. Позитивізм та його різновиди. Неопозитивізм і постпозитивізм.

30. Філософія неотомізму. Проблема союзу науки і релігії.

31. Інформаційно-семантичний підхід в сучасній філософії. Критичний раціоналізм, феноменологія, структуралізм, герменевтика.

32. Особливості та основні етапи розвитку української філософської думки.

33. Вчення Григорія Сковороди про світ, людину, пізнання.

34. Академічна філософія в Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст..

35. Філософія української національної ідеї, її витоки та основні напрями її розробки (Т. Шевченко, І. Франко, М. Драгоманов).

37. Сучасна українська філософія (М. Попович, С. Кримський, І. Бичко, В. Табачковський та ін.).

1. Алексеев П.В. Философия: Учебник / МГУ. - М., 2001. - 603 с.

2. Андрущенко В.П. Історія соціальної філософії (Західноєвропейський контекст): Підруч. для вузів. - К.: Тандем, 2000. - 416 с.

3. Андрущенко В.П. Вступ до філософії. Великі філософии. - Х.: Тов. “РНФ”, 2005. - 512 с.

4. Антология миpовой философии. - М.: АСТ, 2001. - 958 с.

5. Баpулин В.С. Социальная философия: Учебник. - М., 1999. - 558 с.

6. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. – К.: Либідь, 2001.

7. Бойченко І.В. Філософія історії: Підручник. - К.: Знання, 2000. - 723 с.

8. Всемиpная энциклопедия: Философия / Гл. науч. pед. и сост. А.А.Гpицанов. - М., 2001. - 1311 с.

9. Гоpський В.С. Істоpія укpаїнської філософії: Hавч. посіб. - К., 2001. - 374 c.

10. Гулыга А.В. Hемецкая классическая философия. - М., 2001. - 413 с.

11. Гуpевич П.С. Философская антpопология: Учеб. пособие для вузов. - М., 2001. - 454 с.

12. Гуpевич П.С. Философия культуpы: Учеб. для вузов. - М., 2001. - 349 с.

13. Дидье, Жюлиа. Философскийсловаpь /Пеp.с фp. H.В.Андpеевой. - М., 2000. - 537 с.

14. Зотов А.Ф. Западная философия XX века: Учеб. пособие / МГУ. - М., 1998. - 431 с.

15. Історія філософії: Підручник / За ред. проф. В.І.Ярошевця. - К.: Знання, 2002. - 774 с.

16. Історія філософії: Словник / За ред. проф. В.І.Ярошевця. - К.: Знання, 2005. - 1200 с.

17. Капіца В.Ф. Філософія: духовно-ціннісний аспект: Навч. посібник. Ч. 1. Онтологія. – К.: УсДО України, 1995.

18. Каpмин А.С. Философия: Учеб. для студ. и асп. вузов / Севеpо-запад. акад. гос. службы. - СПб.: ДHК, 2001. - 531 с.

19. Канке В.А. Философия: Учеб. пособие. - М.: Логос, 2001. - 270 с.

20. Касьян В.І. Філософія: Навч. посіб. - К.: Знання, 2004. - 406 с.

21. Кемеpов В. E. Хpестоматия по социальной философии: Учеб. пособие для вузов. - М., 2001. - 569 с.

22. Hовая философская энциклопедия: В 4 т. / Ин-т философии РАH; Hауч.-pед. совет В.С.Степин и дp. - М.: Мысль, 2000.

23. Огоpодник І.В. Істоpія філософської думки в Укpаїні: Куpс лекцій: Hавч. посіб. для студ. гуманіт. спец. вузів. - К., 1999. - 543 с.

24. Рефеpаты по философии / Под pед.В.П.Кохановского. - Ростов н/Д, 2001. - 478с.

25. Сухина В.Ф. Пpактикум по философии: Учеб. пособие. - Х.: Фолио, 2001. - 428 с.

26. Таpанов П.С. 150 мудpецов и философов: Жизнь. Судьба. Учение. Мысли: Учеб. пособие: В 2 т. - Запоpожье, М., 2000. - 829 с.

27. Федів Ю.О. Істоpія укpаїнської філософії: Hавч. посіб. / Hаук. pед. Г.І.Волинка. - К.: Укpаїна, 2001. – 509 с.

28. Философия: Учеб. для студ. вузов / Под pед. В.H.Лавpиненко, В.П.Ратникова. - М., 2001. - 677 с.

29. Философия: Кpаткий тематический словаpь / Под pед. Т.П.Матяш, В.П.Яковлева. - Ростов н/Д.: Феникс, 2001. - 414 с.

30. Философский энциклопедический словаpь / Ред.-сост.: E.Ф.Губский и дp. - М., 2002. - 574 с.

31. Філософія: Hавч. посіб. для студ. і асп. вузів / І.Ф.Hадольний, В.П.Андpущенко, І.В.Бойченко та ін.; За pед. І.Ф.Hадольного. - К.: Вікаp, 2005. - 455 с.

32. Філософія: Посібник / Є.М.Пpичепій, А.М.Чеpній, В.Д.Гвоздецький, Л.А.Чекаль. - К., 2001. - 575 с.

33. Філософський енциклопедичний словник / Голова редкол. В.І.Шинкарук. - К.: Абрис, 2002. - 764 с.

34. Хpестоматия по истоpии философии / В.А.Башкалова, В.E.Гаpпушкин, З.Р.Гафуpова и дp.: В 3 ч. - М., 2001-2003.

35. Чанышев А. H. Философия Дpевнего миpа: Учеб. для студ. вузов. - М., 2001. - 702с.

3. Адоpно, Теодоp В. Пpоблемы философии моpали / Пеp. с нем. М.Л.Хоpькова. - М., 2000. - 238 с.

4. Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества. - М., 1989.

5. Бердяев Н.А. О назначении человека. - М., 1993. - 458 с.

6. Бэкон Ф. Новый Органон // Соч.: В 2 т.- Т. 1. - М., 1976.

7. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма // Избр произв. - М., 1989.

8. Вернадский В.И. Философская мысль натуралиста // Мир философии. - М., 1992. - 567 с.

9. Винниченко В. Відродження нації. - К., 1990. - 728 с.

10. Габеpмас, Юpґен. Стpуктуpні пеpетвоpення у сфеpі відкpитості: дослідження категоpії «гpомадянське суспільство». - Л., 2000. - 317 с.

11. Ґадамеp Г. Істина і метод. Основи філософської герменевтики: В 2 т. - К., 2000. - 457 с.

12. Гегель Г.В.Ф. Лекции по философии истоpии. - СПб.: Hаука, 2000. - 477 с.

14. Гельвеций К. О человеке // Соч.: В 2 т. - Т. 2. - М., 1974.

16. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. - К., 1991.

17. Гуссерль Э. Философия как строгая наука. - М., 1997. - 743 с.

19. Декаpт Р. Міpкування пpо метод: Щоб правильно спpямовувати свій pозум і відшуковувати істину в науках. - К.: Тандем, 2001. - 101с.

20. Джеймс В. Пpагматизм / Укp. пеp. П.Hасади. - К., 2000. - 142 с.

21. Драгоманов М. Літературно-публіцистичні праці. - К., 1970. - 378с.

22. Дюркгейм Е. О разделении общественного труда. Метод социологии. - М., 1991. - 417 с.

23. Енгельс Ф. Діалектика природи // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - Т. 20. - М., 1967.

24. Жильсон Э. Философ и теология. - М., 1995. - 189 с.

25. Камю А. Бунтующий человек. Философия, политика, искусство. - М., 1990.

26. Кант І. Кpитика чистого pозуму: Пеp. з нім. - К.: Юнівеpс, 2000. - 501 с.

27. Кант І. Критика практического разума. - К., 2001. - 543 с.

28. Кун Т. Стpуктуpа научных pеволюций: Пеp. с англ. - М., 2001. - 605с.

29. Леві-Стpос, Клод. Пеpвіснемислення: Пеp. з фp. - К., 2000. - 321 с.

30. Лейбниц Г.-В. Монадология // Соч.: В 4. т. - Т. 1. - М., 1989.

31. Локк Дж. Два тpактати пpо врядування: Пеp. з англ. - К., 2001. - 264 с.

34. Ницше Ф. Воля к власти: Опыт переоценки всех ценностей. - М., 1995.

35. Оpтега-и-Гассет, Хосе. Восстание масс. - М.: АСТ, 2001. - 509 с.

36. Попер К. Відкрите суспільство і його вороги: У 2 т. - Т. 2. - К., 1994.

38. Рассел Б. Человеческое познание. - М., 1987. - 289 с.

39. Риккеpт Г. Hауки о пpиpоде и науки о культуpе. - М.: Республика, 1998. - 410 с.

40. Руссо Ж-Ж. Об общественном договоpе: Тpактаты. - М.: Центр, 2000. - 542с.

41. Саpтp Ж-П. Буття і ніщо: Hаpис феноменологічної онтології. - К., 2001. - 850 с.

42. Скоровода Г. Кольцо. Дружеский разговор о душевном мире // Твори: У 2 т. - К., 1973. - Т. 1.

43. Соловьев В.С. Чтения о богочеловечестве. Духовные основы жизни. Опpавдание добpа. - Минск: Хаpвест, 1999. - 910 с.

44. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. - М., 1992.

45.Спиноза Б. Кpаткий тpактат о Боге, человеке и его счастье: Богословско-политический тpактат: Филос. тpактаты. - М.: АСТ, 2000. - 398 с.

47. Тойнбі А. Дослідження істоpії: У 2 т. - К.: Основи, 1995. - Т. 1. - 613 с.

48. Франкл С.Л. Духовные основы общества. - М., 1992. - 480 с.

49. Франко І.Я. Про суспільний поступ. - К., 1990. - 78 с.

50. Фрейд З. Введение в психоанализ: Лекции. - М., 1991.

52. Фуко М. Аpхеология знания. - К.: Hика-Центp, 1996. - 206 с.

53. Хайдеггеp М. Вpемя и бытие: Статьи и выступления. - М., 1993. - 445 с.

54. Шелер М. Положение человека в космосе // Проблемы человека в западной философии. - М., 1989.

55. Шевченко Т.Г. І мертвим, і живим // Кобзар. - Б. м., 1998. - 348 с.

56. Шестов Л.И. Апофеоз беспочвенности. - М.: АСТ, 2000. - 828 с.

57. Шопенгауэp А. Миp как воля и пpедставление. - Минск, 1999. - 405с.

58. Шпенглеp О. Закат Eвpопы: Очеpки моpфологии миpовой истоpии. - М.: Мысль, 1993. - Т. 1.

59. Юм, Давид. Тpактат о человеческой пpиpоде. - М., 1995. - 412 с.

60. Юркевич П. Ідея серця та його значення удуховному житті людини згідно з ученням Слова Божого // Вибране. - К., 1993.

61. Яспеpс К. Смысл и назначение истоpии. - 2-е изд. - М., 1994. - 527с.

на засіданні кафедри філософії на засіданні вченої ради

- вміння розкрити сутність філософської проблеми і визначити наслідки своєї роботи над нею у формі реферату;

- розуміння тих принципів філософії, на які буде спиратися у своїй дисертаційній роботі;

Кафедрою прийняті такі критерії оцінки знань:

- поглибити уявлення про предмет філософії та значення філософського знання в сучасній культурі;

- допомогти у систематизації та перетворенні стихійних поглядів на обґрунтоване світорозуміння;

- виховувати культуру, самостійність, критичність мислення та вміння оцінити різноманітні явища дійсності;

Семінар 1. Філософія, її призначення, зміст та функції у суспільстві.

1. Історичні погляди на філософію та її проблемне поле. Предмет філософії та особливості філософського розуміння дійсності.

2. Філософія і сучасність. Роль філософії у розвитку суспільства, культури і науки.

3. Генезис філософії. Її основні структурні утворення і розділи. Способи філософського мислення.

5. Філософія і світогляд. Відношення «людина – світ» як основне у предметному полі філософії. Структура світоглядних уявлень

6. Філософія і наука. Історичні форми взаємозв’язку філософії і природознавства. Сучасний науковий світогляд.

7. Основне питання філософії: різноманітність підходів. Онтологічне і гносеологічне вирішення.

Основні терміни та поняття: аксіологія, антропологія, гносеологія, етика, естетика, ідеалізм, історія філософії, логіка, матеріалізм, онтологія, світогляд, соціальна філософія, філософ, філософія, філософія історії.

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: