Використання машин і устаткування

Після аналізу узагальнювальних показників ефективності використання ОФ більш докладно вивчається ступінь використання виробничих потужностей виробництва, окремих видів машин і устаткування. Під виробничою потужністю розуміють технічно можливий випуск продукції, при досягнутому чи накресленому рівні техніки та технології. Ступінь використання виробничих потужностей характеризується такими показниками:

1) Загальний коефіцієнт =відношення фактичного чи планового обсягу виробництва продукції до середньорічної виробничої потужності виробництва.

2) Інтенсивний коефіцієнт = відношення середньодобового випуску продукції до середньодобової потужності виробництва.

3) Екстенсивний коефіцієнт = відношенню фактичного чи планового фонду робочого часу до розрахункового фонду робочого часу, прийнятому при визначенні виробничої потужності.

Вивчається динаміка цих показників, виконання плану за їх (ньому) рівнем і причини їхньої зміни, такі, як запровадження в дію нових потужностей і реконструкцію виробництва, технічного переоснащення виробництва, скорочення виробничих потужностей. Аналізується рівень використання виробничих площ підприємства, випуск продукції на 1 грн. на 1м² виробничих площ.

Аналіз роботи устаткування базується на системі показників, що характеризують використання його кількості, часу роботи та потужності. Розрізняють:

- встановлене устаткування (здане в експлуатацію);

Найбільший ефект досягається, якщо за величиною перші три групи устаткування приблизно однакові. Для характеристики ступеня залучення устаткування у виробництві розраховуються показники:

1) коефіцієнт використання наявного устаткування - це відношення кількості використаного устаткування до кількості наявного устаткування;

2) коефіцієнт використання браку встановленого устаткування - це відношення кількості використовуваного устаткування до кількості встановленого устаткування.

Різниця між кількістю наявного та встановленого устаткування збільшується на плановий середньорічний виробіток продукції на 1 устаткування - це потенційний резерв збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення кількості діючого устаткування.

Для характеристики ступеня екстенсивного завантаження устаткування вивчається баланс часу його роботи. Він включає:

1. Календарний фонд часу - це максимально можливий час роботи устаткування (кількість календарних днів у звітному періоді помножена на 24 години та на кількість одиниць встановленого устаткування);

2. Режимний фонд часу розраховується множенням кількості одиниць встановленого устаткування на кількість робочих днів звітного періоду та на кількість годин щоденної роботи з урахуванням коефіцієнта змінності;

3. Плановий фонд - це час роботи устаткування за планом, відрізняється від режимного часу перебування устаткування в плановому ремонті та на модернізації;

Порівняння фактичного та планового календарних фондів часу дозволяє встановити ступінь виконання плану зведенню устаткування в експлуатацію, за кількістю та термінами; календарного й режимного - це можливість кращого використання устаткування за рахунок підвищення коефіцієнта змінності; а режимного та планового - це резерви часу за рахунок скорочення витрат часу на ремонт.

Для характеристики часу роботи обладнання використовують такі коефіцієнти:

ПВпр. - питома вага простоїв у календарному фонді;

Тф, (Тпл., Тр., Тк.) – відповідно фактичний, плановий, режимний, календарний час роботи устаткування.

Під інтенсивним завантаженням устаткування маються на увазі випуск продукції за одиницю часу в середньому на 1 машину чи маш./годину. Показником інтенсивності роботи устаткування є коефіцієнт інтенсивного навантаження:

де СВф. (СВпл) - середньогодинний виробіток (фактичний чи плановий).

Узагальнювальнй показник, який комплексно характеризує використання устаткування - це коефіцієнт інтегрального навантаження. Він являє собою добуток коефіцієнта екстенсивного та інтенсивного завантаження устаткування.

У процесі аналізу вивчається динаміка цих показників, виконання плану і причини їхньої зміни. За групами однорідного устаткування розраховується зміна обсягу виробництва продукції за рахунок його кількості, екстенсивності й інтенсивності використання за такою моделлю:

Ді - кількість відпрацьованих днів і-тим устаткуванням;

Ксмі - коефіцієнт змінності і-го устаткування;

Ті - середня тривалість зміни і-го устаткування;

СВі - вироблення продукції за 1 машино/годину і-тим устаткуванням.

Розрахунок впливу цих факторів здійснюється чи способами ланцюгової підстановки, абсолютної та відносної різниці. Методика ланцюгової підстановки.

ВПусл1=Кф•Дпл•Ксм. пл•Тпл

СВпл, (6.24) ВПусл2= Кф

Дф • Ксм пл • Тпл • СВпл, (6.25) ВПуслЗ=Кф

. Дф•Ксм. ф

Тпл

СВпл, (6.26)

Методика розрахунку способу абсолютної різниці:

ВПк = (Кф - Кпл) • Дпл •Ксм. пл •Тпл •СВпл, (6.29)

ВПк. зм. = Кф

Дф (Кзм. ф - Кзм. пл)

Тпл •СВпл, (6.31)

6.9 Аналіз виконання плану матеріально-технічного постачання і забезпеченості матеріальними ресурсами

Необхідною умовою виробництва продукції, зменшення собівартості, зростання прибутку та рентабельності є повне та своєчасне забезпечення підприємства сировиною й матеріалами необхідного асортименту та якості.

Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може бути задоволений екстенсивним шляхом (придбанням, виготовленням кількості матеріалів і енергії) і інтенсивним (збільшення їх економії, а також використання наявних запасів у процесі виробництва продукції).

Екстенсивний шлях веде до збільшення питомих матеріальних витрат на одиницю продукції та собівартості, при цьому матеріальні ресурси зменшуються за рахунок збільшення обсягів виробництва й від зменшення частки постійних витрат.

Інтенсивний шлях веде до збільшення обсягів виробництва продукції та зниження собівартості. Виходячи з цього, задачами аналізу використання матеріальних ресурсів є:

1. Оцінка реальності планів матеріально-технічного постачання, ступеня їхнього виконання та впливу на обсяг виробництва, собівартість та інші показники;

2. Оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів.

3. Виявлення внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ресурсів і розробка конкретних заходів щодо їх використання;

2. Заявки на постачання матеріальних ресурсів;

3. Форми статистичної звітності про наявність матеріальних ресурсів;

4. Оперативні дані відділу матеріально-технічного постачання;

5. Аналітичні дані бухгалтерського обліку про надходження, витрати та залишки матеріальних ресурсів.

При аналізі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами, насамперед, визначається якість плану матеріально-технічного постачання. Перевірку реальності плану починають з вивчення норм і нормативів, що покладені в основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах. Потім перевіряється обґрунтування плану потреби виробництва в матеріальних ресурсах і утворення необхідних запасів, виходячи з прогресивних норм і нормативів, також витрати матеріалів на одиницю продукції.

Важливою умовою роботи підприємства є повна забезпеченість потреби в матеріальних ресурсах і джерелами їх покриття. Вони можуть бути зовнішніми та внутрішніми.

До зовнішніх джерел відносять матеріальні ресурси, що надходять від постачальників відповідно до укладених договорів. Внутрішні джерела - це скорочення витрат сировини, використання вторинної сировини, власного виготовлення матеріалів і напівфабрикатів, економія матеріалів у результаті впровадження досягнень НТП.

Реальна потреба в завезенні матеріальних ресурсів ззовні - це різниця між загальною потребою у матеріальних ресурсах і сумою власних внутрішніх джерел їх покриття.

У процесі аналізу необхідно також перевірити забезпеченість потреби в завезенні матеріальних ресурсів, договори на їхнє постачання та фактичне їхнє використання.

Аналізується також якість отриманих матеріалів від постачальників, їх відповідність стандартам, технічним умовам, умовам договору. У випадку порушення умов договору висуваються претензії постачальникам.

Особлива увага при аналізі приділяється виконанню умов постачання матеріалів, які надходять на підприємство за державним замовленням та кооперативним постачанням.

Велике значення при аналізі надається виконанню плану з термінів постачання (ритмічність постачань).

Порушення термінів постачань веде до недовиконання планів виробництва та реалізації продукції. Для оцінки ритмічності постачань використовується коефіцієнт ритмічності, варіації. Особлива увага при аналізі приділяється стану складських запасів сировини, матеріалів. Розрізняють запаси поточні, сезонні та страхові.

Величина поточного запасу (Зпот.) залежить від інтервалу постачання (Іпт) (у днях) і середньодобової витрати 1-го матеріалу (Вді).

У процесі аналізу перевіряється фактична відповідність розмірів найважливіших видів сировини та матеріалів нормативним. З цією метою на основі даних про фактичну наявність сировини й матеріалів у натурі та середньодобові їхні витрати розраховують фактичну забезпеченість матеріалами в днях і порівнюють її з нормативною.

Перевіряють також стан сировини і матеріалів на предмет виявлення зайвих і непотрібних. Їх можна встановити за даними складського обліку шляхом порівняння витрат. Якщо за матеріалами немає витрат протягом року, то їх відносять до групи неходових і підраховують загальну вартість. Наприкінці аналізу підраховують втрати продукції через:

д) простоїв у зв'язку з порушенням графіка постачання.

Зменшення обсягу виробництва продукції в зв'язку з недопостачанням матеріалів розраховується як кількість недопоставлених матеріалів і-го виду поділена на норму їхньої витрати на одиницю продукції

Нв.пл – норма витрат матеріалів на одиницю продукції за планом.

У зв’язку з низькою якістю сировини та матеріалів утворюються надпланові відходи. Щоб підрахувати на скільки за рахунок цього фактора зменшується вихід продукції, необхідно кількість надпланових витрат і-го виду сировини розділити на норму витрати його на одиницю продукції.

При порушенні асортименту матеріалів можна зробити додаткову обробку, чи знайти йому заміну. При додатковій обробці утворюється перевитрата матеріалу на одиницю продукції, що веде до збільшення суми змінних витрат. Щоб визначити перевитрати матеріалу на одиницю продукції в результаті його доробки необхідно зміни норм витрат матеріалів на одиницю продукції помножити на фактичний випуск продукції з цього матеріалу та на його ціну.

Крім того, буде додаткова витрата засобів на оплату праці працівників (Дзп) за додаткову обробку:

КМ - кількість додатково обробленого матеріалу.

Якщо відбувається заміна одного матеріалу іншим, більш дорогим, то зростає сума витрат. Для її визначення необхідно кількість заміненого матеріалу (Кз) помножити на різницю в ціні взаємозамінних матеріалів:

Аналогічна ситуація виникає при збільшенні постачальником цін на сировину та матеріали. У цьому випадку необхідно оцінити, що вигідніше покупцю:

а) збільшити змінні витрати в зв'язку з прийняттям більш дорогих матеріалів, але за рахунок нарощування виробництва отримати додатковий прибуток;

б) зменшити обсяг виробництва, якщо в результаті використання дорогої сировини продукція виявилося збитковою, шукати дешеві ринки сировини, змінити структуру виробництва.

Втрати мають місце через неритмічне постачання матеріалів. У зв'язку з цим підприємство простоює та недоодержує продукцію (прибуток). Для визначення цих втрат необхідно кількість чол./год. простою через відсутність матеріалів помножити на плановий середньогодинний виробіток продукції:

Збільшиться також і сума витрат, оскільки простої з вини підприємства оплачують робітникам у розмірі 2/3 тарифної заробітної плати.

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: