Економічні системи: зміст, класифікація, еволюція

Економічна система (economic system) – сукупність взаємодіючих, взаємопов'язаних і певним чином упорядкованих елементів економіки, а також зв'язків між ними.

Структура економічної системи – сукупність стійких взаємозв'язків між підсистемами, елементами економічної системи, які зумовлюють її впорядкованість та стабільність, формують основний зміст і значною мірою визначають характер розвитку економічної системи. Взаємозв'язки елементів економічної системи можуть бути вертикальними (відносини примусу, влади-підпорядкування) та горизонтальними (партнерські, добровільні, конкурентні відносини).

Історія розвитку людства налічує дуже багато різних економічних систем, які відрізняються за одними ознаками та схожі за іншими. Аби розібратися в цьому різноманітті, виділити основні типи економічних систем, проводиться їх класифікація за різними критеріями.

Концепція соціально-економічних формацій (socio-economic formations) розрізняє економічні системи згідно зі способом поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва, який визначається панівною формою власності на засоби виробництва. Розглядаються п'ять формацій: 1) первіснообщинна; 2) рабовласницька; 3) феодальна; 4) капіталістична; 5) комуністична. Крім того, К. Маркс виділив азіатський спосіб виробництва, котрий можна вважати шостим типом економічних систем. Після первіснообщинної формації у більшості неєвропейських народів виникав не рабовласницький, а азіатський спосіб виробництва. Останній замінювався капіталістичним не еволюційно, а шляхом насадження елементів капіталізму в епоху колоніального підкорення європейцями решти світу.

Первіснообщинній формації притаманні однакове відношення усіх членів суспільства до засобів виробництва, зрівняльний розподіл суспільного продукту, відсутність експлуатації людини людиною.

Рабовласницька формація заснована на приватній (античній) власності на засоби виробництва та експлуатації рабів рабовласниками за рахунок неекономічного примусу до праці. Виникають класи, суттєва соціально-економічна нерівність та держава, яка виражає інтереси панівного класу.

Азіатський спосіб виробництва заснований на селянський землеробській общині. Характеризується гострою соціально-економічною нерівністю, наявністю класів, держави та експлуатації (яка базується не на приватній власності на засоби виробництва, а на використанні державної влади).

Феодальна формація заснована на приватній (феодальній) формі власності на землю та експлуатації особисто та поземельно залежних від пануючого класу (феодалів) безпосередніх виробників (феодально залежних селян).

Капіталістична формація застосовує економічний примус до праці, тобто людей нібито не змушують працювати, але позбавлені засобів виробництва та існування, вони змушені найматися до капіталіста. Головним інструментом експлуатації найманої праці вважається капітал.

Комуністична формація, згідно марксизму, заснована на суспільній власності на засоби виробництва. Передбачається зникнення економічної та соціальної нерівності, а також держави, радикальні зміни в мотивації праці. Призначенням праці буде не створення засобів існування, а самовираження людини, реалізація її творчих здібностей. Зникне еквівалентність обміну, буде застосовуватися принцип «від кожного за можливостями, кожному – по потребам».

Теорія стадій економічного зростання (stages of economic growth) залежно від галузевої структури економіки, ступеню розвитку техніки, частки нагромадження в національному доході, структури та рівня споживання, виділяє такі етапи розвитку економічних систем: 1) стадія традиційного суспільства; 2) стадія перехідного суспільства; 3) стадія піднесення; 4) стадія зрілості; 5) стадія масового споживання; 6) стадія пошуку якості життя.

Стадія традиційного суспільства – це аграрне суспільство з ієрархічною соціальною структурою та низьким рівнем науки та техніки.

Стадія перехідного суспільства – дещо збільшуються капіталовкладення; зростає продуктивність сільського господарства; з’являються підприємці, які стають рушійною силою суспільства. Індивіда починають оцінювати за результатами його діяльності, а не за успадкованим соціальним статусом.

Стадія піднесення – період промислової революції. Помітно зростають капіталовкладення; суттєво вдосконалюються техніка та технології виробництва; швидко зростають основні галузі промисловості.

Стадія зрілості – індустріальне суспільство. Формується і стає провідною велика машинна індустрія; бурхливо розвивається промисловість; з’являються нові галузі промисловості; норма нагромадження сягає 20% національного доходу; широко впроваджуються досягнення науки та техніки; міське населення сягає 60-90% всього населення; збільшується частка кваліфікованої праці.

Стадія масового споживання – сформований потужний виробничий потенціал економіки починає працювати переважно заради споживача, заради більш повного задоволення його зростаючих потреб. Провідними стають галузі, які виробляють споживчі товари та послуги.

Стадія пошуку якості життя – сфера послуг стає провідним сектором економіки; основною метою прогресу стає духовний розвиток людини.

Теорія постіндустріального суспільства (post-industrial society) за критерієм рівня техніко-технологічного розвитку розрізняє: доіндустріальне суспільство; індустріальне суспільство; постіндустріальне суспільство.

Доіндустріальне суспільство засноване на сільському господарстві та ручній праці. Використовується енергія вітру та води. Примітивні техніка та технології орієнтують на добування благ, які не потребують складної подальшої переробки. Соціально-економічний устрій гальмує економічний прогрес.

Індустріальне суспільство базується на промисловості та машинній технології. Розвинені техніка та технології дозволяють радикально переробляти сировину, створюючи складні у виробництві товари. Соціально-економічний устрій сприяє економічному розвитку.

Постіндустріальне суспільство засноване на сфері послуг (зокрема, науково-технічних) та інтелектуально-духовній творчості. Головними виробничими ресурсами стають інформація і знання, а домінуючим благом – інформаційний продукт. Соціально-економічний устрій сприяє творчому розвитку людини. Сучасними різновидами постіндустріального суспільства вважають інформаційне суспільство (information society), у якому інформація визнається головною продуктивною силою, основним продуктом виробництва і предметом споживання; та суспільство знань (knowledge society), визначальним ресурсом якого є знання, при цьому суспільство створює, поширює і використовує знання для забезпечення свого зростання та конкурентоспроможності.

Незважаючи на відмінності, всі наведені підходи належать до моделей лінійного розвитку. Ці моделі добре розкривають історичну еволюцію економічних систем, проте недостатньо характеризують поточний стан співіснуючих у світі систем та їх взаємодію. Натомість модель матричного розвитку, представлена концепцією світ-системного аналізу (world-systems analysis), розкриває те, які економічні системи існують одночасно і які стосунки між ними.

Згідно даної концепції, світ-економіка (world-economy) – це економічно інтегрована і відносно самодостатня територія. У межах цієї території добре розвинені поділ та кооперація праці, активно проводиться обмін товарами та послугами, відносно легко переміщуються фактори виробництва. Виробництво в цілому забезпечує основні потреби, тому економічні стосунки з іншими світ-економіками не надто розвинені. Кожна світ-економіка має три основні зони: 1) ядро (або центр); 2) напівпериферію; 3) периферію.

На сучасному етапі розвитку світового господарства замість окремих світ-економік, в зв’язку з інтенсифікацією міжнародних економічних контактів, міжнародною інтеграцією та глобалізацією, розвивається єдина, глобальна світ-економіка.

Центр сучасної світ-економіки багаторазово переважає периферію з погляду продуктивності праці і ВНП на душу населення. Країни центру мають розвинені національні інноваційні системи; володіють передовими виробництвами, інфраструктурою, комерційною культурою та характеризуються соціальним і політичним динамізмом. Також вони володіють величезним масивом інтелектуальної власності, яка дозволяє контролювати виробництво високотехнологічної продукції по всьому світу, що приносить надприбутки та забезпечує міцні позиції на світовому ринку.

На відміну від центру, економіка периферії розвивається незбалансовано і являє собою придаток до центру. Країнам периферії притаманні нерівномірність розвитку секторів економіки, недостатність господарського кругообігу, обмеженість внутрішнього ринку, висока соціальна нерівність й інші дисбаланси, а також соціальні конфлікти.

Країни напівпериферії є проміжною ланкою між центром і периферією: виступаючи в деякому сенсі придатком по відношенню до центру, напівпериферійна країна сама може бути певним аналогом центру для деяких країн периферії.

Функціональний підхід, відповідно до механізму координації господарської діяльності, виділяє такі економічні системи:

1) Традиційна – притаманна домінуюча роль звичаїв, традицій, а також релігійних, суспільних і групових інститутів при ухваленні основних економічних рішень;

2) Ринкова – ухвалення економічних рішень відбувається під впливом ринкового механізму;

3) Командна – основні економічні рішення ухвалюються централізовано, системою планових органів;

4) Змішана – поєднує ринкову основу ухвалення економічних рішень з розвиненою системою державного регулювання.

4.2. Особливості розвитку перехідних економік

Особливим типом економічних систем є перехідна (або трансформаційна) економіка (transition або transformation economy)– період в еволюції економіки, коли розпадається стара економічна система і формується нова. Характеризується несталістю, залежністю від конкретно-історичних умов, певною інерцією перетворень, інтенсивним розвитком нових економічних форм. Хоча існування перехідних економік є тимчасовим, воно може бути вельми тривалим і розтягуватися на декілька десятиліть.

Серед сучасних прикладів трансформації економіки можна відмітити:

- перехід від індустріального до постіндустріального суспільства (в розвинених країнах);

- перехід від аграрного суспільства до індустріального суспільства (у багатьох країнах Азії, Африки, Латинської Америки);

- перехідна економіка від командної до змішаної (у постсоціалістичних країнах); цю трансформацію називають ринковою.

Ринкова трансформація (market transformation) пов'язана з такими процесами:

1) економічна лібералізація (economic liberalization) – розширення свободи економічної діяльності; перехід від централізованого ухвалення (системою планових органів) основних економічних рішень до вільного їх ухвалення суб’єктами економіки на основі власних інтересів, ринкових механізмів та в межах, визначених формальними і неформальними інститутами. Важливою складовою економічної лібералізації є створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

2) роздержавлення економіки (de-statization) – перехід від ретельного, всеохоплюючого, директивного управління економікою державними органами до ринкового саморегулювання та переважно непрямих методів державного регулювання економіки. Передбачає передавання прав користування та розпорядження підприємствами від держави до інших суб’єктів ринкової економіки;

3) приватизація (privatization) – передавання права володіння підприємствами від держави до приватних власників. При приватизації передаються, але не завжди повністю, і права користування та розпорядження підприємствами.

Основними моделями приватизації є: сертифікатна приватизація; грошова приватизація; колективна приватизація (трудовим колективом підприємства); продаж пакетів акцій державних підприємств іноземним інвесторам; реституція (повернення майна попереднім власникам або їх нащадкам).

Розрізняють такі підходи і моделі ринкової трансформації:

1) градуалістський підхід – передбачає поступове, поетапне проведення реформ. Охоплює модель «ринкового соціалізму» (Китай, В’єтнам) та модель «оксамитової революції» (Чехія, Словаччина);

2) ліберальний підхід – характеризується швидкими радикальними змінами одночасно в економічній та політичній системах країн. Застосовувався у моделі «шокової терапії» (Польща);

3) модель «обмеженої трансформації» (більшість колишніх республік СРСР) є найменш ефективною; передбачає часткові, фрагментарні ринкові реформи і є найбільш болісною для основної частини населення. Ринкові відносини розбудовуються тією мірою, в якій це вигідно політико-економічній еліті, й обмежуються там, де це потрібно можновладцям.

На початку трансформації цій моделі не вистачало потужного та усвідомленого запиту суспільства на реформи. Тому трансформаційні процеси спрямовувала пострадянська управлінська еліта. Лейтмотивом реформ стало перетворення владних повноважень на економічні блага. Перерозподільна активність виявилася набагато вигіднішою за виробничу. Нормативно-правова база економічної діяльності та інститути влади поступово вибудовувалися таким чином, аби деякі політики та державні службовці мали можливість систематично стягувати корупційну ренту з бізнесу та населення.

Якщо в розвинених країнах прибуток більшості підприємців визначається насамперед якістю інноваційної діяльності, то за моделі «обмеженої трансформації» бізнесу нерідко вигідніше налагоджувати неформальні відносини з політиками чи посадовими особами, аби взяти участь у приватизації чи державних закупівлях; здобути монопольну владу; отримати податкові, митні чи інші преференції; захопити контроль над державними підприємствами або розробкою надр; створити неконкурентні бар'єри для інших фірм тощо. За таких умов ефективність економіки та якість життя більшості населення є низькими; соціально-економічний розвиток відбувається повільно, періодично переривається гострими кризами.

Аби спрямувати розвиток країн, які зазнали лише обмеженої трансформації, на створення соціально орієнтованої економіки, необхідно забезпечити формування конкурентного ладу та реальної демократії. Потрібні розвиток громадянського суспільства, ефективні механізми відкликання депутатів та імпічменту посадових осіб, реформа судової та правоохоронної систем, відділення бізнесу від політичної влади, збільшення соціально-економічної сили найманих працівників та дрібних власників землі, рішуча боротьба з корупцією тощо.

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: