Індуктивний метод дослідження Френсіса Бекона та його особливості.

Бекон послідовно піддає критиці філософію як форму споглядання і пропагує філософію як науку про реальний світ, яка базується на дослідному пізнанні. Згідно з теорією двоїстої істини Бекон здійснює розрізнення чуттєвої та розумної душі людини. Розумна душа входить у людину за божественним провидінням, вона є предметом теології, а чуттєва душа має всі характеристики тілесності, вона є предметом філософських досліджень. Таким поділом він створює для науки концепцію, яка дає змогу вивчати людину, її вчинки. Вихідним моментом пізнавальної діяльності він визнає чуттєвість. Тому Бекона часто називають засновником емпіризму — філософського напряму, що будує свою гносеологію, аналізуючи чуттєве пізнання і досвід. Головна теза емпіризму полягає в такому трактуванні: "немає нічого в розумі, що до цього не пройшло через чуття".Теоретичне обгрунтування емпіризму, дане Беконом, 5 визнати чітким у науковому пізнанні. Знання різних перешкод, що виникають під час дослідження природи, запобігає виникненню деяких помилок. Однак це знання лише негативне, а не позитивне, таке, що спрямовує пізнання. Вчений, який керується індукцією, підкоряє свою суб'єктивність властивостям дійсності, тому має знання, які не залежать від особистих уподобань, авторитету та інших ідолів пізнання. Об'єктивне знання природи проголошується ідеалом науки Істинний метод пізнання складається з інтелектуальних дій щодо переробки матеріалу, який отримано через досвід.

Основи раціоналістичної методології Рене Декарта. Дедуктивний метод.

Р.Декарт(1596-1650рр.)-видатний французький,філософ,фізик,математик,засновник раціоналізму.Основні праці-“Роздуми про метод”,”Метафізичні роздуми”,”Начала філософії”В історії Нової філософії Декарт посідає особливе місце як творець дуалістичного філософського вчення. Він побудував свою філософську систему на основі визнання одночасного самостійного існування свідомості і матерії,душі і тіла. Атрибутом духовної субстанції вважав мислення,а матеріальної-протяжність. Людина,за Декартом,це механізм поєднання цих двох субстанції. Проте цей дуалізм не вирішував проблему пізнанняя світу. Тому Декарт ввів в свою теорію третю субстанцію –Бога,який обумовив їхню єдність. Єдино правильний метод пізнання,за Декартом, є раціоналізм та дедукція. Раціоналізм включає в себе два елементи: уявлення про розум;-розуміння відмінності раціонального пізнання від чуттєвого. Розробляє вчення,згідно з яким вихідним поняттям для дедукції всіх наукових знань повинні бути “вроджені ідеї”. Вони приховані в глибині інтелекту і можуть бути усвідомлені інтуітивно.

55.Джон Локк. Критика теорій «вроджених ідей». Джон Локк (1632-1704) відомий як творець класичного сенсуалізму, творець трактату "Досвід про людський розум" (1690). За своєю сутністю філософія Локка має антидекартівське спрямування.Локку першому вдалося довести, що мислення загального грунтується на чуттєвому сприйнятті сущого та сутності, що знання загального та істина побудовані на досвіді. Сенсуалізм у теорії пізнання Локка тісно пов'язаний з методологічним емпіризмом: він визнає роль розуму, однак обмежує його значення. Функція розуму полягає, за Локком, в комбінуванні емпірично створених суджень. Він заперечує існування "вроджених ідей" і стверджує поняття "рефлексу". Продуктивним методом створення наукових знань визнається індуктивний метод Декарта. Душа людини (мислення), на думку Локка, позбавлена вроджених ідеальних структур, ідей, понять, принципів. Він проголошує душу "чистим аркушем", на який лише досвід накладає свої письмена.Первинні якості виникають через вплив на наші органи чуття об'єктів з різноманітними властивостями. Вони свідчать про різноманітність світу. Такими визнаються просторові властивості, маса, рух тощо. Уявлення про вторинні якості виникають внаслідок різноманітності наших органів чуттів: смак, колір, запах, звук тощо. Ці властивості існують лише для нашої свідомості, наших почуттів. є. Локк відрізняє два ступені знання: правдоподібне та беззаперечне. Незаперечне знання є продуктом мислення, міркування. Воно не може бути отримане шляхом безпосереднього зовнішнього досвіду.

Класичний представник англійської філософії періоду англійської буржуазної революції Томас Гоббс (1588-1688) послідовно розробляє систему раціоналістичної філософії, яка охоплює не тільки вчення про буття, пізнання, а й вчення про суспільство, державу. Своє вчення про раціональніс-ть пізнання він виклав у праці "Про тіло" (1655), де обгрунтував тезу про чуття як початкову стадію пізнання. Він вбачає мету пізнання в раціональному осягненні сутності, причин явищ. Визнання раціонального методу він обґрунтовує посиланнями на досягнення механістичного природознавства у Європі. Широко застосовуючи факти з історії нової науки, Гоббс доводить, що тільки опираючись на розум, систематичне мислення, можна досягти істини. Саме Гоббс висуває тезу про надуманість теорії двох істин (віри та розуму) і проголошує існування лише однієї — істини розуму, науки. Поняття істини він визначає як властивість наших знань бути відповідними властивостям речей. Він стверджує, що істина — це властивість наших суджень і заперечує визначення істини як властивості об'єктів. Тому ні чуття, ні вроджена інтуїція, дані одкровення не можуть бути істинними, якщо вони дані не у формах судження про світ.

Гоббс вирізняє три типи держави: 1) влада — зібрання і кожний громадянин має право голосувати (демократія); 2) влада зібрання, але лише деякі мають право голосувати (аристократія); 3) верховна влада тільки у одного (монархія).

З точки зору С. світ-це нескінченна природа, матеріальна субстанція/лат.-сутність,основа/ яку він також називає Богом.Поняття Бог С.вживає не буквально,воно є своєрідним теологічним прикриттям матеріалізму.Субстанція,тобто мате-рія,є причиною самої себе,має безліч властивос-тей.Вона вічна і незмінна,їй властива ідея збере-ження.Субстанція-це те,що не потребує для свого існування чогось іншого-бога,духу і т.п. поняття субстанції С.дуже цінним у його філосо-фії, воно відігравало велику роль у подальшому розвитку наукової філософії.Велике значення для подальшого розвитку філософії мало вчення дантеїзму С. Згідно з ним бог не існує окремо від природи,а розчиняється в ній.З цього логічно випливала атеїстична думка про те,що пізнання світу йде не через пізнання,а через пізнання самої природи.Тобто С.закликає не до богослів’я, а до наукового пізнання світу.Виходячи з ідеї існування єдиної субстанції,С.помидково стояв на позиціях вчен-ня,що допускає наявність мислення у всієї мате-рії,в тому числі і неживої.Такої ідеалістичної точки зору дотримуються і зараз деякі дослід-ники природи.

Джордж Берклі (англ. George Berkeley відомий також як: єпископ Джордж Берклі; *12 березня 1685—†14 січня 1753) — впливовий ірландський філософ, відомий своїми роботами про суб'єктивний ідеалізм, підсумований в його книзі «Бути це відчувати» (лат. «Esse est percipi»). Теорія Берклі стверджує, що індивідууми можуть лише безпосередньо знати відчуття й ідеї об'єктів, — а не абстракції, такі, як-от: «речовина». Він написав цілий ряд робіт, найбільш відома з яких — «Трактати про принципи людського знання» (1710) і «Три діалоги між Хілами та Філонами» (1713) (Філон, «Коханець розуму», представляв самого Берклі. Хіли, названі за старогрецьким словом що означає «речовина», представляли ідеї Лока). В 1734 він опублікував книгу «Аналітик», критику основ науки, дуже впливову в подальшому розвитку математики. Місто Берклі (Каліфорнія) та університет, який там знаходиться, названі на його честь. Житловий коледж в Єльському університеті також носить його ім'я.

Питання проте, чи існує об'єктивна реальність чи ні — Юм вважає нерозв'язаним. Філософ твердить, що ми не тільки не знаємо, якими є речі самі по собі, але навіть не знаємо, чи існують вони. Незаперечним, за переконанням філософа, є лише існування вражень.. Д. Юм, отже, поділяє світ на субстанційний (що осягається вірою) та реальний (що осягається відчуттями), здійснює спробу подолання зазначеного подвоєння засобами «причинності», падає в провалля агностицизму, поглиблене згодом І. Кантом.Філософ критикує релігію, на противагу якій виставляє досить незрозумілу «надприродну першопричину», як зумовлену обставинами суспільного існування своєрідну звичку повсякденної свідомості людини вірити в ту чи іншу константу буття, керуватися цією вірою у своїй практично-побутовій діяльності. На цих «гносеологічних» підставах Д. Юм вибудовує своє оригінальне бачення природи соціального, ґрунтує етичні та історичні погляди. Насамперед філософ заперечує обґрунтований Т. Гоббсом та іншими просвітниками доісторичний, «природний стан» людського існування. «Природний стан», вважає Д. Юм, - це філософська фікція. «Досуспільного буття» людей не було й бути не могло. «Суспільний інстинкт» завжди пронизував людське існування. «Суспільність» є вихідною домінантою буття людей. Звідси ж, згідно з Д. Юмом, розпочинає свій відлік історія.Політичний устрій, всю соціальну організацію Д. Юм «виводить» з початкової форми соціальності — із сім'ї. На його думку, природно-суспільний інстинкт підводить людей до потреби суспільного співжиття, до якої приєднується ще одна потреба — природний потяг представників різної статі одне до одного. Потяг формує союз, спільні турботи, зміцнює зв'язки, формує прагнення до захисту спільної дитини. Нові спільні турботи зміцнюють і розширюють суспільність, підносять авторитет батьків, формують систему організації спільності, засоби керівництва. Згодом у людей виникають звичка жити в суспільстві, розуміння тих переваг, які надає їм ця звичка..

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: