Ранні методи фізіологічних показників

Психофізіологічні властивості особистості вивчає психофізіологія

Психофізіологія досліджує закономірності функціонування нервових механізмів психічної діяльності у двох аспектах У першому вивчаються нервові механізми, що реалізують окремі психічні функції та процеси - відчуття, сприймання, увагу, мислення, мовлення, емоції, довільні дії тощо. У другому предметом психофізіології є вища нервова діяльність мозку, що забезпечує цілісну психічну діяльність та поведінку особистості. В межах диференціальної психофізіології розглядається залежність індивідуально-психологічних особливостей діяльності та поведінки особистості від типологічних розбіжностей у роботі мозку.

Психофізіологія – наука, що вивчає фізіологічні механізми психічних процесів та станів. Наука має міждисциплінарних характер, виникла на стикі психології й фізіології та вивчає роль біологічних факторів, в тому числі властивості нервової системи в реалізації психічної діяльності.

Предмет психоф-ї – структура психофізіологічних факторів (біологічних та соціальних) та особливості їх впливу на процес історичного й індивідуального розвитку людини.

Задачі психоф-ї – 1. дослідження фізіологічних механізмів психічних процесів та станів на системному, нейронному,синаптичному й молекулярному рівні; 2. вивчення нейрофізіологічних механізмів організації вищих психічних функцій людини.

Методи психоф-ї. Методи психофізіологічних досліджень — комплекс методів, які використовуються для вивчення фізіологічного забезпечення психічних процесів. Одним з перших методів оцінки ролі різних структур мозку в організації поводження з'явилися методи ушкодження або видалення ділянок мозку за допомогою хірургічних, хімічних і температурних впливів і методи електричної стимуляції певних відділів мозку. В експериментальних дослідженнях у цей час широко використовується метод реєстрації електричної активності окремих нейронів або мозкових структур. У сучасній психофізіології для вивчення фізіологічного забезпечення психічних процесів використовуються прямі методи вивчення нейрофізіологічних основ психічної діяльності й непрямі — вивчення функціонального стану організму в процесі реалізації психічної діяльності.

- Реєстрація електроенцефалограми (ЕЕГ). (Метод електроенцефалографії).

Метод електроенцефалографії — метод реєстрації електроенцефалограми (ЕЕГ) — сумарної електричної активності, що відводиться з поверхні голови.

- Реєстрація викликаних потенціалів (ВП). (Метод викликаних потенціалів). Метод викликаних потенціалів — реєстрація сумарної електричної активності, що виникає у відповідь на зовнішні впливи, — викликані потенціали (ВП) — відображає зміни функціональної активності областей кори, що здійснюють прийом і обробку інформації, яка надходить.

- Топографічне зонування (brain mapping). (Метод топографічного зонування). Метод топографічного зонування — метод зображення даних комп'ютерної обробки ЕЕГ, що дозволяє представити просторовий розподіл по корі великих півкуль ритмічних компонентів ЕЕГ і викликаних потенціалів. Побудова послідовності таких карт дає уявлення про динаміку процесів. На топографічних мапах, побудованих на контурі черепа, кольором і його інтенсивністю кодуються різні параметри ЕЕГ. Таке зонування (brain mapping) дозволяє охарактеризувати функціональну організацію мозку при різних станах і видах діяльності.

- Позитронно-емісійна томографія. (Метод комп’ютерної томографії). етод комп'ютерної томографії — реєстрація метаболічних процесів у різних областях мозку, що дозволяють судити про активність цих областей у процесі діяльності.

- Ядерно-магнітний резонансний метод. (Метод комп’ютерної томографії). Метод заснований на одержанні зображення, що відображає розподіл щільності ядер водню (протонів), за допомогою електромагнітів, розташованих навколо голови людини. Водень є одним з хімічних елементів, які беруть участь у метаболічних процесах, і тому його розподіл у структурах мозку є надійним показником їхньої активності.

Методи непрямої реєстрації неспецифічних змін функціонального стану центральної нервової системи:

- Шкірно-гальванічна реакція (ШГР). (Метод шкірно-гальванічної реакції). Метод шкірно-гальванічної реакції (ШГР) — реєстрація електрошкірного потенціалу (як правило, на долоні). Електрична активність шкіри зв'язана головним чином з активністю потових залоз, що змінюють її опір і перебувають під контролем вегетативної нервової системи. Зміна активності неспецифічної системи мозку, морфологічним субстратом якої є ретикулярна формація, викликає істотні зміни електрошкірного потенціалу. ШГР надзвичайно чутлива до емоційного реагування, стану тривоги, напруженості й часто використовується для характеристики функціонального стану людини.

- Плетизмографія. (Методи оцінки функціонального стану серцево-судинної системи). Індикатори активності серцево-судинної системи включають:

- ритм серця (РС) — частоту серцевих скорочень (ЧСС);

- сила скорочень серця — чинність, з якої серце накачує кров;

- хвилинний обсяг серця — кількість крові, що проштовхується серцем в одну хвилину; артеріальний тиск (АТ);

- регіональний кровоток — показники локального розподілу крові.

Для виміру мозкового кровотока одержали поширення методи томографії й реографії.

- Рух очей широко досліджуються в психології й психофізіології. Це різноманітні по функціям, механізму й біомеханіці обертання ока в орбітах. Існують різні типи очних рухів, що виконують різні функції. Однак найбільш важлива серед них функція рухів ока полягає в тому, щоб підтримувати зображення, що цікавить людину, у центрі сітківки, де найвища гострота зору.

Електроокулографія — метод реєстрації руху ока, заснований на графічній реєстрації зміни електричного потенціалу сітківки й очних м'язів.

Мигание выполняет разные функции в обеспечении жизнедеятельности глаз..

Использование: Изучение психического состояния человека

Электроокулография — метод регистрации движения глаз, основанный на графической регистрации изменения электрического потенциала сетчатки и глазных мышц.

У человека передний полюс глаза электрически положителен, а задний отрицателен, поэтому существует разность потенциалов между дном глаза и роговицей, которую можно измерить. При повороте глаза положение полюсов меняется, возникающая при этом разность потенциалов характеризует направление, амплитуду и скорость движения глаза.

(дав.-гр. «співрозмірність») — одна з фундаментальних закономірностей організації мозку не тільки людини, але і тварин. Проявляється не тільки в морфології мозку, але і в міжпівкульній асиметрії психічних процесів.

Міжпівкульна асиметрія психічних процесів — функціональна спеціалізованість півкуль головного мозку: при здійсненні одних психічних функцій провідним є ліва півкуля, інших — права. Більш ніж вікова історія анатомічних, морфофункціональних, біохімічних, нейрофізіологічних і психофізіологічних досліджень асиметрії великих півкуль головного мозку в людини свідчить про існування особливого принципу побудови та реалізації таких найважливіших функцій мозку, як сприйняття, увага, пам’ять, мислення і мовлення.

АСИММЕТРИЯ ФУНКЦИОНАЛЬНАЯ ГОЛОВНОГО МОЗГА (от греч.несоразмерность) — характеристика распределения психических функций между левым и правым полушариями.

Установлено, что функцией левого полушария является оперирование вербально-знаковой информацией в ее экспрессивной форме, а также чтение и счет, тогда как функция правого — оперирование образами, ориентация в пространстве, различение музыкальных тонов, мелодий и невербальных звуков, распознавание сложных объектов (в частности, человеческих лиц), продуцирование сновидений.

Основное различие между полушариями определяется не столько особенностями используемого материала (вербального или образного), сколько способами его организации, характером переработки информации, т.е. типом мышления. Оба полушария способны к восприятию слов и образов и к их переработке (хотя возможности правого полушария в отношении экспрессивной речи минимальны), но эти процессы протекают в них по-разному.

“Левополушарное” мышление является дискретным и аналитическим, поскольку с его помощью осуществляется ряд последовательных операций, обеспечивающих логически непротиворечивый анализ предметов и явлений по определенному числу признаков. Благодаря этому формируется внутренне непротиворечивая модель мира, к-рую можно закрепить и однозначно выразить в словах или дpyгиx условных знаках, что является обязательным условием социального общения.

“Правополушарное ” — пространственно-образное — мышление является симультанным (одновременным) и синтетическим, поскольку создает возможность одномоментного “схватывания” многочисленных свойств объекта в их взаимосвязи друг с другом и во взаимодействии со свойствами других объектов, что обеспечивает целостность восприятия. Благодаря такому взаимодействию образов сразу в нескольких смысловых плоскостях они приобретают свойство многозначности. Эта многозначность, с одной стороны, лежит в основе творчества, а с другой — затрудняет выражение связей между предметами и явлениями в логически упорядоченной форме и даже может препятствовать их осознанию.

Оба полушария функционируют во взаимосвязи, внося" свою специфику в работу мозга в целом.

А. ф. г. м. свойственна только человеку, предпосылки к ее становлению передаются генетически, но сама она, как и тесно связанная с ней речь, окончательно формируется лишь в социальном общении. При этом в зависимости от конкретных условий может сложиться относительное доминирование лево- или право-полушарного мышления, что во многом определяет психологические особенности субъекта.

Из всех других познавательных процессов память человека представлена в структурах его мозга наиболее широко. С памятью связаны кора головного мозга, подкорка, мозжечок. Существует немало физиологических теорий, объясняющих различные виды памяти. Самую длительную по времени сохранения в ней информации память человека, способную хранить и передавать информацию по наследству, без обучения, называют генетической. Она связана со структурами и процессами, которые происходят в генах. Они, как известно, включают в себя два основных вида молекул, ДНК (дезоксирибонуклеиновую кислоту) и РНК (рибонуклеиновую кислоту). В молекулах РНК закодирована, вероятно, самая прочная и неизменяемая генетическая память человека, определяющая его анатомо-физиологическое устройство, врожденные виды поведения и врожденные психологические явления. С молекулами ДНК связана долговременная память человека.

Установлено: когда человек что-либо запоминает прочно и надолго, в структуре молекул ДНК происходят биохимические процессы, с помощью которых эта информация кодируется и сохраняется в долговременной памяти человека. Кодировка осуществляется последовательностью расположения в молекуле оснований аминокислот.

Еще несколько физиологических теорий, которые объясняют механизм действия долговременной памяти человека, связывают запоминание, сохранение и воспроизведение информации с процессами, происходящими в отдельных биологических клетках, из которых состоит живой организм. Нейронная теория памяти связывает память с нейронами — клетками, из которых состоит нервная система. В каждом нейроне имеются три основные части: тело нейрона, его короткие отростки (дендриты) и самый длинный из отростков, по которому проводятся нервные импульсы от тела нейрона к другим нервным клеткам (аксон). Согласно нейронной теории памяти, когда человек что-то надолго запоминает, в теле нейрона образуются новые сложные биохимические соединения, в которых кодируется и сохраняется запоминаемая информация.

Еще одна интересная физиологическая теория касается механизма, обеспечивающего работу кратковременной памяти человека, то есть памяти, которая способна сохранять информацию в течение 20 — 30 с. Физиологический процесс, связанный с данным видом памяти, представлен в гипотезе так называемых реверберационных кругов. Эта гипотеза предполагает следующее. Когда человек запоминает что-либо для решения задачи с целью, потом сразу забыть то, что он запомнил, в коре головного мозга образуются замкнутые цепи нейронов, по которым в некоторое время в закодированном виде, в форме специфических сочетаний и последовательностей нервных импульсов циркулирует (реверберирует) соответствующая информация.

З психофізіологічної позиції свідомість розуміють як психофізіологічний механізм контролю і довільної регуляції поведінки й діяльності, основна функція якого полягає в адекватному відображенні змін зовнішнього і внутрішнього середовища та забезпеченні адаптації організму до них. При цьому виконавчими структурами свідомості є ієрархічно організовані мозкові функціональні системи.

Свідомість людини має суспільний характер, оскільки вона розвинулася в процесі спільної, суспільної трудової діяльності людей, разом зі становленням мовних функцій як засобу комунікації і передачі знань між людьми.

Виділяють два види свідомості - індивідуальну і суспільну. Індивідуальна свідомість являє собою процес усвідомлення людиною явищ оточуючого світу і самої себе. Знання про оточуючий світ виражено у вигляді зовнішньої чи внутрішньої мови і має властивість абстрагування й узагальнення. Свідомість являє собою не просте відображення явищ оточуючого світу і знання про них, а й певне ставлення людини до цих явищ.

Суспільна свідомість являє собою систему ідей, тих чи інших традицій, поглядів, що панують у даному суспільстві, у певних умовах суспільного життя.

Свідомість також є начебто соціальним контактом людини із самою собою, у процесі якого відбувається формування певного уявлення про себе, суб'єктивний образ свого Я. Це ставлення суб'єкта до свого усвідомленого буття позначають терміном самосвідомість.

Теорії свідомості. Існує безліч теорій про механізми свідомості, у яких здійснюється спроба сформулювати необхідні і достатні умови виникнення свідомості. їх можна розділити на структурні, коли акцент робиться на розгляді ролі окремих структур чи нейронних мереж мозку, і на функціональні, котрі визначають свідомість через спеціальні когнітивні операції - мислення, уяву, запам'ятовування і бажання. Ці два підходи не виключають один одного, тому що спеціальні операції, пов'язані зі свідомістю, реалізуються за участю особливих нейронних мереж, що знаходяться в конкретних структурах мозку.

Теорія "світлої плями" І.П. Павлова. Гіпотеза про зв'язок свідомості з певною ділянкою кори головного мозку вперше була висловлена І.П. Павловим. Вчений образно представляв свідомість як зону підвищеної збудливості, що переміщується по корі, її "творчу" ділянку - "світлу пляму свідомості" на темному тлі іншої кори. Нині використання методу ПЕТ-томографії показує, що зона локальної активації дійсно має вигляд світлої плями на темному тлі.

"Прожекторна теорія свідомості" Ф. Крика. Ця теорія є сучасним аналогом уявлень І.П. Павлова. Сутність теорії полягає в тім, що потік збудження спрямовується таламусом у кору великих півкуль мозку таким чином, що в кожен даний момент часу в стані збудження знаходиться тільки один з таламічних центрів.

Теорія "повторного входу" збудження Дж. Еделмена. У цій теорії був запропонований інший нейрофізіологічний механізм виникнення свідомості. "Повторний вхід збудження" означає, що збудження, яке виникло в групі нейронів первинної зони кори, повертається в ту саму нейронну групу після додаткової обробки інформації в інших нервових центрах чи надходження нової інформації з зовнішнього середовища, а також з довгострокової пам'яті. Це дає можливість зіставляти відомості, що малися раніш, зі змінами, що відбулися протягом одного циклу обробки інформації. Об'єднання двох потоків інформації (первинного і вторинного) складає один цикл активності свідомості.

Теорія "інформаційного синтезу" О.М. Іваницького. У цій теорії ідеї Дж. Еделмена дістали подальший розвиток. Головна роль у ній приділяється поняттю інформаційного синтезу - об'єднання інформації про фізичні і семантичні особливості стимулу. Інформація про фізичні властивості стимулу надходить по сенсорно-специфічних шляхах, а інформація про значущість стимулу видобувається з пам'яті. Синтез цих двох видів інформації (поточної і з пам'яті) забезпечує виникнення відчуття.

Психофізіологічні механізми свідомості. Проблема свідомості, як правило, постає перед психофізіологом у тому випадку, коли вивчається функція сприйняття вербальних і невербальних стимулів, їхня оцінка, ухвалення рішення й організація відповідної довільної поведінкової діяльності у вигляді словесного звіту чи ж якого-небудь руху, що сигналізує іншій людині про те, що відповідний стимул суб'єктом впізнаний. Інформація, закодована у виді нервових імпульсів, по специфічних чуттєвих нервах надходить у відповідні області кори великих півкуль головного мозку і там переробляється. Людина усвідомлює цю інформацію і повідомляє про це оточуючих. Разом з тим інформація може надходити в кору великих півкуль і у випадках, коли людина знаходиться в несвідомому стані.

Психофізіологічні властивості особистості вивчає психофізіологія

- Реєстрація електроенцефалограми (ЕЕГ). (Метод електроенцефалографії).

Методи непрямої реєстрації неспецифічних змін функціонального стану центральної нервової системи:

- ритм серця (РС) — частоту серцевих скорочень (ЧСС);

- сила скорочень серця — чинність, з якої серце накачує кров;

- хвилинний обсяг серця — кількість крові, що проштовхується серцем в одну хвилину; артеріальний тиск (АТ);

- регіональний кровоток — показники локального розподілу крові.

Для виміру мозкового кровотока одержали поширення методи томографії й реографії.

В психофизиологии основными методами регистрации физиологических процессов являются электрофизиологические методы. Электрические потенциалы отражают физико-химические следствия обмена веществ, сопровождающие все основные жизненные процессами, поэтому являются надежными и точными показателями течения любых физиологических процессов.

Электроэнцефалография – метод регистрации электроэнцефалограммы (ЭЭГ), суммарной биоэлектрической активности мозга. Этот метод был разработан благодаря Х. Бергеру, обнаружившим в 1929 г. «мозговые волны». Сегодня ЭЭГ является наиболее перспективным, но пока еще наименее расшифрованным источником данных для психофизиолога.

Магнитоэнцефалография — регистрация параметров магнитного поля, обусловленных биоэлектрической активностью головного мозга. Запись этих параметров осуществляется с помощью сверхпроводящих квантовых интерференционных датчиков и специальной камеры, изолирующей магнитные поля мозга от более сильных внешних полей. Метод обладает рядом преимуществ перед регистрацией традиционной электроэнцефалограммы. В частности, радиальные составляющие магнитных полей, регистрируемые со скальпа, не претерпевают таких сильных искажений, как ЭЭГ. Это позволяет более точно рассчитывать положение генераторов ЭЭГ-активности, регистрируемой со скальпа.

Вызванные потенциалы (ВП) — биоэлектрические колебания, возникающие в нервных структурах в ответ на внешнее раздражение и находящиеся в строго определенной временной связи с началом его действия. У человека ВП обычно включены в ЭЭГ, но на фоне спонтанной биоэлектрической активности трудно различимы (амплитуда одиночных ответов в несколько раз меньше амплитуды фоновой ЭЭГ). В связи с этим регистрация ВП осуществляется специальными техническими устройствами, которые позволяют выделять полезный сигнал из шума путем последовательного его накопления, или суммации.

Топографическое картирование электрической активности мозга (ТКЭАМ). ТКЭАМ является очень удобной формой представления на экране дисплея статистического анализа ЭЭГ и ВП. Это область электрофизиологии, оперирующая с множеством количественных методов анализа электроэнцефалограммы и вызванных потенциалов. Широкое применение этого метода стало возможным при появлении относительно недорогих и быстродействующих персональных компьютеров. Оно повышает эффективность ЭЭГ-метода.

Компьютерная томография (КТ). новейший метод, дающий точные и детальные изображения малейших изменений плотности мозгового вещества. КТ соединила в себе последние достижения рентгеновской и вычислительной техники, отличаясь принципиальной новизной технических решений и математического обеспечения. В отличие от рентгена, где виден только один вид части тела, КТ позволяет увидеть поперечный срез.

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: