Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Театральні постанови за творами Лесі Українки





Композитор М.А.Скорульський у 1936 році написав балет "Лісова пісня" за однойменною драмою-феєрією Лесі Українки. Прем'єра балету відбулася у 1946 році в Київському театрі опери та балету УРСР імені Тараса Шевченка. З 1958 року балет "Лісова пісня" йде у постановці балетмейстера В.Вронського[19]. Харківським театром "P.S." було випущено виставу «Монологи. Вечір Слова», поетична вистава за поезіями Лесі Українки (режисер: С. В. Пасічник). Харківським театром імені Тараса Шевченка було випущено виставу «Адвокат Мартіан» (режисер: С. В. Пасічник).

56) Оле́на Пчі́лка (псевдонім Ольги Петрівни Косач; *17 липня 1849, Гадяч — †4 жовтня 1930) — українська письменниця, драматург, публіцистка, громадська і культурна діячка, перекладачка, етнограф, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (1925)[1]; мати Лесі Українки, сестра Михайла Драгоманова.

Зміст [сховати] · 1 Біографія · 2 Твори · 3 Твори · 4 Джерела · 5 Примітки

Біографія

Ольга Петрівна Драгоманова

Народилася 5 (17 липня) 1849 року в містечку Гадяч на Полтавщині в родині небагатого поміщика Петра Якимовича Драгоманова. Початкову освіту отримала вдома. Батьки прищепили їй любов до літератури, до української народної пісні, казки, обрядовості. В 1866 році закінчила київський «Зразковий пансіон шляхетних дівиць».

Влітку 1868 року разом з чоловіком виїхали на Волинь до місця служби П. А. Косача у містечко Звягель (нині Новоград-Волинський), де записувала пісні, обряди, народні звичаї, збирала зразки народних вишивок. 25 лютого 1871 року тут народилася дочка Лариса, яка ввійшла в світову літературу як Леся Українка. Два сини й чотири дочки виростила сім'я Косачів.

Свій творчий шлях розпочала з перекладів поетичних творів Пушкіна і Лермонтова. 1876 року вийшла друком у Києві її книжка «Український народний орнамент», яка принесла Олені Пчілці славу першого в Україні знавця цього виду народного мистецтва, в 1881 році вийшла збірка перекладів з Миколи Гоголя і з Олександра Пушкіна й Михайла Лєрмонтова «Українським дітям», видала своїм коштом «Співомовки»С. Руданського (1880). З 1883 року почала друкувати вірші та оповідання у львівському журналі «Зоря», перша збірка поезій «Думки-мережанки» (1886). Одночасно брала діяльну участь у жіночому русі, в 1887 році разом з Наталією Кобринською видала у Львові альманах «Перший Вінок».

Навесні 1879 року О. П. Косач з дітьми приїхала в Луцьк до свого чоловіка, якого було переведено на посаду голови Луцько-Дубенського з'їзду мирових посередників. У Луцьку вона вступила в драматичне товариство, а гроші, зібрані від спектаклів, запропонувала використати для придбання українських книг для клубної бібліотеки.

У 1890-х роках жила в Києві, у 1906—1914 роках була видавцем журналу «Рідний Край» з додатком «Молода Україна» (1908—1914). Національні і соціальні мотиви становили основний зміст творів Олени Пчілки, в яких вона виступала проти денаціоналізації, русифікації, проти національного і політичного гніту, проти чужої школи з її бездушністю та формалізмам, показувала, як національно свідома українська молодь в добу глухої реакції шукала шляхів до визволення свого народу.

У 1920 році за антибільшовицькі виступи була заарештована в Гадячі. Після звільнення з арешту виїхала в Могилів-Подільський, де перебувала до 1924 року, а відтоді до смерті жила вКиєві, працюючи в комісіях УАН, членом-кореспондентом якої була з 1925 року.

Могила Олени Пчілки

Померла 4 жовтня 1930 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч з чоловіком і донькою.

У 2011 році в Луцьку біля обласної наукової бібліотеки ім. Олени Пчілки відкрито перший в Україні пам’ятник Олені Пчілці [2]. Автор погруддя – скульптор, заслужений художник України Микола Обезюк, який є автором памятників Лесі Українці в Луцьку та Новоград-Волинському. Пам‘ятник споруджено на кошти волинян.

Твори

До кращих творів Олени Пчілки належать:

§ «Товаришки» (1887),

§ «Світло добра і любови» (1888),

§ «Соловйовий спів» (1889),

§ «За правдою» (1889),

§ «Артишоки» (1907),

§ «Півтора оселедця» (1908),

§ п'єса «Сужена не огужена» (1881),

§ п'єса «Світова річ» (1908) та ін.

П. належить поважне місце в укр. дитячій літературі. Крім численних поезій, казок, оп., П, написала для дітей багато п'єс:

§ «Весняний ранок Тарасовий» (1914),

§ «Казка Зеленого гаю»,

§ «Щасливий день Тарасика Кравченка» (1920),

§ «Киселик», «Скарб», «Мир миром» (1921),

§ «Кобзареві діти»,

та ін.

Пчілці належить чимало перекладів і переспівів світової класики: Овідія, А. Міцкевича, О. Пушкіна, Й. В. Ґете, Г. К. Андерсена, В. Гюґо. Крім того, вона написала низку публіцистичних, літературно-критичних статей і спогадів: «М. П. Старицький» (1904), «Марко Кропивницький яко артист і автор» (1910), «Євген Гребінка і його час» (1912), «Микола Лисенко» (1913), «Спогади про Михайла Драгоманова» (1926), «Автобіографія» (1930). Великі заслуги П. в ділянці дослідження укр. фольклору та етнографії. Наук. значення мають такі праці: «Українські узори» (1912 і 1927), «Про легенди й пісні», «Українське селянське малювання на стінах» та інше. Збірка творів: «Оповідання», І-III (1907, 1909, 1911) та «Оповідання» (з автобіографією,1930).

Нині Волинська обласна наукова бібліотека у місті Луцьку носить ім'я цієї видатної письменниці.

55)

Франко Іван Якович (1856-1916)   Як син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почуваю себе до обов'язку віддати працю свого життя тому простому народові. Іван Франко
  Письменник, вчений, перекладач, філософ, громадський діяч. Народився 27 серпня 1856 р. в селі Нагуєвичі (нині с. Івана Франка) Львівської області. Коли ми думаємо про Івана Франка, в нашій уяві постає перш за все титан думки і праці, людина, в якої дух і тіло рве до бою заради поступу і щастя людського, українець, корені якого сягають глибини народного життя і переходять у дерево, квіт якого величний, щедрий, добрий. Той корінь бере початок з батьківської хати. Батько Яків - відомий на всю округу коваль, невтомна у праці мати Марія.
На шістнадцятому році Франко залишився круглим сиротою - померла мама. Дорога ж до знань не зупинилася. Під час навчання в гімназії Франко читає твори Гете, Лессінга, Шіллера, Расіна, Корнеля та ін., писані німецькою та французькою в оригіналі. Береться й сам за літературну працю. Перший вірш - "Великдень 1871 року" … А де ж маю бути? Ще добре, що ту Посидіти ось супокійно дають, А вип'єшь що, з хати надвір не женуть…. - присвятив батькові. Перекладає твори Гомера, Софокла, Горація, Гейне, а також "Слово о полку Ігоревім", "Краледворський рукопис" В.Ганки. В гімназії Іван Франко обстоює думку, що основою української літературної мови повинна бути мова народна. Після Дрогобича юнак їде у Львів, вступає до університету. Багато пише, стає найвпливовішою постаттю в редакції журналу "Друг", знайомиться з М.Павликом і І.Белеєм. Івана Франка цікавить також філософія, політична економія, соціологія. 1877 року Іван Франко переживає перший арешт. Франка звинувачують у належності до таємної соціалістичної організації. "Протягом дев'яти місяців, - писав він, - проведених у тюрмі, сидів я переважно у великiй камері, де перебувало 18-28 злочинців, де зимою ніколи вікно не зачинялося і де я, слабий на груди, з бідою добився привілею спати під вікном… але зате прокидався майже завжди з повним снігу волоссям на голові". Широта політичних і літературних уподобань викликала неоднозначну реакцію у громадськості. Реакційні кола Галичини доходили навіть до ігнорування його творчості. Зокрема, в "Зорі" відмовилися друкувати оповідання "Муляр", оскільки мулярі "найгірші п'яниці" і не варті уваги. Відстоювання власних позицій позначалося й на матеріальних статках. Був час, коли письменник зовсім не мав коштів на проживання і змушений був мешкати у робітника Данилюка. У квітні 1881 року Франко їде в село Нагуєвичі. Крім літературної праці, виконував і щоденну селянську роботу. Великі надії на здійснення політичних і літературних намірів покладав Франко на Київ, куди він прибув наприкінці лютого 1885 року. Зустрічі з О.Кониським і В.Антоновичем не виправдали сподівань щодо видання газети. Теплий спогад залишили зустрічі з родинами Лисенків, Старицьких і Косачів. Приїхавши в Київ наступного року, Франко одружується з Ольгою Хорунжинською. 1892 року Франко виїжджає до Відня, щоб закінчити докторську дисертацію "Про Варлаама і Йоасафа та притчу про однорожця". Через рік відбувся захист, Франко здобув ступінь доктора філософських наук. 1894 року трапилася нагода посісти професорську посаду кафедри історії української літератури і мо-ви Львівського університету. Хоч пробна лекція і мала успіх, однак лідери народовців, "москвофілів", польсько-шляхетські шовіністи вдалися до наклепів і провокацій, щоб не допустити Франка до професорства. Кандидатуру письменника було забалотовано. Це не могло не засмутити Франка, але й не зупинило його подальшого духовного поступу, яким би важким він не був. У 1897 році Франко від перевтоми захворів. Подальші роки також були не з легких. "Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою, - писав про зустріч з І.Франком у 1905 році Михайло Коцюбинський. - В своїй убогій хаті сидів він за столом босий і плів рибацькі сіті, як бідний апостол. Плів сіті й писав поему "Мойсей". … Народе мій, замечений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, ніби струпом, вкритий… Не знаю, чи попалася риба у його сіті, але душу мою він полонив своєю поемою". 1908 року Франко знов переживає хворобу. Велика перевтома призвела до нервових розладів, контрактури обох рук і пальців. Вийти з цього стану допомогло лікування в Хорватії, на берегах Адріатичного моря. Початок першої світової війни застав родину Франка в трагічному становищі. Хвора дружина перебувала в лікарні, сини - в армії. Позбавлений засобів до існування, письменник мешкав у домі шкільного товариша. Невдовзі захворів, але й, перебуваючи в такому стані, не випускав пера з рук. Помер І.Франко 27 травня 1916 р., поховано його 31 травня на Личаківському кладовищі у Львові. Наш народ гідно шанує пам'ять Івана Франка. Його іменем названо один з обласних центрів України, Львівський державний університет, с. Нагуєвичі, багато вулиць. У рідному селі великого Каменяра та у Львові відкрито літературно-меморіальні музеї Івана Франка.
  Радянське літературознавство розглядало творчість письменника з позицій соціалістичного реалізму, уникало оцінок його поглядів щодо суверенності України. У той час ніхто інший, як Франко, писав: "Все, що йде поза рами нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фанатів, що раді би широкими і вселюдськими фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації". І донині актуальні його слова про те, що "ми мусимо навчитися чути себе українцями - не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів".

 

28) Брати Ґрімм (нім. Die Gebrüder Grimm, Якоб і Вільгельм Ґрімми) — німецькі вчені, представники Гейдельберзької школи, які найбільш відомі за публікацію збірок казок і їхніми працями в галузі мовознавства, що стосуються звучання слів з плином часу (Закон Ґрімм). Вони є одними з найвідоміших казкарів Європи. Найвідоміші їхні казки: «Хлопчик-Мізинчик», «Білосніжка і семеро гномів», «Спляча красуня», «Рапунцель»«Червоний капелюшок», «Попелюшка», «Кішка й мишка в дружбі», «Заєць і їжак», «Вовк і семеро козенят», «Бременські вуличні музиканти», «Шість лебедів», «Шестеро увесь світ обійдуть», «Гензель і Ґретель», «Три ледарі», «Розумна Ельза», «Дурень Ганс», «Семеро хоробрих», «Старий дід і внучок», «Невдячний син», «Розумна дочка селянська».

Брати Грімм - Якоб (1785-1863) і Вільгельм (1786-1859) жили в Німеччині. Обидва були професорами Берлінського університету. Вони створили граматику і словник німецької мови. З-під їхнього пера вийшло багато наукових праць з німецької літератури та мови, без яких не обходяться вчені і в наш час. А все ж славу принесли їм перш за все три невеликі збірки німецьких народних казок, які почали публікувати в 1812 р. Ці казки відомі як «Казки братів Грімм».

Але самі вони їх не складали, а тільки обробляли ті, що записували, обходячи села і невеликі міста, зі слів людей, які пам'ятали і любили казки. «Настав час, - говорили брати Грімм, - рятувати стародавні перекази і казки, щоб вони не зникли назавжди в неспокійних днями наших, як іскра в колодязі або роса під гарячим сонцем». Більше двохсот казок зібрали брати Грімм у своїх збірниках, які вони назвали «Дитячі й сімейні казки». І вони дійсно стали дитячими та сімейними, тому що рідко можна знайти сім'ю, де б дітям не читали казки «Хоробрий кравчик», «Золотий гусак», «Снігуронька», «Попелюшка», «Вовк і семеро козенят», «Вовк і лисиця»,«Бременські музиканти»та багато інших. Всі їх не перелічити. Герої цих казок: ремісники, солдати, селяни - сміливо вступають в боротьбу з драконами, лютими велетнями, відьмами, злими царями і завжди виявляються більш розумними, спритними і відважними, ніж їх противники. І доля завжди винагороджує просту дівчину, нелюбиму падчерку або пастуха за те, що вони добрі, чесні і працьовиті.

Героями казок братів Грімм бувають також і звірі, і птахи, і комахи. Але завжди в них висміюються людські пороки: лінощі, жадібність, заздрість, скупість, боягузтво, чванство, хвастощі...

Казки братів Грімм повні народного гумору, що робить їх особливо привабливими. Десять років збирали і друкували свої казки німецькі вчені. А потім почалося нове життя цих творів: вони вирушили в дорогу по всіх країнах і континентах. Казки перекладено багатьма мовами, в різних країнах їх переводили на свій лад, розігрували в театрах. Прикладу братів Грімм пішли багато вчені та письменники.

Збірники дитячих народних казок стали з'являтися у Швеції та Африці, в Індії та В'єтнамі... У Росії казки братів Грімм дізналися в середині 19-го ст. У нашій країні їх видавали сотні разів більшими тиражами. За казками братів Грімм створені мультфільми. Мільйони дітей з великим інтересом стежать на екрані за пригодами бременських музикантів, хороброго портняжки і згадують мудрих, добрих вчених, які подарували їм радість

 

 







ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.