Вінницького кооперативного інституту

Біологія. Завдання для лабораторних і практичних робіт з біології для студентів кооператиного коледжу. Усіх спеціальностей.

Пукас М.М.- викладач Коледжу економіки і права Вінницького кооперативного інституту.

Чеботар Н.Ю. – викладач Коледжу економіки і права Вінницького кооперативного інституту.

Завдання для лабораторно-практичних робіт з біології розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісї загальноосвітніх дисциплін.

Тема: Розв’язування задач з молекулярної біології.
Мета: навчитися застосовувати теоретичні знання для розв’язування задач з молекулярної біології, моделювати процес кодування спадкової інформації.
Теоретичні відомості.

Усі нуклеїнові кислоти складаються з нуклеотидів, до складу яких входять залишки азотистих основ (аденін, гуанін, цитозин, тимін, урацил вуглеводу пентози (рибоза, дезоксирибоза) та фосфорної кислоти.
Молекула ДНК складається з двох ланцюгів, а РНК – молекула – з одного. Нуклеотиди в ДНК з’єднані попарно і утворюють зв’язки між ланцюгами, тому їх кількість завжди буде парна. А – Т, Ц – Г – комплементарні.
Для розв’язування задач цього типу потрібно чітко пам’ятати:
Правило Чаргаффа:
А = Т, Г = Ц → А + Т + Г + Ц = 100 %
(А + Ц) / (Т + Г) = 1
Довжина нуклеотидної пари (фрагмента ДНК) – 0,34 нм.;
Молекулярна маса нуклеотиду – 345 дальтон (а. о. м.);
Молекулярна маса амінокислоти – 100 дальтон.
Ген – це ділянка молекули ДНК з двох ланцюгів нуклеотидів.
Приклад розв’язування задач з молекулярної біології
Задача:
У молекулі ДНК аденілові нуклеотиди складають 15% від загальної кількості. Визначте процентний вміст інших нуклеотидів.
Дано: А = 15% За правилом Чаргаффа: А = Т, Г = Ц
А = Т = 15 %
Т -? А + Т = 15 % + 15 % = 30 %
Ц -? (А + Т) і (Г + Ц) = 100 %
Г -? (Г + Ц) = 100 % - (А + Т)
(Г + Ц) = 100 % - 30 % = 70 %
Г = Ц = 70 %: 2 = 35 %
Відповідь: Т = 15 %; Г = 35 %; Ц = 35 %
Хід роботи.
І Варіант.
Задача 1. На фрагменті одного ланцюга ДНК нуклеотиди розташовані в послідовності: Т-Т-Ц-А-Т-Ц-Ц-Г-А-Т-Ц-Т-А-Г …
1. Намалюйте схему структури другого ланцюга даної молекули ДНК.
2.Яка довжина в нм цього фрагмента ДНК, якщо один нуклеотид займає близьк 0,34 нм?3. Скільки відсотків У міститься нуклеотидів в цьому фрагменті молекули ДНК?

Задача 2. 1.Хімічний аналіз показав, що іРНК має 24% аденіну, 12% гуаніну, 31% урацилу. Який нуклеотидний склад відповідної ділянки дволанцюговоїДНК?

У молекулі ДНК виявлено 880 гуанілових нуклеотидів, які становлять

22% від загальної кількості нуклеотидів цієї ДНК. Визначте, скільки міститься інших нуклеотидів (окремо) у цій молекулі ДНК. Яка довжина цієї ДНК?

ІІ Варіант.
Задача 1.
У фрагменті одного ланцюга молекули ДНК нуклеотиди розміщені у такій послідовності: Т-Т-Г-А-Г-Ц-А-Ц-Г-Г-Т-А-А-А-Т-Ц-Г-А. Побудуйте схему дволанцюгової ДНК. Визначте довжину і масу цього фрагмента.
Задача 2.
У фрагменті ДНК знайдено 1120 аденінових нуклеотидів,що становить 28%,від загальної маси нуклеотидів.Скільки в цьому фрагменті міститься цитозинових,гуанінових та тимінових нуклеотидів.Визначте довжину і масу цього фрагмента.

Задача 3.
У молекулі ДНК виявлено 250 тимідилових нуклеотидів, які становлять 22,5% від загальної кількості нуклеотидів цієї ДНК. Визначте, скільки міститься інших нуклеотидів(окремо) у цій молекулі ДНК. Яка довжина цієї ДНК?

1. Одна молекула РНК вірусу складається із 158 амінокислот. Визначити довжину гена, який несе інформацію про структуру білка; у скільки раз маса гена більша, ніж маса білка.

2. Який буде склад другого ланцюжка ДНК, якщо перший містить 18% гуаніну, 30 % аденіну, 20 % тиміну?

3. Дано ланцюг Т -А-Г-Ц- Т-А-А- А-Ц-Г-Г- А-Т-Ц-Т-Г. Визначити процентний вміст нуклеотидів

порядок нуклеотидів в другій спіралі ДНК та РНК.

4.У фрагменті ДНК знайдено 1332 гуанілових нуклеотидів,що становить 29%,від загальної маси нуклеотидів.Скільки в цьому фрагменті міститься решта нуклеотидів. Визначте довжину і масу цього фрагмента.

5.Хімічний аналіз показав, що іРНК має 13% аденіну, 17% гуаніну, 43% урацилу. Який нуклеотидний склад відповідної ділянки дволанцюгової

Тема: Будова клітин прокаріотів і еукаріотів.

Мета: вивчити особливості будови клітин прокаріот і еукаріот, навчитися розпізнавати клітини тварин, рослин, бактерій на мікрофотографіях, схемах; порівняти будову, знайти риси подібності та відмінності між ними.

Обладнання: таблиці будови прокаріотичної і еукаріотичної клітин.

Клітина - елементарна жива система, основа будови і життєдіяльності всіх живих організмів. Основними властивостями цієї системи є: самовідтворення, постійний обмін речовинами та енергією з довкіллям, структурне відокремлення її від зовнішнього середовища.

Відомо, що організми бувають одноклітинними (наприклад, бактерії, найпростіші) або багатоклітинними. Власне назви говорять про те, що в основі будови цих організмів лежить структурна одиниця — клітина.

Живу матерію ділять на два Царства - прокаріотів і еукаріотів. До прокаріотів належать бактерії і ціанобактерії, а всі інші організми - від одноклітинних найпростіших до багатоклітинних рослин і тварин - до еукаріотів.

Основна відмінна ознака прокаріотів - відсутність оформленого ядра. В цитоплазмі відсутні деякі органоїди: мітохондрії, комплекс Гольджі, ендоплазматична сітка, пластиди, лізосоми та інші. Генетичний матеріал бактерій представлений хромосомою, що складається з кільцевої молекули ДНК. Клітинна стінка має в своєму складі полімерну речовину - муреїн.

Клітини еукаріотичних організмів відрізняються складністю і структурним розмаїттям. Рослинні і тваринні клітини дуже схожі між собою, але мають ряд суттєвих відмінностей.

Гриби виділяють в окреме Царство. Клітинна стінка містить полісахарид хі-тозан, близький за складом до хитину членистоногих. Протопласт клітини обмежений плазматичною мембраною. Ядро мезокаріотичного рівня організації: хромосоми знаходяться в конденсованому стані, не піддаються спіралізації та деспіралізації, ДНК кільцева. У цитоплазмі наявні мітохондрії, комплекс Гольджі, рибосоми, ендоплазматична сітка та інші органоїди. Ядро здатне до міграції по всьому організму. У грибній клітині може бути одне, два і навіть багато ядер. У вакуолях грибних клітин запасаються поживні речовини, а також можуть відкладатися токсичні продукти обміну речовин (саме вони є однією з причин отруєння людей їстівними грибами).

2.Заповніть таблицю,позначивши наявність органоїдів знаком + чи

Тема: Будова хромосом. Мітотичний поділ клітин. Порівняння мітозу і мейозу.

Мета: Вивчити зовнішню будову хромосом, навчитись визначати їхню кількість, знаходити гомологічні хромосоми розрізняти аутосоми від статевих хромосом, розпізнавати фази мітозу, визначати його біологічну роль для існування живих структур, порівняти два можливих процеси ділення клітин.

Хромосоми - це складні структури вищих живих організмів, які складаються з генів (нуклеїнових кислот - ДНК і РНК), містяться в ядрі і зберігають спадкову інформацію.

Сукупність хромосом характерна для клітин організму даного виду складає їхній каріотип (хромосомний набір).

Хромосоми складаються із спаралізованих ниток ДНК, які зв'язуються з білками - пістонами, утворюють структуру, яка називається хроматида.

Схема будови хромосоми в пізній профазі та метафазі мітозу.

Для нормального каріотипу характерно наступне:

всі хромосоми представлені парами гомологічних один одному хромосом,

кожна хромосома має нормальне будову: характерне для неї розташування Центромера, співвідношення і будова плечей, відсутні хромосомні мутації.

Каріограмма - це зображення всіх хромосом диплоїдного набору клітини, які розподілені по групах і розташовані один за одним у порядку зменшення розмірів з урахуванням індивідуальних особливостей кожної хромосоми.

Метацентрічні, рівноплечі хромосоми: первинна перетяжка (Центромера) розташована в центрі (посередині) хромосоми, плечі хромосоми однакові.

Субметацентричні, майже равноплечні хромосоми: Центромера знаходиться недалеко від середини хромосоми, плечі хромосоми не дуже відрізняються по довжині.

Акроцентричні, дуже нерівноплечні хромосоми: Центромера знаходиться дуже далеко від центру (середини) хромосоми, плечі хромосоми істотно розрізняються по довжині.

На малюнку представлена каріограмма чоловіка з нормальним каріотипом.

У прямокутній рамці показані статеві хромосоми жінки з нормальним каріотипом.

Аналізуючи каріограмму, звертають увагу на наступні її ознаки:

парність або непарної тих чи інших хромосом;

наявність тих чи інших аномалій числа хромосом.

При аналізі каріограмми людини варто дотримуватися наступної послідовності дій.

Знайдіть на каріограммі аутосоми і статеві хромосоми. Статеві хромосоми звичайно розташовують окремо від аутосом. Нормальна каріограмма містить 22 пари аутосом і 1 пару статевих хромосом.

Каріограмма хворої людини може містити 45 - 46 аутосом та 1-3 статевих хромосоми.

Визначте стать людини за його каріограмою. Для цього уважно вивчіть статеві хромосоми.

Якщо всі вони однакові, середнього розміру і метацентричні, отже всі вони - X-хромосоми, а перед вами каріограмма жіночого організму.

Якщо серед статевих хромосом є невелика акроцентріческая хромосома, означає це - V-хромосома, а перед вами каріограмма чоловічого організму.

Подивіться, чи всі хромосоми представлені парами.

• Якщо каріограмма містить 23 пари хромосом, значить перед вами нормальна каріограмма людини.

• Якщо в каріограммі ті чи інші хромосоми представлені 1 або 3 хромосомами, значить
перед вами каріограмма з геномною мутацією - відсутністю або надлишком хромосом. У
цьому випадку каріограмма містить 45 або 47 хромосом.

• Визначте порядковий номер пари хромосом, в якої виявлено геномну мутацію.
Найчастіше зустрічаються такі аномалії:

Порівняйте каріограми здорових і хворих людей.

Непрямий поділ клітин носить назву мітозу або каріокінезу. Мітоз забезпечує збільшення числа клітин багатоклітинних організмів і чисельності одноклітинних організмів. Для мітозу характерний суворо рівномірний поділ хромосом, які несуть спадкову інформацію, між дочірніми клітинами.

У ході мітозу виникають послідовні фази з чіткою морфологічною картиною (про-, мета-, ана-, телофаза). Між фазами поділу клітина перебуває у спокої-інтерфазі, протягом якої протікає підготовка до поділу.

1.Розгляньте мікропрепарат поздовжнього розрізу корінця цибулі при великому збільшенні, знайдіть зони кореня. Порівняйте побачене з мікрофотографією і схемою. Виконайте схематичний малюнок у себе в зошитах.

2.Знайдіть в зоні поділу корінця цибулі клітини в стадії профази, метафази, анафази, телофази, порівняйте їх, побачене замалюйте, вказавши словами, що саме відбувається з клітиною, її ядром, та хромосомами в цих фазах.

Поміркуйте, чи відбувається мітоз в клітинах, що не мають ядра, чому?

Тема: Будова тканин тваринного організму і тканин рослинного організму.

Мета: поглибити знання про тваринні і рослинні тканини, навчитися порівнювати різні типи тканин, визначати взаємозв’язок їх будови та функцій.

Розрізняють такі основні типи тканин рослин: твірні, покривні, провідні, механічні та основні.

Твірна тканина (меристема) складається з клітин, які мають тоненькі клітинні стінки з незначним умістом целюлози та велике ядро. Вони здатні до поділу та росту. Клітини меристеми дають початок клітинам інших типів тканин. За місцем розташування розрізняють верхівкову, вставну та бічну меристеми.

Покривні тканини рослин розташовані на поверхні органів рослин і відмежовують їх від зовнішнього середовища. Розрізняють первинну (епідерма, або шкірка) та вторинні покривні тканини. Епідерма (від грец. епі — над, зверху та дерма -шкірка) складається знадного чи кількох шарів безбарвних живих клітин, які щільно прилягають одна до одної. Зверху епідерма часто вкрита особливим шаром, який запобігає випаровуванню води через її поверхню, — кутикулою. Вона є продуктом секреції епідермальних клітин та складається із воскоподібної речовини.

Особливі клітини епідерми, що містять хлоропласти, оточують продихові щілини та регулюють їхнє розкриття чи закриття.

Провідні тканини забезпечують у рослині два плини речовин: висхідний (розчини мінеральних солей рухаються до надземних частин) і низхідний (синтезовані в листках і зелених стеблах органічні речовини пересуваються до інших органів). Ці потоки, відповідно, забезпечують два типи провідної тканини — ксилема та флоема.

Механічні тканини виконують опорні функції, надаючи пружності та підтримуючи її органи в певному положенні. До них належать коленхіма та склеренхіма.

У багатоклітинних тварин розрізняють епітеліальні, м'язові, нервові та сполучні тканини.

Епітеліальні тканини, або епітелій, покривають тіло, вистеляють його порожнини та порожнини внутрішніх органів. Вони утворюють суцільні пласти, які складаються з одного або багатьох шарів клітин, щільно прилеглих одна до одної. Міжклітинна речовина в епітеліальних тканинах розвинена слабко, назовні, відрізняється від внутрішньої. Епітелій шкіри часто виділяє назовні спеціальну речовину, що утворює щільну оболонку - кутикулу (членистоногі, круглі та кільчасті черви тощо.

Нервова тканина має здатність до збудження під впливом певних чинників-та його проведення. В ній виникають нервові імпульси, що мають електричну природу. Вони проводяться в різних напрямках (від рецепторів до центральної нервової системи і навпаки). Нервова тканина складається з нервових клітин (нейронів) і допоміжних клітин (гліоцитів), які разом утворюють нейроглію.

Нейрони є основною елементарною структурно-функціональною одиницею нервової системи. Вони здатні сприймати подразнення, перетворювати їх у нервові імпульси та проводити останні. Нейрони складаються з тіла та відростків - аксонів і дендритів. У дозрілому стані нейрони нездатні до поділу.

Завдання 1. Вкажіть ознаки в будові тканин рослинного організму, що забезпечують виконання їх функції.

Завдання 2. Дайте повну, розгорнуту та обґрунтовану відповідь.

Які типи тканин зображено на малюнках 1, 2? Укажіть спільні й відмінні риси цих тканин.

Завдання 3. Опишіть схему розвитку тканин тваринного організму.

Завдання 3. У висновках по роботі зазначте:

· основні риси подібності та відмінності між різними тканинами тварині рослин, причини існування цих рис;

· • взаємозв’язок між будовою та функціями тканин рослин і тварин;

· • основні риси відмінності між рослинними та тваринними тканинами. Домашнє завдання. Загальна біологія: Підруч. для учнів 10 – 11-х кл. серед. загальноосвіт. шк. / М.Є. Кучеренко, Ю.Г. Вервес, П.Г. Балан та ін. – К.:Ґенеза, 1998. – 464 с.: іл. Повторити § 27 – 28. Дати відповіді на контрольні запитання кінці параграфів.

Тема: Розв’язання типових задач з генетики. Моногібридне схрещування.

Мета: Навчитись розв’язувати елементарні задачі з генетики на моногібридне схрещування,проміжне успадкування та аналізуючи схрещування,визначати генотип і фенотип потомства за генотипом і фенотипом батьків і навпаки.

Визначте домінантну й рецесивну ознаки за умовою задачі чи малюнком (якщо він додається).

Введіть буквені позначення домінантної і рецесивної ознак.

Запишіть генотипи особин з рецесивною ознакою або особин з відомим за умовою задачі генотипом та їхні гамети.

Запишіть передбачувані генотипи для особин, у яких гамети відомі, враховуючи при цьому таке:

а) один з генів успадковується від особини з рецесивною ознакою;

б) рецесивна ознака виявляється у гомозиготної особини;

в) третя фенотипна група виявляється за неповного домінування генів.

Складіть схему схрещування. Запишіть генотипи гібридів та їхні гамети в решітку Пеннета по горизонталі й вертикалі.

Запишіть генотипи потомства в клітинках перетину.

Визначте співвідношення фенотипів у поколіннях.

1. У людини домінантний ген R викликає аномалію розвитку скелету - зміну кісток черепа й редукцію ключиць.

1) жінка з нормальною будовою скелета (ген r) одружилась з чоловіком з зазначеною аномалією. Дитина від цього шлюбу мала нормальну будову скелета. Як за фенотипом дитини визначити генотип її батька?

2) хвора жінка одружилась з чоловіком, який мав нормальну будову скелета. Дитина успадкувала від матері дефект скелета. Чи можна визначити генотип матері?

3) обидва батьки хворі. Дитина від цього шлюбу має нормальну будову скелета. Визначте генотип обох батьків

2. Серпоподібно-клітинна анемія успадковується як неповністю домінантна аутосомна ознака. Гомозиготні індивідууми вмирають зазвичай з настанням статевої зрілості; гетерозиготні— життєздатні, анемія у них виявляється субклінічно. Малярійний плазмодій не може використовувати для свого живлення с-гемоглобін. Тому люди, які мають цю форму гемоглобіну, не хворіють на малярію. Яка імовірність народженнядітей, стійких до малярії, у сім'ї, де батько гетерозиготний щодо серпоподібно-клітинної анемії, а мати — здорова?

3. Таласемія успадковується як неповністю домінантна аутосомна ознака. У гомозигот це захворювання спричиняє смерть у 90-95% випадків, а в і гетерозит розвивається у відносно легкій формі. Яка вірогідність народження здорової дитини в сім'ї, де перша дитина й батько хворі на легку форму таласемії, а мати — здорова?

4.У медико-генетичну консультацію звернулось подружжя з питанням, чи можуть у них народитись здорові діти. У сім'ї було троє дітей. Двоє народилися мертвими з аненцефалією, а одна — з важкою клінічною картиною хвороби. Який прогноз можна дати щодо народження в цього подружжя здорової дитини?

5. Яка ймовірність народження здорової дитини в батьків, якщо аналізами них і в їхньої першої дитини виявлено підвищений вміст цистину в сечі? Цистинурія — захворювання, що визначається рецесивним геном: у і гомозигот у нирках утворюються цистинові камені, а в гетерозигот спостерігається підвищений вміст цистину в сечі. Як успадковується цистенурія?

6. Форма чашечки у квітці суниць може бути нормальною, зумовлені неповністю домінантним геном, і листкоподібною, що обумовлює його рецесивною алеллю. У гетерозигот чашечки мають проміжну форму. Визначте можливі генотипи й фенотипи рослин, отриманих схрещування гетерозигот з проміжною формою чашечки.

7. У людини серпоподібно-клітинна анемія — рецесивна ознака. Гомозиготи за рецесивним геном гинуть у ранньому віці від гемолітичної анемії. У гетерозигот захворювання розвивається в легкій формі. Визначте, яка ймовірність народження здорових дітей і дітей з легкою формою захворювання в батьків, які страждають легкою формою серпоподібно- клітинної анемії?

8. Схрестили дві форми суниць: червоноплідну й білоплідну. Гібриди мають рожеві плоди. Якими за генотипом і фенотипом будуть рослини від схрещування між собою гібридів з рожевими плодами?

9. Від схрещування двох форм нічної красуні одержали гібриди, 25% як мали червоні, 50% — рожеві, а 25% — білі квітки. Визначте генотипи і фенотипи батьківських рослин.

Якщо внаслідок схрещування двох фенотипно однакових особин в потомстві відбувається розщеплення ознак у співвідношенні 9: 3: 3: 1, то вони були дигетерозиготними.

Якщо внаслідок схрещування двох фенотипно однакових особин у нащадків відбувається розщеплення ознак у співвідношеннях 9: 3: 4; 9: 6: 1; 9: 7; 12: 3: 1; 13: 3 або 15: 1, то це свідчить про взаємодію і снів, причому розщеплення у співвідношеннях 9:3:4;9:6:1та9:7є ознакою комплементарної взаємодії генів, а в співвідношеннях 12:3: 1; 13: 3 та 15: 1 — їхньої епістатичної взаємодії.

Тема: Розв’язання типових задач з генетики на відхилення від законів Г.Менделя

Мета: навчитись застосовувати теоретичні знання при розв’язуванні задач, на зчеплене успадкування.

1. Розв’язання типових задач на зчеплене успадкування.

2. Розв’язання типових задач на успадкування ознак, зчеплених зі статтю.

3. Розв’язання типових задач на успадкування груп крові людини.

4. Розв’язання типових задач на взаємодію неалельних генів.

Явище спільного успадкування генів, розміщених в одній хромосомі, називається зчепленим успадкуванням, а локалізація генів в одній

Явище перехресту хромосом і обмін між ними ділянками в профазі 1 мейозу називається кросинговер.

Гібридні організми,що зберігають батьківські ознаки,отримали назву некросовери,а ті у яких внаслідок кросинговеру відбулись зміни- кросовери.

Відстань між генами в 1% кросинговеру дорівнює одній морганіді.

У дрозофіли гени А і В локалізовані в різних ауто сомах,а гени М і О в одній ауто сомі.Визначити які гамети утворюють особини з таким генотипом:

Моногенне успадкування – успадкування, обумовлене одним геном.

Полігенне успадкування – успадкування, обумовлене багатьма генами.

Плейотропна дія гена – здатність одного й того ж гена викликати прояв декількох ознак.

Алельні гени – гени, розташовані в ідентичних локусах гомологічних хромосом.

Неалельні гени – гени, розташовані в різних локусах хромосом.

Взаємодія алельних генів – взаємодія генів, локалізованих в ідентичних ділянках гомологічних хромосом; відбувається за такими типами, як повне домінування, неповне домінування, кодомінування та ін.

Взаємодія неалельних генів – розвиток ознаки відбувається за сумісної дії двох або декількох неалельних генів. Основними типами взаємодії неалельних генів є комплементарний, епістатичний та полімерний. У випадках, коли взаємодіють два неалельних гени, формула розщеплення у F₂ 9:3:3:1 змінюється залежно від типу взаємодії.

Комплементарний тип взаємодії неалельних генів – домінантні алелі різних генів обумовлюють прояв ознаки; поділяється на підтипи – власне комплементарну взаємодію та комплементарну взаємодію з новоутворенням.

Власне комплементарна взаємодія неалельних генів – підтип комплементарного типу взаємодії неалельних генів, при якому домінантні гени не мають самостійного фенотипового прояву і лише разом обумовлюють появу ознаки. Формула розщеплення у F₂ 9:7, а саме: 9А В: 3А bb+3ааВ +1ааbb

Одним із варіантів розщеплення у F₂ може бути 9:6:1, коли генотипи А_bb та ааВ_ мають однаковий фенотипів прояв, а гомозигота за рецесивом ааbb має самостійний фенотиповий прояв.

Комплементарна взаємодія неалельних генів з новоутворенням – домінантні гени контролюють кожен свою ознаку, їх взаємодія обумовлює нову ознаку, при цьому рецесивні алелі мають самостійний фенотиповий прояв. Формула розщеплення у F₂ 9:3:3:1, а саме: 9А В: 3А bb: 3ааВ: 1ааbb

Епістатичний тип взаємодії неалельних генів – тип взаємодії генів, при якому один ген пригнічує прояв інших генів. Гени-пригнічувачі мають назву інгібітори (або супресори, або епістатичні гени). Гени, що пригнічуються, називаються гіпостатичними генами. Має підтипи: домінантний епістаз та рецесивний епістаз.

Домінантний епістаз – здатність домінантного алелю одного гена пригнічувати прояв домінантного і (або) рецесивного алелю іншого гена (А>В,bb). Формула розщеплення у F₂ 12:3:1, а саме: 9А В: 3А bb: 3ааВ: 1ааbb

Формула розщеплення у F₂ може бути і 13:3, якщо ознака, контрольована епістатичним геном, збігається з фенотипом, що задається подвійним рецесивом, тобто 9А В: 3А bb: 1ааbb: 3ааВ

Рецесивний епістаз – здатність рецесивного алеля одного гена пригнічувати прояв домінантного і (або) рецесивного алеля іншого гена (аа>B,bb). Формула розщеплення у F₂ 9:3:4, а саме 9А В: 3А bb: 3ааВ: 1ааbb

Полімерний тип взаємодії неалельних генів (полімерія, множинна взаємодія) – взаємодія еквівалентних домінантних генів, коли ступінь прояву ознаки залежить від кількості домінантних генів. Має підтипи: кумулятивна полімерія і некумулятивна полімерія. Полімерія визначає розвиток кількісних ознак.

Еквівалентні (полімерні) гени – гени (алельні й неалельні), які діють в однаковому напрямку, підсилюючи або послаблюючи дію один одного. За умови еквівалентності гени А і В відповідно позначають А₁ і А₂_,а гени а і b – відповідно а₁і а₂_.

Кумулятивна полімерія – підтип полімерного типу взаємодії неалельних генів, при якому ступінь розвитку ознаки залежить від кількості полімерних генів. Формула розщеплення у F₂ 15:1, причому серед 15 знаходяться класи з різною силою прояву ознаки: 9А1 А2:3А1 а2а2:3а1а1А2: 1а1а1а2а2

Трансгресія – явище, при якому в разі схрещування двох батьківських форм, що мають однаковий прояв ознаки, у потомстві можуть бути одержані особини, які перевершують обох батьків за даною ознакою. Трансгресія описується схемою

F₂A₁A₁A₂A₂_{-------------------------------------------------------------------}а₁а₁а₂а₂

(позитивна трансгресія (негативна трансгресія

Некумулятивна полімерія – здатність еквівалентних генів дублювати один одного; навіть одного домінантного алеля будь-якого із взаємодіючих генів достатньо для прояву ознаки. Формула розщеплення у F₂ 15:1, причому серед 15 всі особини мають однакову силу прояву ознаки.

Кількісні (вимірювальні) ознаки – ознаки, які характеризуються цифровим вираженням, що встановлюється шляхом вимірювання, зважування, підрахунку. Дані ознаки контролюються сумарною або помноженою дією значної кількості генів.

Якісні (альтернативні) ознаки – характеризуються переривчастою мінливістю, описуються за принципом “є – немає”, контролюються одним або невеликою кількістю генів.

Гени-модифікатори – гени, які змінюють прояв ознаки, контрольованої переважно іншими, неалельними їм головними генами. Самостійно не проявляються, а лише підсилюють або послаблюють дію головного гена.

Успадковуваність – частка загальної фенотипічної мінливості організмів, зумовлена генотипом.

Пенетрантність – варіювальне співвідношення класів при розщепленні залежно від умов зовнішнього середовища та від умов генотипного оточення. Виражається часткою особин, які проявляють досліджувану ознаку, серед усіх особин однакового генотипу за геном, що вивчається.

Експресивність – ступінь прояву варіювальної ознаки. Експресивність виражається кількісно, залежно від відхилення ознаки від “дикого” типу.

Норма реакції генотипу – розмах мінливості ступеня вираження ознаки, яка контролюється незмінним генотипом, під впливом навколишніх умов. Ступінь відповідності між організмом і середовищем, тобто пристосованість, залежить від норми реакції генотипу.

1.Від схрещування рябого білошкірого півня з листкоподібним гребенем та чорної темношкірої курки, яка мала трояндоподібний гребіни отримали 18 курчат: всі рябі, темношкірі з трояндоподібним гребсисш Визначте генотипи батьків.

2.Чоловік має з материнського боку бабусю з нормальним зором і дідуся дальтоніка. Мати цього чоловіка хворіє дальтонізмом, а батько має нор- мальний зір. Визначте генотипи вказаних осіб та які будуть діти, якщо він одружиться з жінкою, що за генотипом подібна до його сестри.

3.У дрозофіли рецесивний ген (з) вкороченого тіла локалізований в Х-хромосомі.

а) Самка з нормальним тілом, гетерозиготна за геном вкороченого тіла схрещена з гетерозиготним самцем із вкороченим тілом. Визначте фенотипи самок і самців у потомстві від цього схрещування.

б) Генотип самки— ХнХз, самця— ХзУ. Встановіть фенотип самок і самців в Р1 і Р2

4.У канарок зчеплений зі статтю ген В детермінує зелене забарвлення оперення, а ген Ь — коричневе. Наявність чубчика залежить від аутосомного гена С, а його відсутність — від гена с. Обоє батьків чубаті, із зеленим пір'ям. Вилупилося 2 пташенят: зелений чубатий самець і коричнева без чуба самка. Визначте генотипи батьків і пташенят.

5..У сім'ї здорових батьків п'ятирічний син захворів на міопатію Дюшена. Дядько дитини і син тітки по материнській лінії також хворі на міопатію.

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: