Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







КОРОТКІ ВІДОМОСТІ ПРО СТАНОВЛЕННЯ, МЕТОДИКИ КЕРІВНИЦТВА ОБРАЗОТВОРЧОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ЯК НАУКИ





 

Рішення теоретичних і практичних завдань, що висуваються методикою керівництва образотворчою діяльністю дітей, має складати історію.

Усі видатні вітчизняні та зарубіжні педагоги минулого (К.Д.Ушинський,Я.А.Коменський, Ф.Фребель, І.Песталоцці та інші) надавали веливого значення дитячій образотворчій діяльності, вважаючи її корисною забавою. Навчання малюванню розглядалося ними як навчальний предмет, спрямований не тільки на оволодіння дітьми першого ступеня загальної системи образотворчого мистецтва, як й на підготовку ока і руки до письма.

Особливий інтерес до дитячого малювання виник у 80-90-ті роки XIX століття. Він обумовлений виникненням нового напрямку психології — дитячої психології, у зв'язку з цим дитячий малюнок почав розглядатися як об'єктивний матеріал для вивчення психології дітей, їх розвитку.

З цього періоду теоретичний аналіз дитячої діяльності зазнає випливу тих чи інших напрямків, що склалися в психологічній науці. Так, на початку XX століття біогенетичний закон Е.Геккеля (онтогенез є коротке і швидке повторення філогенезу) стає загальноприйнятою концепцією в розумінні проблем дитячою та педагогічною психологією.

Образотворча діяльність дитини, зважаючи на це, розглядається як спонтанний процес поступового розгортання образотворчих здібностей, при цьому виділяються стадії, які з незмінною послідовністю проходять одна за одною.

Цьому періодові належить ряд досліджень зарубіжних психологів, етнографів, мистецтвознавців (А.Ріхард. Малюнки первісних народів, Е.Гроссе. Походження мистецтва; К.Річчі. Діти - художники та інше) присвячених питанню походження мистецтва й установленню подібності дитячих малюнків із мистецтвом первісних народів.



Одночасно з появою зарубіжних теорій розвитку дитячої образотворчої діяльності виник інтерес до дитячого малюнка в Росії. Було перекладено багато робіт зарубіжних авторів — Д.Селлі, К.Бюллера, М.Брауншвіга, К.Річчі, Г.Кершенштейнера та інших. Вітчизняні дослідники старанно вивчали праці зарубіжних авторів. Спеціальні роботи присвячували аналізу цих досліджень: Л.Оршанський. Сучасний стан питання про дитячі малюнки (1908); І.Соловйов. Біографічний метод у вивченні дитячих малюнків (1913); М.Рибніков. Дитячі малюнки та їх вивчення (1926) та інші.

У 1909 році в Москві відкрилася виставка «Мистецтво в житті дитини». Зявилися в друку статті, лекції, книжки про художнє виховання дітей.

Характерним для робіт вітчизняних авторів (Л.Г.Оршанський, М.О. Рибніков, К.М.Лепілов, Ф.І.Шмітта інші) було те, що результат образотворчої діяльності дітей розглядалися з педагогічних позицій – з погляду розвитку в дітей спостережливості, пам'яті, уваги, естетичних почуттів. Особливе значення мала книга відомого фізіолога В.М. Бехтерова «Первісна еволюція дитячого малюнка в об'єктивному вивченні» ,-положення якої актуальні й у сучасній педагогіці. Ця робота присвячена переважно ранньому періоду дитячого малювання. Основну - увагу В.М.Бехтєрєв приділяє характеру штрихів, що наносить дитина, вказуючи при цьому на раннє прагнення дітей до відтворення навколишньої дійсності: "Дитина після первісних спроб до малювання простих штрихів і каракуль, перш за все, намагається малювати те, що бачить навколо себе. Тому в її малюнках якби відтворюються враження його дитинства". Вірна оцінка малюнка, на його думку, потребує знайомства з умовами, в яких він створювався і які могли на нього вплинути. Зважаючи на це В.М.Бехтєрєв установлює критерії оцінки дитячого малюнка, виходячи з правильності ліній, схожості з зображуваним предметом, повноти виразу теми, ретельності примальовки і т. д.

Великий інтерес до вивчення дитячого малюнка виявляв Ф. І. Шміт. Він створив музей дитячої творчості в Харкові,а потім кабінет творчості при Всеукраїнській Академії наук у Києві. Мета його досліджень — виявлення закономірностей дитячої творчості. Разом з тим у тлумаченні цього він дотримувався ідеалістичних позицій, стверджуючи, що дитина відтворює не дійсність, а образи своєї фантазії. Йому належать роботи: Психологія (1919р.,український переклад 1921 р.); Мистецтво як предмет навчання (1923); Чому і навіщо малюють діти (1925) та інші. Висунута Ф.І. Шмітом послідовність вирішення проблеми малюнка наводить на думку про те, що дітей можна виховувати тільки на творах мистецтва, відповідних за стилем їх власній творчості.

Найбільшого впливу на теорію і практику художнього виховання в 20-ті роки виявив О.В.Бакушинський — мистецтвознавець, історик, педагог. Він проводив свої дослідження в Москві в Державній Академії художніх наук, де очолював кабінет примітивного мистецтва й дитячої творчості. Теоретичні погляди О.В.Бакушинського суперечливі, вони відтворюють вплив різних філософських і психологічних теорій. З одного боку, він стверджує залежність художньої творчості від розвитку сенсорних процесів — сприймання і відчуття. З іншого боку, він ідеалістично розуміє акт творчості як виникнення образів, що народжуються в душі художника, і вираження їх у тому чи іншому матеріалі. Процес реалізації образу, на його думку, носить інтуїтивний характер: ясна свідомість не брати в ньому участі.

О .В. Бакушинський вважав, що дитяча творчість як родовий досвід досконала і в порівнянні з ним творчість дорослого здається безкровною і потворною. Отже, стверджував він, дитині в дорослого вчиться нічому. Завданням художнього виховання, у зв'язку з цим, він вважає: ".. пошук і розробку таких педагогічних методів, які б могли ощадне пронести яскравий могутній вогонь первісного родового творчого періоду через критичні літа підлітковості та юнацтва в душевний склад дорослої людини".

У наведеному висловлюванні озвучено педагогічне кредо О.В. Бакушинського. Прекрасний дослідник, чуйний прихильник дитячої творчості, він все ж дотримувався ідеалістичних і біогенетичних теорій.

Значним дослідником дитячого малюнка була також Є.О.Фльоріна яка поєднала в собі художника-живописця і педагога. Її наукова педагогічна діяльність охоплює великий період з 20-х по 50-ті роки.

У педагогічній спадщині Є.О.Фльоріної особливу цінність набуває експериментальне дослідження, яке надало їй можливість виявити творчу безпорадність дітей 6-7 років, образотворчою діяльністю яких педагог не керує.

Є.О.Фльоріною були написані підручники, програми, методичні посібники про керівництво образотворчою діяльністю дітей, її друковані роботи, а також численні доповіді і виступи мати великий вплив на практичну діяльність дошкільних закладів.

У кінці 30-х і на початку 40-ху Є.О.Фльоріної складається тверде переконання в тому, що крім загального керівництва, створення сприятливих умов для творчої діяльності, потрібно навчати їх малюванню. Навчання малюванню розглядається нею як цілісний навчально-виховний процес, у якому поєднується вирішення виховних, навчальних і творчих завдань.

Узагальнюючи результати своєї експериментальної рої Є.О.Фльоріна в статті «Елементи навчання дітей малюванню» (1943) висловила глибокі думки щодо змісту навчання і його передумов.

У 40-50 рр. Є.О. Фльоріною та її співробітниками розроблявся й уточнювався зміст навчання образотворчої діяльності, спадковість завдань художнього виховання дітей дошкільного закладу і школи, вимоги до художнього матеріалу, методи розвитку художньо-творчих здібностей. Але прийнята нею позиція — оберігання дитячої творчості від "грубого втручання"- не дозволила їй проводити послідовно ідею активного навчання дітей творчій діяльності.

Зрозуміти основні закономірності розвитку образотворчої діяльності дитини допомагає висунута в 60-ті роки у вітчизняній психології теорія психічного розвитку дитини шляхом успадкування нею специфічно людських психічних властивостей і здібностей, які виникли в ході історичного розвитку людства і фіксовані в предметах матеріальної і духовної культури. Із цього постає, що й психічна регуляція образотворчої діяльності здійснюється за допомогою психічних дій, характерних для людини, які не можуть виникнути природним шляхом, а повинні бути привласнені

У вітчизняній психології та педагогіці особливого значення набули дослідження, пов'язані з розробкою методів передачі дітям норм реалістичного образотворчого мистецтва, навчання їх відтворенню дійсності. При такому підході творчість професійного художника приймається за зразок, до якого поступово повинна наблизитися образотворча діяльність дитини. У зв'язку з цим дослідники, спираючись на типологічні та індивідуальні характеристики психічного розвитку дітей дошкільного віку, а також на особливості форм відтворення дійсності, притаманних цьому віковому періоду, розпочали вивчати можливості перебудови цих особливостей.

Одним із досягнень у розробці теорії і практики керівництва образотворчою діяльністю дітей у цьому напрямку набули результати багаторічних досліджень Н.П.Сакуліної, узагальнені в монографії «Малювання в дошкільному дитинстві» (1965).

Аналізуючи характерні особливості дитячих малюнків, Н.П.Сакуліна показала, що вони в багатьох випадках обумовлені особливостями зорового сприймання і створених на йото основі уявлень дітей про навколишній світ. Сприймання Н.П.Сакуліна розуміє як активний процес аналізу властивостей предмета і їх узагальнення в цілісний образ. У цьому процесі провідного значення вона надає визначенню форми, як властивості, виділяє той чи інший предмет з навколишнього середовища. У зв’язку з цим Н.П.Сакуліною був запропонований метод цілеспрямованого обстеження властивостей предмета, здійснюваного за визначеною: узагальнення - аналіз - узагальнення.

Одним із досягнень у вітчизняній педагогічній науці цього періоду й колективна розробка проблеми сенсорного виховання дітей дошкільного віку. У роботах Н.П.Сакуліної, присвячених цій проблемі показано вплив образотворчої діяльності на розвиток сенсорних здібностей дитини.

Теоретичні положення, сформульовані Н.П.Сакуліною, були покладені в основу вивчення специфіки навчання дітей окремим видам образотворчої діяльності: предметному малюванню (В. П. Захарова), тематичному малюванню (А.А.Волкова, Л.О.Раєва), декоративному малюванню (Є.І. Васильєва, Є. Г. Ковальська), ліпленню (О.О.Коссаков, О.М.Фадєєва, Н.Б.Халєзова). Крім того, розробляються окремі питання методики: формуванню графічних умінь присвячуються дослідження Т.С. Комарової, особливостям малювання з натури старшими дошкільниками — Р.Г.Козаковою, впливу поетичного образу природи на творчість дітей — Л.В. Компанцевою та інші.

Наслідки були взяті за основу відповідного розділу «Програми виховання в дитячому садку» (1962).

Психологічні дослідження О.В.Запорожця, Л.А.Венгера, М.М.Поддьякова, В.С.Мухіної, О. О. Мєлік-Пашаєва та інших допомогли з'ясувати психолого-соціальну природу дитячої діяльності, розкрити механізми, покладені в її основу, установити закономірності розвитку психічних процесів і утворень, що забезпечують успішність оволодіння дитиною образотворчою діяльністю.

На основі результатів цих досліджень у наступні десятиріччя продовжилося подальше більш поглиблене вивчення особливостей навчання дітей різним видам образотворчої діяльності. Системному підходу в навчанні дітей різним видам образотворчої діяльності були присвячені дослідження Т.С.Комарової. Слід відзначити, що Т.С.Комарова продовжила розробку багатьох питань, яких торкалися у своїх дослідженнях Є.О.Фльоріната Н.П.Сакуліна. Особлива заслуга цих досліджень полягає в тому, що вони були спрямовані не тільки на вирішення проблем навчального процесу, а й творчої діяльності дитини.

Проблема поєднання навчальних і творчих завдань у процесі навчання дітей образотворчої діяльності розглядалися також у дослідженнях В.О.Єзикеєвої, В.П.Котляра, Т.Г.Козакової, О.О.Дронової, В.О.Інжестойкової, Г.О. Підкурганної та інших.

У зв'язку з вивченням особливостей залучення дітей до творчої діяльності виникла необхідність розкриття оптимальних умов, які б сприяли успішності оволодіння цим процесом. Один з напрямків у вирішенні проблеми удосконалення навчального й творчого малювання полягав у експериментальному вивченні можливостей ознайомлення дітей з елементарними основами образотворчої грамоти й типологічними підходами до творчого пошуку (В.П.Котляр, Г.О.Підкурганна, В.Л. Захарова, О.В.Малицька).

Велику уваги дослідники надавали питанням навчання дітей декоративному малюванню, дослідження яких розпочалося ще в 40-ві роки Є.О.Фльоріною та її співробітниками. Внаслідок проведених досліджень Є.О. Фльоріна прийшла до висновку, що народне й декоративно-прикладне мистецтво відповідає інтересам дітей, збагачує їх художнє сприймання, спонукає до естетичних переживань і творчої діяльності.

Розвинена в Україні сучасна методика навчання дітей декоративному малюванню (О.О.Дронова,Л.І.Сірченко,Л.Я.Скидановатаінші) базується на матеріалах народного та декоративно-прикладного мистецтва. Дітей знайомлять з їх виразними засобами, які традиційно склалися в різних районах нашої держави, залучають до виконання творчих робіт за мотивами народних розписів.

У подальшому своєму розвитку сучасна методика керівництва образотворчою діяльністю дітей як наука керується стратегічними завданнями і пріоритетними напрямками реформування дошкільного виховання в Україні, визначених Національною державною програмою «Освіта. Україна. XXI століття».

У вирішенні завдань, висунутих зазначеним державним документом, дослідники образотворчої діяльності дітей вбачають своє призначення у формуванні національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, забезпеченні пізнавальної активності, започаткуванні основ творчої діяльності, залученні до скарбниць національної і світної культури.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Національна державна програма «Освіта. Україна XXI століття. Освіта, 1993. - №№ 44-45-46.

2. Гусакова М. А. Аітгатикация. - М.: Просвещение, 1982.

3. ДавидчукА.Н. Конструктивное творчество дошкольника. - М.; свещение, 1973.

4. Дронова О.О. Розвиток творчості дошкільників у декоративному малюванні. - К.: РМК, 1992.

5. Ждан В.П. Заняття з художньої творчості дошкільника. Альбом. Рад. шк., 1988.

6. Зубарева Н.М. Дети и изобразительное йскусствр, — М.: Проси ниє, 1969.

7. Кириченко Н.Т. Сюжетне малювання в дитячому садку. — К.| школа, 1986.

8 КомароваТ.С. Изобразительное творчествов детскомсаду. — М. дагогика1984.

9. Комарова Т.С. Изобразитепьная деятельность в детском саду. | Педатогика, 1990.

10. Котляр В.Ф. Изобразительная деятельность дошкольников. - К.| школа. 1986.

11. Котляр В.Ф. Учебноеиїворческоерисованиевдетскомсаду. — Зал] жье,ИУУ, 1993.

12. Лиштван 3. В. Конструирование. — М.: Просвещение .1981. ІЗ.Мухина В.С. Изобразительная деятельность ребенка как усвоения содиального опьіта. - М.: Педатогика, 1981. 1

14. Пантелеев Г.Н., Максимов Ю.В., Пантелеєва Л. В. Декоративної кусство—детям. - М.: Просвещение, 1976. 15.СакулинаН.П. Развитнехудожественно-творческихспособносп детей на занятиях рисованием. - М.: Известия, АПН РСФСР, 19]№ 100.

16. Сакулина Н.П. Рисование вдошкольном детстве. — М.: Просвещі 1965.

17. Скиданова Л .Я., Сірченко Л. І. Декоративне малювання та ашгіка) дитячому садку. — К.: Рад. школа, 1976.

18.ХалезоваН.Б., КурочкинаНА, Пантюхина Г. В. Лейка в детском с М.: Просвещение, 1986. 19. Художественное творчество и ребенок. / Под ред. Н .А. Ветлугин М.: Просвещение, 1972.

Питання для обговорення та самоосвіти

1.Які ознаки свідчать про науковість підходу до сучасної методики керівництва образотворчою діяльністю дітей ?

2.На яких теоретичних засадах психології та педагогіки ґрунтується сучасна методика керівництва образотворчою діяльністю дітей ?

3. Чи слід вважати навчання елементарним основам образотворчої діяльності "грубим втручанням "дорослого в життя та розвиток дитини ? 4.Які провідні напрямки вдосконалення вітчизняної методики керівництва образотворчою діяльністю дітей визначені на сучасному історичному етапі? Чим вони обумовлені?


 

РОЗДІЛ З

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.