|
Правовий статус Міжнародної організації праці. ⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4 10 травня 1944р. у Філадельфіії було прийнято «Декларацію про цілі та завдання Міжнародної організації праці». ця Декларація визначила основні завдання МОП. Головні цілі МОП — сприяння соціально-економічному прогресу, підвищенню добробуту й поліпшенню умов праці людей, захист прав людини. Виходячи з цих цілей, основними завданнями МОП є такі: • розробка погодженої політики й програм, що спрямовані на вирішення соціально-трудових проблем; • розробка й прийняття міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій і рекомендацій для здійснення визначеної політики; • допомога країнам, що сприяють вирішенню проблем зайнятості та скороченню безробіття; • захист прав людини • боротьба з бідністю, за поліпшення життєвого рівня працюючих, розвиток соціального забезпечення; • розробка програм стосовно поліпшення умов праці та виробничого середовища, техніки безпеки і гігієни праці, охорони та відтворення довкілля; • розробка дій стосовно захисту найуразливіших груп працюючих (жінки, молодь, люди похилого віку, працюючі емігранти). Перелічені завдання були й залишаються головними в діяльності МОП. Разом із тим, у зв'язку з переходом економіки країн Східної Європи до ринкових відносин, МОП було надано нових пріоритетів, закріплених в програмі й бюджеті на подальші роки. Це є підтримка процесу демократизації, розвиток трипартизму, продовження боротьби з бідністю, особливо шляхом збільшення зайнятості, зокрема за допомогою організації широкої перепідготовки робочої сили. Основною метою міжнародно – правового регулювання праці є поступове поліпшення умов праці та життя найманих працівників, членів їх сімей, розширення та гарантування їх трудових прав.
128 Структура та повноваження МОП Нормативні акти Статут Міжнародної організації праці Структура МОП є досить оригінальною порівняно з іншими спеціалізованими установами ООН. Вона заснована на принципах тристороннього представництва, які визначені у її статуті.МОП є єдиною організацією системи ООН, де цей принцип застосовується на всіх рівнях. Така система дає можливість національним представникам підприємців та працівників брати участь нарівні з урядовими представниками у вирішенні всіх питань, що стосуються компетенції Організації. Структурними одиницями і основними органами МОП є: - Генеральна конференція(Міжнародна конференція праці); Адміністративна Рада; Міжнародне бюро праці. Вищий орган МОП – Міжнародна конференція праці включає представників усіх держав – членів МОП. Основною робочою формою є сесії, які скликаються щорічно. Основними повноваженнями міжнародної конференції праці є: - визначення завдань та основних напрямків діяльності МОП; - вирішення питань членства окремих держав у ній; - внесення та затвердження змін і доповнень до Статуту МОП; - спостереження за напрямками розвитку національного трудового законодавства щодо рекомендації МОП. Міжнародна конференція праці обирає Адміністративну Раду, яка є її виконавчим органом і також побудована на основі принципу трипартизму. Загальний склад Адміністративної Ради 56 членів: 28 представників уряду та по 14 представників від підприємців і працівників. Адміністративна рада обирається терміном на три роки. Скликається тричі на рік у період між сесіями Міжнародної конференції праці. Адміністративна рада: Призначає Генерального директора міжнародного бюро праці; затверджує статут персоналу МБП;готує питання, які виносяться на розгляд міжнародної конференції праці; координує роботу МОП з д-стю іншим міжнародних організацій. Постійним секретаріатом МОП є Міжнародне бюро праці, очолюване Генеральним директором, який призначається Адміністративною радою і є найвищою посадовою особою МОП. Основні повноваження МБП полягають в дослідницькій роботі, підготовці документації та доповідей, обранні та поширенні інформації серед держав членів МОП, організації, нарад, семінарів з питань міжнародного регулювання праці, підготовці матеріалів на конференції МОП. Повноваження МОП Міжнародна організація праці при ООН насамперед піклується про захист прав людини в галузі трудових відносин. Цілі та завдання МОП визначені в преамбулі її статуту: 1) прийнятя міжнародних конвенцій та рекомендацій щодо організації та реалізації праці; 2) розробка конкретних міжнародних програм, пов’язаних з поліпшенням умов праці та життя працівників; 3) ухвалення рограм допомоги державам у реалізації програм міжнародно технічного співробітництва; 4) розробка програм загального, професійного навчання у сфері праці.
129Нормативні акти МОП. НПА Статут МОП МОП заснували уряди ряду країн згідно з рішенням Паризької конференції 11 квітня 1919 р. з метою міжнародного співробітництва для усунення соціальної несправедливості шляхом поліпшення умов праці. Нині МОП — одна зі спеціалізованих установ ООН. Згідно зі Статутом МОП одним з головних напрямків діяльності цієї організації є нормотворчість, тобто створення міжнародних трудових стандартів. МОП приймає конвенції та рекомендації щодо різних аспектів праці. Конвенції МОП є міжнародними договорами, що породжують відповідні юридичні зобов’язання перед державами – членами МОП, які їх ратифікували. Рекомендації за своїм характером міжнародними договорами не визнаються і не вимагають ратифікації. Особливе місце серед нормативних документів МОП належить Декларації МОП основних принципів та прав у світі праці, ухваленій Міжнародною конференцією праці на 86-й сесії в Женеві 18 червня 1998 р. У цьому акті проголошено комплекс концептуальних положень у сфері застосування праці та соціальної політики. Міжнародна конференція праці заявила, що всі члени Організації, навіть ті з них, які не ратифікували вказані Конвенції, мають зобов'язання, що випливають вже з самого факту їхнього членства в Організації, дотримуватися, зміцнювати та реалізовувати добросовісно та відповідно до Статуту принципи, що стосуються основних прав, які є предметом цих Конвенцій, а саме: а) свобода асоціації та реальне визнання права на ведення колективних переговорів; в) скасування усіх форм примусової чи обов'язкової праці; с) реальна заборона дитячої праці; д) недопущення дискримінації в області праці та занять. «У 1946 році на 29-й сесії Міжнародної конференції праці зазначалося, що потрібно приступити до поглибленого вивчення тенденцій поширення колективних угод і надання їм за певних умов законодавчої сили, обов’язкової для всіх. У 1949 році МОП ухвалює Конвенцію № 98 “Про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів” У 1951 році МОП прийняла Рекомендацію № 51 стосовно колективних угод, яка дає трактування поняттю “колективна угода”, загальні уявлення про її значення і можливості поширення, контрольні механізми тощо. Це було вкрай необхідно, бо Конвенція № 98, зазначивши право на ведення колективних переговорів, не містила жодних пояснень з цього приводу.»
130 Регулювання трудових відносин громадян України за кордоном. НПА КЗпП ст 8 ЗУ Про зайнятість населення Трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються законодавством сторони працевлаштування та міжнародними договорами України. Ця Стаття, дає відповіді на такі два питання: 1) законодавство якої держави (України чи іноземної держави)регулює працю громадян України, працюючих за її кордонами; 2) законодавство якої держави (України чи іноземної) регулює працю іноземців, працюючих на підприємствах, в установах та організаціях України. На обидва ці питання у статті дається універсальна відповідь: праця зазначених категорій працівників регулюється законодавством сторони працевлаштування іміжнародними договорами України. Проте це загальне твердження потребує уточнення, оскільки необхідно визначити, законодавство якої держави (України чи іноземної держави) слід розглядати як законодавство "сторони працевлаштування". 2. Відповідно до ст. 10 Закону "Про зайнятість населення" громадяни України у період тимчасового перебування за кордоном мають право займатися трудовою діяльністю, якщо вона не суперечить чинному законодавству України і держави перебування. При цьому інтереси громадян України, тимчасово працюючих за кордоном, захищаються угодами, укладеними між Україною та іншими державами. 3. Окремі положення про регулюванні трудових відносин містяться і у деяких інших міжнародних договорах України. Серед них — Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейською Спільнотою і її державами-учасницями, підписана 14 серпня 1994 р. і ратифікована Законом від 10 листопада 1994 р. Стаття 24 цієї Угоди встановлює, що, наскільки це дозволено законами, умовами і процедурами, які застосовуються у кожній державі-члені, Спільнота і її держави-члени прагнуть забезпечити, аби статус українських громадян, на законних підставах працюючих на території держави-члена, не дозволяв би ніякої дискримінації за підставами громадянства в умовах праці, винагороди за працю чи звільнення з роботи у порівнянні з їх власними громадянами. ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между... Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом... Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор... Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|