|
|
Форми та методи контролю знань, умінь та навичок школярів ⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 5 Контроль за навчальною діяльністю, як відомо, здійснюється за допомогою різних методів і в різних формах. Залежно від специфіки організації контролю під час навчально-трудової діяльності учнів у практиці загальноосвітньої школи застосовуються такі форми контролю: індивідуальна, парна, групова, фронтальна та комбінована. Індивідуальна форма застосовується для ґрунтовного ознайомлення учителя із рівнем навчальних досягнень окремих учнів. Завдання чи запитання ставиться одному учневі, при чому відповідь має бути грунтовною, логічною, повною, змістовною. Тобто звертається увага на осмислений характер відповіді школяра в процесі захисту творчого проекту, логічність його суджень, доказовість положень, уміння застосовувати засвоєні знання в нестандартних ситуаціях. Ця форма контролю залежить від часу, що відводиться на перевірку, характеру та обсягу вивченого матеріалу, рівня підготовки учнів. Вищезазначену форму контролю можна використовувати під час практичної роботи. Так як і попередня форма організації контролю навчальних досягнень, ця форма має достатньо високий рівень об’єктивності. Рівень самостійності виконання можна перевірити, аналізуючи хід думок, послідовність, стиль викладення інформації, економічні припущення, висновки тощо. Фронт альна форма контролю дозволяє вчителю за порівняно короткий період часу перевірити навчальні досягнення усіх учнів класу. Зауважимо, що вона оптимальна для проведення узагальнюючого та підсумкового повторення з розділів і тем. При цьому вона є найкращим засобом для перевірки знань, умінь коротко і точно висловлювати свої думки, навичок практичної роботи. Вона активізує процес виявлення знань і майже зовсім усуває хвилювання, що так часто супроводжують індивідуальне опитуванню. Ком бінована форма контролю, як відомо, поєднує індивідуальний контроль з фронтальним, груповим та парним: учитель одночасно викликає для відповіді декількох учнів, один з них відповідає усно, 1-2 готуються до відповіді, виконуючи на класній дошці або на своєму робочому місці необхідну роботу, а решта учнів виконує індивідуальні письмові чи практичні завдання. Перевагою комбінованої форми опитування є можливість ґрунтовно перевірити декількох учнів при порівняно невеликій витраті часу. Важливе місце в процедурі діагностування навчальних досягнень школярів займає оптимізація та підбір методів контроль процесу та результатів навчання. У педагогічній літературі, окрім інших методів, дається тлумачення поняття “методи контролю” - це способи взаємопов’язаної діяльності вчителя і учнів, спрямовані на виявлення та оцінювання змісту та характеру навчальних досягнень, тобто це способи, за допомогою яких визначається результативність навчально-трудової діяльності учнів та педагогічної роботи вчителя. Вони покликані визначити результативність викладацької роботи педагога з одного боку та навчально- трудової діяльності школярів на всіх етапах проектно-технологічної діяльності. Будь-які методи контролю, які обрав учитель, повинні враховувати такі прояви реакції учнів, як: нервове напруження, хвилювання, стурбованість тощо. Виходячи з цього, важливим завданням учителя трудового навчання є оптимальний підбір методів контролю, які б створювали спокійне й стабільне навчальне середовище. Особливу увагу потрібно приділити відповідності обраних методів контролю основним дидактичним принципам контролю: індивідуальності та диференційованості, справедливості та принциповості. Це особливо складно, але в той самий час важливо під час комплексного застосування різних методів контролю в процесі виконання творчих проектів. Дидактика пропонує такі методи контролю: 1. Метод усного контролю - найпоширеніший і найбільш застосовуваний на уроках в загальноосвітній школі. Ним користуються при вивченні майже всіх предметів. Він полягає у з’ясуванні рівня знань учня завдяки “прямому” контакту з ним у ході опитування. Усний контроль передбачає постановку вчителем запитань (завдань), підготовку учнів до відповіді та демонстрацію їхніх знань, корекцію і самоконтроль викладених знань під час відповіді, аналіз та оцінювання її. 2. Метод письмового контролю. Особливістю письмової перевірки, порівняно з усною перевіркою, є глибина відповідей на запитання і виконання практичних дій, більша тривалість її проведення і підбиття підсумків. Її проводять у формі письмових відповідей на запитання, письмового розв’язання практичних задач, технологічних диктантів, які дають змогу оперативно визначити якість знань учнів. Такий контроль сприяє формуванню навичок самоконтролю. 3. Метод тестового контролю. Він становить систему завдань для оцінювання знань учня за допомогою кількісних норм. Здебільшого передбачають вибір особою, яка проходить тестування, однієї з кількох запропонованих відповідей. Тестовий контроль спрямований на перевірку засвоєння ключових елементів навчального матеріалу. 4. Метод графічного контролю передбачає графічний вигляд відповіді учня на запитання, коли обчислення або знаходження різних величин здійснюють за допомогою креслення, графіка, малюнка, векторної діаграми тощо. 5. Метод програмованого контролю полягає у пред’явленні до всіх учнів стандартних вимог у процесі перевірки однакових за кількістю і складністю контрольних завдань чи запитань. Оцінювання знань здійснюють за допомогою різних автоматизованих або технічних пристроїв. 6. Метод практичної перевірки передбачає практичне виконання завдань (трудових операцій, складання схем, зняття показників приладів, ремонт, регулювання або технічне обслуговування обладнання та ін.). Найчастіше вдаються до нього при вивченні трудового навчання, фізики, біології тощо. 7. Метод самоконтролю - усвідомлене регулювання учнем своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам, зразкам. Мета цього методу - запобігання помилкам та їх виправлення. 8. Іспит та залік підвищують відповідальність учителя і кожного школяра за свою роботу, сприяють систематизації вивченого, вихованню в учнів вимогливості до себе тощо. На основі аналізу вищеописаних методів контролю навчальних досягнень учнів та опитування вчителів трудового навчання можна стверджувати, що необхідно діагностувати не тільки теоретичні знання, практичні вміння і навички, а й рівень творчості і самостійності. Оскільки вся інформація про рівень навчальних досягнень учнів має великий об’єм, учителеві необхідно створити “Банк даних”, в якому він відмічатиме всі бали, які отримує дитина на всіх етапах проектно-технологічної діяльності. Це сприятиме об’єктивному визначенню динаміки росту навчальних досягнень. У практиці оцінювання навчальних досягнень на уроках трудового навчання загальноосвітньої школи використовуються такі методи контролю теоретичних знань, практичних навичок та вмінь. Одним з таких методів є спост ереження, що є найдавнішим методом контролю навчальних досягнень учнів. Результативність і точність висновків на основі спостереження залежать від особистих рис і якостей вчителя, та від багатьох сторонніх чинників. Цей спосіб оцінювання має велике значення для загальної оцінки учня, його можливостей, здібностей. Цей метод потрібно застосовувати на всіх етапах процесу проектно- технологічної діяльності. Під час організаційно-підготовчого, конструкторського та технологічного етапів за допомогою нього можна здійснювати оцінювання та корекцію навчально-трудової діяльності кожного учня. На заключному етапі вчителю потрібно спостерігати не тільки за школярем, який захищає проект, але й за іншими учнями, щоб не тільки оцінювати їх активність, а й підвищувати інтенсивність обговорення творчого проекту. Його великою перевагою є те, що він охоплює суб’єкт чи об’єкт загалом і в реальному вигляді. М ет од сам оконт ролю - це усвідомлене регулювання учнем своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленій меті, вимогам, нормам, правилам, зразкам. Мета цього контролю - запобігання помилкам та їх виправлення. Для того, щоб самоконтроль проходив успішно, вчитель повинен забезпечити: - знання критеріїв оцінювання процесу та результатів навчально- трудової діяльності; - вміння всебічно й об’єктивно аналізувати та оцінювати процес і наслідки роботи; - здатність здійснювати корекцію помилкових дій. Для цього педагогу необхідно оголосити вимоги до розробки творчого проекту, проектно-технологічної документації, об’єкту проектування, процесу захисту творчого проекту. Взаєм оконт роль - це усвідомлене об’єктивне оцінювання учнем діяльності свого однокласника задля забезпечення окреслених результатів. У процесі проектно-технологічної діяльності на уроці учителю трудового навчання доцільно призначити почергово учнів-контролерів. їхній обов’язок - оцінювати об’єкт проектування та захист творчого проекту, а учитель виступає в ролі арбітра; у випадку, якщо оцінка занижена чи завищена. Застосовування такого методу контролю дозволяє учителю активізувати діяльність учнів, оскільки наперед ніхто не знає, хто буде виконувати обов’язки рецензента, але найчастіше школярі, які мають достатній та високий рівень навчальних досягнень. Число рецензентів залежить від кількості учнів відповідного рівня, їх може бути 3 чи 5, що дозволяє їм опинитися на цій посаді протягом навчального року декілька разів, а учням із середнім чи достатнім рівнем це слугуватиме додатковим стимулом у підвищенні рівня навчально-трудової активності. Розкриємо сутність та технологію застосування активних методів контролю знань, умінь та навичок школярів у процесі проектно- технологічної діяльності на уроках трудового навчання. У сне опит ування - найбільш розповсюджений метод контролю знань учнів. Суть його полягає у виявленні рівня знань учнів шляхом прямого контакту з ними під час співбесіди. Завдяки йому учні вчаться логічно мислити, аргументувати, правильно, образно, емоційно висловлювати свої думки, набувають досвіду відстоювання своєї думки. У навчальному процесі практикується індивідуальне, фронтальне та комбіноване усне опитування. Індивідуальна форма опитування передбачає розгорнуту відповідь учня на оцінку. Парна форма передбачає відповідь двох школярів на запитання вчителя, тобто, якщо один з них не може дати правильну відповідь - відповідає інший учень з цієї пари. Групова форма передбачає перевірку навчальних досягнень у певної групи учнів з однієї теми. Фронтальне опитування забезпечує перевірку знань, умінь і навичок одразу в багатьох дітей. Реконструктивні запитання пропонуються застосовувати для виявлення знань та вмінь значною мірою в змінених (нестандартних) умовах перенесення засвоєних принципів доведення (способів дії) на вирішення більш складних розумових запитань. Для виявлення рівня знань учнів вчитель повинен поділити запитання па основні, додаткові та допоміжні. За формою викладу запитання для перевірки можуть бути звичайні у власному їх значенні (визначення термінів, знання термінології тощо) та запитання у вигляді проблеми (запитання дослідницько-пошукового характеру). Індивідуальна та групова форма опитування передбачає ґрунтовну перевірку знань, вмінь та навичок окремих учнів. Важливо під час такого контролю активізувати увагу всіх школярів. Цього можна досягти за допомогою таких прийомів, як рецензування, доповіді, відповідей розробника, внесення доповнень та уточнень, наведення власних прикладів. Проаналізуємо позитивні і негативні особливості усного методу контролю навчальних досягнень школярів. До позитивних сторін відносимо: класичність - як велика тривалість існування та масова поширеність; простота й доступність, невибагливість до умов проведення; отримання досить надійних даних перевірки; мовний розвиток учня; отримання певного уявлення про загальний розвиток учня. До негативних рис варто віднести: велику суб’єктивність процесу вимірювань інтерпретації результатів; неможливість забезпечення стандартизації умов виміру; низький рівень надійності; неможливість забезпечити валідність, в першу чергу - валідність змісту; мала чи недостатня точність, яку не вдалося істотно підвищити заміною чотирибальної системи на дванадцятибальну; надмірні витрати часу на виміри у великих групах учнів; неприпустимо високий рівень психологічних стресів під час серйозного усного вимірювання; неможливість апеляцій, відновлення та аналізу конфліктних моментів тощо. Поряд з методом усного контролю знань та вмінь доцільно використовувати й письмовий. Метод письм ового конт ролю, залежно від необхідності, реалізують у формі обґрунтування доцільності виробу, розробці та оформленні технологічної документації тощо. Мета письмового контролю - з’ясування рівня оволодіння учнями певними вміннями шляхом опосередкованого контакту з ним на уроці (перевірка та корекція творчої роботи учнів). Під час застосування цього методу школярі вчаться аргументувати свої думки, логічно викладати на папері. Метод письмового контролю передбачає послідовне і логічне обґрунтування об’єкту проектування учнем, а також етапи економічного розрахунку, результати випробувань, висновки тощо. Доцільним є виставлення оцінки на цих етапах виконання практичних завдань, оскільки дитина буде відчувати постійний контроль з боку педагога. Особливою рисою методу письмового контролю, як відомо, є його велика об’єктивність, порівняно з усним опитуванням. Для письмової роботи важливо, щоб система завдань передбачала як виявлення знань фактичного матеріалу з певного об’єкту проектування, так і розуміння суті процесів і явищ, що досліджуються, їх закономірностей, вміння учнів думати самостійно, робити висновки, вирішувати проблеми, творчо використовувати знання і вміння. Практикою встановлені такі позитивні і негативні риси письмового методу контролю навчальних досягнень під час розробки і реалізації творчих проектів: досить високий рівень стандартизації умов проведення; незначний рівень впливу суб’єктивних чинників при виконанні письмового етапу проектування; наявність чималого досвіду проведення письмового контролю його результатів; доступність, можливість охопити великий контингент учнів; отримання даних про когнітивний розвиток учнів; можливість контролю рівня проблемного мислення, загальної і специфічної грамотності; прийнятна тривалість проведення письмового контролю. Негативною характеристикою цього методу є: велика затрата часу вчителя на перевірку письмових робіт, що робить цей метод відносно довготривалим; висока суб’єктивність в інтерпретації результатів, що спричиняє недостатній рівень інтегральної об’єктивності; недостатній рівень надійності; посередній рівень загальної валідності виміру, недостатній - валідності змісту; мала точність, яку можна частково підвищити лише збільшенням тривалості вимірювання, що посилить інші його недоліки. М ет од практ ичної перевірки - основний метод на уроках трудового навчання, який має займати більшу частину часу, виділеного на процес контролю навчальних досягнень учнів. Практичні завдання повинні бути спрямовані на перевірку вмінь та навичок школярів проводити дослідження, лабораторні роботи, спостерігати процеси, здійснювати вимірювання за допомогою різноманітних приладів, виконувати відповідні трудові операції в навчальних майстернях із матеріалами, апаратами, інструментами. Конкретна робота з предметами матеріального світу стимулює інтерес учнів до знань, і контроль умінь та навичок при цьому не викликає особливих переживань і хвилювань. Це один з ефективних методів контролю за тим, як учень вміє застосовувати знання, отримані при вивченні фізики, математики, хімії, біології, інформатики на уроках трудового навчання. Перевірка проводиться у вигляді практичної творчої роботи, де оцінюванню підлягає як процес практичної роботи, так і результат цієї роботи. Результатом є виготовлений виріб - об’єкт навчання. Під час практичного навчання слід оцінювати: дотримання правил техніки безпеки; ефективне використання сировини та обладнання; організацію робочого місця та норм часу на виконання об’єкту проектування, якість виробу, оригінальність творчих рішень, вибір оптимальної технологічної послідовності виготовлення, вміння застосовувати набуті знання у практичній діяльності, практичність у застосуванні, естетичний вигляд. Форма практичної перевірки переважно може бути індивідуальною чи фронтальною. Більш складною, як засвідчує дослідження, в методичному плані є фронтальна практична перевірка, при проведенні якої необхідно передбачити багатоваріантність завдань. Аналіз цього методу дає можливість виділити його позитивні риси: високий рівень стандартизації умов проведення; висока об’єктивність оцінювання, можливість апеляції; наявність достатнього досвіду практичної перевірки; доступність; можливість охоплення всього класу; можливість перевірки рівня творчого мислення. До негативних рис ми відносимо: значна витрата часу на перевірку; значний рівень впливу суб’єктивних чинників; посередній рівень валідності виміру; про водиться протягом тривалого часу. М ет од т ест ового конт ролю передбачає відповідь учня на тестові завдання за допомогою розставлення цифр, підкреслення потрібних відповідей, вставлення пропущених слів, знаходження помилок тощо. Тестування не можна розглядати як ідеальний метод контролю, відкинувши на цій підставі всі інші. Хоча за належної попередньої підготовки він найкраще задовольняє основні методичні критерії якості, забезпечуючи прийнятну об’єктивність усіх трьох головних стадій процесу оцінювання - вимірювання, обліку та їхньої інтерпретації. Тестування проводиться за допомогою тестів - сукупності запитань, які спрямовані на визначення рівня знань із певної частини навчального матеріалу. Тести поділяються на тести успішності та тести загальної обдарованості. У нашому дослідженні нас цікавитимуть тести успішності. Добре підготовлене тестування дає змогу задовольнити і критерії валідності. Оцінюються знання за обсягом і повнотою, системністю, узагальненням та мобільністю. Останні характеристики визначаються за допомогою тесту відповідної складності, а обсяг знань - через відповіді на певну кількість запитань. Під час розробки тестів успішності потрібно дотримуватись певних вимог: локанічність; однозначність; точність; інформаційність; зручність; стандартність. Тест, на нашу думку, повинен складатися з 12-16 запитань, а на його вирішення витрачатись 10— 15 хвилин. Запитання мусять передбачати самостійну, але коротку відповідь учня. Після закінчення обробки тестів потрібно проаналізувати допущені помилки. Щоб скоротити час на аналіз, варто роздати учням зразок із правильними відповідями. Тестування можна проводити із застосуванням комп’ютерів і спеціалізованих програм. Аналогічно до попередніх методів проаналізуємо позитивні ознаки методу: достатньо високий рівень стандартизації умов тестування; висока об’єктивність процесу перевірки; можливість забезпечити валідність змісту; незначна витрата часу; незначний вплив суб’єктивних факторів; забезпечення тривалого збереження результатів перевірки. Відповідно до негативних відносяться: витрати на виготовлення бланків для тестування; значна витрата часу на підготовку тесту; необхідність попереднього інструктажу; труднощі у визначенні рівня творчості. Відповіддю учня в цьому випадку має слугувати складена ним узагальнена наочна модель об’єкту проектування, яка відображає відношення та взаємозв’язки в об’єкті, що виготовлятиметься, та їх сукупність. Це можуть бути графічні зображення, малюнки, креслення деталей, діаграми, схеми тощо. Ефективність методу графічної перевірки залежить від правильної постановки відповідних завдань перед учнями. Позитивними ознаками цього методу, ми вважаємо, є: визначення рівня графічної грамотності; висока об’єктивність процесу перевірки; можливість забезпечити валідність змісту та виміру; незначна витрата часу на перевірку; незначний вплив суб’єктивних факторів; забезпечення тривалого збереження результатів перевірки, а негативними: необхідність попереднього інструктажу; важкість визначення рівня творчості, відсутність ґрунтовних графічних знань в учнів, оскільки креслення як навчальний предмет не викладається в більшості загальноосвітніх шкіл України. Метод програмованого конт ролю полягає у висуванні до учнів стандартних вимог, що забезпечується використанням однакових за кількістю й складністю контрольних завдань, запитань. Оцінювання знань здійснюють за допомогою перфокарт та різних автоматизованих або технічних пристроїв. Цей метод дає змогу скоротити час на перевірку вивченого матеріалу. Простий і поширений спосіб стандартизації опитування в шкільних умовах - застосування перфокарт, згідно з якими учні записують відповіді на аркуші паперу в клітинку, вказуючи по вертикалі номер завдання, по горизонталі - код відповіді. Після закінчення роботи вчитель порівнює учнівський лист із дешифратором, який накладають на нього. Оцінку учневі виводять за кількістю правильних відповідей. Зробимо спробу охарактеризувати позитивні та негативні ознаки цього методу: позит ивні', висока об’єктивність процесу перевірки; можливість забезпечити валідність змісту; незначна витрата часу на перевірку; незначний вплив суб’єктивних факторів; забезпечення тривалого збереження результатів перевірки; негат ивні, витрати на виготовлення бланків для тестування; необхідність знання роботи з автоматизованими засобами контролю; значна витрата часу на підготовку перевірки; необхідність попереднього інструктажу; важкість визначення рівня творчості. Для визначення підсумків навчально-трудової діяльності за певний період часу (семестр) використовується й такий метод контролю, як залік, який можна проводити методом письмової роботи, бесіди, практичної, лабораторної роботи, тестування, захисту учнівських проектів. Залік проводиться в кінці семестру по закінченню терміну виконання запланованих практичних робіт. Термін здачі та вимоги до складання заліку потрібно оголошувати заздалегідь. Учням, які виконали всі навчальні завдання у встановлений термін та мають бали достатнього та високого рівня (за підсумками поточного контролю), вважаємо за доцільне виставляти залік без підсумкового контролю. Усі інші школярі повинні складати залік. Він може проводитися методом бесіди у груповій формі, коли попередньо учні розділяються на дві групи - ті, які мають бали середнього та низького рівня відповідно. Це необхідно для закріплення й систематизації набутих знань, умінь та навичок. Відповідно до цього учитель готує декілька груп запитань за рівнем складності, із відповідних тем. Аналіз вищезазначених методів контролю навчальних досягнень учнів у процесі технологічної підготовки дає змогу зробити висновок, що контроль і перевірка дозволяє чітко прослідкувати досягнення та хиби в навчально- трудовій діяльності школярів. Відповідно до вищезазначеного зауважимо, що й облік (фіксація) результатів присутній на всіх етапах проектно- технологічної діяльності. Отже, оптимізація процесу контролю знань, практичних вмінь і навичок повинна здійснюватися шляхом вибору найбільш ефективних методів контролю при найменших затратах часу учителя і учнів, що надто актуальні для трудового навчання, проектно-технологічної діяльності. Та щоб учитель зміг вибрати такі методи, він повинен добре орієнтуватися серед великого їх розмаїття, знати, як їх застосувати.
Висновок Сучасний етап розвитку освіти в нашій країні можна назвати перехідним. Перехід від традиційних форм освіти до пошуку нових, більш ефективних, потребує створення якісно нової моделі системи контролю, яка б дала змогу об’єктивно оцінювати знання, уміння та навички учнів, виключаючи суб’єктивізм. Контроль та оцінка знань, умінь та навичок учнів є важливим елементом навчально-виховного процесу. При правильній організації він сприяє розвитку пам’яті, мислення та мови учнів, систематизує їхні знання, своєчасно викриває прорахунки навчального процесу та служить їх запобіганню. Перед учителем стоїть завдання так організувати навчальний процес, що контроль природньо включався в систему навчання як обов’язковий ання як обов’язковий функціональний компонент, який забезпечує його цілеспрямованість та об’єктивність. Використовуючи традиційні форми і методи контролю та оцінки, вчителі повинні знайомитися з досвідом педагогів-новаторів та результатами їх досліджень та експериментів; використовуючи цей досвід, шукати нові ефективні методики контролю. Найбільш ефективною насьогоднішній день формою контролю є тест. По-перше, він сприяєдосягненню оптимальної дії всіх елементів системи навчання завдякизабезпеченню зворотного зв’язку, спрямованого на навчальну діяльністьучителя та учнів. По-друге, зворотній зв’язок зумовлює подвійну природуфункціонування контролю. Це відображається у здійсненні його в поточній(інтегрованій) та підсумковій (відносно самостійній) формах (Ю.К.Бабанський, О.П. Старков, Н.Ф. Тализіна, О.Л. Товма). Проблеми предметних тестів в сучасній шкільній практиці стали доситьактуальними. Це пов’язано з потребою в об’єктивних методах перевірки;обумовлюється форсованим введенням в школи комп’ютеризації: навчаючіпрограми для комп’ютерів складаються переважно на тих же принципах, що іпредметні тести. Придатність предметних тестів для діагностики знань крім їхоб’єктивності випливає з того, що цей вид контролю дає можливістьскласти питання в об’ємі всього предметного курсу, до того ж результатиїх можна добре порівнювати між собою. Все це одночасно дозволяєвстановити діапазон індивідуальних відмінностей учнів. Деякі сторонизнань, умінь та навичок предметний тест діагностувати все ж таки неможе, наприклад вміння виражати свої думки в усній формі, а такожглибину знань в області даної теми; обмежені також можливості перевіркипопередніх знань. Та все ж тестовий контроль спрощує перевірку робіт учителем і дає змогуорганізувати рубіжний та підсумковий контроль, активізувати діяльністьучнів шляхом охоплення контролем більшої кількості школярів, перевіритизнання великого за об’ємом матеріалу за невеликий проміжок часу. Для забезпечення ефективного навчання іноземної мови в середньомунавчальному закладі та отримання об’єктивних показників навчальнихдосягнень з предмета “Іноземна мова” необхідно також створити надійнусистему контролю оволодіння іноземною мовою. Однією з найбільшрезультативних методик контролю при вивченні іноземної мови, як показалирезультати багатьох досліджень та експериментів, є тестова методика.
Список використаної літератури: 1. Амонашвили Ш.А. Обучение. Оценка. Отметка / Ш.А.Амонашвили. - М.: Знание, 1980. - 96 с. 2. Аузіна М.О. Система комплексної діагностики знань студентів: навч. посіб. для викладачів та студентів вищих навчальних закладів / М.О. Аузіна, Г.Г. Голуб, А.М. Возна. - Л.: ЛБІ, 2002. - 38 с. 3. Барановська О. Сучасна модель оцінювання навчальних досягнень учнів: переваги і недоліки / О.Барановська // Рідна школа. - 2000. - № 7. - С. 8-50. 4. Бербец В. В. Оптимізація використання методів усного та письмового контролю в процесі проектно-технологічної діяльності / В. B. Бербец // Збірник наукових праць / Гол. ред. В.Г.Кузь. - К.: Науковий світ, 2003. -С. 19-24. 5. Бербец В.В. Контроль навчальних досягнень учнів у процесі проектно-технологічної діяльності / В.В.Бербец // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2003. - №2 - С. 21-25. 6. Буринська Н. М. До проблеми оцінного контролю / Н. М.Буринська // Педагогіка і психологія. - 2000. - №2. - С. 85 - 91. 7. Волкова Н.П. Педагогіка: посібник для студентів вищих навчальних закладів / Н.П.Волкова. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2002. - 576 с. 8. Делікатний К.Г. Авторитет оцінки / К.Г.Делікатний. - К.: Т-во “Знання”, 1990. -48 с. 9. Іванюк С. Створюємо умови для об’єктивного оцінювання знань / C. Іванюк // Освіта - 2001. - 20-27 червня. 10. Коберник О.М. Проектування на уроках трудового навчання / О.М.Коберник // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2001. - №4. - С.12- 14. 11. Максименко В.П. Умови підвищення ефективності перевірки та оцінювання знань учнів / В.П.Максименко // Педагогіка, респ. наук.-метод. зб. - К.: Радянська школа, 1983. - Вип. 22. - С. 61-67. 12. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: навчальний посібник. 3-є видання, доповнене / Н.Є.Мойсеюк. - К., 2001. - 608 с. оцінки / А.І.Підласий // Педагогіка і психологія. - 1994. - № 4. - С. 60-65. 13. Проектно-технологічна діяльність учнів на уроках трудового навчання: теорія і методика: монографія / Бербец В.В., Бербец Т.М., Дубова Н.В. та інші; за заг. ред. О.М.Коберника. - К.: Науковий світ, 2003. - 172 с. 14. Тхоржевський Д.О. Деякі зауваження до 12-тибальної системи оцінювання / Д.О.Тхоржевський // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2001. —№1. — С.3-4.
ДОДАТКИ Додаток 1
Додаток 2
Додаток 3   ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...  Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...  ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...  Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|