Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Малюнок 3. Прогнозна динаміка видобутку та імпорту природного газу для забезпечення власного споживання, млрд. м3





 

На першому етапі очистки з газу видаляється вода й інші речовини. Потім сухий газ охолоджують, при цьому пропан і бутан, які входять до його складу, перетворюються на рідину. Ці гази називаються зрідженими нафтовими газами. Їх використовують як сировину у хімічній промисловості або заправляють у балони. Решту газу спрямовують у газопровід або піддають подальшому охолодженню. При цьому з підвищенням тиску утворюється скраплений натуральний газ, який займає значно менший об’єм, ніж природній газ, і його зручно транспортувати в танкерах.

Вугілля. Вугілля, як і газ та нафта – викопне паливо. Однак на відміну від нафти та газу воно являє собою відмерлі і спресовані рештки доісторичних рослин. Під тиском гірських порід ці рештки перетворилися на вугілля. Є три основних типи вугілля: антрацит, кам’яне вугілля та буре вугілля. Антрацит містить близько 95% вуглецю (це найцінніше вугілля), у кам’яному вугіллі до 75% вуглецю, а буре вугілля містить близько 60%.

Видобуток вугілля. Упродовж 2001-2013рр. в Україні щорічно видобувалось близько 80 млн. т необробленого (рядового) вугілля, близько 2/3 якого використовувалася в електро- та теплоенергетиці. Проте через військові дії на Сході країни в останні два роки відбулося суттєве зменшення видобутку вугілля. За даними Міненерговугілля, у 2015р. обсяг видобутку вугілля в Україні склав 39 746,1 тис. т, що на 38,8% менше, порівняно з 2014р., у т.ч. вугледобувними підприємствами, що належать до сфери управління профільного міністерства – 6,742 млн. т, що на 62% менше, порівняно з 2014р. (діаграма “Видобуток вугілля в Україні у 2015р.”).

 

Видобуток коксівного вугілля за минулий рік впав на 49,8% (на 7,984 млн. т) – до 8,155 млн. т, енергетичного – на 35,3% (на 17,252 млн. т) – до 31,604 млн. т. У т.ч. вугледобувні підприємства, що належать до сфери управління міністерства, знизили видобуток коксівного вугілля на 57,6% (на 2,652 млн. т) – до 1,950 млн. т, енергетичного – на 63,5% (на 8,332 млн. т) – до 4,792 млн. т (діаграми “Видобуток енергетичного вугілля в Україні у 2015р.”, “Видобуток коксівного вугілля в Україні у 2015р.”).

Шахти Донецької області у 2015р. забезпечили видобуток 14,367 млн. т вугілля (-44,9% відносно 2014р.), Луганської – 4,332 млн. т (-75,8%), Дніпропетровської – 18,833 млн. т (-0,4%), Львівської – 1,983 млн. т (+9,2%), Волинської – 0,243 млн. т (-16,5%) (див. додаток “Видобуток вугілля підприємствами України у 2014/2015рр.”).

Через скорочення власного видобутку вугілля у 2015р. приблизно на 40%, Україна була змушена нарощувати його імпорт. Шляхи доставки вугілля в Україні мають суттєві обмеження: необхідне вугілля видобувається на окупованих територіях Донбасу, Росії, ПАР, Австралії, Казахстану та територіях ще кількох країн світу. Найбільшими ж постачальниками вугілля для України у 2015р. були Росія, США і Казахстан. Загальний обсяг поставленої в країну продукції за минулий рік – 14,598 млн. т на загальну суму $1,632 млрд. (таблиця “Імпорт та експорт за товарними позиціями за кодами УКТЗЕД за 2015р.”).

Як уже зазначалося, через військові дії на Сході України минулого року були суттєві проблеми з поставками вугілля дефіцитних марок на українські ТЕС. Внаслідок окупації Росією частини Донбасу поставки антрациту на вітчизняні ТЕС упродовж 2015р. неодноразово заморожувалися, що ставило під загрозу безперебійне електропостачання країни. Зокрема до середини 2015р. вугілля не надходило з окупованих територій Донбасу, а Росія блокувала постачання антрациту. До того ж, наприкінці 2015р. поставки вугілля з Донбасу перервалися на час енергоблокади кримськотатарськими активістами анексованого Криму (врізка “Призупинення електропостачання до АР Крим”). Щойно вирішилося питання енергопостачання до Криму, поставки антрацитового вугілля з Донбасу поновилися. На додаток, КМ України 9 грудня 2015р. прийняв Розпорядження “Про вжиття тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії” №1296, яке дало можливість зменшити навантаження на електростанції, що працюють на вугіллі антрацитової групи.

Використання вугілля. Сьогодні велика частина вугілля згорає в топках теплових електростанцій. При нагріванні вугілля в спеціальній печі без доступу повітря утворюються кокосовий газ, аміак і дьоготь. Газ використовується як паливо, а аміак і дьоготь є сировиною для виробництва барвників, косметичних засобів та синтетичних волокон. Тверді решти, що залишаються в печі – це кокс. Він застосовується для виплавки чавуну і як бездимне паливо.

Згідно з даними Міненерговугілля, загальний рівень споживання вугілля у 2015р. становив 28,64 млн. т, що на 9,3% менше, порівняно з 2014р. (31,56 млн. т)6. Причиною скорочення споживання вугілля стало зниження попиту на ресурс через зменшення виробництва теплової енергії. Зокрема, ТЕС і ТЕЦ України за 11 місяців 2015р., порівняно з аналогічним періодом 2014р., скоротили споживання вугілля на 18,1%.

Водночас, скорочення споживання вугілля призвело до збільшення його запасів. Зокрема, на кінець 2015р. запаси вугілля на складах ТЕС і ТЕЦ склали 2,8 млн. т, тоді як на початок 2015р. запаси становили 1,45 млн. т. Також, за даними профільного міністерства, у 2015р. спостерігалася тенденція збільшення використання на ТЕС вугілля газової марки, оскільки антрацитове вугілля в Україні залишається дефіцитним. Частка споживання газового вугілля була на рівні 65-70%, тоді як у 2014р. співвідношення використання вугілля газової групи і антрацитів було рівним. У 2015р., як і в 2014р., вугільний сектор України перебував у надзвичайно критичному стані. Зменшення видобутку вугілля на Донбасі, пошкодження та знищення шахтного фонду, захоплення терористами шахт, цілеспрямована руйнація ними залізничної інфраструктури при- звели до розриву виробничих ланцюгів “вугілля-електроенергія”, браку запасів вугілля на підприємствах теплової електрогенерації, що, своєю чергою, загрожувало стабільності функціонування всієї об’єднаної енергетичної системи України, провокуючи виникнення значного дефіциту генеруючих потужностей. Україна вимушена була шукати джерела імпорту вугілля відповідних марок, включно з імпортом з Росії. Остання, шляхом розгортання бойових дій на Сході країни, створила для України дві альтернативи: або дефіцит вугілля покривається за рахунок імпорту з РФ, або за рахунок закупівлі його на територіях Донбасу, підконтрольних т.зв. “ДНР” і “ЛНР”. До того ж, ці поставки політично пов’язані з електропостачанням до Криму. Тому Україна намагалася диверсифікувати поставки вугілля. Натомість імпорт вугілля з країн далекого зарубіжжя став не на стільки результативним через вартісні9 та якісні характеристики, можливості морських портів України (реальний перевалочний трафік) та логістику перевезень (строки перевезень). Можливим шляхом вирішення проблеми мали б стати поставки вугілля газової групи на недозавантажені потужності ТЕС, що спроектовані для роботи на цьому виді палива.

Електростанції. Основну частку електричної енергії виробляють на теплових станціях, де спалюють викопне паливо. На деяких джерелом енергії є ядерне паливо. У топках більшості станцій спалюють паливо і за рахунок виділеної теплоти перетворюють воду на пару, яка під великим тиском спрямовується до турбін, останні, обертаючись, передають механічний рух валам електричних генераторів.

Виробництво електроенергії в Україні (без урахування АР Крим та зони АТО) у 2015р., порівняно з 2014р., скоротилося майже на 14% і склало 157,3 млрд. кВт-год. (таблиця “Виробництво електроенергії в Україні у 2015р.”). Найбільш негативні зміни у виробництві електроенергії відбулися на ГЕС. Там обсяг виробленої електроенергії зменшився на 36,5% і склав 5,2 млрд. кВт-год. Генеруючі компанії ТЕС у 2015р., порівняно з 2014р., також суттєво – на 27,7% – зменшили виробництво електроенергії, обсяг якої склав 49,5 млрд. кВт-год. Комунальні ТЕЦ і блокстанції, порівняно з 2014р., у 2015р. зменшили виробництво на 21,2%, ТЕЦ – на 12,8%. На АЕС у 2015р. відбулося найменше скорочення виробництва – на 0,9%. Серед виробників електроенергії в Україні у 2015р. лише ГАЕС відзначилися нарощуванням обсягів – збільшення на 86,6%.

Серед основних причин скорочення виробництва електроенергії:

Ø скорочення попиту на електроенергію серед населення та бюджетних установ через підвищення тарифів, а також скорочення попиту в секторі промисловості через стагнацію важкої промисловості, зокрема металургійного комплексу та машинобудування;

Ø дефіцит вугілля енергетичних марок на складах ТЕС;

Ø досить теплі зимні місяці – лютий, березень та грудень 2015р. – що дозволили зменшити завантаження на ТЕС та ТЕЦ;

Ø відсутність сильних дощів (впливає на рівень води в річках під час виробництва електроенергії на ГЕС).

Важливим чинником, що має в перспективі сприяти збільшенню виробництва електроенергії, стало введення в експлуатацію 21 грудня 2015р. повітряної ЛЕП “Рівненська АЕС-Підстанція “Київська”. Це зокрема дозволить збільшити потужність для Київського енерговузла на 700 МВт, а відтак – підвищити відсоток атомної генерації, і відповідно зменшити обсяги теплової генерації та спалювання дефіцитного вугілля.

Ядерна енергія. На атомних станціях використовують енергію, яка вивільняється в ході реакцій, що відбуваються при розщепленні або злитті деяких ядер. При цьому виділяється теплота і крихітні частини – нейтрони. Потрапляючи в сусідні ядра, нейтрони викликають їх розподіл, у результаті чого починається так звана ланцюгова реакція. Розвитку ланцюгової реакції сприяє наявність особливих матеріалів – сповільнювачів, які гальмують нейтрони, після чого ті легше захоплюються ядрами урану. Один кілограм урану при поділі виділяє стільки тепла, скільки можна одержати, спалюючи 2000 тонн вугілля. При цьому в атмосферу не будуть потрапляти шкідливі домішки і вуглекислий

Єдиною відмінністю між атомною електростанцією і станцією, що працює на вугіллі, є джерело теплової енергії. Кінцеві технологічні процеси на обох типах станцій збігаються. Теплоносій переносить теплоту від реактора до теплообмінника, в якому вона витрачається на нагрівання води і перетворення її на пару. Пара обертає турбіну, вал якої сполучений з генератором. Потім пара потрапляє в конденсатор і перетворюється знову на воду.

Атомна енергетика. Вважається, що атомна енергетика стала шансом України в боротьбі з енергетичною залежністю від Росії. Частка ДП НАЕК “Енергоатом”3 у загальному обсязі виробництва електроенергії України склала 55,7%. На Оптовий ринок електроенергії у 2015р. компанією було відпущено 57,3%4 на суму 39,350 млрд. грн. (з ПДВ), що на 41,6% більше, ніж у 2014р. (27,794 млрд. грн.).

 

Атомна галузь у період після 2011р. залишалася залежною від російського монополіста як постачальника базових реакторних технологій. Сьогодні проблема диверсифікації та максимальної локалізації в ядерних технологіях зрушила з мертвої точки: у 2015р. Україна продовжила роботу, розпочату у 2014р. з реформування ядерної енергетики, знижуючи тим самим залеж- ність від РФ7:

Ø 30 грудня 2014р. було підписано контракт з американською Westinghouse про поставки ядерного палива на українські реактори, що стало кроком на шляху до диверсифікації поставок ядерного палива та відповідає національним інтересам України. Зауважимо, що у 2015р. була здійснена поставка однієї партії ядерного палива виробництва компанії Westinghouse, що використовується для перевантаження енергоблоку №3 Южно-Української АЕС;

Ø 26 січня 2015р. у Брюсселі ДП “НАЕК “Енергоатом” і Holtec International (США) підписали додаткову угоду до контракту на будівництво в Україні ЦСВЯП.

Безпечно зберігаючи ВЯП, можна створити стратегічний запас палива для майбутнього інноваційного розвитку ядерної енергетики в Україні. Цей об’єкт буде побудований у зоні відчуження Чорнобильської АЕС і сприятиме екологічній реабілітації зони відчуження і відновленню господарської діяльності на деяких територіях у межах цієї зони. Введення в експлуатацію сховища планується у 2017р. Варто відзначити інвестиційні проекти 2015р., націлені на збільшення виробництва та відпуск електроенергії АЕС на 2,5 млрд. кВт-год. з одночасним підвищенням безпеки експлуатації енергоблоків та зміцнення енергетичної незалежності України (див. додаток “Інвестиційні проекти в атомній енергетиці на 2015р.”).

Поновлювані джерела енергії. На відміну від викопного палива поновлювані джерела енергії ніколи не вичерпаються. До цих джерел належать сонячне світло, морські припливи і течія річок.

Упродовж багатьох сторіч люди використовують вітряні млини, щоб змолоти зерно або качати воду. Ці споруди перетворюють енергію вітру на корисну механічну роботу. У даний час удосконалені аналоги вітряних млинів – вітряні турбіни – використовують енергію вітру для обертання електрогенераторів. (до 2030 року понад 30% електроенергії, виробленої у Данії, припадатиме на прибережні вітрові електростанції).

Енергія води. Існує три форми енергії води:енергія падаючої води, енергія хвиль і енергія припливів. На гідроелектростанціях падаюча з резервуара вода передає свою енергію турбінам, які натомість обертають генератори, що виробляють електрику.

Електростанції, що працюють на енергії припливів, зазвичай будують у гирлах річок. Гирло перегороджують невеликою дамбою, і вода обертає турбіни, встановлені в каналах дамби, під час руху в гирло річки під час припливу й у зворотному напрямі під час відпливу. Припливна електростанція на річці Ранс у Франції виробляє достатньо енергії, щоб задовольнити потреби 300 тис. чоловік.

Сонячне випромінювання. Сонячні промені можна впіймати на великому відкритому просторі тисячами дзеркал і сфокусувати їх на паровому котлі. Пара спрямовується на генератор, подібний до тих, що стоять на теплоелектростанціях. Для прямого перетворення сонячного світла на електрику використовують фотогальванічні елементи.

Гідроелектростанції. Гідроелектростанції зазвичай будують у гірських районах. Там часто йдуть дощі, і природні долини легко перегородити греблею, створюючи запас води у водосховищах. Найбільша така електростанція розташована в Ітаїпу на кордоні Бразилії і Парагваю. Вона виробляє електроенергію потужністю 12 тис. МВт. У Китаї будується ГЕ з проектною потужністю 2о тис. МВт. На гідростанції припадає до 20% електроенергії, одержуваної на землі.

Геотермальна енергія. Скельні породи в глибині землі розжарені до високих температур. У деяких районах будують геотермальні електростанції, в яких тепло гірських порід використовується для перетворення води на пару. Ця пара передається на турбогенератори або в будинки для опалення.

