Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Аналіз асортименту та структури випуску продукції





Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному аспекті. Під асортиментом розуміють перелік вироблених видів продукції із зазначенням обсягів випуску. Більш вузьким поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки обсяг, різноманітність продукції, що виробляється. І нарешті, структура — це співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва, вираженому здебільшого у відсотках. Зміна асортименту порівняно з планом приводить до асортиментних, а структури випуску — до структурних зрушень. Узагалі, ці явища тісно по­в’язані одне з одним, і тому ми маємо єдині асортиментно-струк­турні зрушення у випуску продукції.

За сучасних умов господарювання великого значення набуває поліпшення якості вироблюваної продукції.

Аналіз якості продукції ґрунтується на системі численних показників, серед яких слід виділити загальні й часткові, прямої й побічної дії. Найбільш узагальнений характер мають питома вага у загальному обсязі випуску продукції зі «знаком якості», або атестованої державою як продукція вищої якості (зараз це не практикується), і питома вага продукції, яка одержала товарні знаки.

Своєрідним знаком якості є фірмовий знак всесвітньо відомих корпорацій, які вибороли славу виробників якісної продукції. Нарешті, достатньо надійним показником якості може бути відповідність міжнародним стандартам. Крім того, використовують такі загальні об’єктивні показники якості:

¾ сортність (легка, харчова, хімічна промисловість, інші га­лузі);

¾ марочність (харчова промисловість, промисловість будівельних матеріалів);

¾ вміст корисних речовин або шкідливих домішок (% до загального обсягу або ваги);

¾ строк служби (ресурс) і надійність;

¾ призначення одного з часткових показників якості як єдиного провідного (міцність металів, калорійність продуктів харчування, теплотворність палива тощо).

У процесі аналізу вивчають і такі побічні показники якості продукції:

¾ гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантійних (безкоштовних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб;

¾ наявність рекламацій, їх кількість і вартість;

¾ відсоток браку;

¾ зниження сортності продукції за межами підприємства;

¾ відсоток повернення продукції на виправлення дефектів;

¾ відповідність моді;

¾ наявність і рівень попиту на даний виріб тощо.

Оцінюючи зміну якості продукції слід віддавати перевагу об’єктивним і кількісним показникам якості, які забезпечують належну точність визначення стану якості продукції. Найбільш вдалою ілюстрацією цього може бути аналіз показника сортності продукції.

Сортність використовують щодо продукції, в якій допускаються певні несуттєві відхилення деяких ознак і якостей від чинних стандартів і технічних вимог. Зважаючи на кількість перед­бачених сортів і співвідношення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і фактично.

Виконання плану за сортністю можна визначити трьома основними способами:

1. Спосіб першосортних одиниць.

2. Спосіб порівняння середньозважених цін.

3. Спосіб порівняння виконання плану у вартісному та натуральному вимірі.

Розрахунок факторів:

1) зміна кількості виробленої продукції;

2) зміна якості (сортності) продукції

Необхідно у кінці провести перевірку розрахунку.

Частина виробів у процесі виробництва псується через порушення технології, несправності устаткування або низьку кваліфікацію чи несумлінність робітників.

Аналізуючи обов’язково з’ясовують причини та місце його виникнення, час і винуватців.

Важливими умовами профілактики браку є:

- висока культура та організація виробництва;

- стабільний ритм роботи й постачання;

- упровадження у виробництво сучасних технологій та устаткування;

- кваліфікація персоналу, його дисциплінованість і відповідальність тощо.

Нарешті, варто пам’ятати, що між якістю продукції і величиною браку існують складні й суперечливі зв’язки. Наприклад, зростання кількості бракованої продукції не обов’язково спричиняє погіршання її якості, як це іноді вважається. Рівень браку — це передусім показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів і чіткої організації виробництва, це також показник порушення ритму виробництва, погіршання організації та контролю за виробництвом.

Середньорічний темп збільшення обсягів виробництва розраховується за середньогеометричною чи середньоарифметичною зваженою.

Середньогеометрична розраховується за формулою:

Т = Т1 ∙ Т2 ∙ Т3 ∙ Т4 ∙ Т5 ∙ ….Тn, (6.1)

де Т1, Т2, Т3 …Тn – темпи росту;

n – кількість.

 

 

Таблиця 6.1 – Алгоритм розрахунків впливу факторів

Формула Умовні позначки
DVпл = V1 – Vпл DVо = V1 – Vо DVа. пл = V1 – Vр1пл DVа. п = V1 – Vр1 о DVд.пл = Dпл – VплD1 V1 СVпл СV1 DV Qпл = DVпл – (DVа. пл + DVд.пл) DV Qо = DVо – (DVа.о + DVд.о ) DVТрб. пл = Vо Трб1 – Трб.о Трб.о DVWср.пл = DVQпл – DVтрб.пл DVWср.о = DVQо – DVтрб. о V- об’єм валової продукції в оптових цінах підприємства; DV – зміна валової продукції; DVа – зміна об’єму товарної (валової) продукції під впливом структурної зміни асортименту; Vр- об’єм валової продукції за середніми цінами; DVд – зміна об’єму продукції за рахунок зміни об’єму браку; D – втрати від браку; СV – виробнича собівартість валової продукції; DVQ – зміна об’єму виробництва під впливом фізичного об’єму продукції; DVтрб. – зміна часу, відпрацьованого робітником; Ттр – загальне число чол.-год., відпрацьованих всіма робітниками; DVWС – зміна середньоденної продуктивності праці робітників
Примітка 1, пл, о – відповідно відносяться до даних аналізованого, планового та базового періоду.

 

При аналізі повсякденного об’єму продукції буде порівнюватися загальна зміна об’єму продукції шляхом порівняння показників планового та звітного періодів:

DVпл = V1 – Vпл, (6.2)

де Vпл (V1) - об’єми товарної (валової) продукції в звітному та плановому періодах, млн. грош. од.

Зміна товарної (валової) продукції під впливом структурного зрушення асортименту визначається за зміною середньої, оптової ціни між фактичною вартістю продукції й вартістю її середніх оптових цін:

DVа. пл = V1 - Vпл, (6.3)

де qi1 – фактичний об’єм продукції визначеної групи виробів, тис. шт;

Рinn – середня оптова ціна визначеної групи виробів за планом, в грош.од.;

n – кількість груп виробів.

Для визначення зміни об’єму продукції за рахунок браку. Обсяг продукції за виробничою собівартістю переводяться в обсяг товарної продукції відношенням вартості браку на витрати, які припадають на 1 грош. од. Потім визначається різниця між втратами товарної продукції від браку в порівнюваних періодах:

DVд.пл = (Dпл D1) (6.4)

ЕVпл ЕV1

де Dпл (D1 ) - втрати від браку в плановому та звітному періоду, тис. грош.од.;

ЕVпл V1) – витрати на 1 грош.од.товарної (валової) продукції.







Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.