Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Засоби для роботи з растровою графікою





Для растрових зображень, що складаються з точок, особливу важливість має поняття дозволу, виражає кількість точок, що припадають на одиницю довжини. При цьому слід розрізняти:

· дозвіл оригіналу;

· дозвіл екранного зображення;

· дозвіл друкованого зображення.

Дозвіл оригіналу. Дозвіл оригіналу вимірюється в точках на дюйм і залежить від вимог до якості зображення та розміру файлу, способу оцифрування або методу створення початкової ілюстрації, обраному формату файлу та іншим параметрам. У загальному випадку діє правило: чим вище вимоги до якості, тим вище має бути дозвіл оригіналу.

Дозвіл екранного зображення. Для екранних копій зображення елементарну точку растра прийнято називати пікселів. Розмір піксела варіюється в залежності від обраного екранного дозволу (З діапазону стандартних значень), дозволу оригіналу і масштабу відображення.

Монітори для обробки зображень з діагоналлю 20-21 дюйм (професійного класу), як правило, забезпечують стандартні екранні дозволу 640x480, 800x600, 1024x768, 1280x1024, 1600x1200, 1600x1280, 1920x1200, 1920x1600 точок. Відстань між сусідніми точками люмінофора в якісного монітора складає 0,22-0,25 мм.

Для екранної копії достатньо дозволу 72 dpi, для роздруківки на кольоровому або лазерному принтері 150-200 dpi, для виведення на фото експонірующем пристрої 200-300 dpi. Встановлено емпіричне правило, що при роздруківці величина дозволу оригіналу повинен бути в 1,5 рази більше, ніж лініатура растра пристрою виводу. У випадку, якщо тверда копія буде збільшена в порівнянні з оригіналом, ці величини слід помножити на коефіцієнт масштабування.

Дозвіл друкованого зображення і поняття лініатури. Розмір точки растрового зображення як на твердій копії (папір, плівка і т. д.), так і на екрані залежить від застосованого методу та параметрів растрування оригіналу. При раструванні на оригінал як би накладається сітка ліній, комірки якої утворюють елемент растра. Частота сітки растра вимірюється числом ліній на дюйм і називається линиатурой.

Розмір точки растра розраховується для кожного елементу і залежить від інтенсивності тону в цій комірці. Чим більше інтенсивність, тим щільніше заповнюється елемент растра. Тобто, якщо в клітинку потрапив абсолютно чорний колір, розмір точки растра співпадає з розміром елементу растра. У цьому випадку говорять про 100%заповнюване ™. Для абсолютно білого кольору значення заповнюваності складе 0%. На практиці заповнюваність елемента на відбитку зазвичай становить від 3 до 98%.При цьому всі точки растра мають однакову оптичну щільність, в ідеалі наближається до абсолютно чорного кольору. Ілюзія темнішого тону створюється за рахунок збільшення розмірів точок і, як наслідок, скорочення пробельного поля між ними при однаковій відстані між центрами елементів растра.

Такий метод називають раструванням з амплітудною модуляцією (AM).

Існує і метод растрування з частотною модуляцією (ЧМ), коли інтенсивність тону регулюється зміною відстані між сусідніми точками однакового розміру. Таким чином, при частотно-модульованому раструванні в осередках растра з різною інтенсивністю тону знаходиться різне число точок.

Зображення, Растрірованниє ЧС-методом, виглядають більш якісно, ​​так як розмір точок мінімальний і у всякому випадку істотно менше, ніж середній розмір точки при AM-растрування. Ще більше підвищує якість зображення різновид ЧС-методу, звана стохастичним раструванням. У цьому випадку розраховується число точок, необхідне для відображення потрібної інтенсивності тону у комірці растра. Потім ці точки розташовуються всередині комірки на відстанях, обчислених квазіслучайним методом (насправді використовується спеціальний математичний алгоритм). Тобто регулярна структура растра всередині комірки, як і на зображенні в цілому, взагалі відсутній. Тому при стохастичному ЧС-раструванні втрачає сенс поняття частоти растру, має значення лише роздільна здатність вивідного пристрою. Такий спосіб вимагає великих витрат обчислювальних ресурсів і високої точності поліграфічного устаткування; він застосовується в основному для художніх робіт, при друку з числом фарб, перевищує чотирьох.

Інтенсивність тону (Так звану светлоту) прийнято поділяти на 256 рівнів. Більше число градацій не сприймається зором людини і є надлишковим. Менша кількість погіршує сприйняття зображення (мінімально допустимим для якісної напівтонової ілюстрації прийнято значення 150 рівнів). Неважко підрахувати, що для відтворення 256 рівнів тону достатньо мати розмір комірки растра 256 = 16 х 16 точок.

Між дозволом оригіналу, частотою растру і градацією рівнів існує залежність.

При виведенні копії зображення на принтері або поліграфічному обладнанні линиатуру растра вибирають, виходячи з компромісу між необхідною якістю, можливостями апаратури і параметрами друкованих матеріалів. Для лазерних принтерів рекомендована лініатура становить 65-100 Ipi, для газетного виробництва - 65-85 Ipi, для книжково-журнального - 85-133 Ipi, для художніх та рекламних робіт - 133-300 Ipi.

При друку зображень з накладенням растрів один на одного, наприклад багатобарвних, кожний наступний растр повертається на певний кут. Традиційними для кольорового друку вважаються кути повороту: 105 градусів для блакитної друкованої форми, 75 градусів для пурпурової, 90 градусів для жовтої і 45 градусів для чорної. При цьому осередок растра стає косокутної, і для відтворення 256 градацій тону з лініатурою 150 dpi вже недостатньо дозволу 16x150 = 2400 dpi. Тому для фото експонірующіх пристроїв професійного класу прийнято мінімальне стандартне дозвіл 2540 dpi, що забезпечує якісне растрування при різних кутах повороту растру. Таким чином, коефіцієнт, що враховує поправку на кут повороту растру, для кольорових зображень складає 1,06.

Динамічний діапазон. Якість відтворення тонових зображень прийнято оцінювати динамічним діапазоном (D). Це оптична щільність, чисельно рівна десятковому логарифму величини, зворотної коефіцієнту пропускання т (для оригіналів, що розглядаються «на просвіт», наприклад слайдів) або коефіцієнту відбиття р (Для інших оригіналів, наприклад поліграфічних відбитків)

Для оптичних середовищ, що пропускають світло, динамічний діапазон лежить в межах від 0 до 4. Для поверхонь, що відбивають світло, значення динамічного діапазону становить від 0 до 2. Чим вище динамічний діапазон, тим більше число півтонів присутній в зображенні і тим краще якість його сприйняття.

Зв'язок між параметрами зображення та розміром файлу. Засобами растрової графіки прийнято ілюструвати роботи, що вимагають високої точності у передачі кольорів та напівтонів. Проте розміри файлів растрових ілюстрацій стрімко зростають зі збільшенням дозволу. Фотознімок, призначений для домашнього просмотра (стандартний розмір 10x15 см, оцифрований з роздільною здатністю 200-300 dpi, кольорова розрядність 24 біта), займає в форматі TIFF з включеним режимом стиснення близько 4 Мбайт. Оцифрований з високою роздільною здатністю слайд займає 45-50 Мбайт. Кольороподіл кольорове зображення формату А4 займає 120-150 Мбайт.

Масштабування растрових зображень. Одним з недоліків растрової графіки є так звана пікселізация зображень при їх збільшенні (якщо не вжиті спеціальні заходи).Раз на оригіналі присутня певна кількість точок, то при більшому масштабі збільшується і їх розмір, стають помітні елементи растра, що спотворює саму ілюстрацію (рис. 15.3). Для протидії пікселізация прийнято заздалегідь оцифровувати оригінал з дозволом, достатнім для якісної візуалізації при масштабуванні. Інший прийом полягає в застосуванні стохастичного растра, що дозволяє зменшити ефект пікселізация в певних межах. Нарешті, при масштабуванні застосовують метод інтерполяції, коли збільшення розміру ілюстрації відбувається не за рахунок масштабування точок, а шляхом додавання необхідної кількості проміжних точок [].







Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2022 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.