КАТЕГОРІЇ ДІАЛЕКТИКИ ОДИНИЧНЕ, ОСОБЛИВЕ, ЗАГАЛЬНЕ

32. Закони діалектики. Закон -необхідний, суттєвий, стійкий та повторюваний зв'язок буття. Діалектичний метод та осн. закони діалектики були розроблені Гегелем. Розглянемо ці закони. 1) Закон єдності та боротьби протилежностей відповідає на питання:де знаходиться джерело діалектичного розвитку-в матеріальній чи ідеальній сфері. Діалектики заперчують абсолютну тотожність:річ не може бути тотожною собі (ми не такі самі, як були 1сек назад). Конфлікт між протилежностями врешті решт вирішується:сторона-переможець знімає на себе все позитивне від переможеної сторони. Закон має такі категорії:тотожність (граничний випадок ідентичності, відношення речі до самої себе;забезпечує сталість буття);відмінність (ініціює тенденцію до зміни буття;може бути суттєвою і несуттєвою;виражає мінливість);протилежність (взаємне виключення сил та тенденцій);єдність протилежностей (Протилежності-нерозривні сторони одного цілого);протиріччя (це боротьба протилежностей, які знаходяться в єдиному зв’язку, і разом з тим, виключають одна одну). 2) Закон переходу кількісних змін у якісні демонструє зміни якості об’єкту, процесу, явища, коли накопичення кількісних змін досягає певної межі. Має такі категорії:КІЛЬКІСТЬ (числова характеристика речі/явища);ЯКІСТЬ (те, що дозволяє речі бути самою собою чи те, що вказує на відмінність від ін.. речі);ВЛАСТИВІСТЬ (те, що вказує на схожість);МІРА (рамки, в яких кіл-сні зміни не призводять до появи нової якості);СТРИБОК (процес корінної зміни даної якості, перетворення її в нову в рез. кількісних змін). 3) Закон «заперечення заперечення» характеризує спрямованість процесу розвитку, демонструє єдність поступальності та наступності в розвитку. Дія закону заперечення заперечення виявляється лише у відносно завершеному процесі розвитку. Зміст цього закону розкривається через категорії:заперечення, наступність, розвиток. Розвиток відбув. Як руйнування старої єдності елементів системи і виникнення нового предмету, що і є запереченням старого предмету. Але заперечення не є лише руйнуванням тієї чи іншої якісної визначеності:діалектичне заперечення передбачає момент народження нового, або момент розвитку. Процес діалектичного заперечення носить не деструктивний, а конструктивний характер, бо має місце подвійне заперечення. Діалектична тріада склад. з тези, антитези, синтезу. Зв’язок старого та нового знаходить свій вираз в наступності, як збереження окремих аспектів старого в новому. Цей закон відображ. об’єктивний закономірний зв'язок, спадкоємність між тим, що заперечується, і тим, що заперечує. Послідовність циклів, які складають ланцюг розвитку, можна уявити у вигляді спіралі. Закон дає теоретичне уявлення про поступальний характер розвитку, про спадкоємний зв'язок між попереднім і наступним його станами, коли останній внаслідок набування нової якості стає багатшим, вищим у порівнянні з першим.

Закон заперечення заперечення відображає об'єктивний, закономірний зв'язок, спадкоємність між тим, що заперечується і тим, що заперечує. Основою діалектичного заперечення є суперечність. Це єдність протилежностей, момент зв'язку старого і нового, відмова від першого із збереженням того, що необхідне для розвитку другого. Діалектичне заперечення здійснюється в різних сферах дійсності і по-різному. Це залежить від природи самого явища і умов його (явища) розвитку. Одна справа заперечення в неживій природі, інша — в живій, ще інша — в мисленні, в суспільному розвитку. В неживій та живій природі процес заперечення здійснюється стихійно, як самозаперечення; у суспільстві, в мисленні — в процесі свідомої діяльності людей. Люди самі визначають, що затримувати при запереченні, а що відкидати, які елементи старого знищити повністю, а які залишити для подальшого розвитку. Формами діалектичного заперечення є: зближення, злиття, обмеження, скасування, удосконалення, конвергенція, критика, самокритика, реформа, соціальна революція тощо особливостями даного закону є те, що він здійснює свої "оберти", коли є певний цикл. даний закон є законом суб'єктивної діалектики як логіки. Але він має. відношення до дійсності, взятий звідти і є законом об'єктивної діалектики, що панує в усій природі.

