|
|
Пеппі Довга Панчоха. Астрід ЛіндгренПеппі Довга Панчоха. Пеппі Довга Панчоха сідає на корабель. Пеппі Довга Панчоха в південному море.Трілогія (заверш. в 1948) Пеппі Довга панчіх - один з найбільш фантастичних героїнь Астрід Ліндгрен. Вона робить все, що хоче. Спить з ногами на подушці і з головою під ковдрою, повертаючись додому, задкує всю дорогу задом, тому що їй не хочеться розвертатися і йти прямо. Але найдивовижніше в ній те, що вона неймовірно сильна і моторна, хоча їй всього дев'ять років. Вона носить на руках власного коня, яка живе в її будинку на веранді, перемагає знаменитого циркового силача, розкидає в сторони цілу компанію хуліганів, які напали на маленьку дівчинку, спритно виставляє з власного будинку цілий загін поліцейських, що прибули до неї, щоб насильно забрати її в дитячий будинок, і блискавично закидає на шафу двох громив злодіїв, які вирішили її пограбувати. Однак в розправах П. Д. немає ні злості, ні жорстокості. Вона на рідкість великодушна зі своїми поваленого ворога. Осоромився поліцейських вона пригощає щойно випеченим булочками. А сконфужено злодіїв, що відпрацьовують своє вторгнення до чужого дому тим, що вони всю ніч танцюють з П. Д. твіст, вона великодушно нагороджує золотими монетами, на цей раз чесно заробленими ними, й радо пригощає хлібом, сиром, шинкою, холодної телятиною і молоком. Причому П. Д. не тільки надзвичайно сильна, вона ще й неймовірно багата і могутня, адже її мама - ангел на небі, а тато -- негритянський король. Сама ж П. Д. живе разом з конем і мавпочкою, паном Нільс-соном, у старому напіврозваленому будинку, де вона влаштовує справжні королівські бенкети, раскативая качалкою тісто прямо на підлозі. П. Д. нічого не варто придбати для всіх дітей у місті "сто кіло льодяників" і цілий магазин іграшок. По суті справи, П. Д. не що інше, як мрія дитини про силу і шляхетність, багатство і щедрості, могутність і самовідданості. Але ось дорослі П. Д. чомусь не розуміють. Міський аптекар просто лютішає, коли П. Д. запитує його, що потрібно робити, коли болить живіт: жувати гарячу ганчірку або лити на себе холодну воду. А мама Томмі і Анніка каже, що П. Д. не вміє себе вести, коли та в гостях один заковтує цілком вершковий торт. Але найдивовижніше в П. Д. - це її яскрава і буйна фантазія/яка виявляється і в тих іграх, які вона вигадує, і в тих дивовижних історіях про різні країни, де вона побувала разом з татом, капітаном далекого плавання, які вона тепер розповідає своїм друзям. Джа́нні Рода́рі (італ. Gianni Rodari; *23 жовтня 1920, м. Оменья, Італія — †14 квітня 1980, Рим) — італійський письменник, журналіст. Найбільше визнання отримав завдяки казкам та книжкам для дітей. Твори Джанні Родарі перекладені багатьма мовами світу. 41) Антуа́н де Сент-Екзюпері́ (фр. Antoine Marie Roger de Saint-Exupéry; серед друзів відомий як Сент-Екс, *29 червня 1900, Ліон — †31 липня 1944,Тірренське море) — французький письменник і авіатор, граф. У шість років хлопчик прочитав про те, як удав ковтає свою жертву, і намалював змію, проковтнувши слона. Це був малюнок удава зовні, проте дорослі стверджували, що це капелюх. Дорослим завжди потрібно все пояснювати, тому хлопчик зробив ще один малюнок – удава зсередини. Тоді дорослі порадили хлопчикові кинути цю нісенітницю – за їх словами, слід було більше займатися географією, історією, арифметикою і правописом. Так хлопчик відмовився від блискучої кар’єри художника. Йому довелося вибрати іншу професію: він виріс і став льотчиком, але як і раніше показував свій перший малюнок тим дорослим, які здавалися йому розумніше і тямущим інших, – і всі відповідали, що це капелюх. З ними не можна було говорити по душах – про удава, джунглях і зірках. І льотчик жив на самоті, поки не зустрів Маленького принца. Це відбулося в Сахарі. Щось зламалося в моторі літака: льотчик повинен був виправити його або загинути, тому що води залишалося тільки на тиждень. На світанку льотчика розбудив тоненький голосок – крихітний малюк з золотим волоссям, невідомо як потрапив у пустелю, попросив намалювати йому баранчика. Здивований льотчик не посмів відмовити, тим більше, що його новий друг виявився єдиним, хто зумів розгледіти на першому малюнку удава, що проковтнуло слона. Поступово з’ясувалося, що Маленький принц Прилетів з планетки під назвою «астероїд В-612» – зрозуміло, номер необхідний тільки для нудних дорослих, які обожнюють цифри. Вся планета була завбільшки з будинок, і Маленькому принцові доводилося доглядати за нею: кожен день прочищати три вулкани – два діючих і один погаслий, а також виполюють паростки баобабів. Льотчик не відразу зрозумів, яку небезпеку представляють баобаби, але потім здогадався і, щоб застерегти всіх дітей, намалював планету, де жив ледар, який не виполов вчасно три кущика. А ось Маленький принц завжди приводив свою планету в порядок. Але його життя була сумною і самотньою, тому він дуже любив дивитися на захід сонця – особливо коли йому було сумно. Він робив це по кілька разів на день, просто пересуваючи стілець слідом за сонцем. Все змінилося, коли на його планеті з’явився чудовий квітка це була красуня з шипами – горда, образлива і простодушна. Маленький принц полюбив її, але вона здавалася йому примхливої, жорстокої і зарозумілою – він був тоді надто молодий і не розумів, як осяяло його життя цю квітку. І ось Маленький принц прочистив в останній раз свої вулкани, вирвав паростки баобабів, а потім попрощався зі своїм квіткою, який тільки в момент прощання зізнався, що любить його. Він вирушив мандрувати і побував на шести сусідніх астероїди. На першому жив король: йому так хотілося мати підданих, що він запропонував Маленькому принцу стати міністром, а малюк подумав, що дорослі – дуже дивний народ. На другий планеті жив шанолюб, на третій – п’яниця, на четвертої – ділова людина, а на п’ятій – ліхтарник. Всі дорослі здалися Маленькому принцу надзвичайно дивними, і тільки ліхтарник йому сподобався: ця людина залишався вірний домовленістю запалювати по вечорах і гасити вранці ліхтарі, хоча планета його настільки зменшилася, що день і ніч мінялися щохвилини. Коли б це не так мало місця. Маленький принц залишився б з ліхтарник, бо йому дуже хотілося з ким-небудь подружитися – до того ж на цій планеті можна було милуватися заходом 1440 раз на добу! На шостій планеті жив географ. А оскільки він був географом, йому належало розпитувати мандрівників про ті країни, звідки вони прибули, щоб записувати їхні розповіді в книги. Маленький принц хотів розповісти про своє квітці, але географ пояснив, що в книги записують тільки гори й океани, тому що вони вічні і незмінні, а квіти живуть недовго. Лише тоді Маленький принц зрозумів, що його красуня скоро зникне, а він кинув її одну, без захисту і допомоги! Але образа ще не пройшла, і Маленький принц відправився далі, однак думав він тільки про своє покинутому квітці. Сьомий була Земля – дуже непроста планета! Досить сказати, що на ній налічується сто 11 королів, 7000 географів, дев’ятсот тисяч ділків, сім з половиною мільйонів п’яниць, 311 млн честолюбців – разом близько двох мільярдів дорослих. Але Маленький принц подружився тільки зі змійкою, Лисом і льотчиком. Змія обіцяла допомогти йому, коли він гірко пошкодує про свою планету. А Лис навчив його дружити. Кожен може когось приручити і стати йому другом, але завжди потрібно бути у відповіді за тих, кого приручив. І ще Лис сказав, що пильно одне лиш серце – найголовнішого очима не побачиш. Тоді Маленький принц вирішив повернутися до своєї троянді, тому що був за неї відповідаємо. Він відправився в пустелю – на те саме місце, де впав. Так вони з льотчиком і познайомилися. Льотчик намалював йому баранчика в шухлядці і навіть намордник для баранчика, хоча раніше думав, що вміє малювати тільки удавів – зовні і зсередини. Маленький принц був щасливий, а льотчику стало сумно – він зрозумів, що його теж приручили. Потім Маленький принц знайшов жовту змійку, чий укус вбиває в півхвилини: вона допомогла йому, як і обіцяла. Змія може всякого повернути туди, звідки він прийшов, – людей вона повертає землі, а Маленького принца повернула зірок. Льотчику малюк сказав, що це тільки з вигляду буде схоже на смерть, тому засмучуватися не потрібно – нехай льотчик згадує його, дивлячись в нічне небо. І коли Маленький принц розсміється, льотчику видається, що всі зірки сміються, немов п’ятсот мільйонів бубонцями. Льотчик полагодив свій літак, і товариші зраділи його поверненню. З тієї пори пройшло шість років: потроху він зміцнів і полюбив дивитися на зірки. Але його завжди охоплює хвилювання: він забув намалювати ремінець для намордника, і баранчик міг з’їсти троянду. Тоді йому здається, що всі бубонці плачуть. Адже якщо троянди вже немає на світі, все стане по-іншому, але ні один дорослий ніколи не зрозуміє, як це важливо. 42) Володи́мир Володи́мирович Маяко́вський (рос. Владимир Владимирович Маяковский; * 7 (19) липня 1893, село Багдади, Кутаїська губернія, Грузія— † 14 квітня 1930, Москва) — російський поет, публіцист, драматург і громадський діяч. Літературне життя Перший опублікований вірш «Ніч» Маяковського увійшов до футуристичної збірки «Ляпас суспільному смаку» 1912 року. 1913 р. поет звертається до драматургії і створює трагедію «Володимир Маяковський», сам ставить її та виконує головну роль. 1914 р. через активну політичну діяльність Маяковського та Бурлюка виключили із Московського училища мистецтв. У мистецькому розвитку поета тепер з'явився новий напрямок на відображення реалій напередодні революції, що оформилось у поемі «Облако в штанах» рос. Над нею автор працював протягом двох років 1914-1915. Вона стала чи не найголовнішим твором Маяковського, що одночасно змальовував палкі теми кохання, революції, релігії, мистецтва. Вона дозволила заявити Маяковському про себе не тільки на всю Росію, але й на весь світ. Поет навмисне використовував у поемі мову вулиць та довгі конструкції аби викрити зідеалізовані та зромантизовані поняття поезії: ...«Нежные! Вы любовь на скрипки ложите. Любовь на литавры ложит грубый. А себя, как я, вывернуть не можете, чтобы были одни сплошные губы!Приходите учиться - из гостиной батистовая, чинная чиновница ангельской лиги. И которая губы спокойно перелистывает, как кухарка страницы поваренной книг Влітку 1915 р. Маяковський закохався у заміжню жінку — Лілю Брік. Саме їй присвячено поему «Флейта-позвоночник» рос. Чоловіком Лілі був видавець поета - Осип Брік. Кохання, поруч із враженнями від революції та війни, дуже вплинули на поезію Маяковського наступних років. Поема «Война и мир» рос.1916 р. змалювала жахи Першої світової війни та поема «Человек» рос. — насправді вони є вираженням болю, що спричиняє кохання: ...«Звенящей болью любовь замоля, душой иное шествие чающий, слышу твое, земля: "Ныне отпущаеши!"»...Власне, впродовж 1915-1917 рр. Маяковський працював креслярем у Петроградському військовому автомобільному училищі. На початку революції він був у Смольному. Там він став свідкомЖовтневої революції. Повернувшись до Москви, він працює у Російському телеграфному агенстві (РОСТА), створює тексти та власне графіку для агітпроп плакатів. Корні́й Іва́нович Чуко́вський (справжнє ім'я Микола Васильович Корнєйчуков; 19 (31) березня, за іншими даними 1 квітня 1882, Петербург — †28 жовтня 1969) — російський письменник, перекладач і літературознавець українського походження. Перекладач українських поетів (збірка «Молода Україна»), упорядник кількох видань російських перекладів Тараса Шевченка, автор нарису «Шевченко» (1911).
Поэт, переводчик. Родился 22 октября (3 ноября) 1887 в Воронеже в семье заводского техника, талантливого изобретателя, поддерживавшего в детях стремление к знаниям, интерес к миру, к людям. Раннее детство и школьные годы провёл в городке Острогожске под Воронежем. В гимназии учитель словесности привил любовь к классической поэзии, поощрял первые литературные опыты будущего поэта. Одна из поэтических тетрадей Маршака попала в руки В. Стасова, известного русского критика и искусствоведа, который принял горячее участие в судьбе юноши. С помощью Стасова он переезжает в Петербург, учится в одной из лучших гимназий, целые дни проводит в публичной библиотеке, где работал Стасов. МАРШАК Самуил Яковлевич [1887—] — современный детский писатель. В печати выступил в 1907 с лирическими стихами и переводами Блека, Вордсворта и английских народных баллад. После Октябрьского переворота был одним из организаторов первого детского театра в СССР — «Детского городка» в Краснодаре. Работая в ленинградском «Театре юных зрителей», совместно с Е. Васильевой издал сборник пьес «Театр для детей». Первая детская книга Маршака — «Детки в клетке» — была выпущена в 1923. Затем от перевода и переработки английских народных песен («Дом, который построил Джек») Маршак переходит к разработке производственных трудовых тем («Почта», «Вчера и сегодня», «Пожар», «Как рубанок сделал рубанок») и затем к показу нашего социалистического строительства и борьбы человека со стихиями («Отряд», «Война с Днепром», «Доска соревнования»). Наряду с этим Маршак работает и над весёлой книгой («Багаж», «Пудель», «Прогулка на осле» и т. д.). Тематический охват Маршака таким образом чрезвычайно широк. Особенностью его творчества является многообразие композиции, стиховых жанров и приёмов в разработке отдельной темы. С одинаковым мастерством даёт он и загадку, которую широко использует как литературный приём для детей («Загадки» Маршака; вступления к некоторым произведениям — «Почта», «Отряд» и т. д.), и анекдот, построенный на самом примитивном комизме положений, в ритме, размере и интонациях народных английских песен («Пудель», «Багаж» Дети спать пораньше лягут Дети спать пораньше лягут Год начнется тишиною, Но ребят зовёт наружу Добрым словом мы помянем Серге́й Влади́мирович Михалко́в (28 февраля (13 марта) 1913, Москва, Российская империя — 27 августа 2009, Москва, Российская Федерация) — советский и русский писатель, поэт, баснописец, драматург, военный корреспондент во время Великой Отечественной войны, автор текста двух гимнов Советского Союза и гимна Российской Федерации, председатель СП РСФСР, активный участник государственной кампании по «борьбе с космополитизмом» в конце 1940 — начале 1950-х гг. Наибольшую известность Михалкову принесли его произведения для детей. Герой Социалистического Труда, лауреат Ленинской (1970), трёх Сталинских премий второй степени (1941, 1942, 1950) и Государственной премии СССР (1978), академик Российской Академии образования, кавалер ордена Святого Андрея Первозванного. Депутат ВС СССР 8—11 созывов (1970—1989). Член ВКП(б) с 1950 года.   Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...  Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...  Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...  Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|