Невідомо, через скільки років на Землі вичерпаються запаси непоновлюваних ресурсів. Попри те, що люди постійно відкривають нові родовища нафти, вугілля і газу як на землі, так і в морі, видобуток корисних копалин у цих місцях пов'язаний із великими затратами коштів і праці. Вважається, що запасів урану, а також запасів вугілля вистачить ще на кілька сотень століть. Нафта і аг можуть закінчитися вже в цьому столітті. Це означає, що на Землі не залишиться палива. Тому вже зараз необхідно поступово переходити на нові невичерпні джерела енергії.

Характерні особливості промислової діяльності галузей ПЕК:

1. містять в собі стратегічний характер економіки, мають важливе значення в системі національної безпеки та в значній мірі визначають промисловий потенціал України;

2. паливно-енергетичні ресурси в різноманітних формах безперервно
споживаються абсолютно всіма фізичними та юридичними особами;

3. велика капіталоємкість та концентрація матеріальних ресурсів;

4. переважне положення на ринку та неможливість дублювання ряду
підприємств на визначеній території.

Електроенергетика є базовою галуззю народногосподарського комплексу, а використання електроенергії рушійною силою науково-технічного прогресу. Галузь впливає на територіальну організацію продуктивних сил. Достатня кількість електроенергії має формуюче значення і притягує до себе підприємства та виробництва, в яких частка енергетичних витрат у собівартості готової продукції значно більша, порівняно з традиційними галузями промисловості. У ряді районів України (Донбас, Придніпров'я) вона визначає виробничу спеціалізацію, є основою формування територіально-виробничих комплексів.

Розміщення електроенергетики залежить від наявності паливно-енергетичних ресурсів і споживачів електроенергії.

Види електростанцій за джерелами енергетичними ресурсами:

1. теплові електростанції (ТЕС) - працюють на твердому, рідкому та газоподібному паливі;

2. гідравлічні (ГЕС) - використовують гідроресурси;

3. атомні (АЕС) - як паливо використовують збагачений уран або інші радіоактивні елементи;

4. електростанції (ЕС) - використовують нетрадиційні джерела енергії (вітер, сонце).

Провідна роль в електроенергетиці належить теплоелектростанціям - ДРЕС і ТЕС. Вони виробляють понад 60% усієї електричної енергії. Перевагою ТЕС є відносно вільне розміщення, вдвічі дешевша вартість капіталовкладень порівняно з ГЕС. Найбільша кількість великих теплових ДРЕС у Донбасі: Вуглегірська, Старобешівська, Курахівська, Слов'янська (Донецька обл.) та інші. Найбільшими ДРЕС також є Криворізька-2, Придніпровська (Дніпропетровська обл.), Зміївська (Харківська обл.), Бурштинська (Івано-Франківська обл.), Запорізька (Запорізька обл), Ладижинська (Вінницька обл.), Трипільска (Київська обл.), Добротвірська (Львівська обл.) та інші.

Все більшого значення набувають теплоелектроцентралі (ТЕЦ). Їх будують поблизу споживачів, оскільки радіус транспортування тепла невеликий (до 12 км), проте коефіцієнт корисного використання тепла складає майже 70%, тоді як на ТЕС - тільки 30-35%. За допомогою ТЕЦ сьогодні обігрівається понад 25 міст України. Найбільші з них є: Київські ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6, Дарницька, Харківська ТЕЦ-5, Одеська, Краматорська та інші.

Гідроелектростанції України - Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпродзержинська, Дніпрогес, Каховська, Дністровська, Теребле-Ріцька малоефективні (особливо Дністровського каскаду) через застаріле обладнання та рівнинний характер долини р. Дніпро. ГЕС дають до 4,5% електроенергії України. Усього на малих річках діє 55 гідроелектростанцій. Найбільш ефективні вони на гірських річках.

В умовах кризи велике значення на районних рівнях можуть мати сонячні (Крим), вітрові (Поділля, степовий Крим) та геотермальні (Карпати) електростанції.

У періоди пікових навантажень протягом доби, коли не вистачає регулюючих потужностей для збалансування роботи “залучаються” гідро- та гідроакумулюючі електростанції (ГЕС та ГАЕС). Але посуха, що спостерігалася у 2015р. зневоднила річки так, що ГЕС та ГАЕС за рік змогли виробити лише 6 809 млн. кВт-год., тоді як у 2014р. – 9 092,3 млн. кВт-год. Сьогодні потенціал гідроенергетики використовується на 60%, переважно за рахунок Дніпровського каскаду та інших великих ГЕС. Залишок потенціалу можливо реалізувати за рахунок встановлення нових і відновлення старих потужностей малих ГЕС. У 2015р. в Україні діяло 102 малих ГЕС із загальною встановленою потужністю близько 80 МВт, якими було вироблено 251 млн. кВт-год.

Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенційні можливості видобутку та переробки нафти значно більші. Вона представлена нафтодобувною та нафтопереробною галузями семи нафтопереробних заводів, переробна потужність яких складає до 90 млн. т. сирої нафти щороку. Перші з них – Дрогобицький НПЗ (Львів) та Надвірнянський НПЗ (Прикарпаття). Понад 30 років назад були побудовані заводи у Лисичанську, Кременчуці, Одесі та Херсоні, які зараз є основними центрами цієї галузі в Україні. За даний час їх експлуатації технології та обладнання на підприємствах застаріли, інноваційні механізми впливу на їх модернізацію не використовувались, що призводить до занепаду нафтопереробних заводів, та використання їх лише для надання послуг по перевалці сировини або неповного використання їх потужностей (НПЗ працюють на 40-50% від наявних можливостей).

За даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості, у 2015р. обсяг видобутку нафти і газового конденсату в Україні склав 2 461,7 тис. т (на 9,9% менше, ніж у 2014р.), у т.ч. нафти – 1 805,6 тис. т (на 10,9% менше). Видобуток нафти і газового конденсату підприємствами НАК “Нафтогаз України” склав 2 181,8 тис. т (на 9,9% менше), у т.ч. нафти – 1 695,1 тис. т (на 10% менше). Зокрема, ПАТ “Укрнафта” видобуло 1 670,2 тис. т нафти і газового конденсату (на 11,5% менше), у т.ч. 1 577,1 тис. т нафти (на 10,5% менше), ПАТ “Укргазвидобування” – 511,7 тис. т нафти і газового конденсату (на 4% менше), у т.ч. 118 тис. т нафти (на 3% менше). Інші, працюючі в Україні, нафтогазовидобувні компанії видобули 279,8 тис. т нафти і газового конденсату (на 9,7% менше), у т.ч. 110,5 тис. т нафти (на 22,4% менше) (таблиця “Видобуток нафти і газового конденсату у 2015р.”). Хоча вітчизняна ресурсна база вуглеводнів все ще залишається досить місткою, проте останніми роками через “споживацьке” використання первинних ресурсів (зокрема, нафти), а також незацікавленість як державних, так і приватних видобувних компаній у ефективному нафтовидобутку відбулося суттєве виснаження нафтових родовищ, скоротився приріст розвіданих запасів, збільшилася глибина залягання пластів вуглеводнів, значно погіршилися геологічні, технічні та економічні умови експлуатації родовищ. Усі ці проблеми уповільнюють темпи видобутку нафти і для вирішення потребують використання сучасної техніки та технологій, які наразі не представлені в Україні в необхідному обсязі.

У спадок від СРСР держава отримала шість НПЗ (Дрогобицький, Кременчуцький, Лисичанський, Надвірнянський, Одеський та Херсонський) та один ГПЗ (Шебелинський), а також близько 30 міні-НПЗ (за даними профільного міністерства, їх кількість налічує близько 1201) – сумарною потужністю переробки у 51,31 млн. т вуглеводневої сировини на рік2, які здатні забезпечити не лише потреби національної економіки в широкому асортименті нафтопродуктів, але й експорті. Територією країни проходили нафтопроводи та нафтопродуктопроводи, завершувалося будівництво нафтопроводу “Одеса-Броди”, працювали потужні заводи нафтового та хімічного машинобудування. Однак, на початку 2000-х років ситуація на ринку нафтопродуктів почала змінюватися і набула рис кризи, коли незважаючи на достатні потужності НПЗ, наявність кваліфікованих кадрів, завантаження загальних виробничих потужностей НПЗ катастрофічно знизилося. На сьогодні жоден із шести НПЗ не може конкурувати з європейськими підприємствами, і перспективи повного завантаження усіх вітчизняних НПЗ країни, а також експорт нафтопродуктів виглядають малоймовірними.

 

 

Серед головних причин занепаду нафтопереробного комплексу:

Ø застаріла технічна база та висока частка зношених основних фондів. Під час приватизації НПЗ на початку 2000-х років, хоча й відповідні вимоги були передбачені умовами конкурсу, реконструкція основних фондів не здійснювалась. Потужності НПЗ використовувались, але в модернізацію основних фондів і технічне переоснащення кошти не вкладались. Це завадило реалізації планів з переведення українських НПЗ на виробництво продукції відповідно до європейських стандартів (Євро-4, Євро-5);

Ø відсутність достатніх фінансових вкладень у розвиток українського нафтопереробного виробництва як з боку інвесторів, так і держави: у 2015р. усі НПЗ України декларували збитки або мінімальний прибуток, не маючи достатніх обігових коштів для стабільної роботи і власних фінансових джерел для реалізації програм модернізації;

Ø відсутність системи контролю за якістю нафтопродуктів: наразі держава не контролює виконання власниками НПЗ своїх зобов’язань у частині забезпечення виробництва якісного палива;

Ø спотворення ринкової моделі вітчизняної нафтопереробки, яка полягала в небажанні урядом ліквідувати монополію в нафтопереробній галузі, що не сприяло здоровій конкуренції;

Ø відсутність ефективного державного керування: “ручне” управління не лише нафтопереробним сектором, але й всією енергетичною галуззю зумовило тінізацію суттєвої частки ринку нафтопродуктів, що в результаті позбавило її інвестиційної привабливості4;

Ø несприятлива цінова кон’юнктура на вітчизняному ринку нафтопродуктів. Девальвація національної грошової одиниці, низька глибина переробки та висока собівартість продукції знижують завантаження НПЗ майже на 10% за рік.

Наведені та інші фактори стали причинами того, що сьогодні внутрішній ринок є недостатньо насиченим нафтопродуктами вітчизняної переробки (див. додаток “Аналіз виробничої діяльності НПЗ України у 2015р.”), що своєю чергою призвело до збільшення частки імпорту нафтопродуктів. Відповідно імпорт зумовив зростання цін на паливно-мастильні матеріали, що відбилося на платоспроможності автомобілістів і невпинно спричинило скорочення споживання.

За даними Державної служби статистики України, у 2015р. роздрібний продаж бензину на АЗС України (без урахування окупованого Криму) скоротився на 26%, порівняно з 2014р. – до 1,800 млн. т. Реалізація дизельного палива на вітчизняних АЗС знизилася на 25% – до 1,780 млн. т. Крім того, у 2015р., порівняно з 2014р., скоротилося промислове споживання бензинів на 17% – до 542 тис. т, а дизельного палива – на 7% – до 3,220 млн. т.

Загалом споживання бензину в Україні (без урахування АР Крим) у 2015р. скоротилося на 24% – до 2,340 млн. т, а дизельного палива – на 13% – до 4,560 млн. т. Сумарне ж споживання палива у 2015р. становило 6,900 млн. т, що на 1,450 млн. т, або на 17% менше, ніж у 2014р. Зазначимо, що у 2015р. баланс українського ринку світлих нафтопродуктів (без урахування АР Крим) склав 7,44 млн. т, що на 375 тис. т, або на 5% нижче показників 2014р.

 

На малюнку 5 показана схема магістральних нафтопроводів України.

 







ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.