Б) обьект та субьект пізнання і їх взаємодія

Суб’єкт пізнання — це людина, що постає вихідним пунктом життєвої та пізнавальної активності, що здобуває знання, вибудовує теорії та концепції, зберігає та історично передає їх новим поколінням. Об’єкт пізнання — фрагмент (частина) будь-якої реальності (природної, соціальної, суб’єктивної, розумової, душевної та ін.), який не збігається у цей момент з інтелектом, що пізнає, та на який спрямована пізнавальна активність. Таке розуміння суб’єкта та об’єкта засвідчує:- по-перше, що об’єктом пізнання може бути будь-що, що пізнання може набувати характеру самопізнання;- по-друге, що суб’єкт та об’єкт співвідносні: об’єкт набуває характеристик саме об’єкта лише у відношенні до певного суб’єкта, тоді як останній виявляє себе лише через дію на певний об’єкт. Мало того, сучасна гносеологія розглядає їх як узагалі невіддільні. Отже, об’єктом може ставати лише те, що виявляється як окрема особлива реальність у полі активної діяльності суб’єкта; при тому об’єкт постає як похідне від суб’єкта і навіть як його елемент. З іншого боку, можна розглядати самого суб’єкта як елемент об’єкта: природа — єдиний об’єкт, а людина як частина природи є елементом об’єкта. Названі нібито протилежні виявлення суб’єкта та об’єкта ми повинні спробувати зрозуміти як єдиний процес, де разом із зростанням меж та горизонтів людської активності зростає, стає складнішим і предметно насиченішим об’єктний обсяг її життєдіяльності. В цьому сенсі пізнання постає як процес вичерпування за допомогою предметних визначень змісту об’єктів пізнання та діяльності.

А) різні підходи до сутності пізнання в історії філософії

У найзагальнішому розумінні пізнання постає як процес взаємодії свідомості та дійсності,, унаслідок якої у свідомості вибудовуються образи, інтелектуальні моделі та конструкції, які дають змогу людині поліпшувати свої стосунки з дійсністю, робити свої дії оптимальнішими або ефективнішими, збільшувати свої можливості та міру свободи. ри осмисленні наведеного розуміння пізнання важливо звернути увагу на те, що реально здійснює пізнання не свідомість сама по собі, не мозок, а людина з усіма її життєвими проблемами, можливостями, бажаннями та пристрастями. через пізнання ми сподіваємося знайти для себе (і для людства) щось найважливіше, заповітне. За допомогою пізнання ми хочемо здобути розв’язання основних проблем нашого життя, оскільки пов’язуємо пізнання із духовною сутністю людини та із можливістю для неї саме у духовному пошуку досягнути для себе найважливішого. пізнання не можна розглядати однобічно; у реальному виявленні пізнання — це органічний елемент людської життєдіяльності, що розвивається від незнання до знання, від неповного та непевного знання — до повнішого та надійнішого, від відання туманного, затьмареного – до проясненого. В цілому пізнання постає в якості складової людського способу утвердження в світі, в якості найважливішого засобу розширення сфери людської свободи та її реалізації. Із такого розуміння пізнання випливає, що пізнання є фундаментальною людською потребою і що саме потреби та інтереси людини стають основним чинником пізнавального процесу. При розгляді пізнання треба віддати належне його вольовому чиннику, адже пізнання не входить до сфери вітальних (безпосередньо життєвих) потреб людини, тобто воно не постає конче необхідним з точки зору збереження життя. Отже, можна зробити висновок, що пізнання у своїй дійсності постає як багатогранний та складний процес, в якому знаходять своє виявлення як духовні здібності людини, так і її найважливіші життєві зацікавлення

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: