Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Аналіз методик провідних фахівців з розвитку спеціальної витривалості витривалості в циклічних видах спорту





Методика тренування в циклічних видах спорту, в тому числі і в біатлоні, за історію свого розвитку значно збагатилася досвідом практики та результатами наукових досліджень, що обгрунтовують питання тренувального процесу з урахуванням використання знань педагогіки, теорії фізичного виховання, біохімії, фізіології, психології, спортивної медицини та інших суміжних наук.

Удосконалення процесу розвитку витривалості передбачає не тільки знання провідних факторів, що лежать в основі цієї якості, їх взаємозв'язків і кількісних співвідношень в періодах та етапах підготовки, а й вибір найбільш ефективних засобів і методів тренування та їх раціональне застосування на практиці. Правильне вирішення питання про найбільш ефективні засоби і методи тренування робить саме безпосередній вплив на підвищення спортивних досягнень [1, 7, 16, 40].

Тренери і спортсмени використовують широке коло засобів і методів для розвитку спеціальної витривалості в річному циклі підготовки. Цілий ряд робіт був присвячений вивченню силової витривалості в циклічних видах спорту [6, 7, 10, 17]. Загальні методичні положення розвитку цього компонента витривалості реалізуються в кожному конкретному випадку по-різному, залежно від особливостей основної змагальної діяльності.

Так, для розвитку силової витривалості м'язів рук і тулуба більшістю авторів пропонуються вправи з обтяженнями, причому вага застосовуваних обтяжень, на їх думку, різний.

Наприклад, у бігунів на середні і довгі дистанції в підготовчому періоді тренування хороші результати дають підйоми штанги вагою 40-60 кг, вистрибування з присідаючи з гирею, присідання зі штангою "до відмови".

Ю.А. Попов вважає корисним для розвитку силової витривалості використання комплексу статичних вправ при багаторазовому їх повторенні, стрибкові і силовий біг [ 23].

У лижних гонках А.В. Пиріг, Р.Н. Дорохов, В.В. Єрмаков [ 27], визнають доцільною, вже з другого спортивного розряду, цілеспрямовану роботу над силовою витривалістю з виборчим впливом тренувальних засобів.

Н.Г. Трушкина в результаті детального аналізу засобів розвитку та збереження силової витривалості в етапі підготовки на снігу рекомендує пересування по глибокому снігу, в підйом і на рівнині одним з лижних ходів, гумові амортизатори [ 20].

Багато авторів вважають, що виконання спеціалізованих вправ в штучно ускладнених умовах, з різного роду додатковими обтяженнями - " гальмами ", забезпечує "перенесення " якостей від допоміжних силових вправ до спеціалізованих. У штучно ускладнених умовах спортсмен змушений значно збільшити прикладені зусилля, зберігаючи в більшій чи меншій мірі рухову структуру змагального вправи. Ускладнення умов не повинно бути надмірним, тому що це може викликати значні порушення техніки та закріплення неправильних навичок.

В.П. Філін і Н.А. Фомін особливу увагу в тренуванні юнаків звертають на розвиток силової витривалості. Це досягається за допомогою застосування спеціальних комплексів силових вправ з невеликими обтяженнями. На їх думку необхідно широко використовувати з цією метою біг на лижероллерах і лижах, а вправи зі штангою треба виключити.

А.А. Міхонін також вважає, що не слід прагнути до граничних обтяжень при виконанні вправ, так як такі вправи, як правило, виконуються в уповільненому темпі і спрямовані, в основному на розвиток сили, а не витривалості. Основними витривалості лижника в безсніжну пору року повинні стати пересування на лижороллерах, імітація лижних ходів (особливо в гору), багатоскоки по тирсової доріжці і піску [ 20]. Від деяких вправ, як справедливо зазначає автор, необхідно відмовитися взагалі, оскільки вони, створюючи ілюзію розвитку, насправді нічого спільного з основним рухом за своїми біодинамічним характеристиками не мають. Це, наприклад, вправи з гумовим амортизатором. Для розвитку спеціальних фізичних якостей і зокрема силової витривалості пропонується використовувати різні способи пересування на лижах.

На думку К.С. Дунаєва із співавторами [9, 10] найбільш ефективними засобами тренування на силову витривалість є ізокинитичні і ізодинамічні вправи,вони досить повно відтворюють основну змагальну вправу.

По ефективності впливу вправи для розвитку силової витривалості біатлоністів автори розташовують у такій послідовності: пересування на лижах (лижероллерах) поперемінним без кроковим ходом; пересування одночасним безкроковим ходом; вправи на тренажерах; стрибкова імітація поперемінного двокрокового ходу з палицями.

Ю.В. Верхошанский [ 6] і М.Я. Набатникова [18, 19] стверджують, що застосування вправ, подібних за структурою і характером прояву нервово - м'язових зусиль зі змагальним вправою і спрямованих на розвиток м'язових груп, що несуть основне навантаження при виконанні змагального вправи є в тренуванні необхідним.

Для того щоб оцінити схожість тренувальних вправ з змагальними зазвичай зіставляють їх кінематичні, динамічні, енергетичні характеристики [ 6].

Вибір засобів для розвитку швидкісної і силової витривалості на основі критеріїв відповідності пересуванню на лижах є одним з основних моментів у підготовці кваліфікованих спортсменів.

Фізіологічно обгрунтованим для розвитку швидкісної витривалості є пробігання відрізків, менших, ніж основна дистанція, зі швидкістю вище змагальної.

На думку В.Н. Платонова і С.М. Вайцеховской [ 20] одним із шляхів підвищення ефективності швидкісної підготовки, є планування в тренувальному процесі мікроциклів спринтерської спрямованості, суть яких полягає у виконанні вправ, спрямованих на розвиток швидкісних якостей на тлі відносного відновлення, що дозволяє досягти найвищих показників працездатності в окремих вправах.

Вибір відносно коротких відрізків, на думку В.М. Заціорского, викликаний прагненням привчити займається до пересування на більш високих швидкостях, ніж він в змозі зробити в даний момент. Оскільки він не може зберігати більш високу швидкість тривалий час, то дистанцію роблять коротше. Однак, одноразове проходження такої короткої дистанції робить занадто малий вплив на організм. Тому цю дистанцію проходять в тренуванні кілька разів, домагаючись більшого тренувального ефекту.

На думку В.П. Філіна і П.О. Фоміна, до засобів розвитку швидкісної витривалості у лижників слід віднести повторне проходження відрізків дистанції зі швидкістю 90-100 % від максимальної, з відпочинком, що забезпечує повторне проходження дистанції без зниження швидкості. Довжину відрізків підбирають з таким розрахунком, щоб спортсмен міг пройти її з змагальної швидкістю або вище неї на 2-3%. Сума повторних відрізків становить від 1/ 2 до 2 /3 змагальної дистанції.

Таким чином, аналіз науково-методичної літератури з проблеми вдосконалення методики розвитку спеціальної витривалості дозволив виявити тенденцію певного " ​​зближення" засобів підготовки з основним змагальним вправою. Використання тренувальних навантажень, близьких до змагальних сприяє ефективному підвищенню рівня швидкісної і силової витривалості і позитивно впливає на спортивно-технічний результат.

Багато дослідників [9, 20, 26] для визначення ефективних засобів розвитку швидкісного або силового компонентів спеціальної витривалості використовують принцип моделювання основної змагальної діяльності. При цьому на думку окремих фахівців, для розвитку силової витривалості необхідно використовувати вправи в ускладнених умовах з різного роду обтяженнями, а швидкісну витривалість доцільно удосконалювати в штучно полегшених умовах [22, 39]. У більшості циклічних видів спорту в якості таких засобів підготовки використовуються основні змагальні, а також спеціально - підготовчі вправи [22, 29]. Разом з тим, в теорії і методиці спортивного тренування є досить суперечливі думки щодо розвитку такого провідного фізичної якості, як спеціальна витривалість. Серед фахівців немає єдиної думки про ефективні засоби і переважному розвитку основних компонентів даної якості - швидкісної і силової витривалості. Недостатньо висвітлено питання про раціональне співвідношенні процесів розвитку фізичних якостей і формування рухових навичок у спортсменів. Так, в біатлоні, наявні рекомендації відносяться головним чином до спортсменів вищих розрядів, а належного наукового обгрунтування для етапу поглибленої спортивної тренування вони не отримали.

Виходячи з вище викладеного ми припускаємо, що успішне вирішення питань вдосконалення спеціальної витривалості, пов'язаних з переважним розвитком її швидкісного або силового компонентів на різних етапах підготовчого періоду підготовки біатлоністів може бути здійснено на основі диференційованого застосування в тренувальному процесі спеціально - підготовчих і основних вправ різної енергетичної ємності.

 







Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.