ТИПИ КЕРІВНИКІВ У ПРАКТИЦІ ВІТЧИЗНЯНИХ ДІЛОВИХ СТОСУНКІВ

Проявом типу керівника ("надводна частина айсберга") є його поведінка в цій соціальній ролі як по вертикалі (начальники, підлеглі), так і по горизонталі (рівні йому).

Поведінка керівника, на нашу думку, є похідною суспільної скерованості особистості (як я повинен виглядати перед іншими) та "потаємного "я", тобто орієнтації на себе (потреби, мрії, плани, приховані цілі, психологічні установки, комплекси тощо).

Отже, три чинники - суспільна скерованість особистості, "потаємне "я" і, як наслідок, стереотипи поведінки - і складають триєдиний цілісний моноліт, який називають типом керівника.

Тип керівника формується під впливом таких основних чинників:

1) політичної системи суспільства (тоталітарне, демократичне тощо);

2) виробничих відносин, які залежать від способу господарювання;

3) загальнолюдських цінностей (не вбий, не вкради і т.д.);

4) цінностей певного суспільства, які становлять мораль. Сюди можна вже віднести релігію, традиції, "неписані закони" тощо;

5) психофізіологічної природи людини, яка зумовлена самим способом існування індивіда як частки природної системи (проявляється в основному в потребах);

Зазначимо, що як і будь-яка, навіть тимчасово стабільна система, номенклатурна система керівництва сформувала певні "позитивні" й "негативні" управлінські орієнтації, принципи, способи дії. Позитивні орієнтації:

1. Безапеляційне виконання розпоряджень вищих органів на шкоду інтересам людини і природи.

2. Колективна безвідповідальність (щоб не можна було знайти винуватого).

3. Принцип "не поспішай виконувати наказ, бо може прийти команда його відхилити".

4. Орієнтація в стосунках не на того, хто правий, а на того, хто сильніший ("Правий той, хто має більше прав").

5. Принцип "я начальник - ти дурень, ти начальник - я дурень" та ін. Під дією вказаних вище основних чинників, які сформували в людей

управлінської праці певні позитивні і негативні орієнтації, і складалися типи керівників у вітчизняній практиці управління, які характеризуємо нижче.

Скерованість особистості (орієнтація на суспільство)

Основні чинника, які діють на людину при формуванні її як керівника певного типу

"Штабісти - керівники, передусім виконавчі, із чіткою самоор-ганізованістю, здатні сприймати і скеровувати потоки як стратегічної, так і поточної інформації і згідно з цим керувати виробничим чи організаційним процесом. їм притаманні функціональне мислення і відповідні розпорядження і вчинки.

Вони добре діють згідно з законом чи інструкцією вищого органу. Можуть виявляти творчу ініціативу в межах заданого згори стратегічного плану. Але не можуть приймати самостійних рішень в екстремальних ситуаціях, ризикувати чи брати на себе чужу відповідальність.

Рівень компетентності "штабістів" буває різним - від керівників (чиновників) нижчої і середньої до найвищої ланки управління. Здебільшого вище заступника (директора, міністра тощо) посад вони не обіймають, хоча трапляються і винятки.

Стосунки з підлеглими рівні, офіційні, ділові, без "панібратства"; з начальниками - офіційні, ділові, підкреслено ввічливі.

"Флюгери " - тримають "ніс за вітром", завжди добре поінформовані в усіх питаннях, які можуть якимось чином вплинути на їхню кар'єру.

Вивчають і знають уподобання і звички вищих прямих начальників.

Миттєво реагують на політичну, економічну, соціальну кон'юнктуру суспільства.

Діяльні, енергійні, виявляють ініціативу, але таку, яка би їм не зашкодила в "утриманні" посади чи просуванні по службовій драбині. Підлеглих добирають за особистісними рисами, згідно зі своєю життєвою стратегією. Як правило, з підлеглими не конфліктують, в керованих колективах - злагода.

У керівників вищого рангу прагнуть бути "під рукою" і беззаперечно виконують їхні розпорядження, виявляючи творчий підхід до вирішення проблем. Цим досягають значних успіхів у побудові кар'єри.

При зміні кон'юнктури "флюгери" можуть стати на бік конкурента чи супротивника свого прямого начальника ("поміняти прапор"), якщо вбачають для себе такий перехід сприятливим. Якщо ж цей перехід невдалий, і обставини змінюються до попереднього стану, то кар'єра "флюгерів" на цьому закінчується.

"Борці за справедливість" - ініціативні, добросовісні, часто досить здібні п талановиті службовці і керівники. Досягаючи успіху в роботі, стають конкурентами своїм начальникам, викликають заздрість у колег, які посідають рівноцінні посади. Принципові, домагаються справедливої оцінки результатів своєї і чужої праці.

В умовах тоталітарної системи і "зрівнялівки" ці якості викликали спротив у вищих начальників, які сприяли утворенню "опозиції" із підлеглих, які за своїми діловими якостями не відповідали посадам, що їх вони обіймали.

Як правило, таких службовців і керівників мало заохочували, їм часто доводилося міняти місце роботи. Якщо ж без них, як досвідчених фахівців, не можна було обійтися, то їх "надійно блокували", не призначаючи на вищі посади.

"Борців за справедливість" не треба плутати із "скандалістами" (від "скандал", "дебош", "бешкет") - працівниками, у яких завищений рівень домагань матеріальних благ і статусу, що не відповідає реально вкладеній пращ, рівню кваліфікації і здібностям.

УВАГА: не сплутайте! "Скандалісти" часто маскуються під "борців за справедливість".

"Орачі” - це керівники і службовці, які працюють "не покладаючи рук". Для них ретельне виконання своїх службових обов'язків є ОРГАНІЧНОЮ НЕОБХІДНІСТЮ, незалежно від кон'юнктури, платні, стилю керівництва і уподобань вищого начальства. Це свого роду "фанати" роботи.

Для цих людей кар'єра - не самоціль. Моральне заохочення для них часто важить більше, ніж матеріальне. І хоча працівники цього типу не завжди відрізняються видатними здібностями і талантами, - вони є "золотим фондом." для керівників вищого рангу. З начальниками "орачі" не конфліктують, хоча можуть обережно відстоювати свої позиції. До підлеглих вимогливі, не терплять будь-яких "хитрощів" з їхнього боку, зберігають з ними

У керівників і працівників тішу "орачі" часом. відсутнє критичне мислення щодо доцільності виконуваної роботи. Ризикованість, ініціативність при виконанні складних проблемних завдань часто буває недостатньою. Інколи вони досягають високих посад.

"Конспіратори" - це ті керівники чи службовці, про яких кажуть "сам собі на умі". Вони, як правило, не відкривають нікому своїх справжніх задумів, стратегію і тактику своїх дій; про свої людські якості, близьких чи друзів нікому нічого не розповідають, - щоб ніхто не зміг побачити їхні слабкі місця. Працюють успішно, зберігаючи і вищими керівниками і підлеглими "статутні" відносини.

Прагнуть до кар'єри, ретельно зважуючи всі "за" і "проти". Вся їхня діяльність підпорядкована власним інтересам. Особливо не "прислужують" начальству і не "пригнічують" підлеглих, розуміючи. Що і перше, і друге може зашкодити. Стиль керівництва - по "золотій" середині між авторитарним і демократичним.

Мислення гнучке, інваріантне, як у шахістів. Вдало уміють зробити "добру міну при поганій грі", тобто приховати як негативні, так і позитивні емоції, як правило, не "вибухають".

"Імітатори" - керівники, які або випадково потрапили на цю посаду, або завдяки високим "зв'язкам"; рівень їхньої конкретної компетентності недостатній.

Імітують справжню діяльність, виявляючи надмірну активність, часто не до ладу. В очолюваних організаціях буває штурмівщина, паніка. Оскільки працюючий персонал час від часу буває виведеним із психічної рівноваги, знервованим, може мати місце необ'єктивне ставлення один до одного, пошук "крайніх", тобто винуватців (принцип доміно).

Такий керівник оточує себе ним привілейованими людьми. Утворюються два табори - "привілейованих" і "зацькованих". Починається "боротьба за владу" через те, що хтось із "сильних" працівників бачить, що з обов'язками керівника упорався б краще.

Такий підрозділ може деякий час пропрацювати "на автопілоті", поки: або не розбіжаться працівники, або підрозділ не розформують, або не замінять керівництво і тих, хто "боровся за владу".

"Світлі голови” - це керівники, які одночасно є висококваліфікованими фахівцями. Іншими словами - це ті люди, завдяки яким наша цивілізація досягнула всього того, що ми маємо як у техніці, так і в науці чи гуманітарній сфері.

На підприємствах і в організаціях це в основному головні і провідні спеціалісти, консультанти, радники, керівники творчих та експериментальних відділів, лабораторій, цехів.

Їхній основний "недолік" -вони, як правило, не прагнуть до влади. І на посади перших керівників потрапляють рідко. Користуються повагою і авторитетом у всіх працюючих у цій організації - від робітника чи рядового службовця до генерального директора чи президента фірми.

З підлеглими більш демократичні, ніж авторитарні. Виділяються широким світоглядом, потужним інтелектом, тактовною поведінкою і бажанням прийти на поміч.

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: