Використана література та джерела інформації

2. Психическое здоровье: новое понимание.- ВООЗ, 2000.

3. Психические заболевания. Общие сведения. Благотворитель-ньій фонд «Душа человека», 1995,- Ьггр: 4. Шизофренія та охорона здоров'я / Пер. з англ. А. Барбато.-К.: Сфера, 1998.- С. 26.

5. Введення у соціальну роботу: Навч. посібник / Семигіна Т. В. та ін- К.: Фенікс, 2001.- С. 163-165.

6. Коцюбинский А. П., Бутома Б. Г., Зайцев В. В. Стигмати-зация и дестигматизация при психических заболеваниях // Социальная и клиническая психиатрия.- 1999.- Т. 9.- № 3.-С. 9-14.

9. Знтони В., Козн М., Фаркас М. Психиатрическая реабилитация.- К.: Сфера, 2001.

21. Шизофренія та охорона здоров'я.- С. 42-44.

22. ТЬеогу апа Ргасіісе іп Сііпісаі Зосіаі №огк.- Ор. сії.- Р. 621.

23. Полтавець В. І., Грига І. М. Зміни масової свідомості під час соціально-економічної кризи посткомуністичного суспільства (Україна 90-х років) // Наукові записки. Т. 1. Філософія та релігієзнавство.- К.: КМ Асааетіа, 1996.- С. 136.

24. Картинг П. Д. Возвращение в сообщество.- К.: Сфера, 2001.

25. Внебольничная помощь и психиатрическая реабилитация при тяжельїх психических заболеваниях / Под ред. Я. ван Вингеля.- К.: Сфера, 2002.

27. Мартиненко А. В. Медико-социальная работа: теория, технологии образование.- М.: Наука, 1999.- С. 51.

28. Новак П. Реабилитация психически больньїх в Западной Герма-нии: Ориентация на сообщество// Социальная и клиническая психиатрия.- 1999.- Т. 9.- № 1.- С. 34-48.

29. Доненко И. Е., Заярная О. П. Клубньїй дом в России: опьіт Благотворительного фонда «Душа человека» // Социальная и клиническая психиатрия.- 1995.- № 2.- С. 37-40.

30. Юрьева А. Н. История. Культура. Психические и поведен-ческие расстройства.- К.: Сфера, 2002.- С. 101.

31. Гокунь І. Нові підходи у наданні допомоги людям із психіч­ними захворюваннями // Соціальна політика і соціальна робота.- 2004.- № 2.- С. 51-53.

32. Пінчук І. Програма соціально-економічного розвитку та комплексного удосконалення психіатричної допомоги насе­ленню Донецької області на 2004 рік (проект) // Соціальна політика і соціальна робота.- 2004.- № 1.- С. 56-64.

33. Гокунь И. Отчет о работе центра медико-социальной реабили-тации за 2003 г.- Веб-страница АПУ.-

34. Гокунь І. Нові підходи в наданні допомоги людям із психічними захворюваннями.— Вказ. вид.- С. 54-58.

Соціальна робота з людьми з інтелектуальною недостатністю.

Становище людей з інтелектуальною недостатністю.

Становище осіб з інвалідністю внаслідок інтелек­туальної недостатності досі не підлягало детальному науко­вому дослідженню в нашій країні. На жаль, не вивчалася якість життя осіб цієї цільової групи, ефективність системи соціальних послуг. Тим часом, за даними Міністерства охо­рони здоров'я України, станом на початок 2004 р. на об­ліку через розумову відсталість перебувало понад 284 ти­сячі осіб. Причому інвалідність через розумову відсталість встановлено у 88 074 осіб, з них 18 439 - діти [1].

Інтелектуальна недостатність - доволі поширене явище, на неї страждає понад 120 мільйонів людей в усьому світі. Це одна з найчастіших причин інвалідності на все життя. У ви­значенні Всесвітньої організації охорони здоров'я вона оз­начає «стан затриманого або неповного розвитку психіки, який у свою чергу характеризується порушенням здібнос­тей, що проявляються в період дозрівання та забезпечують загальний рівень інтелектуальності, тобто когнітивних, мов­них, моторних і соціальних здібностей» [2]. Отже, інтелек­туальна недостатність визначається за такими ознаками:

- значне зниження інтелектуальних функцій (порівняно з середнім рівнем);

- виявлення у віці до 18 років;

- дефект або порушення адаптивної поведінки, що оціню­ється з урахуванням віку даної особи [3].

Згідно з міжнародною класифікацією хвороб (10-й пе­регляд), люди з інтелектуальною недостатністю отримують один з діагнозів розумової відсталості, які можна викласти У такому наближеному формулюванні:

Р7 Розумова відсталість

Р70 Легка розумова відсталість

Р71 Помірна розумова відсталість

Р72 Тяжка розумова відсталість

Р73 Глибока розумова відсталість

Р78 Інша розумова відсталість

Р79 Неуточнена розумова відсталість [4].

У цілому для людей з інтелектуальною недостатністю ха­рактерні знижене вміння концентрувати та фокусувати увагу, утримувати, опрацьовувати та відтворювати інформацію, мис­лити та абстрагуватися, а також знижена здатність розуміти та засвоювати досвід. Знижена здатність до соціального функ­ціонування перешкоджає веденню незалежного життя, така людина переживає особливі труднощі з отриманням навичок у п'яти сферах діяльності (самообслуговування; ведення домаш­нього господарства; спілкування; соціальні навички; подо­лання стресів). Цим людям властиві й значні порушення на­вичок навчання (наприклад, читання, письма, рахування тощо).

Люди з інтелектуальною недостатністю, крім звичайних по­треб, мають специфічні, спричинені діагнозом «розумова відсталість». Серед них можні виділити такі:

- потреба у сторонній допомозі для прийняття рішень та розв'язання важливих проблем, зокрема у прий­нятті рішень з будь-яких юридичних питань з огляду на позбавлення дієздатності, потреба в опікунстві;

- потреба у щоденному соціальному супроводі - моні­торингу вирішення соціальних, медичних, матеріаль­них проблем та втручання у разі їх незадоволення;

- потреба в отриманні безпечного місця проживання;

- потреба в догляді - допомозі у задоволенні щоденних фізіологічних потреб;

- потреба у сторонній допомозі задля усвідомлення влас­них потреб, реалізації своїх конституційних прав та основних свобод, реалізації права вибору;

- потреба у набутті та підтриманні навичок максималь­но автономного функціонування;

- потреба у визнанні з боку оточуючих людини як осо­бистості, а не носія певного діагнозу;

- потреба у спілкуванні та увазі з боку мікросоціуму;

- потреба в самоповазі та самореалізації особистісного потенціалу.

Індивіди з інтелектуальною недостатністю зазнають до­даткового (порівняно з іншими нозологіями) ризику пору­шення прав та бідності через знижений рівень інтелекту та, соціальної адаптації, що є складовими їх основного діаг­нозу, недієздатність у більшості випадків та повну залеж­ність від сторонньої допомоги. Такі люди зазвичай потребу­ють соціального супроводу і сторонньої допомоги пожиттєво. Тому основними завданнями соціальної роботи з особами з інтелектуальною недостатністю є: 1) максимальна реалі­зація особистісного потенціалу клієнта; 2) створення умов для особи з інтелектуальною недостатністю щодо свідомо­го поінформованого вибору моделі проживання з підтрим­кою - у біологічній чи фостерній родині, автономного про­живання у громаді із забезпеченням соціального супроводу чи догляду в інтернатному закладі; 3) сприяння родинному вихованню дітей, які мають інтелектуальну недостатність, комплексна підтримка родин, сприяння їх нормальному функ­ціонуванню; 4) створення сприятливого середовища для осіб з інтелектуальною недостатністю шляхом формування пози­тивної громадської думки стосовно проживання таких людей у громаді.

Однак становище конкретної особи залежить від ставлен­ня до неї з боку найближчого оточення та належних дій со­ціальних працівників. Гарантією благополуччя для цих клієнтів є також виважена і гуманна політика соціального захисту дер­жави відносно громадян з інтелектуальною недостатністю.

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: