Виконання проблемно-пошукових задач

1. Що є основою визначення історичних етапів розвитку філософії?

2. У чому полягає відмінність давньоіндійської філософії від релігійних систем Стародавньої Індії?

3. Чим пояснюється тісний зв'язок природознавчих та філософських знань в античний період? Обґрунтуйте тлумачення, що філософська позиція була вихідним пунктом розвитку науки.

4. Аристотель писав: “Перша філософія має своїм предметом пізнання причини справжнього, оскільки воно справжнє”. У чому, згідно з Аристотелем, полягає відмінність філософії від інших наук? Чим обумовлюється соціально-історична обмеженість тільки онтологічного розуміння філософії?

5. Обгрунтуйте принципову різницю між ідеалізмом та матеріалізмом. Чи можна ототожнювати реалізм з ідеалізмом, а номіналізм - з матеріалізмом?

6. У чому полягає гуманізм і драма філософії Відродження?

8. Бог: за межами природи чи в конкретних речах? Розкрийте сутність та характерні риси пантеїзму Б. Спінози.

9. У чому полягає проблема методу у філософії Ф. Бекона?

10. Чи існують вроджені ідеї? Локк чи Декарт - хто більше має рацію?

11. Як ви розумієте вислів Ляйбніца “Нема нічого в розумі, чого 6 раніше не було у відчуттях, окрім самого розуму”?

12. Чому Вольтер стверджував, що якби Бога не було, то його потрібно було б вигадати?

13. Визначте найважливіші моменти французької філософії XVIII ст.

14. Кант: трансцендентність чи трансцендентальність, розум чи віра?

15. Назвіть вихідні принципи етики Іммануїла Канта. Розкрийте гуманістичний потенціал категоричного імперативу Канта.

16. Визначте та обгрунтуйте сутність діалектики Гегеля.

17. Доведіть, що філософія Гегеля дійсно має системний, узагальнюючий характер. Визначте протиріччя між діалектичним методом та ідеалістичною системою Гегеля.

18. У чому полягає антропологізм філософії Фейєрбаха?

19. Критикуючи абстрактний характер філософії Гегеля, Фейєрбах і сам не зумів уникнути абстрактності. У чому вона полягає і які її причини?

20. Чому вчення Фейєрбаха Енгельс назвав кінцем німецької класичної філософії?

1. Як співвідносяться поняття “буття”, “субстанція”, “світ людини”? Чим відрізняється буття світу і буття людини?

5. Які існують проблеми створення цілісної картини світу?

а) матерія - це все те, що має масу та енергію;

б) матерія - це все те, що складається з атомів;

г) матерія - це категорія для позначення об'єктивної реальності;

е) матерія - це субстанція, першооснова всього, що існує?

7. Чому не можна ототожнювати поняття “матеріальне” та “матерія”? Покажіть, до чого призводить подібне ототожнення?

8. Яким філософським напрямкам відповідають наступні судження:

г) рух - це переміщення тіла в просторі і часі;

е) рух - це розвиток ідеї як самостійної сутності.

9. У чому полягає єдність перервності та неперервності простору і часу? Наведіть приклади.

1. Назвіть філософські та фізичні властивості простору і часу. Покажіть їх спільні риси та відмінності. Чому простір має зворотний характер, а час - незворотний?

1. Проблема науковості філософського світогляду.

2. Статус філософії та її взаємовідносини з іншими науками.

4. Людина як вища цінність у системі філософського знання.

5. Філософія, її людські виміри і зміст (сенс).

6. Основні принципи періодизації історико-філософського процесу.

7. Енциклопедичний характер систематизованих філософських уявлень античних філософів.

8. Платонівська “ідеальна держава” і сучасність.

10. Раціональний зміст гегелівської діалектики.

11. Проблема людської діяльності у філософії Л. Фейєрбаха.

12. Перехід від класичної філософії до некласичної.

13. Від феноменології до екзистенціалізму та герменевтики.

15. Філософія науки: від логічного позитивізму до епістемо-логічного анархізму.

16. Філософська антропологія: ідейні витоки та проблемне поле.

19. Гуманістичні тенденції у розвитку сучасної філософії

2. Метод сходження від абстрактного до конкретного та його евристична роль у побудові наукової теорії.

3. Концепція і теорія як форми наукового пізнання.

4. Гіпотеза як форма розвитку знань. Побудова гіпотези та етапи її розвитку.

5. Філософія і сучасна методологія науки: тенденції взаємозв'язку та взаємовпливу.

6. Пізнання як вид духовної діяльності і феномен культури.

7. Основні принципи сучасної наукової гносеології.

8. Діалектика суб'єкта і об'єкта як проблема сучасної філософії.

10. Взаємозв'язок логіки та інтуїції у пізнанні. Умови інтуїції.

1. Специфіка філософського усвідомлення світу.

2. Взаємозв’язок філософії та управління, філософії та економіки.

3. Зв’язок філософії давньогрецького Сходу і Заходу з міфологією.

4. Поняття субстанції та проблема методу у філософії Нового часу.

5. Проблема буття людини та суспільства у філософії Просвітництва.

6. Характерні риси, основні проблеми та принципи німецької класичної філософії.

7. Філософія марксизму як єдність матеріалістичної діалектики та матеріалістичного розуміння історії.

8. Основні тенденції, напрями та риси сучасної світової філософії.

9. Проблема раціонального та ірраціонального у філософії ХХ ст.

10. “Філософія серця” як явище української філософської культури.

1. Філософія як особлива форма суспільної свідомості. Предмет та функції філософії.

2. Апріоризм і агностицизм у теорії пізнання І.Канта. Специфіка кантіанської системи категорій.

3. Ідеї просвітництва у філософській думці України. Вплив Києво-Могилянської Академії на філософську думку східно-словянських народів.

1. Філософія і світогляд. Структура світогляду.

3. Філософія як особлива форма суспільної свідомості. Предмет і функції філософії.

4. Проблема основного питання філософії в історії філософської думки.

5. Протилежність діалектичного і метафізичного поглядів на світ. Основні історичні форми діалектики.

6. Морально-етичний характер філософії Стародавньої Індії (джайнізм, буддизм, локаята).

7. Соціально-етичний характер філософської думки Стародавнього Китаю. Конфуцій про людину та її виховання. Даосизм про начало буття та ідеал мудреця.

9. Сутність і характерні риси атомістичного матеріалізму (Левкіп, Демокріт, Епікур, Лукрецій Кар).

11. Вчення Аристотеля про людину, суспільство і державу.

12. Філософська система Аристотеля ("метафізика", гносеологія, логіка).

13. Проблема "універсалій" у філософії Середньовіччя. Номіналізм і реалізм.

14. Сутність і основні риси вчення Томи Аквінського. Принцип гармонії віри і розуму, сутності і існування.

15. Натурфілософія епохи Відродження (М.Кузанський, Б.Телезіо, Дж.Бруно) і нове природознавство (М.Коперник, Л. да Вінчі, Г.Галілей).

16. Проблема методу пізнання у філософії Нового часу (Ф.Бекон, Р.Декарт). Емпіризм і раціоналізм.

17. Проблема субстанції у вченнях Р.Декарта, Б.Спінози, Г.Ляйбніца.

18. Сутність і специфічні риси гегелівської філософії історії та філософії права.

20. Сутність і характерні риси теорії суспільного договору Ж.-Ж.Руссо.

21. Географічний детермінізм Ш.-Л. Монтеск’є, його вчення про державу, теорія розподілу влад.

22. Механістичний характер французького матеріалізму ХVІІІ ст. (Ламетрі, Дідро, Гольбах, Гельвецій).

23. Теорія пізнання і етика І.Канта. Категоричний імператив.

24. Суб’єктивний ідеалізм І.Фіхте. Вчення про взаємозв’язок суб’єкта і об’єкта, теорії і практики. Сутність діалектики Фіхте.

25. Філософська система та метод Г.В.Ф.Гегеля.

26. Ірраціоналізм А.Шопенгауера. Воля як підвалина буття.

27. Провідні ідеї, основні проблеми і характерні риси соціальної філософії та філософії історії Ф.М.Вольтера.

28. Філософська концепція Ф.Ніцше. Ідея надлюдини в “філософії життя” Ніцше. Метафора "вічного повернення" як образ і сенс розвитку історії.

29. Ідея несвідомого і психоаналіз З.Фрейда. Структура психіки особистості за Фрейдом.

30. Виникнення позитивізму. Вчення О.Конта про три стадії розвитку людського мислення і пізнання. Класифікація наук за Контом.

31. Соціокультурні передумови становлення марксизму та його філософії. Розробка К.Марксом проблем відчуження людини і шляхів його подолання.

32. Нова концепція соціального буття філософії марксизму. Сутність матеріалістичного розуміння історії.

33. Діалектика Гегеля і Маркса, їхнє співвідношення. Концепція матеріалістичної діалектики, її зміст. Об’єктивна і суб’єктивна діалектика.

34. Сутність та основні течії філософії неопозитивізму.

35. Сутність і характерні риси філософії постпозитивізму (К.Поппер, Т.Кун).

36. Неотомізм, його антропоцентрична переорієнтація. Проблема співвідношення релігії і науки.

37. Християнський еволюціонізм П.Тейяра де Шардена.

38. Проблема буття людини у філософії екзистенціалізму. Різноманітності сучасного екзистенціалізму.

39. Проблема спілкування і розуміння у філософській герменевтиці (Х.-Г.Гадамер).

40. Проблема походження держави в історії філософської думки. Основні ознаки держави, її історичні типи та форми. Шляхи становлення правової української держави.

41. Історичні форми спільності людей. Нації і проблема міжнаціональних відносин і спілкування в умовах відродження України. Нація і етнос.

42. Специфіка світогляду давніх русичів. Зародження філософської думки в Київській Русі. Розуміння філософії як "любові до мудрості" та її основні риси.

43. Філософська концепція Г.С.Сковороди ("Філософія серця", концепція "сродної праці", принцип "нерівної рівності").

44. Провідні ідеї, загальні та специфічні риси релігійної філософії в Україні і Росії (П.Юркевич, В.Соловйов, М.Бердяєв).

45. Сутність і структура свідомості. Мислення і мова.

46. Онтологія як вчення про буття. Філософська категорія буття. Різноманітність форм буття.

47. Поняття матерії, його історичний генезис. Сучасні уявлення про матерію та її види.

48. Проблема походження свідомості як філософська проблема. Відображення та його форми.

49. Духовне життя суспільства та його структура. Суспільна та індивідуальна свідомість. Рівні і форми суспільної свідомості.

50. Пізнання як засіб самореалізації людини. Основні види пізнання.

51. Чуттєве і раціональне пізнання, співвідношення та специфіка їх форм.

52. Поняття об’єктивної істини в діалектико-матеріалістичній теорії пізнання. Співвідношення абсолютної та відносної істини. Конкретність істини.

53. Поняття науки, її соціальні функції. Специфіка наукового пізнання.

54. Рівні, форми та методи наукового пізнання.

55. Багатозначність поняття "людина". Поняття "індивід", "індивідуальність", "особистість" як засоби пізнання різних сторін буття людини. Інтереси суспільства та особи. Виникнення та розв’язання суперечностей між ними.

56. Основні принципи діалектики (принцип розвитку, принцип загального зв'язку).

57. Закони діалектики. Сутність та методологічне значення законів діалектики.

58. Категорії діалектики: одиничне, особливе і загальне, сутність і явище, зміст і форма, можливість і дійсність, причина і наслідок, необхідність і випадковість.

59. Софістика та еклектика – альтернативи діалектики як логіки.

60. Особливості філософського пізнання суспільства. Специфіка предмету соціальної філософії.

61. Основні методологічні принципи соціально-філософського пізнання (об’єктивність, історизм, системність, єдність теорії та практики).

62. Суспільство як система, що саморозвивається. Поняття суспільного виробництва, його класифікація.

63. Основні культурологічні концепції філософії історії (М.Данилевський, О.Шпенглер, А.Тойнбі, П.Сорокін).

64. Ідея прогресу в історії соціальної філософії. Проблема визначення критерія прогресу.

65. Суб'єкти суспільного розвитку. Поняття культурно-історичного суб’єкту. Місце та роль культурно-історичного суб’єкту в умовах переходу України до громадянського суспільства.

67. Поняття способу виробництва матеріальних благ та його структура. Діалектика продуктивних сил та виробничих відносин на різних історичних етапах.

68. Соціальне прогнозування та сучасна глобалістика. Передбачення майбутнього – необхідна умова доцільної діяльності людей. Проблеми сучасної глобальної ситуації. Концепції технологічного детермінізму і "соціально-екологічного песимізму" як альтернативи майбутнього.

69. Сутність і основні школи філософії неофрейдизму (Е.Фромм, К.Г.Юнг).

70. Спосіб і форми існування матерії (рух, простір, час).

71. Догматизм і релятивізм - альтернативи діалектики як теорії пізнання.

72. Проблема походження людини. Діалектика природнього (біологічного) і соціального в історичному та індивідуальному розвитку людини.

73. Практика як критерій істини. Структура й основні форми практики.

74. Сутність і значення творчості у діяльності людини. Основні форми творчості.

75. Діяльність як спосіб існування соціального. Діяльність і спілкування.

СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КРЕДИТНО-ТРАНСФЕРНОЇ СИСТЕМИ (ECTS)

Оцінювання знань студентів здійснюється паралельно за 5-бальною національною шкалою і за 100-бальною шкалою ЄКТС.

З урахуванням виконання позапрограмних завдань студент може отримати максимально 120 балів.

Така система контролю дозволяє здійснювати оцінювання більш гнучко, об’єктивно і сприяє систематичній та активній самостійній роботі студентів упродовж усього навчання, забезпечує змагальність між студентами в навчанні, стимулює виявлення і розвиток творчих здібностей студентів.

Система обов’язкова для використання в ході підготовки студентів за освітньо-кваліфікаційними рівнями Бакалавр, Спеціаліст, Магістр відповідно до навчальних планів.

3.1.1. З поточного контролю знань за семінарські (практичні, лабораторні) заняття та самостійну (індивідуальну) роботу студент максимально може набрати 40 балів.

3.1.2. Кількість набраних за семінарські (практичні, лабораторні) заняття та самостійну роботу балів визначається як результат множення семестрової середньої арифметичної оцінки з цих занять на 8 (ціну у балах однієї одиниці оцінки за національною шкалою).

Оцінка з поточного контролю виставляється одна за семестр після проведення останнього у ньому семінарського (практичного, лабораторного) заняття.

3.1.3. Семестрова середня арифметична оцінка з семінарських (практичних, лабораторних) занять та самостійної роботи обчислюється шляхом ділення суми кодів (5; 4,5; 4; 3,5; 3; 2; 1) отриманих студентом протягом семестру оцінок (“відмінно”, “дуже добре”, “добре”, “задовільно”, „достатньо”, „незадовільно”, „неприйнятно”) на цих заняттях з урахуванням перездач, на кількість отриманих оцінок та пропущених з неповажних причин занять.

Семестрова середня арифметична оцінка заокруглюється до десятих бала.

Студентові, який має невідпрацьовані незадовільні оцінки чи пропущені заняття, семестрова середня арифметична оцінка виставляється після їх відпрацювання.

3.1.4. Оцінювання самостійної роботи за змістовий модуль здійснюється в рамках поточного контролю шляхом оцінювання за 5-бальною шкалою із занесенням до документів обліку успішності студентів.

3.1.5. Викладач, який проводить семінарські (практичні, лабораторні) заняття, виставляє у визначений термін кількість набраних з поточного контролю балів і заносить їх у відповідні документи обліку успішності студентів.

3.2.1. В умовах кредитно-трансферної системи організації навчального процесу зміст навчальних дисциплін залежно від їх обсягу розподіляється в робочій програмі на змістові модулі.

3.2.2. Кожний змістовий модуль оцінюється у балах за шкалою ЄКТС. Ціна модуля залежить від обсягу навчального матеріалу і визначається у робочій програмі. Максимально за усі модульні контролі протягом семестру студент може отримати 20 балів.

3.2.3. Модульний контроль здійснюється після проведення усіх форм організації навчального процесу, передбачених робочою програмою навчальної дисципліни, з урахуванням часу, необхідного для перездач, незалежно від того, чи читалися з них лекції і проводилися семінарські (практичні, лабораторні) заняття.

3.2.4. Модульний контроль проводиться з використанням комп‘ютерної техніки, в письмовій формі або, як виняток, у письмово-усній формі.

Письмова чи комп’ютерна компонента модульного контролю обов’язкова та проводиться у формі виконання контрольних завдань (тестів, практичних розрахункових та ситуаційних задач, нетестових питань) для перевірки знання фактичного матеріалу відповідних модулів. Письмово-усна форма контролю застосовується на підставі рішення декана факультету за поданням кафедри.

3.2.5. Завдання для проведення модульного контролю можуть бути диференційованими за складністю, кількістю правильних відповідей та відповідною системою їх оцінювання.

3.2.6. Для проведення модульного контролю формуються варіанти контрольних завдань, які повинні бути рівнозначними за складністю. Структура завдань, система та критерії оцінювання результатів їх виконання визначаються робочою програмою навчальної дисципліни та доводяться до відома студентів на початку семестру.

3.2.7. До складання модулів допускаються студенти, які не мають незадовільних оцінок чи невідпрацьованих пропущених семінарських (практичних, лабораторних) занять. Якщо модуль був прийнятий без фактичного відпрацювання незадовільних оцінок чи пропущених семінарських (практичних, лабораторних) занять або необґрунтовано був визнаний викладачем складеним, результати його складання анулюються деканом факультету.

3.2.8. Модульний контроль проводиться у визначених розкладом час і місці. Тривалість модульного контролю не повинна перевищувати дві академічні години. На один день для студентів академічної групи встановлюється модульний контроль лише з однієї навчальної дисципліни. Якщо запланована письмово-усна форма проведення модульного контролю, то усна компонента проводиться після перевірки письмових завдань.

Перевірка письмової компоненти здійснюється протягом 3-х робочих днів із внесенням результатів у документи обліку успішності студентів.

3.2.9. Контрольне завдання виконується кожним студентом індивідуально. Самостійність виконання студентом свого завдання та дотримання встановленого порядку проведення контрольного заходу контролюється викладачем. При виконанні контрольного завдання студент може користуватися лише дозволеними допоміжними матеріалами або засобами. Під час контрольного заходу студенту забороняється в будь-якій формі обмінюватися інформацією з іншими студентами, а також використовувати, розповсюджувати, збирати варіанти контрольних завдань. У разі порушення зазначеного порядку робота студента припиняється і йому виставляється 0 балів, незалежно від обсягу виконаного контрольного завдання.

3.2.10. Студенти, які з поважних причин не були допущені або не з‘явилися на складання модульного контролю, допускаються до складання модульного контролю в установленому порядку.

Студенти, які без поважних причин не були допущені або не з‘явилися на складання модульного контролю, за модульний контроль отримують 0 балів.

Кількість набраних за модульний контроль балів заноситься викладачем у документи обліку успішності студентів.

3.2.11. Перескладання модулів не допускається.

3.2.12. Студент має право ознайомитися з власними результатами модульного контролю після завершення його проведення на курсі.

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: