Основні методи аналізу травматизму та їх особливості

Для аналізу виробничого травматизму застосовують такі основні методи: статистичний, топографічний, монографічний, економічний, метод анкетування, метод експертних оцінок.

Статистичний метод базується^ на вивченні травматизму за документами: звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму за певними ознаками: за професіями потерпілих, за робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травматизму, обладнанням, яке спричинило травму.

Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та тяжкості:

де Пчт — показник частоти травматизму;

А — кількість випадків травматизму за звітний період; Т — середньоспискова чисельність працівників; Птт — показник тяжкості травматизму; Д — кількість днів непрацездатності.

Показник непрацездатності — це число людиноднів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:

Ці показники дозволяють вивчати динаміку травматизму не підприємстві, порівнювати його з іншими підприємствами.

Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочогс місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналіз: небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лшш тій чи іншій (моно) дільниці виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставині' нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Топографічний метод грунтується на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою, які вимагають ретельного обстеження та профілактичних заходів. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму.

Метод анкетування. Розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного] обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.

Коефіцієнти травматизму

Початковим матеріалом для розрахунків є дані звітів підприємств, організацій про нещасні випадки. Коефіцієнт частоти травматизму визначається за формулою:
Кч.т.=N*1000/Ч, де N — кількість врахованих нещасних випадків на виробництві за звітний період з утратою працездатності на один і більше днів; Ч — середньооблікова чисельність працівників за звітний період часу. Даний показник визначається на 1000 осіб облікової чисельності працівників. Коефіцієнт тяжкості травматизму обчислюється за формулою: Кт.т.=Д/N, де Д — сума днів непрацездатності по всіх нещасних випадках; N — загальна кількість нещасних випадків. Коефіцієнт виробничих витрат визначається за формулою: Кв.в.=Кч.т.* Кт.т.=N*1000/Ч * Д/N =Д*1000/Ч Для більш глибокого аналізу травматизму використовуються також показники непрацездатності, матеріальних наслідків витрат на попередження нещасних випадків. Показник непрацездатності (Пн) визначається за формулою: Пн=Д*1000/Ч, де Д — число людино-днів непрацездатності постраждалих; показник матеріальних наслідків Пм=М*1000/Ч, де М — матеріальні наслідки нещасних випадків за звітний період часу, грн; показник витрат (Пв) на попередження нещасних випадків за звітний період: Пв=З*1000/Ч, де З — витрати на попередження нещасних випадків за звітний період. При статистичному методі аналізу загальної захворюваності на виробництві використовуються наступні відносні показники: показник частоти випадків захворюваності і показник тяжкості захворюваності. Показник частоти випадків захворюваності (Іч.в) та днів непрацездатності (Іг.д) визначається на 100 працівників: Іч.в=Б/Ч*100, Іг.д=Д/Ч*100, де Б — кількість випадків захворювань; Д — число днів захворювань за звітний період; Ч — середньооблікова чисельність працівників у звітному періоді. Показник середньої тривалості одного випадку захворювання (Пд.з) (показник тяжкості захворюваності) обчислюється за формулою: Пдз=Д/Б, де Д — кількість днів тимчасової непрацездатності; Б — кількість випадків захворювань.

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: