Валютно-фінансові умови міжнародного кредиту.

Валютно-фінансові умови кредиту передбачають:

1. Валюту кредиту і валюту платежу. Від правильного вибору валюти кредиту залежить те, чи потерпатиме кредитор збитки чи ні. На вибір валюти кредиту впливає рівень відсоткової ставки, практика міжнародних розрахунків, рівень інфляції, динаміка курсу валюти. Валюта платежу може співпадати з валютою кредиту, а може і не співпадати.

2. Сума (ліміт) кредиту. Вона являє собою частину позичкового
капіталу, яка надана позичальнику. При фірмовому кредитуванні сума
кредиту вказується в кредитній угоді. Кредит може надаватись у вигляді
часток, котрі розрізняються за своїми умовами.

3. Строк міжнародного кредиту. На нього впливає цільове призна
чення кредиту, співвідношення попиту і пропозиції аналогічних кредитів;
розмір контракту; національна законодавча база; міждержавні угоди.

Розрізняються повний і середній строки кредиту. Повний строк включає: період використання наданого кредиту, пільговий період (використаного кредиту), період погашення (коли здійснюється виплата основного боргу і відсотків). Він обчислюється від моменту початку використання кредиту до його остаточного погашення.

Середній строк кредиту включає: повний пільговий період і половину строку використання і погашення кредиту. Він використовується для порівняння ефективності кредитів з різними умовами, оскільки показує, в розрахунку на який період в середньому припадає вся сума позики.

· з рівномірним погашенням рівними частками протягом погодженого терміну;

· з нерівномірним погашенням; «І» з одноразовим погашенням всієї суми; з рівними річними внесками основної суми позики і відсотків.

5.Вартість кредиту. Вона визначається за формулою:

де S — загальна вартість кредиту; Lim — сума кредиту; R — загальна ставка відсотку (основна ставка за кредитом, комісійні,

страхові внески, оплата юридичних та будь-яких інших послуг); Т_ГІ, — середній термін кредиту.

Серед елементів вартості кредиту розрізняються договірні і приховані. Договірні — це витрати по кредиту, зумовлені угодою. Вони поділяються на основні і додаткові. До основних елементів відносяться:

· суми, які безпосередньо виплачуються позичальником кредитору;

До додаткових елементів вартості кредиту відносяться суми, які виплачуються позичальникам третім особам (за гарантією). Окрім основного відсотка збирається банківська комісія: за переговори, за участь, за управління, за зобов'язання надати в розпорядження позичальника необхідні кошти, агентська комісія.

До п рихованихелементів вартості кредиту відносяться витрати, які пов'язані з отриманням кредиту, але не зафіксовані в угоді (завищені ціни товарів по фірмовим кредитам, примусові депозити у певних розмірах відносно позики; завищення банком комісії за інкасацію документів тощо).

7. Вид забезпечення кредиту.Це може бути відкриття цільових накопичуваних рахунків або застава активів або перепоступка прав по контрактам.

Міжнародна заборгованість є гострою проблемою світової економіки. Економічне становище країни внаслідок глобалізації фінансових ринків дедалі більше залежить від зовнішніх джерел, необхідних для покриття дефіциту державного бюджету, внутрішнього інвестування, проведення соціально-економічних реформ, виконання боргових зобов'язань. Мобільність і масштаби потоків капіталу, залежать від рівня розвитку країн. Фінансові ресурси, отримувані країною на комерційних умовах у вигляді фінансової допомоги, призводять до виникнення зовнішнього боргу, оскільки вимагають відповідної оплати.

Зовнішній борг — це сума фінансових зобов'язань країни перед іноземними кредиторами по непогашеним зовнішнім позикам і невиплаченим по ним відсоткам.

Довгострокові боргові зобов'язання країни включають:

· державний (офіційний) зовнішній борг, під яким розуміється сума зобов'язань центральних і місцевих державних органів перед зовнішніми кредиторами по невиплачених позиках і відсотках по них. Зовнішніми кредиторами можуть виступати уряди іноземних держав, центральні банки, урядові структури, міжнародні і регіональні валютно-фінансові організації;

· борг, гарантований державою, тобто борг приватних фірм, банків, компаній, гарантом оплати котрого є держава;

· приватний негарантований борг, тобто борг приватних позичальників, оплата якого не гарантується державою. Він виникає у випадку отримання позичальником банківських та інших кредитів, шляхом залучення боргових цінних паперів на міжнародному фондовому ринку. Платежі з обслуговування зовнішнього боргу зазвичай відбуваються в іноземній валюті.

Для аналізу зовнішнього боргу, здатності країни обслуговувати зовнішній борг Світовий банк використовує ряд відносних показників:

· відношення загальної суми зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг;

· відношення загальної суми зовнішнього боргу до ВНД;

· відношення платежів з обслуговування боргу до експорту товарів і послуг;

· відношення міжнародних (офіційних) резервів до загальної суми зовнішнього боргу;

· відношення міжнародних (офіційних) резервів до імпорту товарів і послуг;

· частка короткострокового боргу в загальній сумі зовнішнього боргу;

· частка боргу міжнародним організація в загальній сумі зовнішнього боргу;

· частка концесійного боргу в загальній сумі зовнішнього боргу.

Вважається, що верхньою межею оптимальності зовнішнього боргу повинно бути:

а) відношення загальної суми зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг на рівні 200-250%;

б) відношення платежів по обслуговуванню боргу до експорту товарів і послуг не більше 20-25%. (При розрахунку цих показників враховується лише державний і гарантований державою борг).

До абсолютних показників, які дозволяють узагальнити і проаналізувати інформацію про зовнішню заборгованість, відносяться: *J» невиплачений і розподілений борг, тобто сума невиплаченої заборгованості по кредитам, які реально отримані позичальником за станом на кінець року. (Це — показник поточної зовнішньої заборгованості країни);

· видача кредитів, тобто отримання нових кредитів позичальником протягом року;

· нерозподілений борг, тобто частина невичерпаної боржником суми кредитів;

· виплата основної суми боргу, тобто сплата боржником часток основної суми боргу протягом року;

· платежі відсотків, тобто виплати боржником відсотків по залишку заборгованості протягом року;

· платежі по обслуговуванню боргу, тобто сума платежів основної суми

· боргу і відсотків по залишку заборгованості, здійснені боржником протягом року;

· чисті потоки, тобто отримання нових кредитів за мінусом виплати боржником основної суми боргу;

· чисті трансферти, тобто отримання нових кредитів позичальником за мінусом його платежів по обслуговуванню боргу.

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: