Суб’єктивні складові конфлікту

Cуб'єктивні складові - прагнення сторін, стратегія і тактика їх поведінки, а також їх сприйняття конфліктної ситуації, тобто ті інформаційні моделі конфлікту, які є в кожної зі сторін і відповідно до яких опоненти організують свою поведінку у конфлікті.

Мотиви сторін - це спонукання до вступу в конфлікт, пов'язані із задоволенням потреб опонента, сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, що викликають конфліктну активність суб'єкта. У конфлікті часто складно виявити мотиви опонентів, тому що вони в більшості випадків їх приховують, пред'являючи те, що відрізняється від дійсних мотивів.

2. Конфліктна поведінка складається із протилежно спрямованих дій опонентів, що підпорядковані, прихованим від зовнішнього сприйняття, розумовим, емоційним і вольовим процесам. Чергування взаємних реакцій, спрямованих на реалізацію інтересів кожної сторони та обмеження інтересів опонента, формує видиму соціальну реальність конфлікту.

Конфліктна поведінка має принципи, стратегію і тактику. Серед основних принципів виділяють: концентрація сил, координація сил, нанесення удару у найбільш уразливі пункти опонента, економія сил і часу.

Стратегія поведінки у конфлікті розглядається як орієнтація особистості стосовно конфлікту, установка на певні форми поведінки у конфліктній ситуації. В основі розмежування стратегій лежить концепція про "силове поле" мотивації керівника, орієнтованого або на виробництво або на людину. Перша "силова лінія" веде до максимально високих обсягів прибутку і розглядається як напористість. Друга спрямована на людину, на те, щоб умови праці найбільшою мірою відповідали її потребам і запитам. Вона розглядається як кооперативність. Виділяються 5 стратегій поведінки.

Суперництво - полягає у нав'язуванні іншій стороні вигідного для себе рішення.

Співробітництво - дозволяє здійснити пошук такого рішення, що задовольняло б обидві сторони.

Компроміс - припускає взаємні поступки в чомусь важливому та принциповому для кожної сторони.

Пристосування - ґрунтується на зниженні своїх прагнень і прийнятті позицій опонента.

Уникнення - учасник перебуває ситуації конфлікту, але без усяких активних дій щодо його рішення.

Як правило, у конфлікті використовують комбінації стратегій. Часом, домінує одна з них. Наприклад, у значній частині вертикальних конфліктів, залежно від зміни обставин, опоненти міняють стратегію поведінки. При чому, підлеглі йдуть на це суттєво частіше, ніж керівники.

Суперництво - найбільше часто застосовувана стратегія: опоненти намагаються досягнути своєї мети у даний спосіб в більш ніж в 90% конфліктів, а співробітництво викоритсовують лише у 2-3% ситуацій.

Стратегії в конфлікті реалізуються через різні тактики.

Тактика захоплення та утримання об'єкта конфлікту. Застосовується в конфліктах, де об'єкт матеріальний.

Тактика фізичного насильства (збитків). Застосовуються такі прийоми, як знищення матеріальних цінностей, фізичний вплив, нанесення тілесних ушкоджень, блокування чужої діяльності, заподіяння болю й т.п.

Тактика психологічного насильства (збитків) викликає в опонента образу, зачіпає самолюбство, достоїнство й честь. Її прояв: образа, брутальність, образливі жести, негативна особистісна оцінка, дискримінаційні міри, наклеп, дезінформація, обман, приниження, твердий контроль за поведінкою і діяльністю, диктат у міжособистісних відносинах. Часто застосовується в міжособистісних конфліктах.

Тактика тиску. Спектр прийомів включає пред'явлення вимог, вказівок, наказів, погрози, аж до ультиматуму, пред'явлення компромату, шантаж. У конфліктах по вертикалі застосовується у двох із трьох випадків.

Тактика демонстративних дій. Застосовується з метою залучення уваги навколишніх до своєї персони. Це можуть бути публічні висловлення та скарги на стан здоров'я, невихід на роботу, свідомо невдала спроба самогубства, що не скасовує зобов'язань (безстрокові голодування, перекриття залізничних колій, автомагістралей, використання транспарантів, плакатів, гасел і т.п.).

Санкціонування - вплив на опонента за допомогою стягнень, збільшення робочого навантаження, накладення заборони, установлення блокад, невиконання розпоряджень під яким-небудь приводом, відкрита відмова від виконання.

Тактика коаліцій. Ціль - посилення свого рангу у конфлікті. Проявляється в утворенні союзів, збільшення групи підтримки за рахунок керівників, громадськості, друзів, родичів, інформації в ЗМІ, різні органи влади. Використається більш ніж у третині конфліктів.

Тактика фіксації своєї позиції - найбільше часто застосовувана тактика (80% конфліктів). Заснована на використанні фактів, логіки для підтвердження своєї позиції. Це переконання, прохання, критика, висування пропозицій і т.д.

Тактика дружелюбності. Включає коректний обіг, підкреслення загального, демонстрацію готовності вирішувати проблему, пред'явлення необхідної інформації, пропозиція допомоги, надання послуги, вибачення, заохочення.

Тактика угод передбачає взаємний обмін благами, обіцянками, поступками, вибаченнями.

Тактики бувають твердими, нейтральними або м'якими. У конфліктах зміна тактики відбувається, як правило, від м'яких до твердих.

3. Сприйняття конфлікту опонентами. Ступінь відповідності образу конфліктної ситуації реальності може бути різною. Виходячи із цього виділяють чотири випадки:

· конфліктна ситуація об'єктивно існує, але не усвідомлюється, не сприймається учасниками. Конфлікту як соціально-психологічного явища немає;

· об'єктивна конфліктна ситуація існує та сторони сприймають ситуацію як конфліктну, однак з тими або іншими істотними відхиленнями від дійсності (випадок неадекватно сприйнятого конфлікту);

· об'єктивна конфліктна ситуація відсутня, але проте відношення сторін помилково сприймаються ними як конфліктні (випадок помилкового конфлікту);

· конфліктна ситуація об'єктивно існує і за ключовими характеристиках адекватно сприймається учасниками. Такий випадок може бути названий адекватно сприйманим конфліктом.

Звичайно конфліктна ситуація характеризується значним ступенем перекрученості та невизначеності. Тому саме ця "невизначеність" результату є необхідною умовою виникнення конфлікту, тому що тільки в цьому випадку в конфлікт можуть вступати ті його учасники, які із самого початку приречені на поразку.

При нейтральній взаємодії ситуація спілкування сприймається, як правило, адекватно. Звичайно, відбувається певне перекручування й потоки інформації як у ході комунікації, так й у результаті специфіки соціальної перцепції, про що вже сказане вище при розгляді генезису конфлікту. Це цілком природно, тому що інформація не знеособлена, а має особистісний сенс. Однак у конфліктній ситуації сприйняття терпить особливі зміни - зростає ступінь суб'єктивності сприйняття.

Ступінь перекручування конфліктної ситуації - не постійна величина. Це можуть бути незначні відхилення, наприклад, у короткочасних конфліктах. Однак дослідження соціально-перспективних процесів у важких ситуаціях взаємодії показують, що перекручування в сприйнятті ситуації здатні досягати значних масштабів.

Розглянемо, у чому полягає перекручування конфліктної ситуації.

а) Перекручування конфліктної ситуації цілому.

· У конфлікті перекручене сприйняття не тільки окремих елементів конфлікту, але й конфліктної ситуації в цілому.

· Конфліктна ситуація спрощується, складні або неясні моменти відкидаються, упускаються, не аналізуються.

· Відбувається схематизація конфліктної ситуації. Виділяються лише деякі основні зв'язки й відносини.

· Зменшується перспектива сприйняття ситуації. Перевага віддається принципу "тут" і "тепер". Наслідки, як правило, не прораховуються.

· Сприйняття ситуації відбувається в полярних оцінках - "біле й чорне". Півтони використаються рідко.

· Відбувається фільтрація інформації й інтерпретація в тім руслі, що відповідає упередженням.

б) Перекручування сприйняття мотивів поведінки у конфлікті.

· Власна мотивація. Як правило, собі приписуються соціально схвалювані мотиви (боротьба за відновлення справедливості, захист честі та гідності, захист демократії, конституційного ладу й т.д.) Власні помисли оцінюються як шляхетні, цілі - як актуальні і тому гідні реалізації. Опонент закономірно дійде висновку, що я правий.

· Мотиви опонента. Оцінюються як “підлі та низькі” (прагнення до кар'єризму, збагачення, підсиджування старшого начальника, лестощі й т.д.) Якщо ж опонент змушений через безсумнівну очевидність фіксувати мотиви позитивної спрямованості, то виникають помилки в оцінці мотивів. "Так, - міркує учасник конфлікту, - опонент у чомусь може бути й прав, але погляньте, що він робить!".

в) Перекручування сприйняття дії, висловлень, вчинків.

· Власна позиція. Як правило, фіксується нормативна обґрунтованість своєї позиції, її доцільність.

· Цільова складова розглядається в руслі "Я правий, тому я повинен перемогти!".

Операційна складова може сприйматися у наступних варіантах: я все роблю правильно; я змушений так робити; по-іншому в цій ситуації неможливо діяти; він сам винуватий, що я змушений так діяти; всі так роблять.

Позиція опонента. Розглядається як помилкова, бездоказова, нормативно не підкріплена. Тому єдино можливою метою опонента, що може бути визнана і схвалена, є: "він повинен поступитися, програти".

Операційна складова сприймається в наступних інтерпретаціях: це підлі вчинки, це удари нижче пояса; він робить тільки те, що мені на шкоду; він навмисно так поступає.

г) Перекручування сприйняття особистісних якостей.

· Сприйняття самого себе. Звичайно виділяються позитивні привабливі риси. Вони пропагуються у середовищі навколишніх, у тому числі і у середовищі опонента. Ігноруються та не приймаються зауваження, нагадування про будь-яких сумнівні і невигідні якості особистості. Акцентування тільки позитивного у самому собі дозволяє висувати постулат "гарні люди роблять гарні вчинки".

· Особистість опонента. Відбувається підсилення та гіперболізація негативних якостей. Ігнорується позитивне.

Таким чином, перекручування сприйняття особистості опонента проходить за формулою "образ ворога" з усіма властивими йому характеристиками, що представляють собою сполучення як реальних так й ілюзорних якостей. Ознаками того, що у свідомості сформувався віртуальний образ ворога і які повинні насторожити, змусити засумніватися у власній об'єктивності, наступні: недовіра, покладання провини на ворога, негативне очікування, ототожнення опонента зі злом, деіндивідуалізація, відмова опонентові у співчутті. Останні три властивості особливо показові.

Намагаючись визначити власний ступінь перекручування ситуації або перекручування її опонентом, можна опиратися на детермінанти, що породжують і підсилюють ступінь перекручувань конфліктної ситуації:

· стан стресу звичайно звужує та ускладнює мислення, спрощує сприйняття;

· високий рівень негативних емоцій веде до різкого перекручування;

· чим нижче рівень інформованості учасників один про іншого, тим більше вони домислюють його, опираючись на створений уже образ ворога.

· особи з низьким когнітивним розвитком оцінюють ситуацію поверхово, їх оцінки носять крайній дуалістичний характер;

· невміння передбачати наслідки приводить до перекручування ситуації в конфлікті;

· збільшення значимості мотивів і потреб, які зачіпає конфлікт, призводить до збільшення перекручування;

· домінування у свідомості опонента "агресивної концепції середовища" формулює помилкове сприйняття конфлікту;

· негативна установка на опонента, що сформувалася у передконфліктній фазі, сприяє перекручуванню;

· обмеженість у часі, прискорене протікання конфлікту спотворює сприйняття.

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: